Конвенція
про обов'язкове страхування на випадок втрати
годувальника працівників промислових і торговельних
підприємств, осіб вільних професій, працівників-надомників
і домашніх служників
N 39
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 8 червня 1933 року на свою сімнадцяту сесію,
постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно обов'язкового
страхування на випадок втрати годувальника працівників промислових
і торговельних підприємств, осіб вільних професій,
працівників-надомників і домашніх служників, що є частиною другого
пункту порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот тридцять третього року нижченаведену Конвенцію, яка може
називатися Конвенцією 1933 року про обов'язкове страхування на
випадок втрати годувальника працівників промислових і торговельних
підприємств, осіб вільних професій, працівників-надомників і
домашніх служників і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної
організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної
організації праці ( 993_154 ):
Стаття 1
Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував
цю Конвенцію, зобов'язується запровадити чи зберігати систему
обов'язкового страхування на випадок втрати годувальника
працівників промислових і торговельних підприємств, осіб вільних
професій, працівників-надомників і домашніх служників, що
встановлює умови, принаймні такі, які передбачаються цією
Конвенцією.
Стаття 2
1. Система обов'язкового страхування на випадок втрати
годувальника поширюється на працівників фізичної і нефізичної
праці, серед них учнів, зайнятих у промисловості та на
торговельних підприємствах, а також на працівників-надомників і
домашніх служників.
2. Однак, будь-який член Організації може передбачити у
своєму національному законодавстві винятки, які він вважає за
потрібні, щодо:
a) працівників, заробітна плата котрих перевищує встановлену
суму і, якщо національне законодавство не передбачає повсюдного
застосування такого винятку, будь-яких працівників нефізичної
праці, які займаються такими видами діяльності, що розглядаються
як вільні професії;
b) працівників, які не отримують грошової винагороди;
c) молодих працівників, які не досягли встановленого віку, і
працівників, похилий вік яких не дає їм права на страхування, коли
вони вперше стають до роботи за наймом;
d) працівників-надомників, умови праці яких відрізняються від
умов праці працівників за наймом;
e) членів сім'ї роботодавця;
f) працівників, загальний період зайнятості яких внаслідок
самого роду роботи неминуче є короткочасним і не дає їм права на
отримання допомоги, а також осіб, які виконують тільки випадкову
чи побічну роботу;
g) непрацездатних працівників і працівників, які отримують
пенсію по інвалідності чи за віком;
h) державних службовців, які вийшли на пенсію і виконують
роботу за наймом, та осіб, які мають власний прибуток, за умови,
коли такі пенсії чи власний прибуток принаймні дорівнюють розміру
пенсії за віком, передбаченої національним законодавством;
i) працівників, які під час навчання дають уроки чи працюють
за винагороду в процесі підготовки до набуття професії, що
відповідає такому навчанню;
j) домашніх служників, які перебувають на службі у
роботодавця в сільському господарстві.
3. Крім того, можуть бути вилучені з обов'язкового
страхування особи, внаслідок смерті яких утриманці, які їх
пережили, відповідно до будь-яких положень законодавства чи
особливої системи страхування матимуть право на допомогу, яка
принаймні дорівнює в цілому допомозі, передбаченій цією
Конвенцією.
4. Ця Конвенція не поширюється на моряків і морських рибаків.
Стаття 3
Національне законодавство відповідно до встановлених у ньому
умов чи то дає право особам, які колись підлягали обов'язковому
страхуванню і які не досягли пенсійного віку, продовжувати
страхування на добровільних засадах, чи то дозволяє таким особам
зберігати свої права шляхом періодичної сплати внесків, за
винятком тих випадків, коли такі права зберігаються автоматично
чи, коли мова йде про заміжню жінку, чоловік якої не підлягає
обов'язковому страхуванню, але має право на добровільне
страхування і таким чином забезпечує своїй дружині можливість
отримувати пенсію за віком чи на випадок, якщо вона овдовіє.
Стаття 4
1. Незалежно від положень статті 5 право на пенсію може бути
обумовлене завершенням стажу, який може передбачати виплату
мінімальної кількості внесків з моменту страхування, а також
протягом встановленого періоду, що безпосередньо передує
страховому випадку.
2. Тривалість такого стажу не може перевищувати 60 місяців,
250 тижнів чи 1500 днів, протягом яких сплачуються внески.
3. У разі, коли завершення стажу пов'язане із сплатою
встановленої кількості внесків протягом встановленого періоду,
який безпосередньо передував страховому випадку, періоди, протягом
яких виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності чи
безробіттю, беруться до уваги як періоди сплати внесків такою
мірою і за таких умов, які можуть бути встановлені національним
законодавством.
Стаття 5
1. Застрахована особа, яка, припинивши страхування, не
дістає права на допомогу за внески, зроблені на її рахунок,
зберігає свої права щодо цих внесків.
2. Однак національне законодавство може передбачати втрату
прав щодо внесків після закінчення строку, змінного чи
фіксованого, який обчислюється від дня, коли застрахована особа
припинила своє страхування.
a) Якщо такий строк є змінним, то він не може бути менше ніж
одна третина сукупності всіх періодів, протягом яких
зараховувались внески з початку страхування цієї особи (але після
відрахування періодів, протягом яких внески не сплачувались).
b) Якщо такий строк є фіксованим, то він ні в якому разі не
може бути менше ніж 18 місяців, і права щодо внесків можуть бути
втрачені після закінчення цього строку, за винятком випадків, коли
протягом цього строку на рахунок застрахованої особи була
зарахована мінімальна кількість внесків, що передбачається
національним законодавством, на засадах обов'язкового або
добровільного продовження страхування.
Стаття 6
Система страхування на користь удів і сиріт надає право на
пенсію принаймні вдові, яка вийшла знову заміж, і дітям померлого
застрахованого чи особі, яка отримувала пенсію.
Стаття 7
1. Право на пенсію у разі смерті чоловіка може обмежуватись
удовами, старшими за встановлений вік, чи які є інвалідами.
2. Положення параграфа 1 не застосовуються до спеціальних
систем страхування осіб нефізичної праці.
3. Право вдови на отримання пенсії у разі смерті чоловіка
може обмежуватися випадками, коли шлюб тривав протягом
встановленого часу і був зареєстрований до того, як застрахована
особа чи особа, яка отримує пенсію, досягла встановленого віку чи
стала інвалідом.
4. Удові може бути відмовлено в праві отримання пенсії у разі
смерті чоловіка, якщо до настання смерті застрахованої особи чи
особи, яка отримує пенсію, шлюб був розірваний або суд виніс
рішення щодо окремого проживання подружжя виключно через провину
жінки.
5. Якщо кілька осіб пред'являють права на пенсію у разі
смерті чоловіка, розмір суми, що виплачується, може бути обмежено
однією пенсією.
Стаття 8
1. Будь-яка дитина, молодшого, ніж встановлений вік,
принаймні в 14 років, має право на пенсію внаслідок смерті одного
з батьків.
2. Однак право на пенсію у разі смерті застрахованої особи чи
особи, яка отримувала пенсію матері, може обумовлюватись тим, що
мати брала участь у витратах щодо утримання дитини, або тим, що на
момент своєї смерті вона була вдовою.
3. Національне законодавство визначає, в яких випадках
незаконно народжена дитина має право на пенсію.
Стаття 9
1. Розмір пенсії встановлюється залежно або незалежно від
стажу страхування і становить чи то певну суму, чи то відсоток
заробітної плати, яка враховується у страхуванні, чи то змінюється
залежно від суми сплачених внесків.
2. Якщо розмір пенсії залежить від тривалості страхового
стажу і її надання обумовлюється завершенням стажу застрахованої
особи, така пенсія містить у собі, за відсутності гарантованого
мінімуму, певну суму або частину суми, що не обумовлена тривалістю
страхового стажу. Там, де пенсія надається незалежно від
завершення стажу, може передбачатися гарантований мінімальний
розмір.
3. Якщо розмір внесків залежить від розміру заробітної плати,
то ця заробітна плата враховується також для обчислення пенсії,
незалежно від того, обумовлюється розмір пенсії тривалістю
страхового стажу чи ні.
Стаття 10
Страхові установи мають право на умовах, визначених
національним законодавством, надавати допомогу натурою з метою
відвернення, відстрочки, полегшення чи вилікування інвалідності
особам, які отримують пенсію по інвалідності чи мають право
претендувати на неї.
Стаття 11
1. Право на допомогу може бути втрачено чи припинено повністю
або частково:
a) якщо смерть є наслідком злочину чи навмисного проступка з
боку застрахованої особи чи будь-якої особи, яка може мати право
на пенсію у разі смерті годувальника;
b) якщо застрахована особа чи будь-яка особа, яка може
дістати право на пенсію у разі смерті годувальника, допускає обман
щодо страхової установи.
2. Виплата пенсії може бути повністю або частково припинена
протягом часу, коли заінтересована особа:
a) повністю утримується на громадські кошти чи кошти установи
соціального страхування;
b) безпідставно відмовляється виконувати приписи лікаря чи
інструкцію щодо поведінки інвалідів або навмисно і без дозволу
ухиляється від контролю страхової установи;
c) отримує іншу періодичну грошову допомогу відповідно до
будь-якого закону про обов'язкове страхування, про пенсії чи про
відшкодування працівникам у разі нещасних випадків на виробництві
чи професійного захворювання;
d) отримавши пенсію вдови, не обумовлену віком чи
інвалідністю, проживає з чоловіком у незареєстрованому шлюбі;
e) охоплена особливою системою страхування для осіб
нефізичної праці і отримує винагороду, що перевищує встановлений
розмір.
Стаття 12
1. Застраховані особи та їхні роботодавці беруть участь у
накопиченні коштів системи страхування.
2. Національне законодавство може звільняти від сплати
внесків:
a) учнів і молодих працівників, які не досягли встановленого
віку;
b) працівників, які не отримують грошової винагороди чи
отримують дуже низьку заробітну плату;
3. Національне законодавство про страхування, що поширюється
не тільки на осіб, які працюють за наймом, може не передбачати
сплату внесків роботодавцями.
4. Державні органи беруть участь у створенні коштів систем
страхування чи наданні допомог цими системами, що охоплюють усіх
осіб, працюють за наймом, чи працівників фізичної праці.
5. Національне законодавство, яке на час ухвалення цієї
Конвенції не передбачає сплати внесків застрахованими особами,
може і надалі звільняти застрахованих осіб від таких внесків.
Стаття 13
1. Управління страхуванням здійснюється або установами, що
засновані державними органами і не мають на меті отримання
прибутку, або державними страховими фондами.
2. Однак національне законодавство може також доручати
управління справою страхування установам, що створені за
ініціативою заінтересованих сторін або їхніх організацій і
належним чином визнані державними органами.
3. Управління фінансами страхових установ і державних
страхових фондів здійснюється окремо від управління державними
коштами.
4. Представники застрахованих осіб беруть участь в управлінні
страховими установами на умовах, визначених національним
законодавством, яке може вирішити питання про участь представників
як роботодавців, так і державних органів.
5. Автономні страхові установи підлягають адміністративному
та фінансовому контролю державних органів.
Стаття 14
1. Утриманці померлої застрахованої особи чи особи, яка
отримувала її пенсію, мають право на оскарження в разі будь-якого
спору щодо допомог.
2. Такі спори належать до компетенції спеціальних судових
інстанцій, до яких входять судді, котрі, незалежно від їхнього
професіоналізму, добре знайомі з питаннями страхування і з
потребами застрахованих осіб або засідають за участю асесорів, які
репрезентують відповідно застрахованих осіб і роботодавців.
3. У будь-якому спорі щодо охоплення страхуванням чи розміру
внесків працівник, а у разі, коли передбачається сплата внесків
роботодавцями, то і роботодавець мають право на оскарження.
Стаття 15
1. Працівники-іноземці підлягають страхуванню і сплачують
внески на тих самих умовах, що й громадяни відповідної країни.
2. Утриманці застрахованих іноземців чи іноземці, які
отримали пенсію, мають такі самі права, що й громадяни відповідної
країни, на допомогу, засновану на внесках, зарахованих на їхній
рахунок.
3. Утриманці застрахованих іноземців чи іноземців, які
отримали пенсію і є громадянами будь-якого члена Організації,
зв'язаного цією Конвенцією, законодавство якого передбачає участь
держави у створенні фінансових ресурсів чи виплату допомоги
системою страхування відповідно до статті 12, також мають право на
будь-яку субсидію або надбавку до пенсії чи до її частини, які
виплачуються з державних фондів.
4. Однак національне законодавство може обмежувати тільки
громадянами країни надання права на будь-яку субсидію чи надбавку
до пенсії або частини пенсії, які виплачуються з державних фондів
і які надаються лише застрахованим особам, котрі досягли
встановленого віку до моменту настання чинності законодавства про
обов'язкове страхування.
5. Будь-які обмеження, які можуть передбачатися в разі
проживання за кордоном, застосовуються до пенсіонерів і їхніх
утриманців, громадян будь-якого члена Організації, зв'язаного цією
Конвенцією, який проживає на території будь-якого члена
Організації, зв'язаного цією Конвенцією, лише тією мірою, якою
вони поширюються на громадян країни, де була набута пенсія. Однак
субсидії чи надбавки до пенсії або частини такої пенсії, що
покриваються за рахунок державних фондів, можуть не видаватися.
Стаття 16
1. Страхування осіб, які працюють за наймом, здійснюється
відповідно до закону, що діє за місцем їхньої роботи.
2. З метою забезпечення безперервного страхування можуть
допускатися винятки з цього правила за згодою між відповідними
членами Організації.
Стаття 17
Будь-який член Організації може передбачити особливі
положення для працівників прикордонних районів, місце роботи яких
знаходиться на його території, а постійне місце проживання - за
кордоном.
Стаття 18
В країнах, де немає законодавства про обов'язкове страхування
на випадок смерті годувальника на момент початкового настання
чинності цієї Конвенції, будь-яка існуюча система пенсій, не
заснована на внесках, розглядається як така, що відповідає вимогам
цієї Конвенції, якщо ця система гарантує індивідуальне право на
пенсії на умовах, визначених у нижченаведених статтях 19-25.
Стаття 19
1. Право на пенсію мають такі особи:
a) будь-яка вдова, яка знову вийшла заміж і має принаймні
двох дітей на утриманні;
b) будь-яка кругла сирота, тобто дитина, яка втратила обох
батьків.
2. Національне законодавство визначає:
a) випадки, коли незаконно народжена дитина вважається
дитиною вдови для набуття нею права на пенсію;
b) граничний вік, до якого дитина вважається утриманцем удови
чи має право на пенсію. Однак такий вік ні в якому разі не може
бути менше ніж 14 років.
Стаття 20
1. Право вдови на пенсію після смерті чоловіка може
обумовлюватись стажем проживання на території члена Організації:
a) померлого чоловіка - протягом періоду, що безпосередньо
передував його смерті;
b) удови - протягом періоду, що безпосередньо передував її
заяві про право на пенсію.
2. Право сироти на отримання пенсії може обумовлюватись
проживанням на території відповідного члена Організації протягом
періоду, що безпосередньо передував смерті останнього з батьків.
3. Стаж проживання на території члена Організації, потрібний
для вдови чи останнього померлого з батьків, визначається
національним законодавством, але не може перевищувати п'яти років.
Стаття 21
1. Право на пенсію у разі смерті годувальника визнається за
кожною особою, яка порушила клопотання, річні кошти якої не
перевищують обмеження, встановленого національним законодавством
із належним урахуванням прожиткового мінімуму.
2. Для оцінки грошового доходу застрахованої особи дохід, що
не перевищує рівень, встановлений національним законодавством, не
враховується.
Стаття 22
Розмір пенсії встановлюється в сумі, яка, разом із будь-якими
коштами особи, що порушила клопотання, які перевищують суми, котрі
не враховуються для вищезгаданої оцінки, є принаймні достатньою
для покриття основних потреб пенсіонера.
Стаття 23
1. Особа, яка порушила клопотання, має право на оскарження у
будь-якому спорі щодо надання пенсії чи визначення її розміру.
2. Скарга розглядається іншою інстанцією ніж та, яка винесла
перше рішення.
Стаття 24
1. Іноземці, які є громадянами будь-якого члена Організації,
зв'язаного цією Конвенцією, мають право на пенсію на таких самих
засадах, що й громадяни цієї країни.
2. Однак національне законодавство може обумовлювати надання
пенсії іноземцям, які певний час проживають на території
відповідного члена Організації, періодом, що не може перевищувати
більше, ніж на п'ять років період проживання, встановлений для
власних громадян відповідної країни, що передбачено статтею 20.
Стаття 25
1. Право на пенсію може бути втрачено чи припинено повністю
або частково, якщо вдова чи особа, яка взяла на себе
відповідальність за утримання сиріт, отримала чи намагалась
отримати пенсію шляхом обману.
2. Виплата пенсії може бути повністю чи частково припинена на
період, протягом якого заінтересована особа повністю утримується
на громадські кошти.
Стаття 26
За умови дотримання параграфа 5 статті 15 ця Конвенція не
стосується питання про збереження права на пенсію на випадок
проживання за кордоном.
Стаття 27
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 28
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровано в
Міжнародному бюро праці.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від
двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
Стаття 29
Як тільки в Міжнародному бюро праці зареєстровано документи
про ратифікацію від двох членів Організації, Генеральний директор
Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Організації.
Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про
ратифікацію, отриманих ним згодом від інших членів Організації.
Стаття 30
1. Будь-який член Організації, який ратифікував, цю
Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту,
коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про
денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро
праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік
після реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.
2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і
який протягом року після закінчення згаданого у попередньому
параграфі десятирічного періоду не використає своє право на
денонсацію, передбачене цією статтею, буде зв'язаний на наступний
період тривалістю десять років і згодом зможе денонсувати цю
Конвенцію після кожного десятирічного періоду в порядку,
визначеному в цій статті.
Стаття 31
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 32
1. У разі якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка
цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій
конвенції не буде передбачено інше, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично денонсацію цієї
Конвенції, незалежно від положень статті 30, за умови, що нова,
переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи з дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації.
2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою
та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але
не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
Стаття 33
Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 8 листопада 1946 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
Международной Организации Труда
об обязательном страховании на случай потери кормильца
трудящихся промышленных и торговых предприятий, лиц
свободных профессий, трудящихся, работающих на дому, и
домашней прислуги
N 39
Генеральная Конференция Международной Организации Труда,
созванная в Женеве Административным Советом Международного Бюро
Труда и собравшаяся 8 июня 1933 года на свою семнадцатую сессию,
постановив принять ряд предложений об обязательном страховании на
случай потери кормильца, что является частью второго пункта
повестки дня сессии, решив придать этим предложениям форму
международной конвенции, принимает сего двадцать девятого дня июня
месяца тысяча девятьсот тридцать третьего года нижеследующую
Конвенцию, которая может именоваться Конвенцией 1933 года о
страховании на случай потери кормильца в промышленности и которая
подлежит ратификации членами Международной Организации Труда в
соответствии с положениями Устава Международной Организации Труда
( 993_154 ):
Статья 1
Каждый член Международной Организации Труда, ратифицирующий
настоящую Конвенцию, обязуется ввести или сохранить в силе систему
обязательного страхования на случай потери кормильца,
устанавливающую условия, по крайней мере равные условиям,
предусматриваемым настоящей Конвенцией.
Статья 2
1. Система обязательного страхования на случай потери
кормильца распространяется на трудящихся физического и
нефизического труда, включая учеников, занятых в промышленных и
торговых предприятиях и в свободных профессиях, а также на
трудящихся, работающих на дому, и на домашнюю прислугу.
2. Однако любой член Организации может предусматривать в
своем национальном законодательстве такие исключения, которые он
считает необходимымы, в отношении:
a) трудящихся, зароботная плата которых превышает
установленную сумму, и в том случае, когда законодательство не
предусматривает повсеместного применения такого исключения, любых
трудящихся нефизического труда, занимающихся видами деятельности,
которые обычно рассматриваются как свободные профессии;
b) трудящихся, не получающих денежного вознаграждения;
c) молодых трудящихся, не достигших установленного возраста,
и трудящихся, преклонный возраст которых не дает им права на
страхование, когда они впервые поступают на работу по найму;
d) трудящихся, работающих на дому, условия труда которых
отличаются от условий труда обычных трудящихся по найму;
e) членов семьи предпринимателя;
f) трудящихся, общий период занятости которых в силу самого
характера работы неизбежно является непродолжительным и не дает им
права на получение пособий, а также лиц, выполняющих по найму лишь
случайную или побочную работу;
g) нетрудоспособных трудящихся и трудящихся, получающих
пенсию по инвалидности или по старости;
h) государственных служащих, вышедших на пенсию и выполняющих
работу по найму, и лиц, имеющих частный источник дохода, если
такие пенсии или частный доход по крайней мере равны размеру
пенсии по старости, предусмотренной национальным
законодательством;
i) трудящихся, которые во время своей учебы дают уроки или
работают за вознаграждение в процессе подготовки к получению
профессии, соответствующей цели такой учебы;
j) домашней прислуги, находящейся в личном услужении у
предпринимателей в сельском хозяйстве.
3. Кроме того, могут быть исключены из обязательного
страхования лица, в случае смерти которых пережившие их иждивенцы
в силу какого-либо закона, постановления или особой системы
страхования будут иметь право на пособие, по крайней мере равное в
целом пособиям, предусматриваемым настоящей Конвенцией.
4. Настоящая Конвенция не распространяется на моряков и
морских рыбаков.
Статья 3
Национальное законодательство в соответствии с
устанавливаемыми в нем условиями либо дает право лицам, некогда
подлежавшим обязательному страхованию и не получающим пенсии,
продолжать страхование на добровольных началах, либо разрешает
таким лицам сохранять свои права путем периодической уплаты
взноса для этой цели, за исключением случаев, когда такие права
сохраняются автоматически или, если речь идет о замужней женщине,
когда муж, который не подлежит обязательному страхованию, имеет
право на добровольное страхование и таким образом обеспечивает
своей жене возможность получения пенсии по старости или по
вдовству.
Статья 4
1. Независимо от положений статьи 5 право на пенсию может
быть обусловлено завершением стажа, который может включать уплату
минимального числа взносов с момента страхования, а также в
течение установленного периода, непосредственно предшествующего
наступлению страхового случая.
2. Продолжительность такого стажа не может превышать 60
месяцев, 250 недель или 1500 дней, в течение которых уплачиваются
взносы.
3. В тех случаях, когда завершение стажа связано с уплатой
установленного числа взносов в течение установленного периода,
непосредственно предшествующего наступлению страхового случая,
периоды, в течение которых выплачивается пособие в связи с
временной нетрудоспособностью или безработицей, принимаются в
расчет как периоды уплаты взносов в той степени и на таких
условиях, какие могут быть установлены национальным
законодательством.
Статья 5
1. Застрахованное лицо, которое, перестав подлежать
страхованию, не получает права на пособие взамен взносов,
внесенных на его счет, сохраняет свои права в отношении этих
взносов.
2. Однако национальное законодательство может предусмотреть
утрату прав в отношении взносов по истечении срока, переменного
или фиксированного, исчисляемого со дня, когда застрахованное лицо
перестало подлежать страхованию.
a) Если такой срок является переменным, то он не может быть
меньше одной трети совокупности всех периодов, за которые
вносились взносы с момента начала страхования данного лица (но за
вычетом периодов, за которые взносы не вносились).
b) Если такой срок является фиксированным, он ни в коем
случае не может быть меньше чем 18 месяцев, и права в отношении
взносов могут быть утрачены по истечении данного срока, за
исключением случаев, когда в течение этого срока на счет
застрахованного лица было внесено минимальное число взносов,
предписанное законодательством на основе либо обязательного, либо
добровольного продолжения страхования.
Статья 6
Система страхования в пользу вдов и сирот предоставляет права
на пенсию по меньшей мере вдове, которая не вышла вновь замуж, и
детям умершего застрахованного или получавшего пенсию лица.
Статья 7
1. Право на пенсию по случаю смерти мужа может ограничиваться
вдовами, которые старше установленного возраста или являются
инвалидами.
2. Положения пункта 1 не применяются к специальным системам
страхования лиц нефизического труда.
3. Право вдовы на получение пенсии по смерти мужа может
ограничиваться случаями, когда брак продолжался в течение
установленного периода времени и был заключен до того, как
застрахованное или получающее пенсию лицо достигло установленного
возраста или стало инвалидом.
4. Вдове может быть отказано в праве на получение пенсии по
смерти мужа, если к моменту смерти застрахованного или получавшего
пенсию лица брак был расторгнут или судом было вынесено решение о
раздельном жительстве супругов исключительно по вине жены.
5. Если несколько лиц предъявляют права на пенсию по смерти
мужа, размер выплачиваемой суммы может ограничиваться размером
одной пенсии.
Статья 8
1. Любой ребенок моложе возраста, установленного по крайней
мере в 14 лет, имеет право на пенсию по смерти одного из
родителей.
2. Однако право на пенсию по смерти застрахованной или
получавшей пенсию матери может обусловливаться либо тем, что мать
участвовала в расходах по содержанию ребенка, либо тем, что к
моменту своей смерти она была вдовой.
3. Национальное законодательство определяет случаи, в которых
ребенок, не являющийся законнорожденным, имеет право на пенсию.
Статья 9
1. Размер пенсии определяется в зависимости или независимо от
стажа страхования и представляет либо определенную сумму, либо
процент от заработной платы, принимаемой во внимание в целях
страхования, либо же меняется в зависимости от суммы выплаченных
взносов.
2. Если размер пенсии зависит от продолжительности
страхового стажа и ее предоставление обусловливается завершением
застрахованным лицом стажа, такая пенсия включает при отсутствии
гарантированного минимума определенную сумму или часть суммы, не
обусловленную продолжительностью страхового стажа. Там, где пенсия
предоставляется независимо от завершения стажа, может
предусматриваться гарантированный минимальный размер.
3. Если размер взносов зависит от размера заработной платы,
учитываемая с этой целью заработная плата принимается также во
внимание для исчисления пенсии независимо от того, обусловливается
размер пенсии продолжительностью страхового стажа или нет.
Статья 10
Страховые учреждения имеют право выдавать на условиях,
определяемых законодательством, пособия натурой с целью
предупреждения, отсрочки, облегчения или излечения инвалидности
лицам, которые получают пенсию по инвалидности или имеют право
претендовать на нее.
Статья 11
1. Право на пособие может быть утрачено или приостановлено
полностью или частично:
a) если смерть является результатом преступления или
намеренного проступка со стороны застрахованного лица или любого
лица, которое может иметь право на пенсию по смерти кормильца;
b) если застрахованное лицо или любое лицо, которое может
получить право на пенсию по смерти кормильца, допускает обман в
отношении страхового учреждения.
2. Выплата пенсии может быть полностью или частично
приостановлена в течение времени, когда соответствующее лицо:
a) полностью содержится на общественные средства или на
средства учреждения социального страхования;
b) отказывается без основательной причины выполнять
предписания врача или инструкции, касающиеся поведения инвалидов,
или умышленно и без разрешения уклоняется от контроля страхового
учреждения;
c) получает другое периодическое денежное пособие в
соответствии с каким-либо законом об обязательном социальном
страховании, о пенсиях или о возмещении трудящимся в связи с
несчастным случаем на производстве или профессиональным
заболеванием;
d) получив пенсию вдовы, не обусловленную возрастом или
инвалидностью, проживает с мужчиной в незарегистрированном браке;
е) охватывается особой системой страхования для лиц
нефизического труда и получает вознаграждение, превышающее
установленный размер.
Статья 12
1. Застрахованные лица и их предприниматели участвуют в
создании средств системы страхования.
2. Национальное законодательство может освободить от уплаты
страховых взносов:
a) учеников и молодых трудящихся, не достигших установленного
возраста;
b) трудящихся, не получающих денежного вознаграждения или
получающих очень низкую заработную плату.
3. Национальное законодательство по страхованию, охват
которого не ограничивается лицами, работающими по найму, может не
предусматривать уплату взносов предпринимателями.
4. Государственные органы участвуют в создании средств систем
страхования или предоставлении пособий этими системами,
охватывающими всех лиц, работающих по найму, или трудящихся
физического труда.
5. Национальное законодательство, которое в момент принятия
настоящей Конвенции не предусматривает уплаты взносов
застрахованными лицами, может и впредь освобождать застрахованных
лиц от таких взносов.
Статья 13
1. Управление страхованием осуществляется либо учреждениями,
основанными государственными органами и не имеющими своей целью
получение прибыли, либо государственными страховыми фондами.
2. Однако национальное законодательство может также поручить
управление страхованием учреждениям, созданным по инициативе
заинтересованных сторон или их организаций и должным образом
признанным государственными органами.
3. Управление финансовыми средствами страховых учреждений и
государственных страховых фондов ведется отдельно от управления
государственными средствами.
4. Представители застрахованных лиц участвуют в управлении
страховыми учреждениями на условиях, определяемых национальным
законодательством, которые могут также решать вопрос об участии
представителей как предпринимателей, так и государственных
органов.
5. Автономные страховые учреждения находятся под финансовым и
административным контролем государственных органов.
Статья 14
1. Иждивенцы умершего застрахованного или получившего пенсию
лица имеют право обжалования в случае любого спора относительно
пособий.
2. Такие споры входят в компетенцию специальных судебных
инстанций, состоящих из судей, которые независимо от того,
являются они профессиональными судьями или нет, хорошо знакомы с
целями страхования или же заседают с участием асессоров,
представляющих соответственно застрахованных лиц и
предпринимателей.
3. В любом споре относительно охвата страхованием или размера
взносов трудящийся, а в случае, когда предусматривается уплата
взносов предпринимателями, то и его предприниматель имеют право
обжалования.
Статья 15
1. Трудящиеся-иностранцы подлежат страхованию и уплачивают
взносы на тех же условиях, что и граждане данной страны.
2. Иждивенцы застрахованных или получивших пенсию иностранцев
имеют те же права, что и граждане данной страны, на пособия,
основанные на взносах, зачисленных на их счет.
3. Иждивенцы застрахованных или получавших пенсию
иностранцев, являющиеся гражданами любого члена Организации,
связанного настоящей Конвенцией, законодательство которого,
следовательно, предусматривает участие государства в создании
финансовых средств или выплате пособий системами страхования в
соответствии со статьей 12, также имеют права на любую субсидию
или надбавку к пенсии или части пенсии, которые выплачиваются из
государственных фондов.
4. Однако национальное законодательство может ограничить
только гражданами страны предоставление права на любую субсидию,
надбавку к пенсии или части пенсии, выплачиваемые из
государственных фондов, которые предоставляются только иждивенцам
застрахованных лиц старше установленного возраста к моменту
вступления в силу законодательства об обязательном страховании.
5. Любые ограничения, которые могут предусматриваться в
случае проживания за границей, применяются к пенсионерам,
гражданам любого члена Организации, связанного настоящей
Конвенцией и проживающего на территории какого-либо члена
Организации, связанного настоящей Конвенцией, лишь в той мере, в
какой они распространяются на граждан страны, в которой была
приобретена пенсия. Однако субсидии или надбавки к пенсии или
части такой пенсии, покрываемые за счет государственных фондов,
могут не выдаваться.
Статья 16
1. Страхование лиц, работающих по найму, производится в
соответствии с законом, действующим по месту их работы.
2. В целях обеспечения непрерывности страхования могут
допускаться исключения из этого правила по соглашению между
соответствующими членами Организации.
Статья 17
Любой член Организации может предусмотреть специальные
положения для трудящихся пограничных районов, место работы которых
находится на его территории, а постоянное место жительства - за
границей.
Статья 18
В странах, не имеющих законодательства об обязательном
страховании на случай смерти кормильца к моменту первоначального
вступления в силу настоящей Конвенции, любая существующая в это
время система пенсий, не основанная на взносах, рассматривается
как отвечающая требованиям настоящей Конвенции, если эта система
гарантирует индивидуальное право на пенсию на условиях,
определенных в нижеследующих статьях 19 - 25.
Статья 19
1. Право на пенсию имеют следующие лица:
a) любая вдова, которая вновь не вышла замуж и имеет по
крайней мере двух детей на своем иждивении;
b) любой круглый сирота, то есть ребенок, потерявший обоих
родителей.
2. Национальное законодательство определяет:
a) случаи, в которых ребенок, не являющийся законнорожденным,
считается ребенком вдовы в целях приобретения ею права на пенсию;
b) предельный возраст, до которого ребенок считается как
состоящий на иждивении вдовы или имеющий право на пенсию. Однако
такой возраст ни в коем случае не может быть ниже 14 лет.
Статья 20
1. Право вдовы на пенсию по смерти мужа может обусловливаться
стажем проживания на территории члена Организации:
a) умершего мужа - в течение периода, непосредственно
предшествующего его смерти;
b) вдовы - в течение периода, непосредственно предшествующего
ее заявке о праве на пенсию.
2. Право сироты на получение пенсии может обусловливаться
проживанием на территории соответствующего члена Организации в
течение периода, непосредственно предшествующего смерти того из
родителей, который умер последним.
3. Стаж проживания на территории члена Организации, требуемый
от вдовы или от умершего родителя, предписывается национальным
законодательством, но не может превышать 5 лет.
Статья 21
1. Право на пенсию по случаю смерти кормильца признается за
каждым ходатайствующим лицом, годовые средства которого, включая
любые средства состоящих на иждивении детей или сирот, не
превышают предела, устанавливаемого национальным законодательством
с должным учетом прожиточного минимума.
2. При оценке средств средства, не превышающие уровня,
установленного национальным законодательством, не принимаются в
расчет.
Статья 22
Размер пенсии устанавливается в сумме, которая вместе с
любыми средствами ходатайствующего лица, превышающими средства, не
учитываемые вышеупомянутой оценкой, является по крайней мере
достаточной для покрытия основных нужд пенсионера.
Статья 23
1. Ходатайствующее лицо имеет право обжалования при любом
споре, касающемся предоставления пенсии или определения ее
размера.
2. Жалоба рассматривается иной инстанцией, чем та, которая
вынесла первое решение.
Статья 24
1. Иностранцы, вдовы и сироты, являющиеся гражданами любого
члена Организации, связанного настоящей Конвенцией, имеют право на
пенсию на тех же условиях, что и граждане данной страны.
2. Однако национальное законодательство может обусловливать
выдачу пенсии иностранцам определенным периодом проживания на
территории соответствующего члена Организации, который не может
превышать более чем на 5 лет период проживания в стране,
предусматриваемый в статье 20.
Статья 25
1. Право на пенсию может быть утрачено или приостановлено
полностью или частично, если вдова или лицо, принявшее на себя
ответственность за содержание сирот, получило или пыталось
получить пенсию путем обмана.
2. Выплата пенсии может быть полностью или частично
приостановлена на период, в течение которого заинтересованное лицо
полностью содержится на общественные средства.
Статья 26
При условии соблюдения положений пункта 5 статьи 15 настоящая
Конвенция не касается вопроса о сохранении прав на пенсию в
случае проживания за границей.
Статья 27
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции в
соответствии с положениями Устава Международной Организации Труда
( 993_154 ) направляются Генеральному директору Международного
Бюро Труда для регистрации.
Статья 28
1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов
Международной Организации Труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы в Международном Бюро Труда.
2. Она вступает в силу через 12 месяцев после того, как
Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации двух
членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в
отношении каждого члена Организации через 12 месяцев после даты
регистрации его документа о ратификации.
Статья 29
Как только в Международном Бюро Труда зарегистрированы
документы о ратификации двух членов Международной Организации
Труда, Генеральный директор Международного Бюро Труда извещает об
этом всех членов Международной Организации Труда. Он также
извещает их о регистрации всех документов о ратификации,
полученных им впоследствии от других членов Организации.
Статья 30
1. Любой член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может по истечении 10-летнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством
акта о денонсации, направленного Генеральному директору
Международного Бюро Труда и зарегистрированного им. Денонсация
вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации в
Международном Бюро Труда.
2. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в
предыдущем пункте 10-летнего периода не воспользуется своим правом
на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет связан на
следующий период в 10 лет и впоследствии сможет денонсировать
настоящую Конвенцию по истечении каждого 10-летнего периода в
порядке, установленном настоящей статьей.
Статья 31
Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро
Труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 32
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию,
полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и
если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:
a) ратификация каким-либо членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 30, немедленную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая
конвенция вступила в силу;
b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами
Организации.
2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по
форме и содержанию в отношении тех членов Организации, которые ее
ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую
конвенцию.
Статья 33
Французский и английский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
(подписи)
Документы Международной Организации Труда.
Москва, 2000, "Приор"