Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Генуї Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 15 червня 1920 року,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо контролю за статтями трудового договору, забезпечення спрощення працевлаштування моряків; застосування до моряків Конвенції (993_143) і Рекомендації (993_319) , прийнятих у Вашингтоні в листопаді минулого року, щодо безробіття і страхування від безробіття, що є другим пунктом порядку денного Генуезького засідання Конференції,

і вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цю Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією про допомогу по безробіттю (аварія корабля), 1920 року, і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці (993_154) :

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "моряк" охоплює осіб, що працюють на будь-якому судні, зайнятому в морському судноплавстві.

2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "судно" охоплює всі кораблі та судна будь-якого роду, зайняті в морському судноплавстві, що є державною чи приватною власністю, за винятком військових кораблів.

1. У кожному випадку втрати або аварії будь-якого судна судновласник або особа, з якою моряк уклав контракт про службу на борту судна, виплачуватиме кожному морякові, який працював на ньому, допомогу по безробіттю, що є наслідком такої втрати або аварії.

2. Ця допомога виплачується за всі дні, протягом яких моряк залишається фактично безробітним, у тому самому розмірі, що й заробітна плата, обумовлена контрактом, але загальна сума допомоги згідно з цією Конвенцією для будь-якого моряка може бути обмежена двомісячною заробітною платою.

Моряки матимуть у своєму розпорядженні такі самі засоби для витребування такої допомоги, які вони мають для витребування заробітної плати, недоплаченої їм під час служби.

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її положення до своїх колоній, протекторатів і володінь, які не мають повною мірою самоврядування:

a) крім тих, де через місцеві умови її положення незастосовні; або

b) з такими змінами, які можуть бути потрібні для пристосування її положень до місцевих умов.

2. Кожний член Організації повідомлятиме Міжнародне бюро праці про заходи, вжиті щодо кожної зі своїх колоній, кожного з протекторатів і володінь, які не мають повною мірою самоврядування.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці (993_154) надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Як тільки документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці будуть зареєстровані Міжнародним бюро праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці.

Ця Конвенція набуває чинності від дати, коли Генеральний директор Міжнародного бюро праці розсилає таке повідомлення, і зв'язуватиме тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстровані в Міжнародному бюро праці. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації від дати реєстрації його документа про ратифікацію в Міжнародному бюро праці.

З урахуванням положень статті 7 кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, погоджується надати чинності її положенням не пізніше 1 липня 1922 року, і вжити таких заходів, які будуть потрібні для того, щоб зробити їх ефективними.

Член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду від дати, з якої Конвенція початково набула чинності, денонсувати її, надіславши акт про денонсацію Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Така денонсація не може набути чинності раніше ніж через 1 рік після дати її реєстрації у Міжнародному бюро праці.

Щонайменше 1 раз на 10 років Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подаватиме Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішуватиме доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її перегляд або зміну.

Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Генуе Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся 15 июня 1920 года,

постановив принять ряд предложений по вопросу о контроле за трудовыми договорами моряков, о предоставлении им возможностей трудоустройства и об условиях применения к морякам Конвенции (993_143) и Рекомендации (993_319) , принятых в Вашингтоне в ноябре прошлого года в отношении безработицы и страхования по безработице, что является вторым пунктом повестки дня Генуэзской сессии Конференции,

решив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает нижеследующую Конвенцию, которая будет именоваться Конвенцией 1920 года о пособиях по безработице в случае кораблекрушения и которая подлежит ратификации членами Международной организации труда в соответствии с положениями Устава Международной организации труда (993_154) :

1. В целях настоящей Конвенции термин "моряки" включает всех лиц, работающих на любом судне, занятом в морском судоходстве.

2. В целях настоящей Конвенции термин "судно" включает все корабли и суда любого рода, занятые в морском судоходстве, являющиеся государственной или частной собственностью, за исключением военных кораблей.

1. Во всех случаях утраты или гибели любого судна судовладелец или лицо, с которым моряки заключили договор о службе на данном судне, выплачивает каждому работавшему на нем моряку пособие по безработице, явившейся результатом такой утраты или гибели.

2. Это пособие выплачивается за все дни, в течение которых моряк остается действительно безработным, в том же размере, как и заработная плата, причитавшаяся ему в силу договора, но общая сумма пособия, выплачиваемого согласно настоящей Конвенции любому моряку, может быть ограничена двухмесячной заработной платой.

Для истребования таких пособий моряки пользуются теми же средствами, какими они пользуются для истребования заработной платы, недоплаченной им во время службы.

1. Каждый член Международной организации труда, ратифицировавший настоящую Конвенцию, обязуется применять ее к своим колониям, протекторатам и владениям, не пользующимся в полной мере самоуправлением:

a) за исключением тех случаев, когда в силу местных условий положения настоящей Конвенции неприменимы;

b) с такими изменениями, которые могут быть необходимы для приспособления этих положений к местным условиям.

2. Каждый член Организации уведомляет Международное бюро труда о мерах, принятых в отношении каждой из его колоний, протекторатов и владений, не пользующихся в полной мере самоуправлением.

Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации в соответствии с положениями Устава Международной организации труда (993_154) .

Как только зарегистрированы документы о ратификации двух членов Международной организации труда, Генеральный директор Международного бюро труда извещает об этом всех членов Международной организации труда.

Настоящая Конвенция вступает в силу в тот день, когда вышеуказанное извещение рассылается Генеральным директором Международного бюро труда; она связывает только тех членов Организации, чьи документы о ратификации зарегистрированы в Международном бюро труда. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого члена Организации в день регистрации его документа о ратификации в Международном бюро труда.

С учетом положений статьи 7 каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, соглашается ввести в действие ее положения не позднее 1 июля 1922 года и принять меры, необходимые для их эффективного осуществления.

Любой член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении пятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации, направленного Генеральному директору Международного бюро труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации в Международном бюро труда.

Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро труда считает это необходимым, он представляет Генеральной конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.

Французский и английский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.

Конвенция вступила в силу 16.03.23.

Россия не ратифицировала Конвенцию.