ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 4107/7/22-3217 від 29.03.2001
Про порядок визначення розміру власного капіталу
На виконання Програми дій органів державної податкової служби
щодо забезпечення виконання вимог Закону України "Про порядок
погашеня зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), надісланої державним
податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі листом ДПА України від 19.03.2001 р.
N 3512/7/13-0188, направляємо порядок визначення розміру власного
капіталу банків та небанківських фінансових установ, у тому числі
страхових організацій, згідно з пунктом 7.6 статті 7 даного
Закону.
Пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) визначено, що джерелом погашення
податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому
числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від
джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у
підпункті "г" підпункту 7.3.1 пункту 7.3 цієї статті, у сумі, яка
не перевищує суми їх власного капіталу (без урахування страхових
та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих
відповідно до закону).
1. Визначення власного капіталу небанківських фінансових
установ, у тому числі страхових організацій
Відповідно до п. 2 Положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 5 "Звіт про власний капітал", затвердженого наказом
Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. N 87 ( z0399-99 ) та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за
N 399/3692, норми цього Положення стосуються підприємств,
організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім
банків й бюджетних установ).
Тобто зазначене положення поширюється на страхові організації
та небанківські фінансові установи.
Згідно з додатком до цього Положення (стандарту) "Власний
капітал" (розділ 1 пасиву Балансу) включає такі статті:
- статутний капітал;
- пайовий капітал;
- додатковий вкладений капітал;
- інший додатковий капітал;
- резервний капітал;
- нерозподілений капітал;
- нерозподілений прибуток;
- неоплачений капітал;
- вилучений капітал.
2. Визначення власного капіталу банківських установ
Структуру власного капіталу банку встановлено статтями 2 і 30
Закону України від 07.12.2000 р. N 2121-III ( 2121-14 ) "Про банки
і банківську діяльність".
Відповідно до статті 2 Закону під терміном "капітал банку"
розуміється залишкова вартість активів банку після вирахування
його зобов'язань, а під терміном "капітал регулятивний (власні
кошти)" - основний та додатковий капітал, зважений на ризики, що
визначаються нормативно-правовими актами Національного банку
України.
Згідно зі статтею 30 цього Закону ( 2121-14 ) капітал банку
включає:
1) основний капітал;
2) додатковий капітал.
Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований
статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені
за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і
додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття
ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні
банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і
нематеріальних активів. Розкриті резерви включають й інші фонди
такої ж якості, які повинні відповідати таким критеріям:
1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку
після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого
на всі потенційні податкові зобов'язання;
2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо
розкриватися в опублікованих звітах банку;
3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття
збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи
збитків;
4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а
повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.
За умови затвердження Національним банком України додатковий
капітал може включати:
1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не
відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати
такі ж якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);
2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована
вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті
довгострокового перебування у власності цінних паперів,
відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);
3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які
повинні відповідати таким критеріям:
- вони є незабезпеченими, субординованими і повністю
сплаченими;
- вони не можуть бути погашені з ініціативи власника;
- вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без
пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;
- вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань
щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє
здійснити такі виплати;
4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові
капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути
забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи
ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх
інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, включених у
капітал, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного
капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної
вартості протягом 5 останніх років угоди.
Національний банк України має право визначати своєю
постановою інші статті балансу банку для включення до додаткового
капіталу, а також умови і порядок такого включення. Додатковий
капітал не може бути більшим 100 відсотків основного капіталу.
З урахуванням викладеного вищенаведені норми статей Закону
України "Про банки і банківську діяльість" ( 2121-14 )
застосовуються для визначення розміру власного капіталу без
урахування сум страхових та прирівняних до них обов'язкових
резервів.
Заступник Голови Г.Оперенко
"Баланс",
N 17, 24 квітня 2001 р.