Відповідно до плану роботи Вищого адміністративного суду України на II півріччя 2006 року Управлінням законодавства та узагальнення судової практики і за дорученням Судової палати з розгляду справ за зверненнями фізичних осіб Вищого адміністративного суду України суддею М.О. Сорокою здійснено вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Метою зазначеного дослідження судової практики є сприяння виробленню єдиного підходу до вирішення справ цієї категорії, однаковому застосуванню законодавства при захисті прав та інтересів громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виявлення проблемних питань, найбільш характерних порушень чи неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні справ зазначеної категорії, підготовка пропозицій щодо їх усунення.

Як показує аналіз, найбільші складнощі у судовій практиці виникли при розгляді категорій спорів у справах:

- про стягнення допомоги на оздоровлення;

- про надання пенсії на пільгових умовах;

- про спонукання до видачі довідки про заробітну плату за період роботи на ЧАЕС, перерахування у зв'язку з цим заробітної плати та пенсії;

- щодо пільгового оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо.

При вирішенні таких справ суди керуються нормативно-правовими актами України, зокрема Конституцією України (254к/96-ВР) , Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС), спеціальним законодавством, серед якого:

- Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N 796-XII (796-12) ;

- Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.91 N 791а-XII (791а-12) ;

- Закон України "Про пенсійне забезпечення" 05.11.91 N 1788-XII (1788-12) ;

- Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (1058-15) ;

- закони України про Державний бюджет України на відповідний рік;

- Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР (168/97-ВР) ;

- закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік.

При розгляді зазначеної категорії спорів судами застосовуються норми також підзаконних нормативних актів, зокрема:

- постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсації виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.96 N 836 (836-96-п) ;

- постанови Кабінету Міністрів УРСР "Про затвердження Положення про порядок та умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького і вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України" від 29.06.91 N 59 (59-91-п) ;

- Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком" від 20.02.96 N 49/96-ВР (49/96-ВР) ;

- постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03.01.2002 N 1 (1-2002-п) ;

- постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались" від 28.03.2002 N 374 (374-2002-п) ;

- Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.92 N 418 (418-92-п) ;

- Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.97 N 51 (51-97-п) ;

- Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97 N 523 (523-97-п) ;

- Рішення Конституційного Суду "У справі за конституційним зверненням громадянки Стешиної Рити Анатоліївни щодо офіційного тлумачення положення пункту 1 частини другої статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25.10.2000 N 12-рп/2000 (v012p710-00) ;

- інших нормативно-правових актів.

Вивчення судової практики показало, що увагу слід звернути на питання встановлення правомірності звільнення від сплати державного мита суб'єктів підприємницької діяльності - громадян, віднесених до категорій 1 та 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; категорії З постраждалих та категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, за умов, визначених абзацами 2, 3 пункту 18 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) .

Відповідно до частини другої статті 214 КАС (2747-15) , отримавши касаційну скаргу, суддя-доповідач перевіряє дотримання при її оформленні вимог статті 213 КАС (7-93) .

Згідно з вимогами частини п'ятої статті 213 КАС (2747-15) до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС (2747-15) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку та розмірах, визначених Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) .

Статтею четвертою цього Декрету (7-93) визначені особи, які звільняються від сплати державного мита. Серед яких громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; категорії 3 постраждалих та категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, за умов, визначених абзацами 2, 3 пункту 18 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Однак судова практика містить випадки, коли із касаційними скаргами звертаються громадяни, зазначені вище, які є суб'єктами підприємницької діяльності. У такому випадку зазначені суб'єкти підприємницької діяльності не користуються пільгами при сплаті судового збору. Так Вищий адміністративний суд України у справі за позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Браіляна В.В. про стягнення штрафних санкцій та зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Браіляна В.В. до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначив, що якщо скаржник бере участь у справі як суб'єкт підприємницької діяльності, а не як громадянин, то на нього не поширюються пільги, встановлені пунктом вісімнадцятим статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) . Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України (пункт 5 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" від 06.04.99 N 01-8/151 (v_151800-99) .

Як свідчать результати аналізу судової практики, проблемні питання виникають стосовно тлумачення питання "календарний місяць" при обчисленні пенсій.

Так у справі за скаргою Крутова О.Є. до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі про визнання дій при призначенні пенсії невірними відповідач, перераховуючи з 01.01.2004 пенсію позивачу на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , врахував заробіток останнього за період роботи з 01.07.86 по 01.08.86, при цьому не взяв до уваги заробіток з 20.06.86 по 30.06.86, оскільки він не входить до календарного місяця. В результаті такого перерахунку пенсія позивача була зменшена.

Суд першої інстанції при винесенні рішення на підставі частини третьої статті 11 ЦПК (1618-15) та посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 19.05.2004 про офіційне тлумачення положень частини другої статті 90, пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України (v011p710-04) роз'яснив, що словосполучення "протягом 30 днів" треба розуміти як перебіг 30-денного строку підряд, тобто в календарних днях обчислення строку починається з дня, коли заплановані пленарні засідання однієї чергової сесії не змогли розпочатися. На думку суду, календарний місяць слід розуміти не як період з 1 по останнє число відповідного місяця, а як місяць в календарних днях, починаючи з часу настання події, в даному випадку - з початку роботи заявника в Чорнобильській зоні.

З викладеним не погодилися суд апеляційної інстанції та Вищий адміністративний суд України, зазначивши, що календарний місяць - це відповідний місяць року за календарем (січень, лютий, березень і т.д.), починаючи з першого по останній день кожного місяця у календарному році (який становить період з 1 січня по 31 грудня).

З позиції судів апеляційної та касаційної інстанцій, тлумачення поняття "календарний місяць" по аналогії зі змістом зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 19.05.2004 (v011p710-04) є безпідставним, оскільки мова іде про різні поняття.

Підставою звернень до суду з позовами про перерахування пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період роботи на ЧАЕС є відмова управлінь Пенсійного фонду України у здійсненні зазначеного перерахування.

Суб'єктами звернень у справах зазначеної категорії є особи, які певний період працювали на ЧАЕС та яким відмовляють у видачі довідки, яка б підтверджувала зазначений факт, перерахуванні у зв'язку з цим заробітної плати та пенсії. Суб'єктами, дії яких оскаржують або звертаються з позовами про спонукання вчинити певні дії, виступають управління Пенсійного фонду України.

При вирішенні спорів зазначеної категорії судам слід враховувати, що розрахунок пенсії проводиться відповідними органами Пенсійного фонду України на підставі довідки про заробітну плату, виданої за місцем роботи особи, яка звертається з проханням про нарахування пенсії.

Управлінням Пенсійного фонду України може бути визнана недійсною довідка про заробітну плату, якщо в розрахунок включені суми, що не відображені в особистих листах та відомостях особи і які вона фактично не отримувала.

У відповідності з частиною першою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.

У статті 54 зазначеного Закону (796-12) передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 N 3108-IV (3108-15) - відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 30.05.97 N 523 (523-97-п) , при обчисленні пенсії враховується фактичний заробіток.

Пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються із заробітку, який вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо цей розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, у I зоні - 3).

При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період (абзац 12 пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (523-97-п) ).

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Частиною першою статті 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) передбачено, що при виникненні права на підвищення пенсії перерахунок провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву подано ним після 15-го числа.

Згідно із вказаним Законом (1788-12) сума пенсії не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсії, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

При вирішенні справ зазначеної категорії судам необхідно з'ясувати:

- у чому полягають неправомірні дії управлінь Пенсійного фонду України;

- розмір пенсії, яку отримувала особа на час виникнення спірних правовідносин;

- на підставі яких документів зазначена пенсія була особі нарахована;

- коли і яку довідку про заробітну плату надала особа для перерахунку пенсії;

- чи отримувалася зазначена в довідці заробітна плата фактично;

- чи вирішена заява особи управлінням Пенсійного фонду України відповідно до вимог діючого законодавства;

- які вимоги особи належать до адміністративної, а які до цивільної юрисдикції.

Недотримання зазначених вимог тягне скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

Такого висновку Вищий адміністративний суд України дійшов у справі за позовом Шарапи С.М. до управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області і до відділу культури Барвінківської районної державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час роботи в зоні відчуження наслідків аварії на ЧАЕС, зобов'язання видати довідку та стягнення заборгованості по виплаті пенсії.

Значну кількість справ, які розглядаються судами в порядку адміністративного судочинства, становлять спори про стягнення допомоги на оздоровлення.

Аналіз судових рішень дозволяє зробити висновок про відсутність в суді касаційної інстанції єдиного підходу до вирішення справ зазначеної категорії.

Причина різної практики щодо вирішення даної категорії спорів у недосконалості законодавства, відсутності чіткої визначеності питання розміру компенсаційних виплат; неузгодженості нормативно-правових актів, які регулюють дане питання.

Висновок про позицію Вищого адміністративного суду України щодо вказаної категорії спорів зроблено на підставі аналізу ухвал у справах за позовом Ільченка А.С. до управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про стягнення заборгованості по щорічній матеріальній допомозі на оздоровлення за 2001 та 2002 роки в розмірі 1357 грн.; за позовом Демченка С.І. до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзенського району м. Маріуполя про захист конституційних прав, свобод людини і громадянина та стягнення коштів на оздоровлення за 2003 рік; за позовом Зоріна М.С. до управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про стягнення компенсації на оздоровлення та інших.

Позивачами у справах про стягнення допомоги на оздоровлення виступають фізичні особи, відповідачами - управління праці та соціального захисту відповідної ради.

При вирішенні зазначених спорів Вищий адміністративний суд України керується нормами Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , закону України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік, постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) інвалідам II групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Пунктом 2 частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) передбачено, що інвалідам III групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Закон України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" (2896-14) від 13.12.2001 N 2896-III з 01.01.2002 встановлює мінімальну заробітну плату в розмірі 140 грн., а з 01.07.2002 - 165 грн. на місяць.

Закон України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" (372-15) від 26.12.2002 N 372-IV встановлює мінімальну заробітну плату на 2003 рік у розмірі 185 грн., а з 01.12.2003 - 205 грн.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) встановлено, конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У пункті 3 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці " та встановлення мінімального розміру пенсії за віком" (49/96-ВР) зазначено, що до внесення відповідних змін у чинне законодавство виплати, крім пенсій, тарифних ставок і окладів, які розраховані на підставі мінімальної заробітної плати, застосовуються в розмірах, встановлених на 01.02.96.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік" (1766-14) та ст. 2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" (2896-14) до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України здійснювати перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на ці роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені розміри компенсаційних виплат відповідно до програми діяльності Кабінету Міністрів України на 1996 рік, схваленої Постановою Верховної Ради України від 11.10.95 (373/95-ВР) .

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір щорічної виплати на оздоровлення для другої групи інвалідності становить 21 грн. 50 коп., і ніяких змін в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) щодо розміру виплат не внесено.

Відповідно до підпункту "е" пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір компенсації для першої групи інвалідності становить 26 грн. 70 коп., і ніяких змін в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) щодо розміру виплат не внесено.

Таким чином, позиція Вищого адміністративного суду України полягає в тому, що при нарахуванні щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення необхідно, крім вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , враховувати положення постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) і, відповідно, здійснювати виплати у розмірах, зазначених в останній.

Інший підхід Вищого адміністративного суду України до зазначеного питання відображений в судових рішеннях у справах за позовом Жерновнікова Г.В. до управління праці та соціального захисту населення Авдієвської міської ради про стягнення допомоги на оздоровлення та за позовом Дуболара М.О. до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради в м. Донецьку про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення.

Нормативно-правове обґрунтування позиції суду касаційної інстанції полягає у наступному.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) інвалідам першої та другої групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає умови, розміри та порядок виплат щорічної допомоги інвалідам, тому посилання судів на вказану постанову безпідставні. Крім того, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог суди повинні керуватися вимогами статті 48 вказаного Закону, який передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , з урахуванням розміру мінімальної плати на момент виплати.

Таким чином, з позиції Вищого адміністративного суду України, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що управління праці та соціального захисту населення Авдієвської міської ради при виплаті щорічних виплат на оздоровлення у розмірі 26,70 грн. діяло відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є необгрунтованими.

Виходячи з вищенаведеного та з урахуванням вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) управління праці та соціального захисту населення Авдієвської міської ради повинно виплачувати інвалідам 2-ї групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.

Отже, викладена позиція Вищого адміністративного суду України полягає у тому, що при нарахуванні щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення слід виходити лише з вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) і виплачувати її у розмірах, визначених статтею 48 вказаного Закону для інвалідів відповідної групи.

Вважаємо, з наведеною позицію варто погодитися з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) є підзаконним нормативно-правовим актом, а у разі виникнення колізії між її нормами та нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , застосуванню підлягають положення останнього.

Крім того, варто зазначити, що дану позицію підтримав також: Верховний Суд України у справі за позовом Словінського В.С. до Торезького управління праці та соціального захисту населення Донецької області про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення (постанова Верховного Суду України від 14.11.2006 у справі N 21-95во06).

Як свідчать вивчені матеріали, сталою є практика судів, що розглядають справи в порядку адміністративного судочинства, щодо вирішення питання провизнання недійсними актів Державної податкової інспекції про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість юридичних осіб, які здійснюють господарську діяльність на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позиція Вищого адміністративного суду щодо зазначеного питання полягає у наступному: згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (зі змінами і доповненнями на момент виникнення спору) свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: зареєстрована згідно з пунктом 2.1 вказаного Закону протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги поставки товарів (робіт, послуг) менші ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Отже, анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість може бути здійснено лише при наявності встановлених вказаним вище Законом (168/97-ВР) підстав.

Зазначена позиція викладена у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Вектор" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним акта.

Спірний акт мотивований тим, що згідно зі статтею 7 Закону України від 27.02.91 N 791а-XII (791а-12) "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Вектор" втратило статус платника податку.

Однак у відповідача були відсутні правові підстави для застосування статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яка містить вичерпний перелік підстав для анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, оскільки:

- державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Вектор" як суб'єкта господарювання проведена в червні 2004 року, таким чином, до дати анулювання свідоцтва від дати реєстрації суб'єкта як платника податку минуло лише 2 місяці;

- рішення про ліквідацію платника податку не приймалося.

Вищий адміністративний суд України відмітив, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно визначено, що Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) не є пріоритетним у вирішенні даного спору, а тому не може бути застосований до спірних відносини щодо законності акта Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 13.08.2004 N 10, адже згідно з його преамбулою він регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах, і не має жодного відношення до податкових правовідносин, не встановлює будь-яких спрощених систем оподаткування, які б визначали особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

За таких обставин правильними з позиції суду касаційної інстанції є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) не звільняє суб'єкта господарювання від сплати податку на додану вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України і не позбавляє підприємство, яке знаходиться на визначеній Законом території, статусу платника податку.

Водночас, як свідчать результати вивчення судової практики, має місце неоднакове вирішення Вищим адміністративним судом України питання щодо можливості застосування норм Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) як закону про оподаткування.

Наприклад, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Ґуральня" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним акта Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) не є законом про оподаткування та не позбавляє підприємства, які розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю статусу платника податку на додану вартість.

У справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Лисянське ремонтно-транспортне підприємство" до управління Пенсійного Фонду України в Лисянському районі Черкаської області про зобов'язання зарахувати надмірно сплачені кошти в рахунок внесків у поточному та майбутніх періодах Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) є податковим законом і, відповідно, може звільняти від нарахування і сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

На нашу думку, при застосуванні законодавства, яким встановлюється пільговий режим оподаткування для суб'єктів господарювання, що діють на території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, необхідно врахувати наступне: відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) (у редакції до 22.02.2006 (3456-15) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

У пункті 11.4 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у Законі України "Про податок на додану вартість", пріоритет мають норми Закону України "Про податок на додану вартість".

Також необхідно враховувати, що пільги з оподаткування суб'єктів господарювання на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлювались лише на підставі Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) , й норми щодо встановлення цих пільг до законів про оподаткування не включались (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.05.2005 N 01-8/783 (v0783600-05) .

На даний час законодавцем усунено колізію щодо регулювання означеного питання, шляхом виключення зі статті 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) норми щодо звільнення від оподаткування прибутку, звільнення від сплати ввізного мита митних та акцизних зборів і податку на додану вартість з підакцизних товарів, що імпортуються, від сплати додаткового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.

Виходячи із загальноприйнятого розуміння поняття узагальнення (Философский словарь / Под ред. И.Т.Фролова. - 5-е изд. - М.: Политиздат, 1986. - с. 328.), узагальнення судової практики, яка виникає при здійсненні адміністративного судочинства, є логічним процесом переходу від одиничного до загального (де одиничним буде вирішення конкретних справ, що знаходять вияв у постановах та ухвалах відповідної судової інстанції, що підлягають узагальненню, а загальним - позиції, які вказують на правильність підходів до вирішення аналогічних ситуацій), а також результат цього процесу - формалізований документ, який відповідає встановленим вимогам, що містить в собі інформацію для вироблення однакової практики вирішення справ певної категорії судами всіх інстанцій.

Таким чином, для здійснення узагальнення та його аналізу необхідна наявність судової практики з відповідних категорій справ.

Як свідчить аналіз, судова практика Вищого адміністративного суду України містить одиничні випадки перегляду судових рішень з деяких справ цієї категорії, що не дає можливості здійснення узагальнення судової практики, бо це суперечить його правовій природі.

Враховуючи вищевикладене, пропонуємо огляд судових рішень у справах:

- про оскарження відмови або зобов'язання видати посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС;

- про відмову в наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- про присвоєння особі статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- щодо визнання права на пенсію по інвалідності військовослужбовцям тощо.

Огляд судових рішень із зазначених питань проводиться з метою сприяння суддям у виробленні єдиного підходу до вирішення аналогічних справ, унеможливлення ситуацій, коли за аналогічних обставин виносяться діаметрально протилежні рішення.

При вирішенні спорів щодо відмови Головним управлінням у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС у видачі посвідчення особам, яким в дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, суди першої та апеляційної інстанції, з позиції Вищого адміністративного суду України, вірно застосовують норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) особи, яким у дитячому віці встановлений причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи за умови проходження переогляду у спеціальній радіологічній медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Непроходження особою такого переогляду є підставою для відмови зазначеній особі Головним управлінням у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС у видачі їй посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи відповідної категорії. За даних обставин скарга на неправомірність відмови уповноваженого органу у видачі посвідчення потерпілої задоволенню не підлягає. Як приклад можна навести судове рішення по справі за скаргою Алатирьової Є.І. на неправомірні дії Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС.

У процесі вивчення судової практики виявлено, що мають місце звернення фізичних осіб зі скаргами на дії органів державної виконавчої влади та Головного управління з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у зв'язку з відмовою останніх в наданні особі статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як приклад можна навести справу за скаргою Лем'єва О.І. на дії Донецької обласної державної адміністрації та Головного управління з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про відмову в наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1. Вищий адміністративний суд України, залишивши без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що згідно з вимогами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) для надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 необхідно медичний експертний висновок про причинний зв'язок між набутим захворюванням та аварією на ЧАЕС.

Пунктом 1 частини першої статті 14 зазначеного Закону (796-12) визначено, що до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Таким чином, законодавець до категорії 1 відносить три групи:

1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою;

2) інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою;

3) хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України. Тобто обов'язковою умовою для встановлення причинного зв'язку є підтвердження його під час стаціонарного обстеження медичною комісією визначеного рівня.

У випадку відсутності або недоведеності причинного зв'язку інвалідності особи з Чорнобильською катастрофою або наявності у неї променевої хвороби внаслідок Чорнобильської катастрофи, скарга особи на дії уповноважених органів щодо відмови у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 задоволенню не підлягає.

У результаті вивчення судової практики встановлено, що Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку переглядалися справи щодо зобов'язання управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації присвоїти особі статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) встановлено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно з частиною четвертою зазначеної статті Закону (796-12) видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими радами на цих територіях.

У абзаці 2 частини четвертої статті 65 цього Закону (796-12) закріплено, що порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.01.97 N 51 (51-97-п) , а саме абзацу третього пункту десятого, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Якщо особою не надано документів, які б підтверджували її участь по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то її вимоги про присвоєння статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачу відповідного посвідчення задоволенню не підлягають (справа за позовом Лемешка О.М. до управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Чернігівської облдержадміністрації).

Згідно з частиною четвертою статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1 або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 02.12.92 N 674 (674-92-п) (далі - Порядку N 674), належать громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї відносяться: до категорії 3 - особи, які складали ядерні заряди і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї, а також ті, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час випробувань.

Відповідно до пункту 4 Порядку N 674 (674-92-п) особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до категорії на підставі довідки, що підтверджує їх участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, виданої відповідною військовою частиною або Центральним військовим архівом Співдружності Незалежних Держав.

При вирішенні даної категорії справ судам необхідно перевірити підстави видачі довідок військовою частиною (організацією).

Недотримання цієї вимоги тягне скасування рішень з направленням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі, як це зроблено Вищим адміністративним судом України у справі за позовом Богданова А.О. до управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Сумської обласної державної адміністрації та третьої особи Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації про зобов'язання видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електричній станції.

Єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, призначаються лише учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Зазначеній категорії осіб згідно зі статтею 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Вказані посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими згаданим Законом (796-12) .

Такі документи, як довідки про евакуацію, відселення, самостійне переселення, відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) є лише підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселення і тих, які самостійно переселилися.

Зазначену позицію підтримав Верховний Суд України, залишивши без змін ухвалу Вищого адміністративного суду України у справі за позовом Ніколаєвої-Юстус З.О. до управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області про визнання незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії.

Як свідчить аналіз судової практики, за загальним правилом не виникає ускладнень при вирішенні спорів щодо визнання права на пенсію по інвалідності військовослужбовцям.

Однак мають місце поодинокі випадки неповного з'ясування судами обставин справ зазначеної категорії. У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій на необхідність при вирішенні справ з'ясовувати наступні обставини:

- який вид пенсії має намір отримувати особа - визначений Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (на даний час - Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) чи визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ;

- чи зверталася особа у встановленому законодавством порядку з відповідними заявами до органів, які здійснюють пенсійне забезпечення про призначення пенсії по інвалідності згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Невстановлення зазначених обставин має наслідком скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Даного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі за позовом Чеповика Є.М. до Одеського обласного військового комісаріату, управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання права на пенсію по інвалідності та додаткову пенсію, перерахунок пенсії.

У результаті вивчення судової практики встановлено, що мають місце справи про встановлення права на отримання державних пенсій. Позиція Вищого адміністративного суду України щодо даного питання полягає в наступному.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) право на отримання державної пенсії мають лише особи, віднесені до категорії 1, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 20 цього Закону (796-12) встановлений перелік пільг та компенсацій громадянам, які віднесені до категорії 1.

Таким чином, особам, віднесеним згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) до категорії 1, надано право на отримання державних пенсій, а також визначеного переліку пільг та компенсацій. Державна пенсія не відноситься до пільг чи компенсацій, а є заходом соціального захисту конкретних категорій осіб.

Згідно з вимогами статей 14 та 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї надано право на отримання пільг і компенсацій, встановлених законодавством.

Таким чином, у разі звернення до суду громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, але не належать до категорії 1, з позовами про визнання права на пенсію у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , зазначені позови задоволенню не підлягають.

Прикладом цієї категорії справ є справа за позовом Остапенко О.А. до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про оскарження дій посадових осіб, визнання права на пенсію у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) і про її стягнення.

У практиці Вищого адміністративного суду України мають місце випадки перегляду за касаційними скаргами справ про зобов'язання управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії.

Предметом позову у цій категорії справ є вимоги зобов'язати управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії з урахуванням нижченаведених норм. Суб'єктами звернення, як свідчать результати вивчення практики, є фізичні особи, які працювали на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, суб'єктом оскарження - управління Пенсійного фонду України.

При вирішенні спорів про зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії необхідно враховувати, що згідно з частиною другою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) перерахунок призначеної пенсії проводиться на підставі відповідної заяви з доданими до неї усіма необхідними документами. Тому при вирішенні зазначеної категорії справ, відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у справі за скаргою Волкової Л.О. на дії Жовтневого районного управління Пенсійного фонду України в м. Луганську, судам необхідно звертати увагу:

- чи відсутні в документах суперечності щодо розміру отриманої заявником заробітної плати;

- чи є відомості про відмову суб'єкта оскарження в задоволенні вимог заявника.

Ненадання особою уповноваженому органу даних, зокрема, про заробіток в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи та з місця основної роботи в цей період є підставою для відмови в перерахунку пільгової пенсії.

Як свідчить аналіз практики, суди першої інстанції не завжди враховують цю обставину, що має наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Як приклад можна навести справу за позовом Силадія М.С. до управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі про перерахунок розміру пенсії.

У випадку відмови суб'єкта оскарження в задоволенні вимог заявника судам необхідно з'ясовувати причини відмови.

З аналізу практики Вищого адміністративного суду України вбачається, що мають місце випадки звернення до суду з позовом про перерахунок з урахуванням статті 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) пенсії за інвалідністю, призначеної відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Таким чином, якщо особа отримує пенсію, нараховану відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , то положення статті 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) на неї не поширюються.

За викладених обставин судами першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився і Вищий адміністративний суд України, в задоволенні позовних вимог у справі за позовом Гудима П.І. до управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області про перерахунок та стягнення не доплаченої пенсії - відмовлено.

У результаті вивчення судової практики виявлено, що виникають ускладнення при визначенні базової мінімальної пенсії за віком при нарахуванні пенсії на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до вимог статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання із заробітку за межами зони відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . В усіх випадках розмір пенсій для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 2-ї групи, віднесеним до категорії 1, виплачується у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію статті 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці і встановлення мінімального розміру пенсії за віком" від 20.02.96 N 49/96-ВР (49/96-ВР) , постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.96 N 342 (342-96-п) , від 26.07.96 N 831 (831-96-п) , від 03.01.2002 N 1 (1-2002-п) , від 27.08.2003 N 1350 (1350-2003-п) мінімальну пенсію за віком було встановлено у розмірі 1500000 крб., з 1 серпня її розмір був збільшений в 1,108 раз і склав (після проведення грошової реформи і заміни карбованців на гривні) 16,62 грн., а з жовтня 2003 року розрахунок пенсій, виплачуваних відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) і додаткових пенсій, передбачених вказаним Законом, здійснюється виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 19 гривень 91 копійка. Це відповідає також вимогам Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97 N 523 (523-97-п) .

Відповідно до вимог частини першої та третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Таким чином, вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) повинна визначатися згідно із Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та про Державний бюджет України на відповідний рік суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до вимог вказаного законодавства немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених нормативно-правових актів.

Зазначена позиція Вищого адміністративного суду України наведена у справі за касаційною скаргою Мельник В.Б. до управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії та у справі за позовом Кульганського О.В. до Одеського обласного військового комісаріату та управління Державного казначейства в Одеській області про перерахунок пенсії.

У той же час варто звернути увагу, що, застосовуючи одні й ті ж норми законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій доходять різних висновків. Як приклад можна навести справу за позовом прокурора Центрально-Міського району м. Горлівки Донецької області в інтересах Глотова В.М. про зобов'язання провести перерахунок пенсії, у якій суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність позовних вимог прокурора Центрально-міського району м. Горлівки в інтересах Глотова В.М. щодо перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи" (796-12) , виходячи з мінімальної пенсії у розмірі 332 грн.

Із зазначеним не погодився Вищий адміністративний суд України, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналіз судових рішень Вищого адміністративного суду України у справах за позовом Мовчанюк Г.П. до управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" про перерахунок пенсії з врахуванням премії та за позовом Сосюри О.М. до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про оскарження неправомірних дій щодо перерахунку пенсії дозволяє зробити висновок, що при вирішенні справ про здійснення перерахунку пенсії судам слід врахувати наступні положення нормативно-правових актів.

Відповідно до Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97 N 523 (523-97-п) , премія за виконання робіт в зоні ЧАЕС включається до заробітку, з якого нараховується пенсія.

Згідно з положеннями статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) в редакції 2004 року при здійсненні перерахунку пенсії слід враховувати додатковий вид грошового забезпечення у вигляді доплати за виконання службових обов'язків в зоні відчуження ЧАЕС, якщо вона фактично отримувалась позивачем до моменту звільнення.

У практиці Вищого адміністративного суду України мають місце випадки перегляду в касаційному порядку справ за позовами Пенсійного фонду України до фізичної особи про стягнення надміру виплаченої суми пенсії. Як приклад можна навести справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до Сенчишина М.С., третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, про стягнення надміру виплаченої суми пенсії. З позиції Вищого адміністративного суду України, судам при вирішенні зазначеної категорії спорів слід враховувати, що відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Норма статті 1193 Цивільного кодексу України (435-15) при вирішенні такого спору застосуванню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припиняти виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 8 Положення про комісію для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком), виплатою пенсій, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (z0442-02) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 21.05.2002 за N 442/6730, територіальний орган Пенсійного фонду України, у разі виявлення за результатами перевірки безпідставності нарахування пенсії, приймає рішення про припинення її виплати.

Результати вивчення судової практики дозволяють зробити висновок, що суди першої та апеляційної інстанцій не допускають порушення вищевикладених норм при вирішенні зазначеної категорії спорів. Як приклад можна навести справу за позовом Рябухи А.В. до управління Пенсійного фонду України в Старо-міському районі м. Вінниці про визнання неправомірними і скасування рішень.

У результаті вивчення судової практики встановлено, що мають місце справи про перерахування та виплату пенсій працівникам льотного складу цивільної авіації.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу мають право на пенсію за вислугу років. Розмір пенсії за вислугу років та категорії працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років визначені статтями 53, 54 зазначеного Закону.

Згідно з частиною третьою статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 17.11.99 N 1222-XIV (1222-14) , працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і борт-операторам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" (1222-14) , від 17.11.99 (пункт 2 розділу 2 "Прикінцеві положення") передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом (зазначений Закон набрав чинності з 07.12.99).

28.03.2002 Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 374 (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались".

Дія цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам льотно-випробного складу суден цивільної авіації відповідно до частини третьої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , і передбачає збільшення пенсій з 01.04.2002 не працюючим пенсіонерам на 12 відсотків.

Предметом позову у цій категорії справ були вимоги зобов'язати управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсій, з урахуванням вищезазначених норм, стягнути заборгованість з її виплати та відшкодувати моральну шкоду.

Як свідчать матеріали справ, до суду із позовами зверталися особи, які вийшли на пенсію до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" (1222-14) від 17.11.99, а відтак відповідачами здійснені відповідні перерахунки пенсії.

Прикладом розгляду цієї категорії справ є справа за позовом Головача П.В. до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, при вирішенні якої суди усіх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем правильно здійснено обчислення пенсії.

Однак у справі за позовом Ягоднікова В.М. до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя за аналогічних обставин суд першої інстанції прийняв рішення, яким зобов'язав відповідача перерахувати пенсію позивачеві, стягнути заборгованість по її виплаті. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такою позицією не погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, скасувавши зазначене рішення і ухваливши нове про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.

Як свідчить аналіз, у судовій практиці мали місце випадки, коли у результаті виправлення помилки, допущеної при перерахунку пенсії її розмір було зменшено. Скасовуючи судові рішення попередніх інстанції у справі за позовом Грищука В.А. до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про стягнення заборгованості по пенсії Вищий адміністративний суд України зазначив, що виправлення помилки при перерахунку пенсії і приведення розміру пенсії позивача у відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатись її зменшенням і порушенням прав Грищука В.А.

При вирішенні цієї категорії справ суди враховують те, що зміна періодів, за який береться заробіток, не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку працівників, зайнятих у галузях економіки України, на момент звернення заявника за перерахунком (справа за скаргою Обозного В.А. на дії управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі міста Суми щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії).

Викладена позиція підтримана Верховним Судом України. В якості прикладу можна навести справу за позовом Чередниченка В.І. до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії та здійснення перерахунку пенсії та справу за позовом Култигіна В.В. до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії.

Дії управління праці та соціального захисту населення щодо відмови у 2003 році особі у своєчасному проведенні виплати компенсації на харчування визнаються правомірними за умови, що зазначені видатки перевищують межі бюджетних асигнувань.

До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі за скаргою Латиша М.І. на дії начальника управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзенського району м. Маріуполя щодо несвоєчасної виплати компенсації на харчування. Зазначену позицію суд касаційної інстанції обґрунтував наступним.

У лютому 2003 року Латиш М.І. звернувся до Орджонікідзенського районного суду м. Маріуполя зі скаргою на дії начальника управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзенського району м. Маріуполя щодо несвоєчасної виплати компенсації на харчування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , особи, віднесені до категорії 1, забезпечуються продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 відсотків вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України.

Абзацом 2 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" від 20.06.2000 N 987 (987-2000-п) (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2005 N 931 (931-2005-п) , передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

У відповідності зі статтею 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) розпорядники коштів державного бюджету мають право приймати зобов'язання на здійснення видатків тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених на 2003 рік.

Начальник районного управління, відповідно до пункту 3.8 Типового положення про управління соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 461 (461-96-п) (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2000 N 1498 (1498-2000-п) , розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису видатків на здійснення заходів по використанню державних програм соціального захисту населення.

Враховуючи те, що начальник управління праці та соціального захисту населення діяв у відповідності з наведеними вище нормами, суд дійшов висновку, що його діями не порушені права скаржника.

Якщо судом буде встановлено, що особа одержала певні кошти в період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як заробітну плату, а не у зв'язку з отриманням підвищеної дози радіації, позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахування пенсії з урахуванням зазначених сум підлягають задоволенню.

До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі за скаргою Верещагіна Ю.М. на дії управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.

Позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на наступному. Згідно з розпорядженнями Ради Міністрів СРСР N 964 (v0964400-86) від 17.05.86 в тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації, у зв'язку з чим не допускається до подальшої роботи у I, II або III зоні небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу). Розпорядженням також дозволено було проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах в третій зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі в порівнянні з встановленими діючим законодавством розмірами.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали суму, одержану позивачем, не як одноразову допомогу, а як оплату за роботу в третій зоні небезпеки.Із даною позицією погодився також і Вищий адміністративний суд України, зазначивши при цьому, що підтвердженням того, що кошти, які отримав позивач, нараховані йому як заробітна плата, слугує проведення даних сум за платіжним дорученням, а не згідно з наказом і видатковим ордером.

З врахуванням викладеного, скаргу Верещагіна Ю.М. на дії управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області задоволено.

За наявною станом на 31.10.2006 у відділі узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України інформацією, справи про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, Верховним Судом України не переглядалися.

Результати вивчення, аналізу та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи дозволяють зробити наступні висновки:

1. Фізична особа, визначена у пункті 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" (7-93) , у випадку участі в адміністративній справі як суб'єкт підприємницької діяльності не користується пільгами при сплаті державного мита.

2. Тлумачення поняття "календарний місяць" при вирішенні питання щодо призначення пенсії по аналогії зі змістом рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 90, пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України від 19.05.2004 (v011p710-04) є безпідставним, оскільки мова іде про різні поняття.

Календарний місяць - це відповідний місяць року за календарем (січень, лютий, березень і т. д.), починаючи з першого по останній день кожного місяця у календарному році (який становить період з 1 січня по 31 грудня).

3. Підставою звернень до суду з позовами про перерахування пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період роботи на ЧАЕС є відмова управлінь Пенсійного фонду України у здійсненні зазначеного перерахування.

Розрахунок пенсії проводиться відповідними органами Пенсійного фонду України на підставі довідки про заробітну плату, виданої за місцем роботи особи, яка звертається з проханням про нарахування пенсії.

Управлінням Пенсійного фонду України може бути визнана недійсною довідка про заробітну плату, якщо в розрахунок включені суми, що не відображені в особистих листах та відомостях особи і які вона фактично не отримувала.

При вирішенні справ зазначеної категорії судам необхідно з'ясувати:

- у чому полягають неправомірні дії управління Пенсійного фонду України;

- яку пенсію отримувала особа на час виникнення спірних правовідносин;

- на підставі яких документів зазначена пенсія була особі нарахована;

- коли і яку довідку про заробітну плату надала особа для перерахунку пенсії;

- чи отримувалася зазначена в довідці заробітна плата фактично;

- чи вирішена заява особи управлінням Пенсійного фонду України відповідно до вимог діючого законодавства;

- які вимоги особи належать до адміністративної, а які до цивільної юрисдикції.

Недотримання зазначених вимог тягне скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

4. При нарахуванні щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення необхідно застосовувати статтю 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) враховуючи те, що постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) є підзаконним нормативно-правовим актом, а у випадку виникнення колізії між нормами підзаконного нормативного акта та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.

5. Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) не є пріоритетним щодо Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у вирішенні питання про визнання недійсними актів Державної податкової інспекції про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, не може бути застосований до спірних відносини щодо законності акта Державної податкової інспекції.

6. При вирішенні спорів щодо можливості застосування норм Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) як закону про оподаткування судам слід врахувати, що пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Пільги з оподаткування суб'єктів господарювання на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлювались лише на підставі Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (791а-12) , й норми щодо встановлення цих пільг до законів про оподаткування не включались.

7. Особи, яким у дитячому віці встановлений причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи за умови проходження переогляду у спеціальній радіологічній медико-соціальній експертній комісії.

8. Для надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 необхідно подати медичний експертний висновок про причинний зв'язок між набутим захворюванням та аварією на ЧАЕС. Причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України.

9. Підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами, якими є посвідчення про відрядження в зону відчуження; військовий квиток і довідка командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту). Ненадання зазначених документів є підставою для відмови в задоволенні вимоги про присвоєння статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачу відповідного посвідчення.

10. Єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

11. При вирішенні спорів щодо визнання права на пенсію по інвалідності військовослужбовцям судам слід з'ясовувати:

- який вид пенсії має намір отримувати особа - визначений Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (на даний час - Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) чи визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ;

- чи зверталася особа у встановленому законодавством порядку з відповідними заявами до органів, які здійснюють пенсійне забезпечення про призначення пенсії по інвалідності згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

12. У разі звернення до суду громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, але не належать до категорії 1, з позовами про визнання права на пенсію у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , зазначені позови задоволенню не підлягають.

13. При вирішенні спорів про зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії судам необхідно звертати увагу:

- чи відсутні в документах суперечності щодо розміру отриманої заявником заробітної плати;

- чи є відомості про відмову суб'єкта оскарження в задоволенні вимог заявника;

- чи не виник спір про право, який повинен розглядатися в позовному провадженні.

Ненадання особою уповноваженому органу даних, зокрема, про заробіток в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи та з місця основної роботи в цей період є підставою для відмови в перерахунку пільгової пенсії.

14. Якщо особа отримує пенсію, нараховану відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , то положення статті 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) на неї не поширюються.

15. Базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) становить 19 гривень 91 копійка.

16. Премія за виконання робіт в зоні ЧАЕС включається до заробітку, з якого нараховується пенсія.

17. При здійсненні перерахунку пенсії слід враховувати додатковий вид грошового забезпечення у вигляді доплати за виконання службових обов'язків в зоні відчуження ЧАЕС, якщо вона фактично отримувалась позивачем до моменту звільнення.

18. Пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Норма статті 1193 Цивільного кодексу України (435-15) при вирішенні таких спорів застосуванню не підлягає.

19. Територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припиняти виплату пенсії у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

20. Виправлення помилки при перерахунку пенсії і приведення розміру пенсії у відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатись її зменшенням і порушенням прав особи.

21. Зміна періодів, за який береться заробіток, не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку працівників, зайнятих у галузях економіки України, на момент звернення заявника за перерахунком.

22. Дії управління праці та соціального захисту населення щодо відмови у 2003 році особі у своєчасному проведенні виплати компенсації на харчування визнаються правомірними за умови, що зазначені видатки перевищують межі бюджетних асигнувань.

23. Якщо судом буде встановлено, що особа одержала певні кошти в період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як заробітну плату, а не у зв'язку з отриманням підвищеної дози радіації, позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахування пенсії з урахуванням зазначених сум підлягають задоволенню.

Результати вивчення, аналізу та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи дозволяють зробити висновок про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм законодавства, що є підставою для оскарження судового рішення до Верховного Суду України за винятковими обставинами.

У зв'язку з цим, пропонуємо:

- ознайомити з Довідкою суддів та помічників суддів на нарадах судових палат;

- обговорити на президії Вищого адміністративного суду України викладені в даній Довідці спірні питання та, за необхідності, надати відповідні рекомендаційні роз'яснення судам нижчого рівня.