1) виплати винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав суб'єктами господарювання - власниками готелів;

2) порядку використання об'єкта права інтелектуальної власності - торговельна марка (знак для товарів і послуг).

За результатами розгляду інформуємо про наступне.

Стосовно першого питання

Господарська діяльність по наданню послуг клієнтам готелю може супроводжуватися публічним використанням об'єктів авторського права і суміжних прав. Наприклад, може здійснюватися публічне виконання, публічна демонстрація чи публічний показ музичних творів, фонограм, відеограм, зафіксованих у них виконань, за допомогою будь-яких пристроїв та процесів (радіо, телевізори, монітори, музичні центри, комп'ютери тощо), в публічних місцях, таких як хол готелю, в кафе або ресторані, що знаходяться на території готелю і йому належать тощо.

Згідно із нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (статті 426, 440, 452), Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) (статті 15, 32, 33, 39 - 41, 45 - 50) використання об'єктів авторського права і суміжних прав здійснюється з дозволу суб'єкта цих прав, за виключенням випадків вільного використання таких об'єктів, визначених ЦК України (435-15) (статті 434, 444) та Законом (статті 21 - 25, 30, 42, 44).

Використання об'єктів авторського права і суміжних прав здійснюється на підставі письмового договору (статті 426, 1107 ЦК України (435-15) , статті 32, 33, 43, 49 Закону (3792-12) ).

Відповідно до статті 45 Закону (3792-12) суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

До функцій організацій колективного управління, визначених у статті 49 Закону (3792-12) , зокрема, належить:

укладати договори про використання прав, переданих в управління та погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону (3792-12) .

У випадку публічного виконання фонограм, публічної демонстрації відеограм, опублікованих із комерційною метою та зафіксованих у них виконань, передбачено, що допускається використання без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою їм винагороди (частина перша статті 43 Закону (3792-12) ). Збирання та розподіл винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління (частина 2 статті 43 Закону).

З огляду на зазначені норми законодавства, суб'єкт господарювання, який здійснює використання об'єктів авторського права і суміжних прав, має укласти договори з:

1) суб'єктом авторського права чи його повіреним або організацією колективного управління (для виплати винагороди суб'єктам авторського права);

2) уповноваженою організацією колективного управління (для виплати винагороди виконавцям та виробникам фонограм, відеограм через цю організацію).

Розмір винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав передбачений постановами Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року:

№ 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (71-2003-п) ;

№ 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав" (72-2003-п) .

Розмір винагороди вираховується як відсоток від доходів суб'єкта господарювання, одержаних з того виду діяльності, у процесі якого відбувається використання об'єктів авторського права і суміжних прав.

Наприклад, за використання музичних творів у місцях з безоплатним входом ставка винагороди складає:

1 відсоток доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якого відбувається використання музичних творів (пункт 22 додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 72 (72-2003-п) );

1 відсоток від доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якого здійснюється використання об'єктів суміжних прав (пункт 1 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 (71-2003-п) ).

Стосовно виплати винагороди за публічне використання аудіовізуальних творів саме у випадку, коли в номерах готелю встановлені телевізори для перегляду програм (передач) мовлення, слід зазначити, що законодавством ці положення не уточнені. Тому у разі виникнення спірного питання щодо виплати винагороди у вказаному випадку, такі питання можуть бути вирішені у судовому порядку відповідно до законодавства.

Стосовно другого питання

Відповідно до статті 420 ЦК України (435-15) до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3689-12) (далі - Закон) знаком для товарів і послуг є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Статтею 492 ЦК України (435-15) також визначено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Таким чином, чинне законодавство України в сфері інтелектуальної власності не містить термінів "бренд" та "торговий бренд".

У зв'язку з вищезазначеним, оскільки за своїм змістом поняття "торговельна марка" співвідноситься з поняттям "торговий бренд", надаємо інформацію про порядок використання та захист прав інтелектуальної власності на торговельні марки.

Відповідно до законодавства України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать власнику відповідного свідоцтва або власнику міжнародної реєстрації (частина 2 статті 495 ЦК України (435-15) ).

Відповідно до пункту 4 статті 5 Закону (3689-12) обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Власник свідоцтва має право використовувати зареєстрований знак та інші права, визначені цим Законом (3689-12) .

При цьому відповідно до статті 16 Закону (3689-12) використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, збереження такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та мережі Інтернет.

Також свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачене цим Законом (3689-12) .

Згідно з нормою статті 20 Закону (3689-12) на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Цією ж статтею Закону передбачено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, у тому числі здійснення без згоди власника свідоцтва дій, для яких необхідна його згода, та підготовка до здійснення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, на підставі згаданих вище правових норм, у разі, якщо власник прав на торговельну марку вважає, що будь-яка особа порушує його права або охоронювані законом інтереси, то він має право звернутися за захистом своїх прав до суду.

Разом з тим виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:

- здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки, або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки;

- використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

Про відповіді на інформаційні запити