Серед підстав, за якими може бути скасовано обвинувальний вирок, - суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства. Хотілося б на конкретних прикладах дізнатися, які ці підстави. Вважаю, що адвокатам-початківцям, до яких належу і я, це допоможе у практиці.

Олег Литвинчук Крим

Взагалі, всі підстави для повернення справи на нове розслідування, скасування вироку викладені у Кримінально-процесуальному кодексі.

Крім того, чіткі роз'яснення є у відповідних постановах Пленумів Верховного Суду. Необхідно тільки пошукати, оскільки вони зібрані не в одному розділі.

Суттєвими порушеннями кримінально-процесуального доказу є:

Наявність у справі нескасованої постанови слідчого про закриття справи

Це є перешкодою для постановлення обвинувального вироку.

Відповідно до вимог п.10 ст.6 КПК кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого або прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням, крім випадків, коли необхідність порушення справи визнано судом, у провадженні якого перебуває справа (статті 276, 278 КПК).

Верховним судом Автономної Республіки Крим Д. засудилиґ за п. "ж" ст.93, ч.4 ст.117 КК. Разом з тим у справі була нескасована постанова слідчого про закриття справи щодо цієї особи за п. "ж" ст.93 КК за недоведеністю участі у вбивстві. Тому вирок скасовано і справу направлено на нове розслідування.

Розгляд справи незаконним складом суду

Вирок Черкаського обласного суду в справі щодо У. скасовано, оскільки в її розгляді в суді першої інстанції взяла участь суддя, яка раніше брала участь у розгляді президією того ж обласного суду протесту прокурора в порядку нагляду на постанову районного суду про скасування санкції прокурора на арешт У. Це згідно з вимогами статей 54, 55 КПК є обставиною, що виключає можливість судді брати участь у розгляді даної справи.

Порушення права на захист

Згідно з вимогами ст.370 КПК і роз'ясненнями, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.03.88 No3, суттєвими є такі порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, які обмежили засудженого в здійсненні його права на захист. До зазначених порушень належить незатвердження обвинувального висновку прокурором.

Постановлюючи обвинувальний вирок щодо С. за ст.17, п. "ж" ст.93, ч.3 ст.117, ст.208 КК та щодо К. за ч.3 ст.117 КК, Кіровоградський обласний суд не звернув уваги на те, що в постанові про затвердження обвинувального висновку, підписаній заступником прокурора Кіровоградської області, зазначалось, в чому обвинувачується К., а С. у ній зовсім не згадувався. За таких обставин колегія зазначила, що обвинувальний висновок щодо С. прокурором не затверджено, визнала це порушення вимог статей 228, 229 КПК суттєвим і скасувала вирок.

Під час розгляду деяких справ траплялись випадки пред'явлення неконкретного обвинувачення.

Скасовуючи вирок Верховного суду Автономної Республіки Крим щодо С-на в частині його засудження за ч.2 ст.166 КК і повністю - щодо С-ва, якого було засуджено за ч.2 ст.166, ч.1 ст.172, ч.2 ст.173 КК, Колегія зазначила, що органами попереднього слідства були допущені суттєві порушення вимог кримінально-процесуального законодавства тим, що С-ву пред'явлено неконкретне обвинувачення. Як свідчать матеріали справи, часу, коли за висновками органів слідства та суду С-в, який працював оперуповноваженим відділення карного розшуку, побив П. та здійснив незаконний привід його у відділ МВС, органами слідства і судом встановлено не було, а в постановах про притягнення С-ва і С-на як обвинувачених час вчинення цього злочину вказано то 6 липня, то 6 червня 1998 р.

Визнаючи С-ва винним у посадовому підлогу, суд зазначив у вироку, що підсудний ухвалив фіктивну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, але які саме неправдиві відомості він вніс у названу постанову та яким чином - суд у вироку не конкретизував, не зазначено цього й у постанові про притягнення С-ва як обвинуваченого та в обвинувальному висновку.

Непоодинокими є також випадки порушення права підсудного на вибір захисника

Відповідно до вимог ст.47 КПК підсудний має право запросити для участі в справі захисника за своїм вибором. Замінити одного захисника іншим можна лише за клопотанням або за згодою підсудного.

Розглядаючи справу щодо Т. за п. "а" ст.93, ч.3 ст.142, ч.2 ст.145 КК, Дніпропетровський обласний суд цих вимог закону не виконав. У підготовчій частині судового засідання підсудний заявив клопотання про заміну адвоката, якого йому призначили на попередньому слідстві, оскільки вони "не знайшли спільної мови". Під час розгляду справи в суді адвокат був пасивним, участі в допитах не брав, у судових дебатах просив визнати підсудного, який винним себе не визнав, винним за ст.94 КК. Це свідчило про колізію правових позицій підсудного і його захисника й про неналежне виконання захисником своїх обов'язків, передбачених ст.48 КПК і ст.7 закону "Про адвокатуру" від 19.12.92. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання підсудного про заміну захисника, позбавивши його можливості запросити адвоката за своїм вибором, чим порушив право підсудного на захист. Тому вирок колегією було скасовано.

Підготувала Галина Лаптун

P.S. Хочеться дати пораду з власного досвіду. Кожного разу, вступаючи в справу або беручи участь у касаційній, наглядовій інстанціях, розгорніть КПК, знову і знову вивчайте його норми, зіставляйте їх з тими, що є в справі матеріальними доказами, і тоді ваш захист буде високопрофесійним.

Газета "Закон і Бізнес" No 20 19.05.2001