Конвенція
про безпеку в застосуванні
хімічних речовин на виробництві
N 170 (укр/рос)
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 6 червня 1990 року на свою сімдесят сьому
сесію,
беручи до уваги відповідні міжнародні конвенції та
рекомендації і, зокрема Конвенцію ( 993_007 ) та Рекомендацію 1971
року про бензол ( 993_073 ), Конвенцію ( 993_162 ) та Рекомендацію
1974 року про професійні ракові захворювання ( 993_098 ),
Конвенцію ( 993_051 ) та Рекомендацію 1977 року про виробниче
середовище (забруднення повітря, шум та вібрація) ( 993_174 ),
Конвенцію ( 993_050 ) та Рекомендацію 1981 року про безпеку та
гігієну праці ( 993_075 ), Конвенцію ( 993_042 ) та Рекомендацію
1985 року про служби гігієни праці ( 993_072 ), Конвенцію
( 993_041 ) та Рекомендацію 1986 року про азбест ( 993_304 ) та
Перелік професійних захворювань, переглянутий 1980 року
( 993_280 ) ), який додається до Конвенції 1964 року про допомоги
у випадках виробничого травматизму ( 993_306 ),
зазначаючи, що захист працівників від шкідливої дії хімічних
речовин посилює також захист всього населення і навколишнього
середовища,
зазначаючи, що працівникам потрібна інформація про хімічні
речовини, які вони використовують на виробництві, і що вони мають
право на таку інформацію,
вважаючи, що винятково важливим є запобігання захворюванням і
травмам, спричинюваним використанням хімічних речовин на
виробництві та скорочення їхньої кількості шляхом:
a) обов'язкової оцінки всіх хімічних речовин для виявлення
пов'язаних з ними небезпек;
b) надання роботодавцям механізму для отримання від
постачальників інформації про хімічні речовини, які
використовуються на виробництві, з тим щоб вони могли ефективно
здійснювати програми з захисту трудівників від хімічних небезпек;
c) надання працівникам інформації про використання хімічних
речовин на виробництві та про відповідні запобіжні заходи, з тим
щоб вони могли ефективно брати участь у програмах захисту;
d) встановлення засад таких програм з метою забезпечення
безпечного використання хімічних речовин,
враховуючи потребу співробітництва у межах Міжнародної
програми з хімічної безпеки між Міжнародною організацією праці,
Програмою Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища
та Всесвітньою організацією охорони здоров'я, а також з
Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН та
Організацією Об'єднаних Націй з промислового розвитку, і беручи до
уваги обнародувані цими організаціями відповідні акти, кодекси та
керівні засади,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно безпеки у
використанні хімічних речовин на виробництві, що є п'ятим пунктом
порядку денного сесії, і
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот дев'яностого року нижчеподану Конвенцію, яка може
називатися Конвенцією 1990 року про хімічні речовини.
Розділ I. Сфера застосування та визначення
Стаття 1
1. Ця Конвенція застосовується до всіх галузей економічної
діяльності, в яких використовуються хімічні речовини.
2. Компетентний орган члена Організації, який ратифікує цю
Конвенцію, після консультацій з найбільш представницькими
організаціями роботодавців і працівників та на підставі оцінки
наявних ризиків і вживаних запобіжних заходів:
a) може вилучати зі сфери застосування Конвенції або окремих
її положень галузі економічної діяльності, підприємства чи
продукцію, якщо:
i) виникають особливі проблеми суттєвого плану; і
ii) загальний надаваний згідно з національним
законодавством та практикою захист не нижчий за той, який був би
забезпечений за повного застосування положень цієї Конвенції;
b) розробляє спеціальні положення для захисту конфіденційної
інформації, розкриття якої конкурентній стороні може завдати шкоди
діловому аспекту діяльності роботодавця, якщо при цьому не
наражаються на загрозу здоров'я та безпека працівників.
3. Ця Конвенція не застосовується до готових виробів, які не
наражають працівників на вплив небезпечних хімічних речовин за
нормальних або достатньо передбачуваних умов їхнього використання.
4. Ця Конвенція не застосовується до будь-яких організмів,
але застосовується до хімічних речовин, які добувають з таких
організмів.
Стаття 2
Відповідно до мети цієї Конвенції:
a) термін "хімічні речовини" означає хімічні елементи й
сполуки та суміші з них як натуральні, так і штучні;
b) термін "небезпечна хімічна речовина" охоплює будь-яку
хімічну речовину, що її класифіковано як небезпечну відповідно до
статті 6 або щодо якої відповідна інформація вказує на те, що ця
хімічна речовина є небезпечною;
c) термін "використання хімічних речовин на виробництві"
означає будь-яку трудову діяльність, під час якої працівник може
зазнати впливу хімічної речовини, охоплюючи:
i) виробництво хімічних речовин;
ii) поводження з хімічними речовинами;
iii) зберігання хімічних речовин;
iv) транспортування хімічних речовин;
v) видалення та обробку відходів хімічних речовин;
vi) викид хімічних речовин внаслідок виробничої
діяльності;
vii) експлуатацію, ремонт і очищення хімічного обладнання
та контейнерів;
d) термін "галузі економічної діяльності" означає всі галузі,
в яких зайняті працівники, серед них державну службу;
e) термін "виріб" означає об'єкт, якому в ході його
виготовлення було надано конкретного вигляду чи форми, або такий
що існує у своєму природному вигляді, і використання якого в
такому вигляді цілком або частково залежить від його вигляду чи
форми;
f) термін "представники працівників" означає осіб, котрі
визнані як такі в національному законодавстві або національною
практикою відповідно до Конвенції 1971 року про представників
трудівників ( 993_186 ).
Розділ II. Загальні засади
Стаття 3
Заходів щодо застосування положень цієї Конвенції вживають
після консультацій з найбільш представницькими зацікавленими
організаціями роботодавців і працівників.
Стаття 4
Кожний член Організації розробляє, здійснює та періодично
переглядає послідовну політику щодо безпеки у застосуванні
хімічних речовин на виробництві у світлі національних умов і
практики та консультуючись з найбільш представницькими
організаціями роботодавців і працівників.
Стаття 5
Компетентний орган має повноваження, якщо це виправдано
міркуваннями охорони здоров'я та безпеки праці, забороняти чи
обмежувати використання певних небезпечних хімічних речовин або
вимагати завчасного повідомлення і дозволу до того, як такі
хімічні речовини будуть застосовуватися.
Розділ III. Класифікація та пов'язані
з цим заходи
Стаття 6
Системи класифікації
1. Компетентний орган або орган, затверджений чи визнаний
компетентним органом, вводять, відповідно до національних або
міжнародних норм, системи й конкретні критерії, підхожі для
класифікації всіх хімічних речовин за видом і мірою властивих їм
небезпек для здоров'я та фізичних небезпек, а також для оцінки
відповідності інформації, яка потрібна для визначення того, чи є
хімічна речовина небезпечною.
2. Небезпечні властивості сумішей з двох або більше хімічних
речовин можуть визначатися за допомогою оцінок, що грунтуються на
небезпеках, властивих хімічним речовинам, котрі входять у суміш.
3. Що стосується транспортування, то такі системи й критерії
враховують Рекомендації ООН щодо перевезення небезпечних вантажів.
4. Системи класифікації та їхнє застосування поступово
розширюються.
Стаття 7
Етикетування та маркірування
1. Всі хімічні речовини маркіруються таким чином, щоб
подавалась основна інформація про їхні ознаки.
2. Небезпечні хімічні речовин етикетуються додатково таким
чином, щоб інформацію про них легко розуміли працівники і щоб
подавалась основна інформація щодо їхньої класифікації, небезпеки,
яку вони становлять, та запобіжних заходів, яких слід вживати.
3. 1) Вимоги до етикетування або маркірування хімічних
речовин відповідно до вищезазначених параграфів 1 і 2 цієї статті
визначає компетентний орган або орган, затверджений чи визнаний
компетентним органом, відповідно до національних і міжнародних
норм.
2) Що стосується транспортування, то в таких вимогах
враховуються Рекомендації ООН щодо перевезення небезпечних
вантажів.
Стаття 8
Карти даних з безпечності хімічних речовин
1. Що стосується небезпечних хімічних речовин, то роботодавці
повинні отримувати карти даних з безпечності хімічних речовин, в
яких міститься детальна основна інформація щодо їхньої
ідентифікації, постачальника, класифікації, небезпек, запобіжних
заходів та заходів, до яких вдаються в аварійних ситуаціях.
2. Критерії для підготовки карт даних з безпечності хімічних
речовин встановлює компетентний орган або орган, затверджений чи
визнаний компетентним органом, відповідно до національних або
міжнародних норм.
3. Хімічна або загально прийнята назва, яку використовують
для ідентифікації хімічної речовини в карті даних з безпечності
хімічних речовин, повинна збігатися з назвою на етикетці.
Стаття 9
Відповідальність постачальників
1. Постачальники хімічних речовин, будь то виробники,
імпортери чи оптовики, забезпечують, щоб:
a) такі хімічні речовини були класифіковані відповідно до
статті 6 на основі знання їхніх властивостей і пошуку наявної
інформації або їм було дано оцінку згідно з нижченаведеним
параграфом 3;
b) такі хімічні речовини маркірувались таким чином, щоб
зазначались їхні основні ознаки відповідно до параграфа 1 статті
7;
c) небезпечні хімічні речовини, які вони постачають, були
промаркіровані відповідно до параграфа 2 статті 7;
d) карти даних з безпечності хімічних речовин для таких
небезпечних хімічних речовин готувалися відповідно до параграфа 1
статті 8 і передавалися роботодавцям.
2. Постачальники небезпечних хімічних речовин забезпечують,
щоб готувались і методом, який відповідає положенням національного
законодавства та практики, роботодавцям передавалися змінене
маркірування й карти даних з безпечності хімічних речовин, як
тільки надходить нова відповідна інформація стосовно безпеки та
гігієни праці.
3. Постачальники хімічних речовин, які ще не було
класифіковано відповідно до статті 6, ідентифікують хімічні
речовини, котрі вони постачають та дають оцінку властивостям цих
хімічних речовин на основі пошуку наявної інформації для того, щоб
визначити, чи є вони небезпечними хімічними речовинами.
Розділ IV. Відповідальність роботодавців
Стаття 10
Ідентифікація
1. Роботодавці забезпечують, щоб усі хімічні речовини, які
використовуються на виробництві, було промаркіровано або позначено
відповідно до статті 7 і щоб карти даних надсилалися відповідно до
статті 8 та надавалися у розпорядження працівників і їхніх
представників.
2. Роботодавці, які одержують хімічні речовини, що не були
промаркіровані або позначені, як передбачено у статті 7, або щодо
яких не отримано карти даних з безпечності хімічних речовин, як
передбачено у статті 8, дістають відповідну інформацію від
постачальника або з інших практично доступних джерел і не
використовують ці хімічні речовини до отримання такої інформації.
3. Роботодавці забезпечують, щоб використовувалися тільки
хімічні речовини, які класифіковані відповідно до статті 6 або
ідентифіковані і дістали оцінку відповідно до параграфа 3 статті 9
і промаркіровані або позначені відповідно до статті 7, і щоб під
час їхнього використання дотримувались відповідних запобіжних
заходів.
4. Роботодавці ведуть облік небезпечних хімічних речовин, які
використовуються на робочому місці, звіряючи його з відповідними
картами даних з безпечності хімічних речовин. Всі зацікавлені
працівники та їхні представники мають доступ до такого обліку.
Стаття 11
Переміщення хімічних речовин
У тих випадках, коли хімічні речовини переміщуються в інші
контейнери або в устаткування, роботодавці забезпечують, щоб вміст
позначався таким чином, щоб трудівники знали про їхні ознаки,
будь-які небезпеки, пов'язані з їхнім використанням, та про
будь-які запобіжні заходи, яких слід дотримуватися.
Стаття 12
Вплив
Роботодавці:
a) забезпечують, щоб працівники не зазнавали впливу хімічних
речовин у таких концентраціях, які перевищують гранично допустимі
норми або інші критерії впливу для оцінки й контролю стану
виробничого середовища, встановлені компетентним органом або
органом, затвердженим чи визнаним компетентним органом, згідно з
національними аби міжнародними нормами;
b) дають оцінку впливу небезпечних хімічних речовин на
працівників;
c) здійснюють контроль за впливом на працівників небезпечних
хімічних речовин і реєстрацію даних цього контролю, коли це
потрібно для забезпечення їхньої безпеки та здоров'я або коли це
може бути приписано компетентним органом;
d) забезпечують, щоб дані контролю за виробничим середовищем
та за впливом на працівників, які використовують небезпечні
хімічні речовини, зберігалися протягом періоду, приписаного
компетентним органом, і були доступні для працівників та їхніх
представників.
Стаття 13
Контроль на виробництві
1. Роботодавці дають оцінку небезпекам, що виникають під час
використання хімічних речовин на виробництві, і захищають
трудівників від таких небезпек, вживаючи для цього відповідних
заходів таких, як:
a) вибір хімічних речовин, які виключають цілком або знижують
ризик до мінімуму;
b) вибір технології, яка виключає цілком або знижує ризик до
мінімуму;
c) використання належних технічних заходів контролю;
d) впровадження прийомів та методів праці, які виключають
цілком або знижують ризик до мінімуму;
e) впровадження належних заходів з гігієни праці;
f) якщо проведення вищезазначених заходів недостатньо, то
надання і належне утримання безплатно для працівника засобів
індивідуального захисту та спецодягу і здійсенння заходів, котрі
забезпечують застосування цих засобів.
2. Роботодавці:
a) обмежують міру впливу небезпечних хімічних речовин до
рівня, потрібного для безпеки і охорони здоров'я працівників;
b) забезпечують надання першої допомоги;
c) передбачають заходи, до яких вдаються в аварійних
ситуаціях.
Стаття 14
Видалення
Небезпечні хімічні речовини, які більше не потрібні, і
порожні контейнери, які можуть, однак, містити рештки небезпечних
хімічних речовин, обробляються або видаляються таким способом,
який цілком виключає або знижує до мінімуму ризик для безпеки і
здоров'я та для навколишнього середовища відповідно до
національних законодавства і практики.
Стаття 15
Інформація та професійна підготовка
Роботодавці:
a) інформують працівників про небезпеки, пов'язані з впливом
хімічних речовин, що використовуються на робочому місці;
b) інструктують працівників про способи дістання й
використання інформації, зазначеної на етикетках і картах даних з
безпечності хімічних речовин;
c) використовують карти даних з безпечності хімічних речовин
разом з конкретною інформацією про робоче місце за основу для
підготовки інструкцій працівникам, котрі, якщо потрібно, повинні
бути у письмовій формі;
d) проводять на постійній основі підготовку працівників з
практичних методів і прийомів, яких треба дотримуватись для
безпечного використання хімічних речовин на виробництві.
Стаття 16
Співробітництво
Роботодавці, виконуючи свої обов'язки, здійснюють по змозі
якнайтісніше співробітництво з працівниками або їхніми
представниками в тому, що стосується безпеки у використанні
хімічних речовин на виробництві.
Розділ V. Обов'язки працівників
Стаття 17
1. Працівники співпрацюють по змозі якнайтіснішим чином зі
своїми роботодавцями у виконанні роботодавцями своїх обов'язків і
дотримуються всіх процедур та практичних правил, котрі стосуються
безпеки праці у використанні хімічних речовин на виробництві.
2. Працівники вживають всіх розумних заходів до того, щоб
цілком виключити або звести до мінімуму ризик, що загрожує їм
самим та іншим особам, у зв'язку з використанням хімічних речовин
на виробництві.
Розділ VI. Права працівників та їхніх представників
Стаття 18
1. Працівники мають право покинути місце, яке стало
небезпечним внаслідок використання хімічних речовин, якщо вони
мають достатньо вагомі підстави вважати, що їхня безпека або
здоров'я наражаються на пряму і серйозну загрозу, і негайно
інформують про це свого безпосереднього керівника.
2. Працівники, які покинули небезпечне місце відповідно до
положень попереднього параграфа або здійснюють будь-яке з прав,
зазначених у цій Конвенції, захищені від неналежних наслідків.
3. Заінтересовані працівники та їхні представники мають право
на:
a) інформацію про основні ознаки хімічних речовин, що
використовуються на виробництві, про небезпечні властивості таких
хімічних речовин, про запобіжні заходи, на навчання та професійну
підготовку;
b) інформацію, що міститься на етикетках і маркірованні;
c) доступ до карт даних з безпечності хімічних речовин;
d) будь-яку іншу інформацію, наявність якої передбачається у
цій Конвенції.
4. Якщо розкриття основних ознак однієї з речовин у складі
хімічної суміші конкурентові може завдати шкоди діловій стороні
діяльності роботодавця, то роботодавець може, надаючи інформацію,
яка вимагається згідно з вищезазначеним параграфом 3, захищати
таку інформацію засобами, затвердженими компетентним органом
згідно з b) параграфа 2 статті 1.
Розділ VII. Відповідальність держав,
які здійснюють експорт
Стаття 19
Якщо в державі-члені, яка здійснює експорт, використання
небезпечних хімічних речовин заборонено цілком або частково з
міркувань безпеки та гігієни праці, то цей факт і причини для
цього член Організації, який здійснює експорт, повідомляє кожній
країні-імпортеру.
Стаття 20
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 21
1. Ця Конвенція має обов'язкову чинність тільки для тих
членів Міжнародної організації праці, чиї документи про
ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців від дати
реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію двох
членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуватиме чинності для кожного члена
Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
Стаття 22
1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
після закінчення десяти років від дня, коли вона початково набула
чинності, може денонсувати її актом про денонсацію, надісланим
Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
Денонсація набуває чинності через рік від дати її реєстрації.
2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю
Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у
попередньому параграфі десяти років не скористався передбаченим у
цій статті правом на денонсацію, Конвенція лишатиметься чинною на
наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати її після
закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій
статті.
Стаття 23
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію, надісланих
йому членами Організації.
2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Стаття 24
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) вичерпні відомості про всі документи про
ратифікацію і акти про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до
положень попередніх статей.
У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці
вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь
про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність внесення
до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий
перегляд.
Стаття 26
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка цілком або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не
передбачено іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 22, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) від дня настання чинності нової, переглянутої конвенції цю
Конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається у будь-якому разі чинною за
формою і змістом для тих членів Організації, які ратифікували її,
але не ратифікували переглянутої конвенції.
Стаття 27
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
о безопасности при использовании
химических веществ на производстве
N 170
Генеральная конференция Международной Организации Труда,
созванная в Женеве Административным советом Международного
бюро труда и собравшаяся 6 июня 1990 года на свою семьдесят
седьмую сессию,
принимая во внимание соответствующие международные конвенции
и рекомендации и, в частности, Конвенцию ( 993_007 ) и
Рекомендацию 1971 года о бензоле ( 993_073 ), Конвенцию
( 993_162 ) и Рекомендацию 1974 года о профессиональных раковых
заболеваниях ( 993_098 ), Конвенцию ( 993_051 ) и Рекомендацию
1977 года о производственной среде (загрязнение воздуха, шум и
вибрация) ( 993_174 ), Конвенцию ( 993_050 ) и Рекомендацию 1981
года о безопасности и гигиене труда ( 993_075 ), Конвенцию
( 993_042 ) и Рекомендацию 1985 года о службах гигиены труда
( 993_072 ), Конвенцию ( 993_041 ) и Рекомендацию 1986 года об
асбесте ( 993_304 ) и перечень профессиональных заболеваний,
пересмотренный в 1980 году ( 993_280 ) и прилагаемый к Конвенции
1964 года о пособиях в случаях производственного травматизма
( 993_306 ),
отмечая, что защита трудящихся от вредного воздействия
химических веществ усиливает также защиту всего населения и
окружающей среды,
отмечая, что трудящимся необходима информация о химических
веществах, которые они используют на производстве, и что они имеют
право на такую информацию,
считая, что исключительно важным является предотвращение и
сокращение числа заболеваний и травм, вызываемых использованием
химических веществ на производстве путем:
a) обязательной оценки всех химических веществ для выявления
связанных с ними опасностей;
b) предоставления предпринимателям механизма для получения от
поставщиков информации о химических веществах, используемых на
производстве, с тем чтобы они могли эффективно осуществлять
программы по защите трудящихся от химических опасностей;
c) предоставления трудящимся информации об использовании
химических веществ на производстве и о соответствующих мерах
предосторожности, с тем чтобы они могли эффективно участвовать в
программах защиты;
d) установления принципов таких программ в целях обеспечения
безопасного использования химических веществ,
учитывая необходимость сотрудничества в рамках Международной
программы по химической безопасности между Международной
организацией труда, Программой Организации Обкединенных Наций по
окружающей среде и Всемирной организацией здравоохранения, а также
с Продовольственной и сельскохозяйственной организацией ООН и
Организацией Обкединенных Наций по промышленному развитию, и
принимая во внимание обнародованные этими организациями
соответствующие акты, кодексы и руководящие принципы,
постановив принять ряд предложений о безопасности при
использовании химических веществ на производстве, что является
пятым пунктом повестки дня сессии, и
решив придать этим предложениям форму международной
конвенции,
принимает сего двадцать пятого дня июня месяца тысяча
девятьсот девяностого года следующую конвенцию, которая может
именоваться Конвенцией 1990 года о химических веществах.
Раздел I. Сфера применения
и определения
Статья 1
1. Настоящая Конвенция применяется ко всем отраслям
экономической деятельности, в которых используются химические
вещества.
2. Компетентный орган государства-члена, ратифицирующего
настоящую Конвенцию, после консультаций с наиболее
представительными заинтересованными организациями предпринимателей
и трудящихся и на основании оценки существующих рисков и
применяемых защитных мер:
a) может исключить из сферы применения Конвенции или
отдельных ее положений определенные отрасли экономической
деятельности, предприятия или продукцию, если:
i) возникают особые проблемы существенного характера; и
ii) общая предоставляемая согласно национальному
законодательству и практике защита не ниже той, которая была бы
обеспечена при полном применении положений настоящей Конвенции;
b) разрабатывает специальные положения для защиты
конфиденциальной информации, раскрытие которой конкурирующей
стороне может нанести ущерб деловой стороне деятельности
предпринимателя, если при этом не ставятся под угрозу здоровье и
безопасность трудящихся.
3. Настоящая Конвенция не применяется к готовым изделиям,
которые не подвергают трудящихся воздействию опасных химических
веществ при нормальных или достаточно предсказуемых условиях их
использования.
4. Настоящая Конвенция не применяется к каким-либо
организмам, но применяется к химическим веществам, получаемым из
таких организмов.
Статья 2
В целях настоящей Конвенции:
a) термин "химические вещества" означает химические элементы
и соединения и как натуральные, так и искусственные смеси из них;
b) термин "опасное химическое вещество" включает любое
химическое вещество, которое классифицировано как опасное в
соответствии со статьей 6 или в отношении которого соответствующая
информация указывает на то, что это химическое вещество является
опасным;
с) термин "использование химических веществ на производстве"
означает любую трудовую деятельность, при которой трудящийся может
подвергнуться воздействию химического вещества, включая:
i) производство химических веществ;
ii) обращение с химическими веществами;
iii) хранение химических веществ;
iv) транспортировку химических веществ;
v) удаление и обработку отходов химических веществ;
vi) выброс химических веществ в результате производственной
деятельности;
vii) эксплуатацию, ремонт и очистку химического оборудования
и контейнеров;
d) термин "отрасли экономической деятельности" означает все
отрасли, в которых заняты трудящиеся, включая государственную
службу;
e) термин "изделие" означает обкект, которому в ходе его
изготовления были приданы конкретный вид или форма, либо
существующий в своем естественном виде, и использование которого в
таком виде полностью или частично зависит от его вида или формы;
f) термин "представители трудящихся" означает лиц, которые
признаны как таковые в национальном законодательстве или
национальной практикой в соответствии с Конвенцией 1971 года о
представителях трудящихся ( 993_186 ).
Раздел II. Общие принципы
Статья 3
Меры по применению положений настоящей Конвенции принимаются
после консультаций с наиболее представительными заинтересованными
организациями предпринимателей и трудящихся.
Статья 4
Каждое государство-член разрабатывает, осуществляет и
периодически пересматривает последовательную политику по
безопасности при использовании химических веществ на производстве
в свете национальных условий и практики и консультируясь с
наиболее представительными организациями предпринимателей и
трудящихся.
Статья 5
Компетентный орган имеет полномочия, если это оправдано
соображениями охраны здоровья и безопасности труда, запрещать или
ограничивать использование определенных опасных химических веществ
или требовать заблаговременного уведомления и разрешения до того,
как такие химические вещества будут применяться.
Раздел III. Классификация и связанные
с этим меры
Статья 6
Системы классификации
1. Компетентный орган или орган, утвержденный или признанный
компетентным органом, вводят, в соответствии с национальными или
международными нормами, системы и конкретные критерии, подходящие
для классификации всех химических веществ по виду и степени
присущих им опасностей для здоровья и физических опасностей, а
также для оценки соответствия информации, требуемой для
определения того, является ли химическое вещество опасным.
2. Опасные свойства смесей из двух или более химических
веществ могут определяться посредством оценок, основанных на
опасностях, присущих химическим веществам, входящим в смесь.
3. Что касается транспортировки, то такие системы и критерии
учитывают Рекомендации ООН по перевозке опасных грузов.
4. Системы классификации и их применение постепенно
расширяются.
Статья 7
Этикетирование и маркировка
1. Все химические вещества маркируются таким образом, чтобы
давалась основная информация об их характере.
2. Опасные химические вещества этикетируются дополнительно
таким образом, чтобы информация о них легко понималась трудящимися
и чтобы давалась основная информация относительно их
классификации, представляемой ими опасности и мер
предосторожности, которые следует предпринимать.
3. 1) Требования к этикетированию или маркировке химических
веществ в соответствии с вышеуказанными пунктами 1 и 2 данной
статьи определяются компетентным органом или органом, утвержденным
или признанным компетентным органом, в соответствии с
национальными и международными нормами.
2) Что касается транспортировки, то в таких требованиях
учитываются Рекомендации ООН по перевозке опасных грузов.
Статья 8
Карты данных по безопасности
химических веществ
1. Что касается опасных химических веществ, то
предприниматели должны получать карты данных по безопасности
химических веществ, содержащие подробную основную информацию
относительно их идентификации, поставщика, классификации,
опасностей, мер предосторожности и мероприятий, осуществляемых в
аварийных ситуациях.
2. Критерии для подготовки карт данных по безопасности
химических веществ устанавливаются компетентным органом или
органом, утвержденным или признанным компетентным органом, в
соответствии с национальными или международными нормами.
3. Химическое или общепринятое название, используемое для
идентификации химического вещества в карте данных по безопасности
химических веществ, совпадает с названием на этикетке.
Статья 9
Ответственность поставщиков
1. Поставщики химических веществ, будь то производители,
импортеры или оптовики, обеспечивают, чтобы:
a) такие химические вещества были классифицированы в
соответствии со статьей 6 на основе знания их свойств и поиска
имеющейся информации или им была дана оценка согласно
нижеследующему пункту 3;
b) такие химические вещества маркировались таким образом,
чтобы указывался их основной характер в соответствии с пунктом 1
статьи 7;
c) опасные химические вещества, которые они поставляют, были
промаркированы в соответствии с пунктом 2 статьи 7;
d) карты данных по безопасности химических веществ для таких
опасных химических веществ готовились в соответствии с пунктом 1
статьи 8 и передавались предпринимателям.
2. Поставщики опасных химических веществ обеспечивают, чтобы
готовились и методом, соответствующим положениям национального
законодательства и практике, предпринимателям передавались
измененная маркировка и карты данных по безопасности химических
веществ, как только поступает новая соответствующая информация
относительно безопасности и гигиены труда.
3. Поставщики химических веществ, которые еще не были
классифицированы в соответствии со статьей 6, идентифицируют
поставляемые ими химические вещества и дают оценку свойствам этих
химических веществ на основе поиска имеющейся информации для того,
чтобы определить, являются ли они опасными химическими веществами.
Раздел IV. Ответственность предпринимателей
Статья 10
Идентификация
1. Предприниматели обеспечивают, чтобы все химические
вещества, используемые на производстве, были промаркированы или
обозначены в соответствии со статьей 7 и чтобы карты данных
направлялись в соответствии со статьей 8 и предоставлялись в
распоряжение трудящихся и их представителей.
2. Предприниматели, получающие химические вещества, которые
не были промаркированы или обозначены, как предусмотрено в статье
7, или по которым не получены карты данных по безопасности
химических веществ, как предусмотрено в статье 8, получают
соответствующую информацию от поставщика или других практически
доступных источников и не используют эти химические вещества до
получения такой информации.
3. Предприниматели обеспечивают, чтобы использовались только
химические вещества, классифицированные в соответствии со статьей
6 или идентифицированные и получившие оценку в соответствии с
пунктом 3 статьи 9 и промаркированные или обозначенные в
соответствии со статьей 7 и чтобы при их использовании соблюдались
необходимые меры предосторожности.
4. Предприниматели ведут учет опасных химических веществ,
используемых на рабочем месте, сверяя его с соответствующими
картами данных по безопасности химических веществ. Все
заинтересованные трудящиеся и их представители имеют доступ к
такому учету.
Статья 11
Перемещение химических веществ
В тех случаях, когда химические вещества перемещаются в
другие контейнеры или оборудование, предприниматели обеспечивают,
чтобы содержимое обозначалось таким образом, чтобы трудящиеся
знали об их характере, любых опасностях, связанных с их
использованием, и о любых мерах предосторожности, которые следует
соблюдать.
Статья 12
Воздействие
Предприниматели:
a) обеспечивают, чтобы трудящиеся не подвергались воздействию
химических веществ в таких концентрациях, которые превышают
предельно допустимые нормы или другие критерии воздействия для
оценки и контроля состояния производственной среды, установленные
компетентным органом или органом, утвержденным или признанным
компетентным органом, согласно национальным или международным
нормам;
b) дают оценку воздействию опасных химических веществ на
трудящихся;
c) осуществляют контроль за воздействием на трудящихся
опасных химических веществ и регистрацию данных этого контроля,
когда это необходимо для обеспечения их безопасности и здоровья
или когда это может быть предписано компетентным органом;
d) обеспечивают, чтобы данные контроля за производственной
средой и за воздействием на трудящихся, использующих опасные
химические вещества, хранились в течение периода, предписанного
компетентным органом, и были доступны для трудящихся и их
представителей.
Статья 13
Контроль на производстве
1. Предприниматели дают оценку опасностям, возникающим при
использовании химических веществ на производстве, и защищают
трудящихся от таких опасностей, принимая для этого соответствующие
меры, такие как:
a) выбор химических веществ, которые исключают полностью или
снижают риск до минимума;
b) выбор технологии, которая исключает полностью или снижает
риск до минимума;
c) использование должных технических мер контроля;
d) принятие приемов и методов труда, которые исключают
полностью или снижают риск до минимума;
e) принятие должных мер по гигиене труда;
f) если проведение вышеуказанных мер недостаточно, то
предоставление и должное содержание бесплатно для трудящегося
средств индивидуальной защиты и спецодежды и осуществление мер,
обеспечивающих применение этих средств.
2. Предприниматели:
a) ограничивают степень воздействия опасных химических
веществ до уровня, необходимого для безопасности и охраны здоровья
трудящихся;
b) обеспечивают оказание первой помощи;
c) предусматривают мероприятия, осуществляемые в аварийных
ситуациях.
Статья 14
Удаление
Опасные химические вещества, которые больше не нужны, и
пустые контейнеры, которые могут, однако, содержать остатки
опасных химических веществ, обрабатываются или удаляются таким
способом, который полностью исключает или снижает до минимума риск
для безопасности и здоровья и для окружающей среды в соответствии
с национальным законодательством и практикой.
Статья 15
Информация и профессиональная
подготовка
Предприниматели:
a) информируют трудящихся об опасностях, связанных с
воздействие химических веществ, используемых на рабочем месте;
b) инструктируют трудящихся о способах получения и
использования информации, указанной на этикетках и в картах данных
по безопасности химических веществ;
c) используют карты данных по безопасности химических веществ
вместе с конкретной информацией о рабочем месте в качестве основы
для подготовки инструкций трудящимся, которые, если необходимо,
должны быть в письменной форме;
d) проводят на постоянной основе подготовку трудящихся по
практическим методам и приемам, которым необходимо следовать для
безопасного использования химических веществ на производстве.
Статья 16
Сотрудничество
Предприниматели при выполнении своих обязанностей
осуществляют по возможности самое тесное сотрудничество с
трудящимися или их представителями в том, что касается
безопасности при использовании химических веществ на производстве.
Раздел V. Обязанности
трудящихся
Статья 17
1. Трудящиеся сотрудничают по возможности самым тесным
образом со своими предпринимателями в выполнении предпринимателями
своих обязанностей и следуют всем процедурам и практическим
правилам, касающимся безопасности труда при использовании
химических веществ на производстве.
2. Трудящиеся принимают все разумные меры к тому, чтобы
полностью исключить или свести до минимума риск, грозящий им самим
и другим лицам, в связи с использованием химических веществ на
производстве.
Раздел VI. Права трудящихся и их
представителей
Статья 18
1. Трудящиеся имеют право покинуть место, ставшее опасным в
результате использования химических веществ, если они имеют
достаточно веские основания считать, что их безопасность или
здоровье подвергаются непосредственной и серьезной угрозе, и
немедленно информируют об этом своего непосредственного
руководителя.
2. Трудящиеся, которые покинули опасное место в соответствии
с положениями предыдущего пункта или осуществляют любое из прав,
указанных в настоящей Конвенции, защищены от ненадлежащих
последствий.
3. Заинтересованные трудящиеся и их представители имеют право
на:
a) информацию об основном характере используемых на
производстве химических веществ, об опасных свойствах таких
химических веществ, о мерах предосторожности, на обучение и
профессиональную подготовку;
b) информацию, содержащуюся на этикетках и маркировках;
c) доступ к картам данных по безопасности химических веществ;
d) любую иную информацию, наличие которой предусматривается
настоящей Конвенцией.
4. Если раскрытие основного характера одного из веществ в
составе химической смеси конкуренту может нанести ущерб деловой
стороне деятельности предпринимателя, то предприниматель может,
предоставляя информацию, требуемую согласно вышеуказанному пункту
3, защищать такую информацию средствами, утвержденными
компетентным органом согласно подпункту b) пункта 2 статьи 1.
Раздел VII. Ответственность экспортирующих
государств
Статья 19
Если в экспортирующем государстве-члене использование опасных
химических веществ запрещается целиком или частично по
соображениям безопасности и гигиены труда, то этот факт и причины
для этого сообщаются экспортирующим государством-членом каждой
импортирующей стране.
Статья 20
Официальные грамоты о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации.
Статья 21
1. Настоящая Конвенция имеет обязательную силу только для тех
членов Международной организации труда, ратификационные грамоты
которых зарегистрированы Генеральным директором.
2. Она вступит в силу через двенадцать месяцев после даты
регистрации Генеральным директором ратификационных грамот двух
членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступит в силу для
каждого государства-члена Организации через двенадцать месяцев
после даты регистрации его ратификационной грамоты.
Статья 22
1. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, по истечении десяти лет со дня ее первоначального
вступления в силу может денонсировать ее заявлением о денонсации,
направленным Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации. Денонсация вступит в силу через год после даты ее
регистрации.
2. Для каждого члена Организации, который ратифицировал
настоящую Конвенцию и в годичный срок по истечении указанных в
предыдущем пункте десяти лет не воспользовался предусмотренным в
настоящей статье правом на денонсацию, Конвенция будет оставаться
в силе на следующие десять лет, и впоследствии он сможет
денонсировать ее по истечении каждого десятилетия в порядке,
предусмотренном в настоящей статье.
Статья 23
1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает
всех членов Международной организации труда о регистрации всех
ратификационных грамот и заявлений о денонсации, направленных ему
членами Организации.
2. Извещая членов Организации о регистрации полученной им
второй ратификационной грамоты, Генеральный директор обращает их
внимание на дату вступления в силу настоящей Конвенции.
Статья 24
Генеральный директор Международного бюро труда направляет
Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций для
регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ) исчерпывающие сведения о всех
ратификационных грамотах и заявлениях о денонсации,
зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих
статей.
В случаях, когда Административный совет Международного бюро
труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
конференции доклад о применении настоящей Конвенции и
рассматривает целесообразность включения в повестку дня
Конференции вопроса о ее полном или частичном пересмотре.
Статья 26
1. Если Конференция примет новую конвенцию, полностью или
частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой
конвенции не предусмотрено иное, то:
a) ратификация каким-либо членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 22, незамедлительную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая
конвенция вступила в силу;
b) со дня вступления в силу новой, пересматривающей конвенции
настоящая Конвенция закрыта для ратификации членами Организации.
2. Настоящая Конвенция остается в любом случае в силе по
форме и содержанию для тех членов Организации, которые
ратифицировали ее, но не ратифицировали пересматривающую
конвенцию.
Статья 27
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
"Конвенции и рекомендации МОТ"
Женева, 1991 год