Рекомендація
щодо зв'язків між адміністрацією і
трудівниками на підприємстві
N 129
Генеральна Конференція Міжнародної Організації Праці,
що скликана в Женеві Адміністративною Радою Міжнародного Бюро
Праці і зібралася 7 червня 1967 року на свою п'ятдесят першу
сесію,
відзначивши положення Рекомендації 1952 року щодо
співробітництва на рівні підприємства ( 993_235 ), беручи до уваги
бажаність доповнення положень, які містяться в цьому акті,
постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо зв'язків на
підприємстві, що є частиною п'ятого пункту порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,
ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот шістдесят сьомого року нижченаведену Рекомендацію, яка
може називатися Рекомендацією 1967 року щодо зв'язків на
підприємстві:
I. Загальні міркування
1. Кожний Член Організації повинен вжити належних заходів,
щоб довести подальші положення цієї Рекомендації до відома осіб,
організацій та органів влади, які можуть відати започаткуванням і
застосуванням політики в галузі зв'язків між адміністрацією і
трудівниками на підприємстві.
2. 1) Підприємці та їхні організації, а також трудівники та
їхні організації повинні у своїх спільних інтересах визнати
важливість атмосфери взаєморозуміння і довіри на підприємстві, яка
є сприятливою як для ефективної діяльності підприємства, так і для
сподівань трудівників.
2) Створення такої атмосфери має полегшуватися шляхом
швидкого поширення та обміну якомога повнішою і об'єктивнішою
інформацією з різних аспектів життя підприємства та соціальних
умов трудівників.
3) 3 метою створення такої атмосфери адміністрація повинна
після консультації з представниками трудівників вжити відповідних
заходів для застосування ефективної політики зв'язків з
трудівниками та їхніми представниками.
3. Ефективна політика зв'язків має забезпечувати таке
становище, щоб до прийняття адміністрацією рішення з важливих
питань про це давалась інформація і між зацікавленими сторонами
відбувалися консультації, оскільки передача такої інформації не
завдає шкоди жодній зі сторін.
4. Методи зв'язків жодним чином не повинні порушувати свободу
об'єднання; вони жодним чином не повинні завдавати шкоди вільно
обраним представникам трудівників або їхнім організаціям чи
обмежувати функції органів, що репрезентують трудівників
відповідно до національного законодавства.
5. Організації підприємців і трудівників повинні проводити
взаємні консультації та обмін думками з метою розгляду заходів,
котрі слід здійснити для заохочення і забезпечення ухвалення
політики зв'язків та її ефективного застосування.
6. Треба вживати заходів для навчання всіх зацікавлених
користування методами зв'язків і, наскільки це можливо, добре
ознайомити їх з усіма питаннями, які мають бути предметом
зв'язків.
7. У встановленні і застосуванні політики зв'язків глави
підприємств, організації підприємців і трудівників, представницькі
органи трудівників і, де дають змогу національні умови, державні
органи влади повинні керуватися положеннями, котрі містяться нижче
в розділі II.
II. Елементи політики зв'язків на підприємстві
8. Будь-яка політика зв'язків має бути пристосована до типу
даного підприємства з урахуванням його розміру, складу та
інтересів робочої сили.
9. Для досягнення своєї мети будь-яка система зв'язків на
підприємстві має забезпечувати дійсний і регулярний двобічний
зв'язок:
a) між представниками адміністрації (глава підприємства,
начальник цеху, майстер і т. д.) і трудівниками; та
b) між главою підприємства, начальником відділу кадрів чи
будь-яким іншим представником вищого керівного складу та
представниками профспілок або такими іншими особами, на яких
відповідно до законодавства чи практики країни або колективних
договорів покладено завдання репрезентувати інтереси трудівників
на підприємстві.
10. У випадках, коли адміністрація бажає передати інформацію
через представників трудівників, останнім, якщо вони згодні це
робити, мають надаватися засоби швидкого й повного повідомлення
такої інформації зацікавленим трудівникам.
11. У виборі каналу чи каналів зв'язків, котрі вона вважає
відповідними до змісту інформації, яка передається, адміністрація
повинна належним чином враховувати різницю в характері функцій
молодшого керівного персоналу і представників трудівників, з тим
щоб не послабити їхнє відповідне становище.
12. Вибір відповідного засобу зв'язку та часу його
застосування повинен грунтуватися на обставинах кожного
конкретного випадку з урахуванням національної практики.
13. До числа засобів зв'язку можуть, зокрема, входити:
a) наради для обміну думками та інформацією;
b) повідомлення, призначені для певних груп трудівників
(як,наприклад, бюлетені майстрів та довідники з питань політики в
галузі кадрів);
c) масові засоби, як наприклад: журнали й газети
підприємства, циркуляри та інформаційні і ознайомчі листки, дошки
об'яв, річні або фінансові звіти, котрі подаються у зрозумілій для
всіх трудівників формі, листи, що їх надсилають трудівники,
виставки, відвідання підприємства, фільми, діапозитиви, радіо й
телебачення;
d) засоби, метою яких є дати трудівникам можливість вносити
пропозиції та висловлювати свою думку з питань, що стосуються
діяльності підприємства.
14. Характер інформації, яка підлягає передачі, та її форма
повинні визначатися таким чином, щоб сприяти досягненню
взаєморозуміння сторін щодо проблем, котрі спричинює складна
діяльність підприємства.
15. 1) Інформація, яку надає адміністрація, повинна залежно
від свого характеру бути адресована або представникам трудівників,
або трудівникам, і повинна в міру можливості охоплювати всі
питання, які цікавлять трудівників і стосуються роботи
підприємства та його перспектив, а також до становища трудівників
у теперішній час і в майбутньому, оскільки передача такої
інформації не завдасть шкоди сторонам.
2) Зокрема, адміністрація повинна надавати інформацію
відносно таких питань:
a) загальні умови зайнятості, в тому числі умови найму,
переводу та звільнення;
b) опис обов'язків, котрі підлягають виконанню на різних
роботах, і місце конкретної роботи у структурі підприємства;
c) можливості професійного навчання та перспективи просування
по рооті на підприємстві;
d) загальні умови праці;
e) правила техніки безпеки і гігієни праці та інструкції щодо
запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням;
f) процедури, встановлені для розгляду скарг, а також правила
та практика, які регулюють застосування їх, і умови, що дають
право до них вдаватися;
g) соціально-побутове обслуговування персоналу (медичне
обслуговування, охорона здоров'я, їдальні, житлові умови, умови
відпочинку, умови для збереження заощаджень та банківське
обслуговування тощо);
h) системи соціального забезпечення або соціальної допомоги,
які є на підприємстві;
i) положення національних систем соціального забезпечення,
котрі поширюються на трудівників внаслідок того, що вони працюють
на підприємстві;
j) загальне становище підприємства та перспективи або плани
його подальшого розвитку;
k) роз'яснення рішень, які можуть прямо чи непрямо вплинути
на становище трудівників на підприємстві;
l) методи консультацій, дискусій і співробітництва між
адміністрацією та її представниками, з одного боку, і трудівниками
та їхніми представниками, з другого.
3) Коли мова йде про питання, які були предметом переговорів
між підприємцем і трудівниками чи їхніми представниками на
підприємстві, або предметом колективного договору, укладеного на
більш високому рівні, ніж дане підприємство, в інформації це має
бути ясно зазначено.
"Людина і праця",
N 2, лютий - березень 1999 р.