Приватному нотаріусу 

Львівського міського нотаріального округу 

Шахрай С.О. 

вул. Тобілевича, 5, кв. 3, м. Львів, 79018

Державна служба фінансового моніторингу України розглянула запит приватних нотаріусів Львівського міського нотаріального округу та повідомляє наступне.

Відповідно до підпункту "г" пункту 8 частини другої статті 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (249-15) (далі - Закон) спеціально визначеними суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, нотаріуси, у випадках, передбачених статтями 6 і 8 Закону.

Частиною першою статті 8 Закону (249-15) встановлено, що нотаріуси виконують обов'язки суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочину щодо: купівлі-продажу нерухомості; управління активами клієнта; управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними; утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

В той же час, відповідно до частини шостої статті 8 Закону (249-15) нотаріуси як суб'єкти первинного фінансового моніторингу не повідомляють Держфінмоніторинг України про свої підозри щодо фінансових операцій у разі, якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, що є предметом таємниці вчинюваних нотаріальних дій, крім випадків посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за умови, що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 гривень.

Таким чином, нотаріус повідомляє Держфінмоніторинг України про фінансові операції з посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості на суму, що дорівнює або перевищує 400000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 гривень, які підлягають фінансовому моніторингу за ознаками, визначеними статтею 16 Закону (249-15) , лише у випадку, якщо у нього виникають підозри, що такі операції пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або якщо вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму.

У таких випадках, згідно з частиною четвертою статті 12 Закону (249-15) , подання нотаріусом інформації Держфінмоніторингу України в установленому порядку не є порушенням професійної таємниці.

Водночас, нотаріуси виконують обов'язки суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочинів, визначених частиною першою статті 8 Закону (249-15) . Тобто, при посвідченні інших договорів, зазначених у частині першій статті 8 Закону, нотаріус зобов'язаний виконувати інші обов'язки (крім повідомлення Держфінмоніторингу України), передбачені Законом для спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу (ідентифікація клієнтів, реєстрація фінансових операцій, зберігання документів тощо).

Відповідно до пункту 15 частини другої статті 6 Закону (249-15) суб'єкт первинного фінансового моніторингу, в тому числі і нотаріус, зобов'язаний зберігати документи щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, що згідно з Законом підлягає фінансовому моніторингу, а також усі документи, що стосуються ділових відносин з клієнтом, не менше п'яти років після завершення ділових відносин, а всі необхідні дані про операції - не менше п'яти років після завершення операції (при цьому строки зберігання документів можуть бути продовжені відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу у порядку, встановленому законодавством).

Таким чином, вищезазначені документи повинні зберігатися протягом п'яти років у випадку, якщо проведена фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу. У іншому разі документи не зберігаються.

Відповідно до пункту 13 Порядку взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (747-2010-п) , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747, до реєстру вноситься інформація про проведення або спробу проведення фінансових операцій:

що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону (249-15) (не поширюється на нотаріусів);

що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 Закону (249-15) ;

у проведенні яких суб'єкт відмовив у зв'язку з тим, що вони містять ознаки таких, що згідно із Законом (249-15) підлягають фінансовому моніторингу;

у проведенні яких суб'єкт відмовив у зв'язку з ненаданням клієнтом, з яким встановлені ділові відносини, необхідної інформації для ідентифікації та вивчення його фінансової діяльності;

стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій та організацій або осіб, до яких застосовані міжнародні санкції;

проведення яких суб'єкт зупинив у зв'язку з тим, що вони містять ознаки, передбачені статтями 15 і 16 Закону (249-15) ;

проведення яких суб'єкт зупинив у зв'язку з тим, що їх учасниками або вигодоодержувачами є особи, які включені до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або до яких застосовані міжнародні санкції;

проведення яких було зупинено за рішенням Держфінмоніторингу України, прийнятим з метою зупинення видаткових операцій;

проведення яких було зупинено за дорученням Держфінмоніторингу України, прийнятим з метою задоволення запиту уповноваженого органу іноземної держави;

стосовно яких суб'єкт отримав від Держфінмоніторингу України запит про подання інформації, зокрема щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій (не поширюється на нотаріусів).

Отже, лише у випадку, коли інформація про фінансову операцію не підпадає під жодну із вищеописаних підстав, така інформація до Реєстру суб'єкта первинного фінансового моніторингу не вноситься.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 6 Закону (249-15) суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках, встановлених законом.

Ідентифікація клієнтів, які проводять фінансові операції, здійснюється на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій, що передбачено частиною першою статті 9 Закону (249-15) .

Відповідно до пункту 15 частини другої статті 6 Закону (249-15) суб'єкт первинного фінансового моніторингу, в тому числі і нотаріус, зобов'язаний зберігати документи щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, що згідно з Законом підлягає фінансовому моніторингу, а також усі документи, що стосуються ділових відносин з клієнтом, не менше п'яти років після завершення ділових відносин, а всі необхідні дані про операції - не менше п'яти років після завершення операції.

Пунктом 4.11 розділу IV Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України (z0860-10) , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2339/5 (далі - Положення), передбачено, що при проведенні ідентифікації та вивченні фінансової діяльності клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу може складати анкету. Анкета формується за результатами здійснення ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта до, під час та в процесі обслуговування клієнта.

Тож суб'єкт первинного фінансового моніторингу самостійно обирає, яким чином буде зберігати документи щодо ідентифікації клієнтів - залишивши копії документів або зберігаючи анкету клієнта.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 8 Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (z0909-10) , затверджених наказом Держфінмоніторингу України від 03.08.2010 № 126 (далі - Критерії ризику), високий рівень ризику має клієнт, який включений до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, що формується Держфінмоніторингом України, та клієнти, стосовно яких у суб'єкта виникають підозри, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму.

Згідно із пунктом 5 Критеріїв ризику (z0909-10) уперше рівень ризику визначається та фіксується суб'єктом первинного фінансового моніторингу під час встановлення ділових відносин з клієнтом. У разі якщо клієнт підпадає хоча б під один із цих Критеріїв ризику, рівень ризику такого клієнта не може визначатися як "низький".

У разі встановлення клієнту середнього рівня ризику та виявлення тенденції щодо його зростання (включаючи досягнення високого рівня ризику) у клієнта виникає підвищений ризик проведення операцій, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Пункт 4.7 розділу IV Положення (z0860-10) встановлює, що з метою визначення заходів, які необхідно вживати під час здійснення ідентифікації клієнта, суб'єкт первинного фінансового моніторингу здійснює класифікацію ризику клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Держфінмоніторингом України.

Критерії класифікації ризику клієнтів можуть розроблятися на підставі такої інформації: резидент/нерезидент; країна походження або реєстрації клієнта; особи, які беруть участь у фінансовій операції клієнта; об'єкт фінансової операції; тривалість ділових відносин з суб'єктом; соціальний статус; характеристика ділової активності; фінансовий стан; репутація, інші показники, що можуть бути використані для визначення ознак ризику.

Відповідно до розроблених критеріїв класифікації ризику клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу встановлює категорії клієнтів, які мають низький і підвищений ризик проведення ними операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Заходи, що застосовуються до клієнтів з підвищеним ризиком, можуть включати, зокрема:

детальну перевірку наданих клієнтом ідентифікаційних даних;

запровадження вимог щодо подання клієнтом ширшого переліку документів для встановлення ділових відносин, зокрема щодо фінансового встановлення складу засновників та дійсних власників юридичної особи;

перевірку відповідності фінансової операції звичайній діяльності клієнта;

встановлення пов'язаних осіб;

встановлення джерела походження і способів переказу (внесення) коштів, що використовуються у фінансовій операції.

Перелік необхідних заходів для додаткового вивчення клієнтів, які характеризуються підвищеним ступенем ризику, може бути доповнений суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням специфіки його діяльності.

Відповідно до пункту 5.1 розділу V Положення (z0860-10) виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, в тому числі тих, які можуть бути пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, здійснюється суб'єктом первинного фінансового моніторингу (відокремленим підрозділом) на підставі:

ознак операцій, які відповідно до Закону (249-15) підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу;

типологій міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, опублікованих на офіційних веб-сайтах Держфінмоніторингу України та Міністерства юстиції України;

критеріїв ризику, визначених Держфінмоніторингом України;

рекомендацій Міністерства юстиції України.

Таким чином, внутрішньому фінансовому моніторингу можуть підлягати фінансові операції клієнтів з будь-яким рівнем ризику.

Відповідно до підпункту "б" пункту 6 частини другої статті 6 Закону (249-15) суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний повідомляти Держфінмоніторинг України про фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, - у день виникнення підозр, але не пізніше ніж через десять робочих днів з дня реєстрації таких операцій або спроби їх проведення.

З вищевказаного випливає, що інформація подається до Держфінмоніторингу України у випадку наявності достатніх підстав підозрювати, що фінансова операція пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.