Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1962 року на свою сорок шосту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно рівноправності громадян країни та іноземців і осіб без громадянства у галузі соціального забезпечення, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят другого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1962 року про рівноправність у галузі соціального забезпечення:

Відповідно до потреб цієї Конвенції:

а) термін "законодавство" означає закони і постанови, а також правила в галузі соціального забезпечення;

b) термін "допомога" охоплює всі види допомоги, пенсій та виплат, з усіма можливими надбавками і нарахуваннями;

c) термін "допомоги, що надаються за перехідними режимами" означає допомоги, виплачувані особам, вік яких виявився старшим ніж встановленний до моменту настання чинності відповідного законодавства, або допомоги, виплачувані як перехідний засіб, з урахуванням випадків, які трапились поза нинішніми межами території члена Організації, або періодів стажу, набутих поза цими межами;

d) термін "допомога у зв'язку зі смертю" означає будь-яку суму, яка виплачується одноразово у зв'язку зі смертю;

e) термін "проживання" означає звичайне місце проживання;

f) термін "установлений" означає: визначений законодавством країни або який випливає з цього законодавства, в розумінні параграфа a);

g) термін "біженець" має те значення, яке йому надається в статті 1 Конвенції 1951 року про статус біженців (995_011) ;

h) термін "особа без громадянства" має те значення, яке йому надається в статті 1 Конвенції 1954 року про статус осіб без громадянства (995_232) .

1. Будь-який член Організації може взяти на себе зобов'язання виконувати положення цієї Конвенції відносно однієї або кількох сфер соціального забезпечення, перелічених нижче, щодо яких він має законодавство, котре ефективно застосовується на його території до його власних громадян:

a) медична допомога;

b) допомога у зв'язку з хворобою;

c) допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;

d) допомога по інвалідності;

e) допомога по старості;

f) допомога у зв'язку з втратою годувальника;

g) допомога у разі трудового каліцтва та професійного захворювання;

h) допомога по безробіттю;

i) родинні допомоги.

2. Кожний член Організації, щодо якого ця Конвенція набула чинності, застосовує її положення, котрі стосуються сфери або сфер соціального забезпечення, відносно яких він узяв на себе зобов'язання, що випливають з Конвенції.

3. Кожний член Організації зазначає у своїх ратифікаційних документах сферу або сфери соціального забезпечення, стосовно яких він бере на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції.

4. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може згодом повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він бере на себе зобов'язання, котрі випливають з Конвенції стосовно однієї або кількох сфер соціального забезпечення, які не були зазначені в його ратифікаційних документах.

5. Зобов'язання, передбачені в параграфі 4 цієї статті, розглядаються як невід'ємна частка ратифікації і однаково чинні з нею від дня повідомлення.

6. Відповідно до мети застосування цієї Конвенції кожний член Організації, який ратифікував Конвенцію відносно будь-якої галузі соціального забезпечення, котру охоплює законодавство, яке передбачає види допомоги такого роду, як ті, що зазначено в пунктах a) і b) нижче, повідомляє Генерального директора Міжнародного бюро праці про види допомоги, передбачені його законодавством, які він розглядає як:

a) види допомоги, відмінні від тих, надання яких залежить від прямої фінансової участі осіб, котрі підлягають забезпеченню, чи їхнього роботодавця або від наявності певного трудового стажу; чи

b) види допомоги, які надаються за перехідними режимами.

7. Повідомлення, згадане в параграфі 6 цієї статті, здійснюється в момент ратифікації або сповіщення, згідно з пунктом 4 цієї статті, а повідомлення про законодавчі акти, ухвалені згодом, надсилається в тримісячний строк від дня їхнього ухвалення.

1. Кожний член Організації, стосовно якого ця Конвенція є чинною, надає на своїй території громадянам будь-якого іншого члена Організації, стосовно якого ця Конвенція також є чинною, однакові права зі своїми громадянами як відносно поширення на них законодавства, так і відносно права на допомогу в кожній галузі соціального забезпечення, щодо якої він взяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції.

2. Відносно допомоги у разі втрати годувальника рівні права поширюються на утриманців громадян члена Організації, щодо якого ця Конвенція є чинною, незалежно від громадянства таких утриманців.

3. Ніщо в попередніх параграфах цієї статті не означає, що член Організації зобов'язаний застосовувати положення цих параграфів відносно допомог певного виду соціального забезпечення до громадян іншого члена Організації, який має законодавство з цього виду соціального забезпечення, але який не надає рівності в цій галузі громадянам першого члена Організації.

1. Стосовно допомог, рівноправність забезпечується без будь-якої умови щодо проживання. Але вона може бути обумовлена проживанням, відносно допомог будь-якої певної сфери соціального забезпечення, для громадян будь-якого члена Організації, чиє законодавство обумовлює виплату допомог тієї самої сфери соціального забезпечення проживанням на його території.

2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, надання видів допомоги, перелічене у параграфі 6 a) статті 2, - за винятком медичної допомоги, допомог у зв'язку з хворобою, допомоги у разі трудового каліцтва і професійного захворювання та родинних допомог, може бути підпорядковано умові проживання на території того члена Організації, згідно з чиїм законодавством нараховуються дані види допомоги, і вимозі, щоб одержувач або, відносно до виплати допомоги у зв'язку з втратою годувальника, сам годувальник перебував там протягом певного строку, який, залежно від випадку, не повинен перевищувати:

a) шести місяців безпосередньо перед поданням заяви про призначення допомоги відносно допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами та допомоги по безробіттю;

b) п'яти безперервних років, які безпосередньо передують заяві про призначення допомоги по інвалідності або які безпосередньо передують смерті - відносно допомоги у зв'язку з втратою годувальника;

c) десяти років після досягнення вісімнадцятирічного віку, причому цей період може охоплювати п'ять безперервних років, які безпосередньо передують поданню заяви, - щодо допомоги по старості.

3. Особливі положення можуть передбачатись щодо допомог за перехідними режимами.

4. Заходи, потрібні для уникнення дублювання у виплаті допомоги, встановлюються у разі потреби особливими угодами між відповідними членами Організації.

1. Крім застосування положень статті 4, кожний член Організації, який взяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції, стосовно однієї або кількох сфер соціального забезпечення, забезпечує своїм громадянам і громадянам будь-якого іншого члена Організації, який взяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції, щодо відповідної сфери або сфер, якщо дані особи проживають за кордоном, надання допомоги по інвалідності, по старості, у зв'язку з втратою годувальника та одноразової допомоги у зв'язку зі смертю, а також надання допомоги у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, за умови вжиття з цією метою, у разі потреби, заходів згідно з положеннями статті 8.

2. У разі проживання за кордоном, надання допомог по інвалідності, по старості або у зв'язку з втратою годувальника, такого роду, як ті, що зазначаються в параграфі a) статті 2, може обумовлюватись участю заінтересованих членів Органзіації в системах збереження прав, як це передбачено в статті 7.

3. Положення цієї статті не застосовуються до допомог, наданих за перехідними режимами.

Крім застосування положень статті 4, кожний член Організації, який взяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції щодо родинних допомог, забезпечує надання родинних допомог як своїм громадянам, так і громадянам будь-якого іншого члена Організації, який узяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції щодо цього виду соціального забезпечення, стосовно дітеи, які проживають на території будь-якого такого члена Організації, на умовах і в межах, встановлених за угодою між заінтересованими членами Організації.

1. Члени Організації, для яких ця Конвенція є чинною, прагнуть спільно брати участь з дотриманням умов, опрацьованих за взаємним погодженням відповідних членів Організації згідно з положеннями статті 8, у здійсненні системи збереження прав, набутих або тих, які перебувають в процесі набуття, визнаних згідно з їхнім законодавством за громадянами тих членів Організації, щодо яких ця Конвенція є чинною, в галузі всіх сфер соціального забезпечення, щодо яких вони взяли на себе зобов'язання, котрі випливають з Конвенції.

2. Така система передбачатиме, зокрема, підсумування стажу страхування, трудового стажу або періоду проживання та прирівняних до них періодів з метою набуття, збереження або відновлення прав, а також визначення розміру допомоги.

3. За взаємною згодою між заінтересованими членами Організації, витрати на виплату таким чином допомоги по інвалідності, по старості і у зв'язку з втратою годувальника або розподіляються між відповідними членами Організації, або їх бере на себе той член Організації, на території якого проживає одержувач.

Члени Організації, відносно яких ця Конвенція є чинною, можуть виконувати зобов'язання, покладені на них положеннями статей 5 і 7, або ратифікацією Конвенції 1935 року про збереження прав мігрантів на пенсію (993_153) , або шляхом застосування між собою положень цієї Конвенції за взаємною домовленістю, або шляхом укладення багатосторонньої чи двосторонньої угоди щодо виконання цих зобов'язань.

У застосуванні положень цієї Конвенції допускаються вилучення на підставі угод між членами Організації, які не позначаються на правах та обов'язках інших членів і які передбачають збереження прав, набутих або тих, що в стадії набуття, на умовах, принаймні таких само сприятливих у цілому, як ті, котрі передбачаються в цій Конвенції.

1. Положення цієї Конвенції застосовуються до біженців та осіб без громадянства без будь-якої умови взаємності.

2. Ця Конвенція не поширюється ні на спеціальні режими страхування службовців державних установ, ні на спеціальні режими виплати допомоги жертвам війни, ні на державну допомогу.

3. Ця Конвенція не зобов'язує членів Орнанізації застосувати її положення до осіб, які на підставі міжнародних актів не підпадають під законодавство цієї країни в галузі соціального забезпечення.

Члени Організації, щодо яких ця Конвенція є чинною, безплатно надають один одному потрібну адміністративну допомогу з метою полегшення застосування цієї Конвенції і здійснення законодавства кожної з цих держав у галузі соціального забезпечення.

1. Ця Конвенція не застосовується до виплати допомог, які були належні до настання чинності стосовно відповідного члена організації положень Конвенції, що стосуються галузі, по якій нараховуються ці допомоги.

2. Міра, якою Конвенція застосовується до виплати допомог, що є належними після настання чинності стосовно відповідного члена Організації положень Конвенції, котрі стосуються сфери, по якій нараховуються ці допомоги, щодо випадків, які трапилися до цього настання чинності, визначається багатосторонніми або двосторонніми угодами, або за відсутності таких, законодавством відповідного члена Організації.

Ця Конвенція не розглядається як така, що переглядає будь-яку чинну конвенцію.

Офіційні документи про рагифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєсторованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і згодом зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй (995_010) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

1. Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено протилежне, то:

a) ратифікація будь-яким членом Органзації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 16, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 25 квітня 1964 року.

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Женеве Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся 6 июня 1962 года на свою сорок шестую сессию,

постановив принять ряд предложений о равноправии граждан страны и иностранцев и лиц без гражданства в области социального обеспечения, что является пятым пунктом повестки дня сессии,

решив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает сего двадцать восьмого дня июня месяца тысяча девятьсот шестьдесят второго года нижеследующую Конвенцию, которая может именоваться Конвенцией 1962 года о равноправии в области социального обеспечения:

В целях настоящей Конвенции:

а) термин "законодательство" означает законы и постановления, а также правила в области социального обеспечения;

b) термин "пособия" относится ко всем пособиям, пенсиям и выплатам, включая все возможные надбавки и начисления;

с) термин "пособия, предоставляемые по переходным режимам" означает либо пособия, выплачиваемые лицам, оказавшимся старше установленного возраста к моменту вступления в силу соответствующего законодательства, либо пособия, выплачиваемые как переходная мера, с учетом случаев, происшедших вне нынешних пределов территории члена Организации, или периодов стажа, накопленных вне этих пределов;

d) термин "пособие по случаю смерти" означает любую сумму, выплачиваемую единовременно по случаю смерти;

е) термин "проживание" означает обычное местожительство;

f) термин "установленный" означает: определенный законодательством страны или вытекающий из этого законодательства в смысле пункта а);

g) термин "беженец" имеет то значение, которое ему придается в статье 1 Конвенции от 28 июля 1951 года о статусе беженцев (995_011) ;

h) термин "лицо без гражданства" имеет то значение, которое ему придается в статье 1 Конвенции от 28 сентября 1954 года о статусе лиц без гражданства (995_232) .

1. Любой член Организации может принять на себя обязательство выполнять положения настоящей Конвенции, в отношении одной или нескольких отраслей социального обеспечения, перечисленных ниже, в отношении которых он обладает законодательством, которое эффективно применяется на его территории к его собственным гражданам.

а) медицинская помощь;

b) пособия по болезни;

с) пособия по беременности и родам;

d) пособия по инвалидности;

е) пособия по старости;

f) пособия по случаю потери кормильца;

g) пособия в случае трудового увечья и профессионального заболевания;

h) пособия по безработице;

i) семейные пособия.

2. Каждый член Организации, в отношении которого настоящая Конвенция вступила в силу, применяет ее положения, касающиеся отрасли или отраслей социального обеспечения, в отношении которых он принял на себя вытекающие из Конвенции обязательства.

3. Каждый член Организации указывает в своей ратификации отрасль или отрасли социального обеспечения, в отношении которых он принимает на себя обязательства, вытекающие из настоящей Конвенции.

4. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может впоследствии уведомить Генерального директора Международного бюро труда о том, что он принимает на себя обязательства, вытекающие из Конвенции, в отношении одной или нескольких отраслей социального обеспечения, которые не были указаны в его ратификации.

5. Обязательства, предусмотренные в пункте 4 настоящей статьи, рассматриваются как неотъемлемая часть ратификации и имеют равную с ней силу со дня уведомления.

6. В целях применения настоящей Конвенции каждый член Организации, ратифицировавший Конвенцию в отношении какой-либо отрасли социального обеспечения, которая охватывается законодательством, предусматривающим пособия такого рода как те, которые указаны в подпунктах а) и b) ниже, сообщает Генеральному директору Международного бюро труда о пособиях, предусмотренных его законодательством, которые он рассматривает как:

а) пособия, отличные от тех, предоставление которых зависит от прямого финансового участия подлежащих обеспечению лиц или их нанимателя, или от наличия определенного трудового стажа; или

b) пособия, предоставляемые по переходным режимам.

7. Сообщение, упомянутое в пункте 6 настоящей статьи, делается в момент ратификации или уведомления, согласно пункту 4 настоящей статьи, а сообщение о законодательных актах, принятых впоследствии, посылается в трехмесячный срок со дня их принятия.

1. Каждый член Организации, в отношении которого настоящая Конвенция находится в силе, предоставляет на своей территории гражданам любого другого члена Организации, в отношении которого настоящая Конвенция также находится в силе, одинаковые права со своими гражданами как в отношении распространения на них законодательства, так и в отношении права на пособия в каждой отрасли социального обеспечения, в отношении которой он принял на себя обязательства, вытекающие из настоящей Конвенции.

2. В отношении пособий по случаю потери кормильца равные права распространяются на иждивенцев граждан члена Организации, в отношении которого настоящая Конвенция находится в силе, независимо от гражданства таких иждивенцев.

3. Ничто в предшествующих пунктах настоящей статьи не означает, что член Организации обязан применять положения этих пунктов в отношении пособий определенного вида социального обеспечения к гражданам другого члена Организации, который имеет законодательство по данному виду социального обеспечения, но который не предоставляет равенства в этой области гражданам первого члена Организации.

1. В отношении пособий, равноправие обеспечивается без какого-либо условия о проживании. Однако оно может быть обусловлено проживанием, в отношении пособий какой-либо определенной отрасли социального обеспечения, для граждан любого члена Организации, законодательство которого обусловливает выплату пособий той же отрасли социального обеспечения проживанием на его территории.

2. Независимо от положений пункта 1 настоящей статьи, выдача пособий, перечисленных в подпункте 6 а) статьи 2 - за исключением медицинской помощи, пособий по болезни, пособий в случае трудового увечья и профессионального заболевания и семейных пособий, - может быть подчинена условию проживания на территории того члена Организации, в соответствии с законодательством которого причитаются данные пособия, и требованию, чтобы получатель или, в отношении выплаты пособия по случаю потери кормильца, сам кормилец проживал там в течение определенного срока, который, в зависимости от случая, не должен превышать:

а) шести месяцев непосредственно перед подачей заявления о назначении пособия в отношении пособия по беременности и родам и пособия по безработице;

b) пяти непрерывных лет, непосредственно предшествующих заявлению о назначении пособия по инвалидности или непосредственно предшествующих смерти, - в отношении пособия по случаю потери кормильца;

с) десяти лет после достижения 18-летнего возраста, причем этот период может включать пять непрерывных лет, непосредственно предшествующих подаче заявления, - в отношении пособия по старости.

3. Особые положения могут предусматриваться в отношении пособий по переходным режимам.

4. Меры, необходимые для избежания дублирования в выплате пособий, устанавливаются в случае необходимости посредством особых соглашений между соответствующими членами Организации.

1. Кроме применения положений статьи 4, каждый член Организации, который принял на себя обязательства, вытекающие из настоящей Конвенции, в отношении одной или нескольких отраслей социального обеспечения, обеспечивает своим гражданам и гражданам любого другого члена Организации, принявшего на себя обязательства, вытекающие из настоящей Конвенции, в отношении соответствующей отрасли или отраслей, если данные лица проживают за границей, предоставление пособий по инвалидности, по старости, по случаю потери кормильца и единовременного пособия по случаю смерти, а также предоставление пособий в случае трудового увечья или профессионального заболевания, при условии принятия с этой целью, в случае необходимости, мер, согласно положениям статьи 8.

2. В случае проживания за границей, выдача пособий по инвалидности, по старости или по случаю потери кормильца, такого рода, как те, которые указываются в подпункте 6 а) статьи 2, может обусловливаться участием заинтересованных членов Организации в системах сохранения прав, как это предусмотрено в статье 7.

3. Положения настоящей статьи не применяются к пособиям, предоставляемым по переходным режимам.

Кроме применения положения статьи 4, каждый член Организации, который принял на себя обязательства, вытекающие из настоящей Конвенции в отношении семейных пособий, обеспечивает предоставление семейных пособий как своим гражданам, так и гражданам любого другого члена Организации, принявшего на себя обязательства, вытекающие из настоящей Конвенции по этому виду социального обеспечения, в отношении детей, которые проживают на территории любого такого члена Организации, на условиях и в пределах, устанавливаемых по соглашению между заинтересованными членами Организации.

1. Члены Организации, для которых настоящая Конвенция находится в силе, стремятся принимать совместно участие при соблюдении условий, выработанных по взаимному соглашению соответствующих членов согласно положениям статьи 8, в осуществлении системы сохранения прав, приобретенных или находящихся в процессе приобретения, признанных в соответствии с их законодательством за гражданами тех членов Организации, в отношении которых настоящая Конвенция находится в силе, в области всех отраслей социального обеспечения, в отношении которых они приняли на себя обязательства, вытекающие из Конвенции.

2. Такая система будет предусматривать, в частности, суммирование стажа страхования, трудового стажа или периода проживания и приравненных к ним периодов в целях приобретения, сохранения или восстановления прав, а также определения размера пособий.

3. По взаимному соглашению между заинтересованными государствами, расходы по выплате таким образом пособий по инвалидности, по старости и по случаю потери кормильца либо распределяются между соответствующими членами Организации, либо их несет тот член, на территории которого проживает получатель.

Члены Организации, в отношении которых настоящая Конвенция находится в силе, могут выполнить обязательства, налагаемые на них положениями статей 5 и 7, либо путем ратификации Конвенции 1935 года о сохранении прав мигрантов на пенсию (993_153) , либо путем применения между собой положений настоящей Конвенции по взаимной договоренности, либо путем заключения многостороннего или двустороннего соглашения о выполнении этих обязательств.

В применении положений настоящей Конвенции допускаются изъятия в силу соглашений, заключаемых между членами Организации, которые не отражаются на правах и обязанностях других членов и которые предусматривают сохранение прав, приобретенных или находящихся в процессе приобретения, на условиях, по крайней мере, столь же благоприятных в целом, как те, которые предусматриваются в настоящей Конвенции.

1. Положения настоящей Конвенции применяются к беженцам и лицам без гражданства без какого-либо условия взаимности.

2. Настоящая Конвенция не распространяется на специальные режимы страхования служащих государственных учреждений, ни на специальные режимы по выплате пособий жертвам войны, ни на государственную помощь.

3. Настоящая Конвенция не обязывает членов Организации применять ее положения к лицам, которые на основании международных актов не подпадают под действие законодательства данной страны в области социального обеспечения.

Члены Организации, в отношении которых настоящая Конвенция находится в силе, безвозмездно предоставляют друг другу необходимую административную помощь с целью облегчения применения настоящей Конвенции и осуществления законодательства каждого из этих государств в области социального обеспечения.

1. Настоящая Конвенция не применяется к выплате пособий, причитавшихся до вступления в силу в отношении соответствующего члены Организации положений Конвенции, касающихся отрасли, по которой причитаются эти пособия.

2. Степень, в которой Конвенция применяется к выплате пособий, причитающихся после вступления в силу в отношении соответствующего члены Организации положений Конвенции, касающихся отрасли, по которой причитаются эти пособия, относительно случаев, происшедших до этого вступления в силу, определяется многосторонними или двусторонними соглашениями или, при отсутствии таковых, законодательством соответствующего члена.

Настоящая Конвенция не рассматривается как пересматривающая какую-либо существующую конвенцию.

Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации.

1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов Международной организации труда, чьи документы о ратификации зарегистрированы Генеральным директором.

2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того, как Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации двух членов Организации.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого члены Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его документа о ратификации.

1. Любой член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации, направленного Генеральному дректору Международного бюро труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации.

2. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.

1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает всех членов Международной организации труда о регистрации всех документов о ратификации и актов о денонсации, полученных им от членов Организации.

2. Извещая членов Организации о регистрации полученного им второго документа о ратификации, Генеральный директор обращает их внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.

Генеральный директор Международного бюро труда направляет Генеральному секретарю Оганизации Объединенных Наций для регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций (995_010) полные сведения относительно всех документов о ратификации и актов о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих статей.

Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро труда считает это необходимым, он представляет Генеральной конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.

1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:

а) ратификация каким-либо членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 16, немедленную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;

b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей конвенции, настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами Организации.

2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и содержанию в отношении тех членов Организации, которые ее ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.

Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.

Дата вступления в силу: 25 апреля 1964 года.