бажаючи поліпшити ефективність діяльності компетентних органів обох держав, пов'язаної із розслідуванням, переслідуванням та попередженням злочинності, шляхом співробітництва і надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах,

погодились на викладеному нижче:

Стаття 1. Обсяг допомоги

1. Відповідно до положень цього Договору Сторони зобов'язуються надавати одна одній взаємну допомогу в розслідуванні, переслідуванні та попередженні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ.

2. Допомога включає:

a) отримання показань або заяв осіб;

b) забезпечення документами, протоколами та іншими предметами;

c) встановлення місцезнаходження чи ідентифікація фізичних чи юридичних осіб або предметів;

d) вручення документів;

e) передачу осіб, які перебувають під вартою, для дачі показань або з іншою метою;

f) здійснення розшуку і вилучення;

g) заходи, пов'язані з арештом та конфіскацією майна, реституцією і стягненням штрафів; та

h) будь-яку іншу форму допомоги, що не заборонена законодавством запитуваної Сторони.

3. Допомога надається незалежно від того, чи є діяння, яке є предметом розслідування, переслідування чи судового розгляду в запитуючої Сторони, злочином згідно з законодавством запитуваної Сторони.

4. Цей Договір призначений виключно для надання взаємної правової допомоги між Сторонами. Положення цього Договору не можуть бути використані жодною приватною особою як підстава для одержання, приховування або вилучення будь-яких доказів чи для перешкоджання виконанню запиту.

Стаття 2. Центральні органи

1. Кожна Сторона визначає Центральні органи, які роблять і отримують запити відповідно до цього Договору.

2. Для України Центральними органами є Генеральна прокуратура (щодо доручень органів досудового слідства) та Міністерство юстиції (щодо доручень судів).

Для Федеративної Республіки Бразилія Центральним органом є Міністерство юстиції.

3. Центральні органи безпосередньо зносяться один з одним з метою досягнення мети цього Договору.

Стаття 3. Обмеження в наданні допомоги

1. Центральний орган запитуваної Сторони може відмовити у наданні допомоги, якщо:

a) запит стосується військового злочину, який не є злочином згідно із звичайним кримінальним правом;

b) виконання запиту завдасть шкоди безпеці або подібним істотним інтересам запитуваної Сторони; або

с) запит не відповідає вимогам цього Договору.

2. Перед відмовою в наданні допомоги згідно з цією статтею, Центральний орган запитуваної Сторони проводить консультації з Центральним органом запитуючої Сторони щодо вирішення питання про надання допомоги за умов, які він вважає необхідними. Якщо запитуюча Сторона приймає допомогу на таких умовах, вона дотримується цих умов.

3. Якщо Центральний орган запитуваної Сторони відмовляє в наданні допомоги, він повідомляє Центральний орган запитуючої Сторони про причини такої відмови.

Стаття 4. Форма і зміст запитів

1. Запит про допомогу має бути зроблений у письмовій формі, крім невідкладних випадків, коли Центральний орган запитуваної Сторони може прийняти запит в іншій формі. Якщо запит зроблений не в письмовій формі, то він підтверджується письмово протягом десяти днів, якщо Центральний орган запитуваної Сторони не погоджується про інше. Запит супроводжується перекладом на мову запитуваної Сторони.

2. Запит включає:

a) назву органу, що провадить розслідування, переслідування або судовий розгляд, у зв'язку з якими робиться запит;

b) викладення обставин справи і характеру розслідування, переслідування чи судового розгляду та відповідних положень закону стосовно кожного злочину;

c) опис доказів, інформації або іншої запитуваної допомоги;

d) зазначення мети, для якої докази, інформація або інша допомога запитуються.

3. У міру потреби та можливості запит також включає:

a) інформацію про фізичну або юридичну особу та місцеперебування будь-якої особи, від якої слід отримати докази;

b) інформацію про фізичну або юридичну особу та місцеперебування особи, якій вручається документ, її причетність до провадження та про спосіб, у який має бути вручено документ;

c) інформацію про фізичну або юридичну особу чи предмет, місцезнаходження яких має бути встановлено, та їх імовірне місцезнаходження;

d) точний опис місця або фізичної чи юридичної особи, що їх необхідно обшукати, та предмета, який необхідно вилучити;

e) опис способу отримання та протоколювання будь-яких показань чи заяв;

f) перелік запитань, які мають бути поставлені особі, зазначеній у запиті;

g) опис будь-якої окремої процедури, якої слід дотримуватись у процесі виконання запиту;

h) інформацію щодо витрат, пов'язаних з проїздом і перебуванням особи, яка запрошена з'явитися у запитуючій Стороні;

i) будь-яку іншу інформацію, до якої може бути привернуто увагу запитуваної Сторони з метою сприяння виконанню нею запиту.

Стаття 5. Виконання запитів

1. Центральний орган запитуваної Сторони негайно виконує запит або, в разі доцільності, передає його до органу, що має відповідну юрисдикцію. Компетентні органи запитуваної Сторони роблять усе в межах своїх повноважень для виконання запиту. Суди запитуваної Сторони видають повістки про явку до суду, ордери на обшук або інші розпорядження, необхідні для виконання запиту.

2. Центральний орган запитуваної Сторони вживатиме усіх заходів, необхідних для покриття витрат, пов'язаних з представництвом інтересів запитуючої Сторони, в усіх процесуальних діях на території запитуваної Сторони, що будуть здійснюватись на виконання запиту про допомогу в рамках цього Договору.

3. Запити виконуються згідно із законодавством запитуваної Сторони, за винятком випадків, передбачених цим Договором. Проте повинен дотримуватися зазначений у запиті спосіб виконання, якщо це не заборонено законодавством запитуваної Сторони.

4. Якщо Центральний орган запитуваної Сторони визначає, що виконання запиту може зашкодити кримінальному розслідуванню, переслідуванню чи судовому розгляду, що проводиться у цій Державі, то він може відкласти виконання або, після консультацій з Центральним органом запитуючої Сторони, поставити виконання запиту під певні необхідні умови. Якщо запитуюча Сторона приймає допомогу на таких умовах, вона дотримується цих умов.

5. Запитувана Сторона докладає всіх зусиль для забезпечення конфіденційності запиту та його змісту, якщо про таку конфіденційність просить Центральний орган запитуючої Сторони. Якщо запит не може бути виконаний без порушення такої конфіденційності, Центральний орган запитуваної Сторони повідомляє про це Центральний орган запитуючої Сторони, яка визначає, чи повинен такий запит виконуватись.

6. Центральний орган запитуваної Сторони дає відповіді на обгрунтовані запити Центрального органу запитуючої Сторони стосовно ходу виконання запиту.

7. Центральний орган запитуваної Сторони негайно повідомляє Центральний орган запитуючої Сторони про результати виконання запиту. Якщо у виконанні запиту відмовлено або воно затримане чи відкладене, Центральний орган запитуваної Сторони повідомляє Центральний орган запитуючої Сторони про причини відмови, затримки чи відкладення.

Стаття 6. Витрати

Запитувана Сторона сплачує всі витрати, що стосуються виконання запиту, за винятком: виплат спеціалістам; витрат на письмовий, усний переклад, протоколювання; витрат та коштів, призначених на проїзд осіб відповідно до статей 10 та 11 цього Договору, які сплачуватимуться запитуючою Стороною.

Стаття 7. Обмеження використання

1. Центральний орган запитуваної Сторони може просити від запитуючої Сторони не використовувати без попередньої згоди Центрального органу запитуваної Сторони будь-які докази або інформацію, одержані на підставі цього Договору, у будь-якому розслідуванні, переслідуванні чи судовому розгляді, які не зазначені в запиті. У таких випадках запитуюча Сторона дотримується цих умов.

2. Центральний орган запитуваної Сторони може просити, щоб докази або інформація, одержані на підставі цього Договору, зберігалися конфіденційно або використовувалися лише з дотриманням умов, що зазначаються. Якщо запитуюча Сторона приймає докази чи інформацію на таких умовах, вона має докладати всіх зусиль для їх дотримання.

3. Ніщо у цій статті не виключає використання або оприлюднення доказів чи інформації у тій мірі, в якій це встановлено законодавством запитуючої Сторони у кримінальному переслідуванні. Запитуюча Сторона заздалегідь інформує запитувану Сторону про можливе використання або оприлюднення.

4. Докази чи інформація, які були опубліковані у запитуючої Сторони в порядку, передбаченому пунктами 1 чи 2 цієї статті, можуть використовуватись надалі для будь-якої мети.

Стаття 8. Показання і докази в запитуваної Сторони

1. Особу в запитуваної Сторони, від якої вимагаються показання чи докази згідно з цим Договором, буде зобов'язано, якщо необхідно, з'явитися і дати показання або надати предмети, включаючи документи та записи.

2. На запит Центральний орган запитуваної Сторони заздалегідь надає інформацію про дату та місце одержання показання чи доказу згідно з цією статтею.

3. Запитувана Сторона дозволяє присутність зазначених у запиті осіб під час виконання запиту і дозволяє таким особам ставити запитання особі, яка дає показання чи надає докази.

4. Якщо особа, згадана у пункті 1, робить заяву про наявність у неї імунітету, привілею, або про недієздатність згідно із законодавством запитуючої Сторони, показання чи доказ, незважаючи на це, отримуються та ця заява доводиться до відома Центрального органу запитуючої Сторони.

5. Особи, зазначені в пункті 1, а саме ті, які користуються привілеями, імунітетом та недоторканністю, будуть зобов'язані давати свідчення та представляти документи, записи та предмети в межах, дозволених законодавством запитуваної Сторони.

6. Показання та документи, отримані в запитуваної Сторони, за умови їх належного засвідчення, зберігають свою доказову силу в запитуючої Сторони.

Стаття 9. Офіційна документація

1. Запитувана Сторона забезпечує запитуючу Сторону копіями загальнодоступних документів, включаючи документи або інформацію у будь-якій формі, що є в розпорядженні державних установ та органів у запитуваній Стороні.

2. Запитувана Сторона може надавати копії будь-яких записів, включаючи документи або інформацію, яка була в розпорядженні цієї Сторони на тих самих умовах, у тому обсязі і в тій мірі, як вони надаються її власним правоохоронним чи судовим органам. Запитувана Сторона може на власний розсуд повністю або частково відхилити запит, якщо йдеться про надання документів, які не є загальнодоступними.

Стаття 10. Показання і докази у запитуючій Стороні

1. Коли запитуюча Сторона просить про присутність особи в цій Державі, запитувана Сторона запрошує таку особу з'явитися до відповідного органу запитуючої Сторони. Запитуюча Сторона визначає обсяг видатків, які мають бути відшкодовані. Центральний орган запитуваної Сторони невідкладно інформує Центральний орган запитуючої Сторони про відповідь такої особи.

2. Центральний орган запитуючої Сторони може на власний розсуд визначити, щоб особі, яка явилася у запитуючій Стороні згідно з цією статтею, не вручалися судові документи або така особа не затримувалася чи не піддавалася будь-яким обмеженням особистої свободи у зв'язку з будь-якими діяннями чи обвинувальними вироками, які мали місце перед залишенням цією особою запитуваної Сторони.

3. Гарантія недоторканності, передбачена цією статтею, припиняється після того, як компетентний орган запитуючої Сторони повідомив особу, яка з'являється згідно з цим Договором, про те, що подальша присутність цієї особи не вимагається, і особа, будучи вільною залишити цю Державу, не залишила її протягом семи днів або, залишивши, добровільно повернулася.

Стаття 11. Передача осіб, які перебувають під вартою

1. Особа, яка перебуває під вартою в запитуваній Стороні, чия присутність в запитуючій Стороні необхідна для надання допомоги на підставі цього Договору, передається з цією метою із запитуваної Сторони до запитуючої Сторони, якщо така особа з цим погодилася та якщо в цьому досягнуто згоди між Центральними органами обох Сторін.

2. Особа, яка перебуває під вартою на території запитуючої Сторони, чия присутність в запитуваній Стороні необхідна з метою надання допомоги на підставі цього Договору, може передаватись від запитуючої Сторони до запитуваної Сторони, якщо така особа погоджується та якщо в цьому досягнуто згоди між Центральними органами обох Сторін.

3. Для цілей цієї статті:

a) приймаюча Сторона має повноваження і обов'язок утримувати передану особу під вартою, якщо обидва Центральні органи не погодилися на інше;

b) приймаюча Сторона повертає передану особу під варту Сторони, яка передала їй таку особу, як тільки це дозволять обставини або якщо інше буде погоджено між обома Центральними органами;

c) приймаюча Сторона не вимагає від передаючої Сторони порушення процедури екстрадиції або будь-яких інших процедур для повернення переданої особи; та

d) час перебування під вартою у приймаючій Стороні зараховується переданій особі до строку покарання, визначеного вироком, винесеним у передаючій Стороні, і не буде перевищувати невідбутого строку покарання.

Стаття 12. Транзитне перевезення осіб, які перебувають під вартою

1. Запитувана Сторона може дозволити транзитне перевезення через свою територію особи, яка тримається під вартою третьою Стороною і особиста явка якої вимагалася запитуючою Стороною для дачі показань чи отримання доказів або надання іншої допомоги в розслідуванні, переслідуванні або судовому розгляді кримінальної справи.

2. Запитувана Сторона має повноваження і обов'язок тримати таку особу під вартою під час транзитного перевезення.

3. Кожна Сторона може відмовити в транзитному перевезенні своїх громадян.

Стаття 13. Встановлення місцезнаходження осіб чи предметів або їх ідентифікація

Якщо запитуюча Сторона порушує питання про встановлення місцезнаходження осіб чи предметів або їх ідентифікацію у запитуваній Стороні, остання докладає всіх зусиль для встановлення місцезнаходження або ідентифікації.

Стаття 14. Вручення документів

1. Запитувана Сторона докладає всіх зусиль для вручення будь-якого документа, який в цілому чи в частині стосується будь-якого запиту про надання допомоги, зробленого запитуючою Стороною згідно з положеннями цього Договору.

2. Запитуюча Сторона передає будь-який запит стосовно вручення документа, в якому вимагається явка особи до властей запитуючої Сторони, у розумний строк перед такою запланованою явкою.

3. Запитувана Сторона повертає підтвердження про вручення документів у спосіб, визначений у запиті.

Стаття 15. Розшук та вилучення

1. Запитувана Сторона виконує запит про розшук, вилучення та передачу будь-якого предмета до запитуючої Сторони, якщо запит містить інформацію, що обгрунтовує такі дії згідно із законодавством запитуваної Сторони.

2. Центральний орган запитуваної Сторони може просити, щоб запитуюча Сторона погодилася на дотримання умов, які необхідні для захисту інтересів третьої Сторони щодо предмета, який повинен передаватися.

Стаття 16. Повернення предметів та документів

Центральний орган запитуваної Сторони може просити від Центрального органу запитуючої Сторони якнайшвидшого повернення будь-яких документів, записів або предметів, наданих на виконання запиту згідно з цим Договором, включаючи документацію.

Стаття 17. Допомога у проведенні заходів з конфіскації

1. У разі, коли Центральному органу однієї з Сторін стане відомо про доходи, отримані злочинним шляхом, чи знаряддя злочинів, які знаходяться на території іншої Сторони і які можуть конфісковуватися або іншим чином підлягати вилученню згідно із законодавством цієї Сторони, він може поінформувати про це Центральний орган іншої Сторони. Якщо Сторона має юрисдикцію у цьому питанні, вона може передати таку інформацію своїм органам для визначення або можуть бути вжиті у зв'язку з цим будь-які заходи. Ці Органи приймають рішення на підставі законодавства своєї країни і інформують через свої Центральні органи іншу Сторону про вжиті заходи.

2. Сторони допомагають одна одній в межах їх чинного законодавства під час проведення заходів з конфіскації доходів та знарядь злочинів, відшкодування збитків потерпілим від злочину та стягнення штрафів, накладених як покарання у кримінальних справах. Така допомога може включати дії з накладення арешту на доходи чи знаряддя у процесі подальшого провадження у справі.

3. Сторона, на збереженні якої перебувають доходи чи знаряддя злочинів, розпоряджається ними відповідно до її законодавства. Кожна Сторона може передавати все або частину такого майна чи кошти від їх продажу одна одній в межах, дозволених законодавством передаючої Сторони, та на умовах, які вона вважає прийнятними.

Стаття 18. Співвідношення з іншими угодами

Допомога та процедури, визначені в цьому Договорі, не перешкоджають кожній Стороні в наданні допомоги одна одній на підставі положень інших міжнародних угод або положень її національного законодавства. Сторони можуть також надавати допомогу одна одній згідно з будь-якими двосторонніми домовленостями, угодами чи практикою, які можуть застосовуватися.

Стаття 19. Консультації

У взаємно узгоджений час Центральні органи Сторін проводять консультації з метою забезпечення найбільш ефективного застосування цього Договору. Центральні органи можуть також погодитися на такі практичні заходи, які можуть бути необхідними для сприяння виконанню цього Договору.

Стаття 20. Застосування положень Договору

Положення цього Договору поширюються на будь-які запити, що надаватимуться після дати набрання чинності цим Договором, навіть за тих обставин, коли ті дії чи бездіяльність, що є злочинними, відбулися до зазначеної дати.

Стаття 21. Процедура ратифікації, набрання чинності та розірвання Договору

1. Цей Договір підлягає ратифікації, причому Сторони зобов'язуються якомога швидше здійснити обмін ратифікаційними грамотами.

2. Цей Договір набирає чинності в день обміну ратифікаційними грамотами.

3. Сторони мають право за взаємною згодою вносити до цього Договору зміни та доповнення, причому будь-які такі зміни та доповнення набиратимуть чинності після того, як Сторони обміняються по дипломатичних каналах відповідними документами, у яких буде підтверджено факт дотримання усіх положень національного законодавства цих країн.

4. Будь-яка із Сторін має право розірвати цей Договір через процедуру подання до іншої Сторони по дипломатичних каналах відповідного письмового повідомлення про свої наміри. Цей Договір втрачатиме свою чинність через шість місяців після дати такого повідомлення.

Цей Договір укладено у м. Києві, 16 січня 2002 року, у двох примірниках українською та португальською мовами, обидва тексти є автентичними.

Договір

між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах