На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 (v_249600-11) "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" доводимо до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у спорах, що виникають:

1) з договору фінансового лізингу:

- у зв'язку з розірванням договору фінансового лізингу право власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача не перейшло, тому позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності лізингодавця, є безпідставними (постанова від 29.10.2013 № 7/5005/2240/2012);

2) у сфері земельних правовідносин:

- нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанова від 03.12.2013 № 5009/3430/12);

3) у зв'язку із застосуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань:

- оскільки умовами договору передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, а нарахована на підставі договору сума процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання за своєю правовою природою також є пенею, то таке подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписом статті 61 Конституції України (254к/96-ВР) , відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (постанова від 24.12.2013 № 8/5025/1402/12);

4) у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням позовної давності:

- положення договору, в якому сторони встановили, що позовна давність за вимогами про стягнення неустойки (пені) починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України), частини другої статті , статті 261 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України), оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (постанови від 28.01.2014 № 5002-33/4081-2012, № 5002-11/4112-2012);

5) з договору поставки:

- обов'язок постачальника поставити товар за договором поставки не є грошовим зобов'язанням, а тому у випадку порушення строку поставки товару застосування до таких правовідносин положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) є безпідставним. У разі якщо належні до сплати суми штрафних санкцій за прострочення поставки товару у строки, встановлені договором, надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій на підставі частини першої статті 233 ГК України (436-15) , частини третьої статті 551 ЦК України (435-15) та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (постанова від 03.12.2013 № 908/43/13-г);

6) з конкуренційних правовідносин:

- штраф та пеня, застосовані Антимонопольним комітетом України на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а отже, передбачений останнім мораторій на сплату сум таких штрафу та пені не поширюється (постанова від 24.12.2013 № 922/770/13-г).