Переважна кількість як масових, гак 1 спеціалі зованих правничих ЗМІ захоплено вітали зміни в судовому законодавстві, схвалені Верховною Радою 21.06.2001. «Нові закони надійно захищають права людини», — ось лейтмотив більшості відгуків. Утримуючись від полеміки щодо правильності наведеної оцінки в цілому, вважаємо за доцільне вказати на деякі «дрібниці» нововведень у Кримінально-процесуальному кодексі, які в нього аж ніяк не вписуються 1 вже встигли виявитися під час розгляду справ за ст. 1482 КК.

У кількох таких справах автор-аудитор надавав підозрюваним—посадовим особам суб'єктів підприємницької діяльності — послуги з економіко-правового забезпечення їхньої підприємницької діяльності.

Почнемо з цитати ст.129 Конституції.

«Основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду».

На цих конституційних нормах грунтується й нова ст.16' КПК «Змагальність і диспозитивність»:

«Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той ЖЕ орган чи на одну й ту ж особу.

Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках, передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або його представник.

Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник.

Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою в наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

Функція розгляду справи покладається на суд».

А ось цитата з нової редакції ст.177 КПК:

«Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. В разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а в разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку. Постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку впродовж трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду».

Немає тут ані рівності всіх учасників судового процесу, ані змагальності сторін, ані забезпечення обвинуваченому права на захист, ані гласності суду. Натомість є повне відлучення підсудного, його захисника чи законного представника і надання переваги (в апелюванні) обвинуваченню.

Витяг з нової редакції ст.187 КПК щодо накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку:

«За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором».

Тотожність очевидна. І ще один витяг — з нової статті 1652 КПК стосовно порядку обрання запобіжного заходу:

«Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а за необхідності бере пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, і виносить постанову...».

Жодна стаття КПК не зобов'язує суддю, органи дізнання, слідчого чи прокурора сповіщати захисника, і тому практично він і не дізнається про факт подання, час і місце його розгляду? На жаль, застосування словосполучення «якщо він з'явився» свідчить, що автори статті добре передбачали цей відступ від конституційних норм.

Буквально за місяць до прийняття нових судових законів Конституційний Суд рішенням від 23.05.2001 у справі щодо конституцій-ності статті 2483 ЦПК визнав неконституційними низку положень старої редакції ЦПК. Залишається сподіватися, що відповідні органи, ознайомившись з цим дописом, використають своє право на конституційне подання щодо невідповідності Конституції цитованих вище законодавчих норм.

Марк БЕЙГЕЛЬЗІМЕР, кандидат економічних наук

По материалам газеты "ЗАКОН & БІЗНЕС"