Конвенція МОП N 2
про безробіття 1919 року
( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР
N 3931-XII ( 3931-12 ) від 04.02.94 )
Дата підписання: 29.10.19 р.
Дата ратифікації Україною: 04.02.94 р.
Дата набрання чинності для України: 16.05.95 р.
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
скликана у Вашингтоні урядом Сполучених Штатів Америки
29 жовтня 1919 року,
постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно запобігання
безробіттю та заходів проти його наслідків, що є другим пунктом
порядку денного Вашингтонської сесії Конференції,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься
Конвенцією 1919 року про безробіття і яка підлягає ратифікації
членами Міжнародної організації праці відповідно до положень
Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):
Стаття 1
Будь-який член Організації, що ратифікує цю Конвенцію,
надсилає Міжнародному бюро праці, якомога частіше, але в усякому
разі не рідше, ніж кожні три місяці, всю наявну інформацію, яка
містить статистичні й інші дані щодо безробіття, серед них
доповіді про заходи, котрі він проводить або має намір провести
для боротьби проти безробіття. В усіх випадках, коли це
здійсненне, дана інформація збирається з таким розрахунком, щоб
повідомити її протягом трьох місяців, що йдуть безпосередньо за
періодом, якого вона стосується.
Стаття 2
1. Будь-який член Організації, що ратифікує цю Конвенцію,
встановлює систему безплатних державних бюро зайнятості під
контролем центрального органу. Засновуються комітети, в яких
репрезентовано підприємців і працівників, з метою консультації з
питань, котрі стосуються функціонування таких бюро.
2. За паралельного існування безплатних державних та
приватних бюро зайнятості вживають заходів для узгодження
діяльності цих установ у загальнодержавному масштабі.
3. Діяльність систем різних країн координує Міжнародне бюро
праці за погодженням із заінтересованими країнами.
Стаття 3
Члени Міжнародної організації праці, які ратифікують цю
Конвенцію і встановили систему страхування на випадок безробіття,
вживають на умовах, погоджених між заінтересованими членами,
заходів з тим, щоб зайняті роботою громадяни однієї з країн -
членів Організації, які працюють на території іншого члена
Організації, одержували страхову допомогу в тому самому розмірі,
що й зайняті роботою громадяни останнього.
Стаття 4
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації відповідно до положень Статуту Міжнародної організації
праці ( 993_154 ).
Стаття 5
Кожний член Міжнародної організації праці, що ратифікує цю
Конвенцію, зобов'язується застосовувати її до своїх колоній,
протекторатів і володінь, які не мають повною мірою
самоврядування:
a) за винятком тих випадків, коли внаслідок місцевих умов її
положення незастосовні; або
b) з такими змінами, які можуть виявитися потрібними для
пристосування її положень до місцевих умов.
2. Кожний член Організації сповіщає Міжнародне бюро праці про
заходи, вжиті щодо кожної зі своїх колоній, протекторатів і
володінь, котрі не мають повною мірою самоврядування.
Стаття 6
Як тільки зареєстровано документи про ратифікацію від трьох
членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор
Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної
організації праці.
Стаття 7
Ця Конвенція набуває чинності в той день, коли Генеральний
директор Міжнародного бюро праці розсилає вищезазначене
повідомлення; вона зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровано в
Міжнародному бюро праці. Надалі ця Конвенція набуває чинності
відносно кожного члена Організації в день реєстрації його
документа про ратифікацію в Міжнародному бюро праці.
Стаття 8
Кожний член Організації, що ратифікує цю Конвенцію,
погоджується надати чинності її положенням не пізніше
1 липня 1921 року і вживати всіх заходів, потрібних для здійснення
їх на практиці.
Стаття 9
Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може
після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації
акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.
Стаття 10
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній Конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції та вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 11
Французький та англійський тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.