УВАГА! ДОКУМЕНТ ВТРАЧАЄ ЧИННІСТЬ.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 20 листопада 1992 р. N 629
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
N 1277 ( 1277-97-п ) від 17.11.97 )
Питання Головного управління ветеринарної
медицини з державною ветеринарною інспекцією
Міністерства сільського господарства і
продовольства
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Положення про Головне управління ветеринарної
медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства
сільського господарства і продовольства України, що додається.
Доручити Головному управлінню представляти інтереси
ветеринарної медицини України у зарубіжних державах.
2. Збільшити граничну чисельність працівників центрального
апарату Міністерства сільського господарства і продовольства на 12
одиниць з фондом оплати праці 109 тис. крб. до кінця 1992 року для
зміцнення апарату Головного управління ветеринарної медицини з
державною ветеринарною інспекцією.
Міністерству фінансів профінансуваати додаткові витрати на
утримання центрального апарату зазначеного Міністерства в межах
асигнувань, передбачених у державному бюджеті на утримання органів
державної виконавчої влади.
3. Міністерству праці встановити посадові оклади керівників і
спеціалістів центральної, зональних, міжобласних, обласних,
районних, міських державних лабораторій ветеринарної медицини, а
також спеціалістів районних і міських підприємств державної
ветеринарної медицини, їхніх структурних підрозділів.
4. Міністерству державних ресурсів виділяти за заявками
Міністерства сільського господарства і продовольства необхідну
кількість легкових автомобілів, мотоциклів з колясками, шин,
акумуляторів, запасних частин до них для органів та установ
державної ветеринарної медицини.
5. Прирівняти за умовами матеріально-побутового забезпечення
і медичного обслуговування начальника Головного управління
ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією
Міністерства сільського господарства і продовольства - головного
державного інспектора ветеринарної медицини України до заступника
Міністра України, заступників начальника цього Головного
управління до начальників головного управління Міністерства.
6. Міністерству сільського господарства і продовольства,
Українській академії аграрних наук внести до 10 грудня 1992 р.
Кабінету Міністрів України погоджену пропозицію про організацію
Інституту вдосконалення кваліфікації спеціалістів ветеринарної
медицини.
7. Міністерству сільського господарства і продовольства,
Укоопспілці подати до 1 лютого 1993 р. Кабінету Міністрів України
пропозиції про організацію та здійснення на м'ясопереробних
підприємствах і бойнях ветеринарно-санітарної експертизи
спеціалістами державної ветеринарної медицини за плату.
Перший
віце-прем'єр-міністр України І.ЮХНОВСЬКИЙ
Міністр
Кабінету Міністрів України А.ЛОБОВ
Інд.22
ЗАТВЕРДЖЕНЕ
постановою Кабінету Міністрів України
від 20 листопада 1992 р. N 629
ПОЛОЖЕННЯ
про Головне управління ветеринарної медицини з
державною ветеринарною інспекцією Міністерства
сільського господарства і продовольства України
1. Головне управління ветеринарної медицини з державною
ветеринарною інспекцією (надалі-Головне управління) відповідно до
Закону України "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ) є
самостійним структурним підрозділом центрального апарату
Міністерства сільського господарства і продовольства, яке
підпорядковується безпосередньо Міністру сільського господарства
і продовольства.
2. Головне управління у своїй діяльності керується
Конституцією ( 888-09 ) і законами України, постановами Верховної
Ради України, указами і розпорядженнями Президента України,
постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України,
Положенням про Міністерство сільського господарства і
продовольства України, Статутом ветеринарної медицини України та
цим Положенням.
3. Основними завданнями Головного управління є:
профілактика, діагностика, лікування інфекційних, інвазійних
і незаразних хвороб свійських тварин та дикої фауни;
контроль за виробництвом та випуском для реалізації
доброякісних у ветеринарному і санітарному відношенні сировини та
продуктів тваринного походження;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
охорона території України від занесення інфекційних хвороб
тварин з територій інших держав;
контроль за якістю виробництва лікарських, діагностичних,
профілактичних засобів і кормових добавок, призначених для
ветеринарної медицини;
радіологічний і токсикологічний контроль продуктів тваринного
і рослинного походження на ринках, м'ясокомбінатах, холодильниках
і базах заготівлі, зберігання і реалізації продуктів тощо;
проведення незалежної ветеринарно-санітарної експертизи
тварин, сировини і продуктів тваринного і рослинного походження,
кормів і препаратів, призначених для цілей ветеринарної медицини,
у разі їх експорту та імпорту;
визначення основних напрямів і координація проведення
заходів, пов'язаних із міжнародним співробітництвом з питань
ветеринарної медицини;
впровадження в практику досягнень ветеринарної науки.
4. Головне управління відповідно до покладених на нього
завдань безпосередньо, а також через підпорядковані йому органи й
установи:
1) організує і контролює ветеринарні заходи щодо
профілактики, діагностики, лікування та ліквідації інфекційних,
інвазійних і незаразних хвороб тварин;
2) оцінює епізоотичну ситуацію і дає обов'язкові для
виконання розпорядження щодо здійснення профілактики та ліквідації
заразних хвороб, а також дератизації, дезінфекції й інших подібних
заходів;
3) контролює роботу лабораторій ветеринарно-санітарної
експертизи тваринницької та рослинницької продукції на ринках;
4) розробляє разом з Міністерством охорони здоров'я заходи із
профілактики хвороб, спільних для людей і тварин, проводить їх та
забезпечує взаємний обмін відповідною інформацією;
5) здійснює державний ветеринарний контроль за виконанням
всіма міністерствами, відомствами, підприємствами, установами,
організаціями та громадянами актів законодавства з питань
ветеринарної медицини;
6) здійснює контроль за охороною території України від
занесення з територій інших країн інфекційних хвороб тварин, а
також проводить перевірку ветеринарного стану тварин, сировини,
продуктів тваринного походження, кормів, що експортуються та
імпортуються;
7) провадить оцінку ветеринарно-санітарного стану м'ясо- і
молочнопереробних підприємств, боєнь, цехів, тваринницьких ферм,
ярмарків, ринків, складських приміщень для зберігання сировини та
продуктів тваринного походження, кормів і засобів їх
транспортування;
8) аналізує причини захворюваності незаразними хворобами і
падежу тварин і птиці, розробляє рекомендації з їх профілактики;
9) контролює дотримання органами державної ветеринарної
медицини виключного права на проведення ветеринарно-санітарної
експертизи м'яса і продуктів забою на м'ясокомбінатах, бойнях, у
цехах, на інших переробних підприємствах і ринках, а також
передзабійного огляду тварин;
10) здійснює ветеринарно-санітарний і екологічний контроль
продуктів харчування тваринного і рослинного походження;
11) організує діяльність органів державної ветеринарної
медицини з виконання ветеринарних вимог при виробництві,
переробці, зберіганні, транспортуванні тварин, сировини і
продуктів тваринного походження, виробництві та використанні
імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко-
фармацевтичних препаратів;
12) координує і контролює діяльність відомчої ветеринарної
медицини, пов'язану із виконанням комплексу заходів щодо
профілактики захворювань тварин, їх лікування, скорочення втрат
від хвороб, неплідності та падежу, підвищення якості сировини і
продуктів тваринного походження, запобігання і боротьби із
хворобами, спільними для тварин і людей, одержання екологічно
чистих продуктів харчування;
13) координує і контролює роботу відділів відомчої
ветеринарної міліції, пов'язану із забезпеченням проведення
карантинних заходів;
14) здійснює контроль за дотриманням ветеринарно-санітарних
вимог при перевезенні тварин, сировини і продуктів тваринного
походження;
15) контролює дотримання стандартів, технічних умов і
інструкцій, ветеринарних вимог при виробництві біологічних,
стимулюючих, вітамінних та інших препаратів;
16) контролює застосування у ветеринарній медицині
біологічних, хімічних й інших препаратів, які використовуються для
профілактики хвороб і лікування тварин;
17) контролює своєчасне накладання карантину при появі
заразних хвороб тварин, виконання карантинних та інших
ветеринарно-санітарних правил в неблагополучних пунктах,
ліквідацію осередків інфекції, а також цільове використання
спеціального автотранспорту;
18) видає висновки органам страхування на тварин, вимушено
забитих або загиблих;
19) проводить експертизу проектів будівництва тваринницьких
ферм, будівель, підприємств по забою та переробці тварин і
сировини тваринного походження, а також проектів відведення
земельних ділянок для усіх видів зазначеного будівництва і забору
води для тваринницьких ферм;
20) бере участь разом з Українською академією аграрних наук у
визначенні основних напрямів і координації наукових досліджень з
питань ветеринарної медицини та здійсненні контролю за діяльністю
ветеринарних науково-дослідних установ міністерств і відомств
(крім Міністерства оборони);
21) організує науково-технічне інформування з питань
ветеринарії та нормативно-методичне забезпечення органів і установ
державної ветеринарної медицини, навчальних закладів,
науково-дослідних інститутів тощо;
22) бере участь в роботі робочих і державних комісій по
прийняттю в експлуатацію збудованих тваринницьких об'єктів і
підприємств по забою та переробці тварин і сировини тваринного
походження;
23) забороняє експлуатацію або тимчасово припиняє
функціонування тваринницьких об'єктів і підприємств по забою та
переробці тварин і сировини тваринного походження у разі порушення
ветеринарних норм і правил;
24) проводить лабораторно-клінічні (вірусологічні,
бактеріологічні, хіміко-токсикологічні, патологоанатомічні,
гістологічні, паразитологічні, радіологічні та інші) дослідження з
метою діагностики хвороб тварин, оцінки продуктів і сировини
тваринного походження, кормів і води;
25) визначає потребу і асортимент біологічних препаратів,
обладнання, інструментів, лікарських, дезінфікуючих, інших засобів
захисту тварин від хвороб, організовує їх виробництво і створює
резерви біологічних препаратів, дезінфікуючих та
матеріально-технічних засобів;
26) розробляє плани протиепізоотичних,
лікувально-профілактичних, ветеринарно-санітарних заходів, а також
забезпечення їх біологічними та хіміко-фармацевтичними
препаратами, дезінфікуючими засобами, матеріально-технічними та
іншими ресурсами;
27) організує в необхідних випадках експедиції для ліквідації
епізоотії та інформує заінтересовані міністерства і відомства про
виявлені випадки інфекційних захворювань свійських тварин і дикої
фауни;
28) разом з фінансовим управлінням Міністерства складає
розрахунки потреби у коштах на проведення протиепізоотичних
заходів і на утримання органів та установ державної ветеринарної
медицини;
29) розподіляє фонди на матеріально-технічні ресурси;
30) організує проведення з'їздів, науково-практичних
конференцій, семінарів і нарад з участю керівників і спеціалістів
обласних, районних, міських органів і установ державної
ветеринарної медицини та їхніх структурних підрозділів,
науково-дослідних і навчальних закладів, а також спеціалістів
ветеринарної медицини підприємств, організацій і установ з питань
поліпшення ветеринарного обслуговування тваринництва;
31) визначає організаційну структуру і штатну чисельність
мережі державної ветеринарної медицини, здійснює заходи для її
удосконалення, а також відомчих лікувальних, діагностичних та
інших ветеринарно-санітарних установ;
32) визначає разом із заінтересованими міністерствами і
відомствами науково обгрунтовану потребу у спеціалістах
ветеринарної медицини, вносить пропозиції та бере участь у
організації їх підготовки, підвищення кваліфікації, а також у
розробці планів і програм для навчальних закладів ветеринарної
медицини;
33) готує пропозиції щодо удосконалення статистичного обліку
і звітності із ветеринарної медицини, веде статистичний облік
інфекційних і незаразних хвороб тварин.
5. До виключної компетенції Головного управління належить:
видача висновків на нові ветеринарні препарати, прилади,
інструменти, кормові добавки та затвердження нормативно-технічних
документів на них;
здійснення контролю за виробництвом, використанням
біологічних, хімічних, фармацевтичних кормових добавок та інших
препаратів вітчизняного виробництва і тих, що надходять по
імпорту, призначених для цілей ветеринарної медицини, оцінка їх
впливу на здоров'я тварин і якість продукції тваринного
походження, розробка та затвердження нормативних актів щодо їх
виробництва і застосування.
6. Головне управління має право:
1) давати розпорядження щодо виконання протиепізоотичних і
ветеринарно-санітарних заходів, які обов'язкові для виконання
міністерствами, відомствами, підприємствами, організаціями,
установами та громадянами;
2) забороняти у випадках, передбачених чинним законодавством,
перевезення в межах України, експорт та імпорт тварин, сировини і
продуктів тваринного походження, кормів, інших підконтрольних
органам і установам ветеринарної медицини вантажів, а також
використання для цієї мети транспортних засобів, які не
відповідають ветеринарним вимогам, застосування у тваринництві і
ветеринарії препаратів, не випробуваних у встановленому порядку;
3) забороняти експлуатацію або тимчасово припиняти
функціонування тваринницьких об'єктів і підприємств по забою та
переробці тварин і сировини тваринного походження у разі порушення
ветеринарних норм і правил;
4) одержувати інформацію для визначення епізоотичного стану,
встановлення причин захворювань тварин та проведення ветеринарно-
санітарної експертизи сировини і продуктів тваринного походження;
5) видавати ліцензії на займання підприємницькою ветеринарною
діяльністю;
6) давати висновки по нормах технологічного проектування
тваринницьких приміщень, установ ветеринарної медицини,
підприємств по переробці тваринницької продукції, а також проектах
державних стандартів і технічних умов на хімічні та фармакологічні
препарати, що застосовуються у ветеринарній медицині;
7) залучати на договірних засадах працівників
науково-дослідних установ і навчальних закладів для надання
службам ветеринарної медицини областей, районів, господарств
організаційно-методичної допомоги з діагностики захворювань,
розробки та здійснення протиепізоотичних і лікувально-
профілактичних заходів;
8) забороняти будівництво і реконструкцію тваринницьких
будівель, м'ясопереробних підприємств, цехів, складів та інших
об'єктів, які не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам;
9) забороняти використання для споживання продуктів
тваринного походження, а також переробку сировини тваринного
походження, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам;
10) при встановленні випадків заразних хвороб чи появі
підозри на наявність особливо небезпечного захворювання тварин
видавати розпорядження про їх забій, знезараження сировини і
продуктів тваринного походження, їх переробку чи утилізацію.
7. Головне управління при виконанні покладених на нього
функцій взаємодіє з структурними підрозділами Міністерства
сільського господарства і продовольства, Міністерством охорони
здоров'я, іншими міністерствами і відомствами, місцевими
державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і
громадськими об'єднаннями, а також з відповідними органами інших
держав, міжнародними організаціями.
8. Головне управління очолює начальник - головний державний
інспектор ветеринарної медицини України, який призначається на
посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.
Головний державний інспектор ветеринарної медицини України з
питань державного ветеринарного контролю підпорядковується
безпосередньо Кабінету Міністрів України.
9. Начальник Головного управління має заступників, які
одночасно є заступниками головного державного інспектора
ветеринарної медицини України, які призначаються на посаду і
звільняються з посади Міністром сільського господарства і
продовольства.
10. Начальник Головного управління несе персональну
відповідальність за виконання покладених на це управління завдань
і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності
заступників начальника Головного управління, керівників його
структурних підрозділів.
11. Начальник Головного управління ветеринарної медицини
України:
керує діяльністю Головного управління, організовує його
роботу, розподіляє обов'язки між заступниками, затверджує посадові
інструкції працівників управління;
як головний державний інспектор ветеринарної медицини України
видає накази, які є обов'язковими для виконання міністерствами,
відомствами, підприємствами, установами та організаціями незалежно
від форм власності, а також громадянами;
виступає представником з питань, які входять до компетенції
Головного управління, у всіх державних і громадських установах,
підприємствах і організаціях, органах суду і арбітражному суді без
особливого на це доручення.
12. Головне управління утримується за рахунок коштів
державного бюджету.
13. Штатний розпис і фонд оплати праці працівників Головного
управління затверджуються Міністром сільського господарства і
продовольства у межах граничної чисельності і фонду оплати праці
працівників центрального апарату Міністерства.
14. Головне управління має печатку і бланки із зображенням
Державного герба України і своїм найменуванням.
Головний державний інспектор ветеринарної медицини України
має печатку та бланки з написом "Головний державний інспектор
ветеринарної медицини України".