Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги та формування податкового кредиту за операціями з придбання (отримання) за власний рахунок рекламних та маркетингових послуг, пов’язаних із збутом продукції, яка реалізується таким платником згідно з договором комісії та не є його власністю, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ (2755-17) ), повідомляє.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ (2755-17) .

Розділом III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ (2755-17) не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами на рекламні та маркетингові послуги.

Таким чином, базою для розрахунку податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений за даними бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, з питання правильності відображення у бухгалтерському обліку витрат на рекламні та маркетингові послуги доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо формування податкового кредиту за операціями з придбання (отримання) за власний рахунок рекламних та маркетингових послуг, пов’язаних із збутом продукції, яка реалізується таким платником згідно з договором комісії та не є його власністю.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ (435-15) ) договором комісії є договір, згідно з яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦКУ).

Порядок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку за операціями з постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії визначено п. 189.4 ст. 189 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі якщо такі товари /послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, такий платник повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, скласти податкову накладну за такими товарами /послугами, необоротними активами та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені ПКУ (2755-17) терміни (п. 198.5 ст. 198 ПКУ).

Таким чином, підприємство-комісіонер, яке за власний рахунок придбаває рекламні та маркетингові послуги, пов’язані зі збутом продукції, яка реалізується ним згідно з договором комісії, включає суми ПДВ, сплачені у вартості таких послуг, до складу податкового кредиту згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ. При цьому податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ при придбанні таких послуг платником не нараховуються, оскільки такі послуги призначаються для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.