Головне управління ДФС у м. Києві, в межах своєї компетенції та згідно з нормами чинного податкового законодавства розглянуло ваш запит від ... та повідомляє наступне.

Відповідно до пп.14.1.48 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно із п. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435 – ІУ (далі - ЦКУ (435-15) ) положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Спеціальним законодавством, яке регулює трудові відносини, є Кодекс законів про працю України (322-08) (далі – КЗпП (322-08) ), а законодавство, що регулює оплату праці, ґрунтується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з КЗпП України (322-08) , Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , Закону України "Про колективні договори і угоди" (3356-12) та ін.

Відповідно до ст. 626 гл. 52 ЦКУ (435-15) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір підряду є різновидом цивільно-правових договорів, які регулюються ЦКУ (435-15) .

Відповідно до ст. 837 гл. 61 ЦКУ (435-15) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду обумовлюється предмет (роботи, послуги), ціна і термін виконання. Робота за договором підряду має разовий характер.

Тобто, за договором підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.

Щодо оплати роботи за цивільно-правовим договором, то згідно із ст. 854 ЦКУ якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Отже, предметом цивільно – правового договору, наприклад договору підряду, є результат праці, тоді як за трудовим договором – сама праця.

Таким чином, якщо немає кінцевого результату за цивільно – правовим договором, фізична особа не отримує оплату.

За трудовим договором це виключено – адже державою встановлено мінімальні державні гарантії щодо оплати праці працівників.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.11р. за №11 (v0011201-11) "Про бюджетну класифікацію" із змінами та доповненнями затверджено, зокрема, Класифікацію доходів бюджету.

Відповідно до якої, податок на доходи фізичних осіб, утриманий підприємством з винагород цивільно – правового характеру з осіб, які не входять до штату підприємства зараховується на код Бюджетної класифікації 11010400 - "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата", а військовий збір - на 11011000 "Військовий збір".