Державною регуляторною службою України відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянуто проект наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України "Про затвердження Порядку передачі майна Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до підприємств, установ або організацій для проведення ремонту, освоєння ремонту, розроблення, модернізації, виробництва, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання" (далі - проект наказу), а також документи, що додаються до проекту наказу, подані листом Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 05.08.2016 N 61/01/01-1988.
За результатами проведеного аналізу проекту наказу та відповідного аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено:
проект наказу, як зазначено в аналізі регуляторного впливу (далі - АРВ), доданого до нього, розроблено з метою визначення основних засад та єдиного механізму передачі майна Держспецзв'язку до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності для проведення ремонту, освоєння ремонту, розроблення, модернізації, виробництва, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання виникла необхідність розроблення проекту відповідного Порядку, який врегулює процедуру передачі та повернення майна Держспецзв'язку на підставі договорів (контрактів).
Однак, проект наказу не може бути погоджений з огляду на нижчезазначене.
Так, наданий розробником аналіз регуляторного впливу до проекту наказу не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 N 1151 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 13 Методики результати проведення аналізу впливу регуляторного акта (далі - АРВ) викладаються письмово згідно з додатком 1 цієї Методики.
Так, у розділі I АРВ до проекту наказу "Визначення проблеми" розробнику необхідно оцінити важливість проблеми, а у разі існування даних, які підтверджують існування проблеми та характеризують її масштаб, навести значення цих даних у цифровому вимірі.
Натомість, у даному розділі АРВ не наведено жодних даних у числовій формі, які б обґрунтовували наявність проблеми, визначали її масштаб та важливість.
Зазначене, в свою чергу, не відповідає вимогам статті 4 Закону, зокрема, принципу доцільності, оскільки розробником не обґрунтована належним чином наявність проблеми, що потребує державного регулювання.
У розділі II АРВ до проекту наказу "Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей" розробник повинен був визначити всі можливі альтернативні способи вирішення існуючих проблем, стисло описати їх та оцінити вигоди і витрати держави, населення та суб'єктів господарювання від їх застосування.
Однак розробником альтернативні способи досягнення цілей у проекті наказу визначено формально та не проаналізовано вигоди і витрати держави та населення.
У розділі III до проекту наказу "Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей" розробник, при визначенні альтернативних способів досягнення цілей, обмежився лише однотипним текстовим описом вигод і витрат держави, населення та суб'єктів господарювання від застосування кожного з них, та який, в свою чергу, носить суто формальний характер.
При цьому, під час проведення оцінки впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання великого і середнього підприємництва окремо кількісно розробником не визначено витрати, які можуть виникнути внаслідок запровадження кожного з альтернативних способів, у грошовому еквіваленті відповідно до додатка 2 до Методики.
Так, наприклад, пунктом 5 проекту Порядку передачі майна Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до підприємств, установ або організацій для проведення ремонту, освоєння ремонту, розроблення, модернізації, виробництва, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання передбачається, що підприємства, установи або організації за рахунок власних коштів зобов'язані зберігати майно Держспецзв'язку до моменту його зворотного передавання військовим частинам, а також щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним, подавати до Адміністрації Держспецзв'язку (підрозділу Держспецзв'язку) інформацію про наявність майна, що обліковується на балансі Держспецзв'язку та зберігається на підприємстві.
Разом з цим, у наданому на розгляд АРВ відсутні будь-які показники щодо витрат суб'єктів господарювання у разі затвердження даного наказу.
Зазначене, в свою чергу, унеможливлює надання об'єктивної оцінки тому, наскільки обраний розробником спосіб державного регулювання відповідає проблемі, яку пропонується вирішити.
У розділі V АРВ до проекту наказу "Механізми та заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми" розробником не описано механізм дії запропонованого регулювання з урахуванням основних бізнес-процесів, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації його вимог.
При цьому розробником не враховано, що механізм реалізації регуляторного акта має бути безпосередньо пов'язаний із цілями та очікуваними результатами регуляторного акта, тобто необхідно встановити, яким чином будуть діяти норми проектів Законів та якою прогнозується ситуація після набрання регуляторними актами чинності.
Крім того, розробником не оцінено, які організаційні заходи мають здійснити органи влади для впровадження цього регуляторного акта після набрання ним чинності.
У розділі VII АРВ "Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта" відсутнє, власне, обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта.
У розділ VIII АРВ "Визначення показників результативності дії регуляторного акта" розробником не враховано вимоги пункту 10 Методики.
Так, розробником не наведено прогнозних показників результативності дії регуляторного акта.
Відповідно до пункту 10 та 11 Методики прогнозні значення показників результативності регуляторного акта встановлюються протягом різних періодів після набрання чинності актом, обов'язковими з яких повинні бути:
розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією акта;
кількість суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта;
розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта;
рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта.
Прогнозні значення показників результативності регуляторного акта можуть бути виражені у кількісній формі. У разі неможливості обчислення розмірів тієї чи іншої вигоди або витрати наводиться текстовий опис результативності акта.
Крім того, розробником не наведено жодних додаткових показників результативності регуляторного акта, які безпосередньо характеризують результативність регуляторного акта. Відповідно до вимог Методики ці показники мають бути не описовими, а кількісними та вимірювальними.
Також, у порушення вимог пункту 12 Методики у розділі IX АРВ "Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності дії регуляторного акта" розробником не визначено строки проведення базового, повторного та періодичного відстеження результативності регуляторного акта.
Порушення розробником вимог Закону та Методики в частині визначення показників результативності та заходів з проведення відстеження результативності регуляторного акта не дозволить в подальшому належним чином провести відстеження його результативності, як це передбачено статтею 10 Закону.
Разом з цим зауважуємо, що відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 N 34/5, порядок - це акт, який встановлює механізм реалізації прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, процедуру застосування нормативно-правового акта та умови провадження певної діяльності.
Натомість, ряд положень проекту Порядку передачі майна Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до підприємств, установ або організацій для проведення ремонту, освоєння ремонту, розроблення, модернізації, виробництва, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання, містить ряд положень, які, по суті, є вимогами до умов договору між Адміністрацією Держспецзв'язку (підрозділом Держспецзв'язку) та підприємством, установою або організацією, та не є предметом даного проекту.
Отже, проект наказу розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме:
доцільності, тобто обґрунтованої необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;
ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;
збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Ураховуючи викладене, керуючись частиною п'ятою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державною регуляторною службою України вирішено:
відмовити в погодженні проекту наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України "Про затвердження Порядку передачі майна Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до підприємств, установ або організацій для проведення ремонту, освоєння ремонту, розроблення, модернізації, виробництва, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання".
Голова Державної | К. Ляпіна |