ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 363/2/18-1110 від 27.11.2001
Про готельний збір
Державна податкова адміністрація України на виконання
доручення Верховної Ради України від 19.11.2001 р. N 06-10/679
стосовно розгляду звернення Туристичної асоціації України до
Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень
статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р.
N 56-93 ( 56-93 ) "Про місцеві податки і збори" повідомляє таке.
Державний комітет з питань регуляторної політики та
підприємництва листом від 06.11.2000 р. N 1-222/4366
( v4366563-00 ) дав роз'яснення щодо застосування місцевими
органами влади статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
місцеві податки і збори" ( 56-93 ). Так, у листі було зазначено,
що терміну "добова вартість найманого житла" відповідає сума, яка
стягується з особи, що проживає у готелі, за одну добу проживання.
Держпідприємництво також вважає, що за змістом статті 2 Декрету
готельний збір має стягуватися з вартості однієї доби проживання
незалежно від того, на який період найнято житло, а рішення
місцевих органів влади, які спрямовані на стягнення готельного
збору з вартості рахунка за послуги готелю за весь час проживання,
мають вважатися такими, що не відповідають вимогам Декрету
Кабінету Міністрів України.
Державна податкова адміністрація України вважає, що зазначене
роз'яснення суперечить чинному законодавству. Відповідно до статті
2 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року
N 56-93 ( 56-93 ) "Про місцеві податки і збори", граничний розмір
готельного збору не повинен перевищувати 20 відсотків добової
вартості найманого житла (без додаткових послуг). Цей Декрет
визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та
порядок обчислення.
Статтею 18 Декрету органам місцевого самоврядування дано
право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати
готельного збору в межах установленого граничного розміру ставки,
а також у межах своєї компетенції вводити пільгові податкові
ставки, повністю відміняти бір або звільняти від його сплати певні
категорії платників та надавати відстрочки у сплаті готельного
збору.
Згідно зі статтею 3 Закону України від 25 червня 1991 року
N 1251-XII ( 1251-12 ) "Про систему оподаткування", принципами
побудови системи оподаткування є рівність, недопущення будь-яких
проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу
до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи
нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів). Тобто повинна забезпечуватися
справедливість та рівнонавантаженість податкової системи, а саме
сума сплати готельного збору має залежати від часу проживання у
готелі - чим довше громадянин прожив є, тим більше збору він
повинен сплатити. Таким чином, граничний розмір готельного збору
встановлюється із розрахунку вартості найманого житла за кожну
добу, якщо інше не передбачене рішенням органу місцевого
самоврядування.
Як показує практика, готельний збір, відповідно до рішень
органів місцевого самоврядування, обчислюється від добової
вартості житла з урахуванням тривалості проживання.
Враховуючи вказане, пропонуємо врахувати нашу думку при
підготовці висновку Конституційного Суду України.
Голова ДПА України М.Азаров
"Галицькі контракти - Дебет-Кредит",
N 50, 10 грудня 2001 р.