Рекомендація
щодо допомог по інвалідності, по старості
та в зв'язку з втратою годувальника
N 131
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці і зібралася 7 червня 1967 року на свою 51-у сесію,
постановивши ухвалити ряд пропозицій про перегляд Конвенції
1933 року про страхування по старості в промисловості і та ін.
( 993_198 ), Конвенції 1933 року про страхування по старості у
сільському господарстві ( 993_199 ), Конвенції 1933 року про
страхування по інвалідності в промисловості і та ін. ( 993_201 ),
Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у сільському
господарстві ( 993_202 ), Конвенції 1933 року про страхування на
випадок втрати годувальника в промисловості і та ін. ( 993_178 ),
Конвенції 1933 року про страхування на випадок втрати годувальника
в сільському господарстві ( 993_179 ), що є четвертим пунктом
порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації, що
доповнює Конвенцію 1967 року про допомогу по інвалідності, по
старості та в зв'язку з втратою годувальника,
ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот шістдесят сьомого року нижченаведену рекомендацію, яка
називатиметься Рекомендацією 1967 року щодо допомоги по
інвалідності, по старості та в зв'язку з втратою годувальника:
I. Загальні положення
1. В цій Рекомендації:
a) термін "законодавство" означає будь-які закони та
постанови, а також правила в галузі соціального забезпечення;
b) термін "установлений" означає: ухвалений законодавством
країни або на основі законодавства країни;
c) термін "на утриманні" стосується стану залежності, який
припускається та існує в установлених випадках;
d) термін "дружина" означає дружину, яка перебуває на
утриманні свого чоловіка;
e) термін "удова" означає жінку, яка перебувала на утримання
свого чоловіка на момент його смерті;
f) термін "дитина" охоплює:
i) дитину, молодшу віку закінчення обов'язкової шкільної
освіти або молодшу 15 років, причому враховуючи більш високий вік;
ii) за установлених умов, дитину, молодшу встановленого віку,
але старшу зазначеного в абзаці "i", яка проходить курси учнівства
або продовжує своє навчання, або хворіє хронічною хворобою, або є
інвалідом, що не дозволяє їй займатися будь-якою діяльністю, яка
дає прибуток;
g) термін "стаж" означає, залежно від того, як це може бути
встановлено, або період, протягом якого сплачувалися внески, або
стаж роботи, або тривалість проживання в даній країні, або
будь-яке поєднання цих умов;
h) термін "допомоги, обумовлені сплачуванням внесків" означає
допомоги, надання яких залежить від прямої фінансової участі осіб,
які підлягають забезпеченню, або їх роботодавців чи від стажу
професійної діяльності.
II. Особи, які підлягають забезпеченню
2. Члени Організації повинні поширювати застосування
національного законодавства про пенсійне забезпечення по
інвалідності та старості, у разі потреби поступово і за належних
умов:
a) на осіб, робота яких має випадковий характер;
b) на всіх самодіяльних осіб.
3. Члени Організації повинні поширювати застосування свого
національного законодавства про пенсійне забезпечення у зв'язку з
втратою годувальника на дружин, дітей і, як може бути приписано,
інших утриманців, у разі потреби поступово і за належних умов:
a) осіб, робота яких має випадковий характер;
b) всіх самодіяльних осіб.
III. Охоплювані страхові випадки
4. Визначення інвалідності повинно враховувати нездатність
займатися будь-якою діяльністю, яка забезпечує суттєве
винагородження.
5. Допомоги у скороченому розмірі мають виплачуватись у
випадку часткової інвалідності за установлених умов.
6. Члени Організації повинні призначати допомоги за
установлених умов з метою захисту осіб, які старші установленого
віку, але які ще не досягли віку виходу на пенсію:
a) особам, непридатність яких до роботи встановлена або
припускається;
b) особам, які були безробітними всупереч своєму бажанню
протягом установленого періоду; або
c) будь-яким іншим установленим категоріям осіб, відносно
яких такий захід обгрунтовано соціальними міркуваннями.
7. Вік виходу на пенсію повинен бути, коли це доцільно,
знижений за установлених умов відносно будь-яких інших
установлених категорій, для яких такий захід обгрунтовано
соціальними міркуваннями.
8. Скорочена пенсія по старості повинна виплачуватися за
установлених умов особі, яка підлягає забезпеченню і яка тільки
через свій похилий вік в момент, коли було ухвалено законодавство,
яке надає чинності Конвенції 1967 року про допомогу по
інвалідності, по старості та в зв'язку з втратою годувальника, не
задовольняло установлені умови щодо стану, якщо такій особі не
забезпечується допомога на підставі положень пунктів 1, 3 і 4
статті 18 цієї Конвенції, під час досягнення віку, який перевищує
нормальний пенсійний вік.
9. Якщо право удови на допомогу у зв'язку з втратою
годувальника обумовлюється досягненням приписуваного віку, удові,
яка не досягла цього віку, повинна бути подана всіляка допомога і
надані всі можливості, включаючи можливості професійної підготовки
і влаштування на роботу, і забезпечення, коли це доцільно,
допомогою, щоб дати їй можливість отримати підхожу роботу.
10. Удова, дружина якої виконав потрібні умови, але яка сама
не відповідає вимогам, що дають право на допомогу у зв'язку з
втратою годувальника, повинна мати право на отримання допомоги
протягом певного періоду або на одноразову допомогу у зв'язку зі
смертю дружини.
11. Виплачування допомоги, що обумовлена сплатою внесків, по
старості чи виплачування удові допомоги у зв'язку з втратою
годувальника не повинне бути припинене після досягнення
установленого віку лише через те, що дана особа займається
діяльністю, яка дає прибуток.
12. Непрацездатний удовець-утриманець повинен за установлених
умов користуватися тими ж правами на допомогу у зв'язку з втратою
годувальника, що й удова.
13. Допомога по інвалідності має бути гарантована принаймні
особі, яка підлягає забезпеченню і яка має на момент настання
страхового випадку згідно з установленими правилами п'ятирічний
стаж сплачування внесків, роботи за наймом або постійного
проживання.
14. Стаж для набуття права на допомогу по інвалідності має
бути виключений або скорочений за установлених умов для молодих
працівників, які ще не досягли установленого віку.
15. Стаж для набуття права на допомогу по інвалідності має
бути виключений або скорочений за установлених умов, якщо
інвалідність настала через нещасний випадок.
16. Допомога по старості повинна бути гарантована принаймні
особі, яка підлягає забезпеченню і яка на момент настання
страхового випадку має відповідно до установлених правил або
20-річний стаж сплачування внесків чи роботи за наймом, або
15-річний стаж постійного проживання.
17. Якщо призначення допомоги по старості обумовлено
мінімальним періодом сплачування внесків або роботи за наймом, то
допомоги по старості у скороченому розмірі мають бути гарантовані
принаймні особі, яка підлягає забезпеченню і яка на момент
настання страхового випадку згідно з установленими правилами має
10-річний стаж сплачування внесків чи роботи за наймом.
18. Якщо призначення допомоги по старості обумовлено
мінімальним періодом сплачування внесків або роботи за наймом, то
розмір допомоги по старості має бути збільшений згідно з
установленими умовами:
a) коли призначення допомоги обумовлено припиненням
установленої діяльності, що дає прибуток, якщо особа, яка досягла
пенсійного віку і має стаж сплачування внесків чи роботи за
наймом, установлений для набуття права на допомогу, відкладає
вихід на пенсію;
b) коли призначення допомоги по старості не обумовлено
припиненням установленої діяльності, яка дає прибуток, якщо особа,
яка досягла пенсійного віку і відповідає умовам, установленим для
отримання допомоги, відкладає звертання за допомогою.
19. Допомога у зв'язку з втратою годувальника має бути
гарантована принаймні на умовах, передбачених у параграфі 13 цієї
Рекомендації для надання допомоги по інвалідності.
20. Коли призначення допомоги по інвалідності, по старості чи
у зв'язку з втратою годувальника обумовлено стажем сплачування
внесків або роботи за наймом, то принаймні періоди нездатності
працювати через хворобу, нещасний випадок або в зв'язку з
материнством і періоди вимушеного безробіття, за які сплачувалася
допомога, повинні дорівнюватися за установлених умов до періодів
сплачування внесків чи роботи за наймом при обчислюванні стажу
заінтересованої особи.
21. Коли призначення допомоги по інвалідності, по старості чи
у зв'язку з втратою годувальника обумовлено стажем сплачування
внесків або роботи за наймом, періоди обов'язкової військової
служби мають прирівнюватися за установлених умов до періодів
сплачування внесків чи роботи за наймом при обчислюванні стажу
заінтересованої особи.
IV. Допомоги
22. Відсоткові показники, наведені в додатку до розділу V
Конвенції 1967 року про допомоги по інвалідності, по старості та в
зв'язку з втратою годувальника, мають бути збільшені принаймні на
10 пунктів.
23. Національним законодавством повинні установлюватися
мінімальні розміри допомог по інвалідності, по старості і у
зв'язку з втратою годувальника, з тим, щоб гарантувати мінімальний
рівень життя.
24. Розміри допомог по інвалідності, по старості і у зв'язку
з втратою годувальника повинні періодично регулюватися з
врахуванням змін у загальному рівні заробітної плати чи вартості
життя.
25. Для пенсіонерів, стан яких вимагає постійної допомоги з
боку інших осіб, слід передбачити за установлених умов збільшення
розміру допомоги або ж інші додаткові чи спеціальні допомоги.
26. Виплачування допомог, на які особа, що підлягає
забезпеченню, мала б інакше право, не повинно бути припинено
тільки через відсутність даної особи на території держави-члена.
"Міжнародне законодавство
про охорону праці",
Конвенції та рекомендації МОП,
Київ, 1997 р.