Державною регуляторною службою України відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері, господарської діяльності" розглянуто проект наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про внесення зміни до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" (далі - проект наказу), а також документи, що додаються до проекту наказу, подані листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.08.2016 N 3431-04/25337-03.
За результатами проведеного аналізу проекту наказу, а також відповідного аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено:
проект наказу, як зазначено в аналізі регуляторного впливу (далі - АРВ), доданого до нього, розроблено з метою приведення Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, у відповідність до законодавства України.
Для досягнення цієї мети проектом наказу пропонується запровадити обов'язкову сертифікацію ТЗР в Системі, шляхом доповнення новим розділом 21 "Технічні засоби реабілітації" Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 01.02.2005 N 28, до якого включені окремі види ТЗР, на які не поширюються дія Технічного регламенту.
Однак, зазначений проект наказу не може бути погоджений з огляду на нижчезазначене.
Наданий розробником АРВ до проекту наказу не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 N 1151 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 13 Методики результати АРВ, викладаються письмово згідно з додатком 1 цієї Методики.
Так, у розділі I "Визначення проблеми" АРВ згідно з вимогами Методики розробник повинен чітко визначити проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання, зокрема:
визначити причини її виникнення;
оцінити важливість зазначеної проблеми, зокрема навести дані у цифровому чи кількісному вимірі, що доводять факт існування проблеми і характеризують її масштаб;
визначити основні групи, на які вона справляє вплив;
обґрунтувати, чому проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів та діючих регуляторних актів.
Разом з там, в АРВ до проекту наказу розробником жодним чином не проаналізовано існуюче правове регулювання господарських та адміністративних відносин щодо яких склалась проблема, не доведено, чому існуючі регулювання не вирішують проблему та потребують вдосконалення.
Так, у розділі I АРВ зазначено, що більшість технічних та інших засобів реабілітації є об'єктами Технічного регламенту та повинні відповідати його вимогам та разом з цим наведено перелік засобів реабілітації, на які дія технічних регламентів не поширюється.
Водночас із змісту наведеної в АРВ інформації не зрозуміло, чи є, визначений у проекті наказу перелік технічних та інших засобів реабілітації вичерпним.
Крім того, розробником не надано належної оцінки тому, що наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 N 28 "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" розроблено на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року N 46-93 (далі - Декрет), який згідно статті 27 цього Декрету втрачає чинність з 01.01.2018.
Абзацом третім цієї ж статті Декрету встановлено, що Кабінету Міністрів України до дня втрати чинності цим Декретом необхідно забезпечити проведення аналізу обґрунтованості запровадження оцінки відповідності окремих видів продукції, що підлягають обов'язковій сертифікації згідно з цим Декретом, вимогам технічних регламентів та розроблення в разі потреби відповідних технічних регламентів.
Також, при визначенні проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання, розробником не наведено жодних даних у числовій формі, які б обґрунтовували наявність проблеми, визначали її масштаб та важливість, а також не охарактеризовано та не оцінено сфери життя та діяльності, на які проблема має найбільший негативний вплив.
Зазначене, в свою чергу, не відповідає вимогам статті 4 Закону, зокрема, принципу доцільності, оскільки розробником не у повній мірі доведено обсяг проблеми, що потребує державного втручання.
У розділі II "Цілі державного регулювання" АРВ розробник повинен чітко визначити мету державного регулювання, що має бути безпосередньо пов'язана з розв'язанням проблеми.
При формулюванні цілей розробник повинен встановити один або декілька вимірюваних індикаторів (кількісних, якісних або часових) їх досягнення.
Таким чином, розробником порушено принцип адекватності, оскільки належним чином не обґрунтовано наскільки обраний спосіб державного регулювання відповідає вирішенню існуючої проблеми та дозволить досягти поставлених цілей.
У розділі III АРВ до проекту наказу "Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей" розробник, при визначенні альтернативних способів досягнення цілей, обмежився формальним текстовим описом вигод і витрат держави, населення та суб'єктів господарювання від застосування кожного з них.
Також при визначенні оцінки впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання розробником зазначено, що за інформацією Мінсоцполітики неможливо визначити кількість суб'єктів господарювання, що звернуться для проведення обов'язкової сертифікації ТЗР, визначених у проекті наказу.
За таких обставин, для отримання необхідної інформації вважаємо за доцільне звернутись до Державної служби статистики України.
При цьому, під час проведення оцінки впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання великого і середнього підприємництва окремо кількісно розробником взагалі не наведемо жодних розрахунків витрат суб'єктів господарювання, яких вони зазнають як внаслідок впровадження проекту наказу, так і внаслідок застосування альтернативних способів досягнення цілей, що підтверджували б економічну доцільність обраного способу.
Зазначене, в свого чергу, унеможливлює надання об'єктивної оцінки тому, наскільки обраний розробником спосіб державного регулювання відповідає проблемі, що потребує врегулювання, та наскільки його застосування буде ефективним для її вирішення.
У розділі V АРВ до проекту наказу "Механізми та заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми" розробником належним чином не описано механізм дії запропонованого регулювання з урахуванням основних бізнес-процесів, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації його вимог.
При цьому, розробником не враховано, що механізм реалізації регуляторного акта має бути безпосередньо пов'язаний із цілями та очікуваними результатами регуляторного акта, тобто, необхідно встановити, яким чином будуть діяти норми проекту наказу, та якою прогнозується ситуація після набрання регуляторним актом чинності.
Крім того, розробником не оцінено, які організаційні заходи мають здійснити органи влади для впровадження цих регуляторних актів.
У розділі VI АРВ до проекту наказу "Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги" розробником не обраховано витрати органів виконавчої влади на виконання вимог регуляторних актів згідно з Додатком 3 до Методики.
Дані обставини не дозволяють зробити висновок щодо забезпечення балансу інтересів суб'єктів господарювання та держави, та чи є обрані способи регулювання оптимальним з позиції мінімізації витрат як держави, так і суб'єктів господарювання.
У розділі VII АРВ до проекту наказу "Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта" відсутнє, власне, обґрунтування запропонованого строку дії даного проекту.
Розділ VIII АРВ до проекту наказу "Визначення показників результативності дії регуляторного акта" заповнено з порушенням вимог пункту 10 Методики.
Так, розробником не наведено належної кількості показників результативності регуляторних актів.
Недотримання розробником вимог Закону та Методики в частині визначення показників результативності не дозволить в подальшому належним чином провести відстеження його результативності, як це передбачено статтею 10 Закону.
Також, у порушення вимог пункту 12 Методики у розділі IX АРВ "Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження дії регуляторного акта" розробником не визначені заходи, з допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта, а саме, вид даних (статистичних, наукових досліджень або опитувань), які використовуватимуться для такого відстеження, та групи осіб, що відбиратимуться для участі у відповідному опитуванні.
Недотримання розробником вимог Закону та Методики в частині визначення показників результативності та заходів з проведення відстеження результативності регуляторного акта не дозволить в подальшому належним чином провести відстеження його результативності, як це передбачено статтею 10 Закону.
Окрім вищевикладеного, встановлено, що прийняття проекту наказу здійснюється не у відповідності з принципом передбачуваності державної регуляторної політики.
Зазначений принцип, зокрема, передбачає послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний орган затверджує план діяльності з підготовки ним проектів регуляторних актів на наступний рік не пізніше 15 грудня поточного року.
Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений вищезазначеним Законом України.
Якщо регуляторний орган готує проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
Проте, представлений проект наказу не включений до Плану діяльності Мінекономрозвитку України з підготовки проектів регуляторних актів у 2016 році.
Отже, проект наказу розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме:
доцільності, тобто обґрунтованої необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;
ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;
збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Ураховуючи викладене, керуючись частиною п'ятою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державною регуляторною службою України вирішено:
відмовити в погодженні проекту наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про внесення зміни до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".
Голова Державної | К. Ляпіна |