Щодо підстав для справляння земельного податку за земельні ділянки, по яких не завершена процедура юридичного оформлення права постійного користування.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (2768-14) від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ (2768-14) ), а справляння плати за землю – Податковим кодексом України (2755-17) від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ (2755-17) ).

Згідно зі ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З огляду на норми пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 та пп.270.1.1 п.270.1 ст. 270 ПКУ, платниками земельного податку є, зокрема, землекористувачі, а об’єктом оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у користуванні.

Земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (пп.14.1.74 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).

Згідно зі ст. 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ (2768-14) або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (ст. 126 ЗКУ).

Слід зазначити, що використання земельної ділянки без юридичного оформлення права на землю є порушенням земельного законодавства. Неусунення таких порушень є підставою для припинення права користування земельними ділянками у порядку згідно ст. 144 ЗКУ.

Оскільки суб’єкт господарювання використовує земельні ділянки під виробничими будівлями і спорудами, не оформивши право на землю згідно вимог чинного законодавства, підприємству слід вжити невідкладних заходів з метою прискорення завершення процедури оформлення та державної реєстрації цього права. ПКУ (2755-17) передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).