Згідно з п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ (436-15) ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України (2755-17) від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс).

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу (2755-17) фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п.291.4 ст. 291 Кодексу (2755-17) , до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі:

3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п.п.293.3.1. п. 293.3. ст. 293 Кодексу (2755-17) ).

Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу (2755-17) визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Так, відповідно до пп.291.5.1 п.291.5 ст. 291 Кодексу (2755-17) не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють, зокрема, видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.91 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) корисні копалини – природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.

Таким чином, фізичні особи – підприємці, платники єдиного податку, які здійснюють видобуток підземних вод, не можуть обрати спрощену систему оподаткування відповідно до пп.291.5.1 п.291.5 ст. 291 Кодексу (2755-17) .

Що стосується питання обрання видів діяльності за КВЕД, то повідомляємо, що усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі, є об'єктами класифікації в КВЕД.

За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД - це статистична класифікація, гармонізована з міжнародною стандартною статистичною Класифікацією видів економічної діяльності Європейського Союзу (NACE) і є її аналогом.

Відповідно до наказу Держспоживстандарту від 11.10.2010 N 457 (v0457609-10) (зі змінами), з 1 січня 2012 року набула чинності нова редакція КВЕД (ДК 009:2010), розроблена на заміну ДК 009:2005, до переліку якої також включені коди видів економічної діяльності за новою класифікацією.

Разом з цим, Державним комітетом статистики України наказом від 23.12.2011 N 396 (v0396832-11) затверджено Методичні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Враховуючи викладене, для встановлення, до якого виду відноситься обрана Вами господарська діяльність та чи належить вона до видів діяльності, перелік яких наведено у п. 291.5 ст. 291 Кодексу (2755-17) , Вам необхідно звернутись до Державної служби статистики України.

Що стосується другого питання, то обмежень щодо здійснення діяльності фізичними особами - підприємцями платниками єдиного третьої групи з нерезидентами, за умов дотримання вимог Кодексу, законодавством не передбачено.