Про ратифікацію Багатосторонньої конвенції про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування

Верховна Рада України постановляє:

1. Багатосторонню конвенцію про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування (376_001-16) , вчинену 24 листопада 2016 року у м. Париж та підписану від імені України 23 липня 2018 року у м. Лондон, яка набирає чинності у перший день місяця після закінчення періоду в три календарні місяці, що починається з дати здачі на зберігання Україною своєї ратифікаційної грамоти, ратифікувати (додається) з такими застереженнями та повідомленнями відповідно до статей 28 та 29 Конвенції (376_001-16) :

1) повідомлення до статті 2 Конвенції:

відповідно до абзацу "ii" підпункту "a" пункту 1 статті 2 Україна бажає, щоб дія Конвенції поширювалася на такі її угоди про оподаткування:

2) застереження до статті 3 Конвенції:

відповідно до підпункту "a" пункту 5 статті 3 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 3 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;

3) застереження до статті 4 Конвенції:

відповідно до підпункту "a" пункту 3 статті 4 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 4 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;

4) застереження до статті 5 Конвенції:

відповідно до пункту 8 статті 5 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 5 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;

5) повідомлення до статті 6 Конвенції:

а) відповідно до пункту 5 статті 6 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік та текст преамбул яких наведено нижче, не перебувають у межах сфери дії застереження відповідно до пункту 4 статті 6 і містять текст преамбули, зазначений у пункті 2 статті 6.

б) відповідно до пункту 6 статті 6 Україна бажає застосовувати пункт 3 статті 6 та вважає, що не містять тексту, в якому йдеться про бажання розвивати економічні відносини або посилювати співробітництво з питань оподаткування, преамбули таких угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції:

6) повідомлення до статті 7 Конвенції:

а) відповідно до підпункту "a" пункту 17 статті 7 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче і яких не стосується застереження, зазначене у підпункті "b" пункту 17 статті 7, містять положення, зазначене у пункті 2 статті 7. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди зазначено нижче у переліку.

б) відповідно до підпункту "b" пункту 17 статті 7 Україна бажає застосовувати пункт 4 статті 7;

7) застереження до статті 8 Конвенції:

відповідно до підпункту "a" пункту 3 статті 8 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 8 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;

8) повідомлення до статті 9 Конвенції:

а) відповідно до пункту 8 статті 9 Україна бажає застосовувати пункт 4 статті 9;

б) відповідно до пункту 7 статті 9 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене в пункті 1 статті 9. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено у переліку.

9) повідомлення до статті 10 Конвенції:

відповідно до пункту 6 статті 10 Україна вважає, що жодна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, не містить положення, наведеного в пункті 4 статті 10;

10) застереження до статті 11 Конвенції:

відповідно до підпункту "a" пункту 3 статті 11 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 11 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції;

11) повідомлення до статті 12 Конвенції:

а) відповідно до пункту 5 статті 12 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене у підпункті "a" пункту 3 статті 12. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.

б) відповідно до пункту 6 статті 12 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене в підпункті "b" пункту 3 статті 12. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.

12) повідомлення до статті 13 Конвенції:

а) відповідно до пункту 7 статті 13 Україна бажає застосовувати пункт 2 статті 13 (варіант "A") згідно з пунктом 1 статті 13;

б) відповідно до пункту 7 статті 13 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене у підпункті "a" пункту 5 статті 13. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.

13) повідомлення до статті 14 Конвенції:

відповідно до пункту 4 статті 14 Україна вважає, що жодна з угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, не містить положення, наведеного у пункті 2 статті 14, стосовно якого не зроблено застереження відповідно до підпункту "b" пункту 3 статті 14;

14) повідомлення до статті 16 Конвенції:

а) відповідно до підпункту "a" пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, містять положення, зазначене в абзаці "і" підпункту "a" пункту 4 статті 16. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.

б) відповідно до абзацу "і" підпункту "b" пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, зазначені у нижченаведеному переліку, містять положення, яке передбачає, що заява, зазначена у першому реченні пункту 1 статті 16, повинна бути подана протягом чітко визначеного строку, який є коротшим за три роки з дати першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням угоди про оподаткування, на яку поширюється дія Конвенції. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.

в) відповідно до абзацу "ii" підпункту "b" пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, зазначені у нижченаведеному переліку, містять положення, яке передбачає, що заява, зазначена у першому реченні пункту 1 статті 16, повинна бути подана протягом чітко визначеного строку, який становить щонайменше три роки з дати першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням угоди про оподаткування, на яку поширюється дія Конвенції. Номер пункту та статті кожного такого положення угоди наведено нижче у переліку.

г) відповідно до абзацу "ii" підпункту "с" пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, не містять положення, зазначеного в абзаці "ii" підпункту "b" пункту 4 статті 16.

ґ) відповідно до абзацу "ii" підпункту "d" пункту 6 статті 16 Україна вважає, що угоди про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, перелік яких наведено нижче, не містять положення, зазначеного в абзаці "ii" підпункту "с" пункту 4 статті 16.

15) застереження до статті 17:

відповідно до підпункту "b" пункту 3 статті 17 Україна залишає за собою право не застосовувати в повному обсязі статтю 17 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції, на підставі того, що за відсутності положення, про яке йдеться у пункті 2 статті 17, у своїх угодах про оподаткування, на які поширюється дія Конвенції:

i) вона зробить відповідне коригування, про яке йдеться у пункті 1 статті 17; або

ii) її компетентний орган докладе зусиль для розв’язання справи відповідно до положень угоди про оподаткування, на яку поширюється дія Конвенції, що стосуються процедури взаємного узгодження.