Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 1 308 566,74 грн. заборгованості (з них: 987 320,71 грн. основного боргу, 242 444,64 грн. інфляційних втрат, 78 801,39 грн. - 3% річних), що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 30.11.2012 № 821020 купівлі - продажу теплової енергії, який укладений публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Товариством, в частині оплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2020 зі справи № 910/17662/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що матеріали справи не містять жодного документа, складеного публічним акціонерним товариством "Київенерго", які підтверджують облік спожитої Товариством теплової енергії, а також її вартість. За відсутності первинних документів, складених публічним акціонерним товариством "Київенерго", встановити кількість спожитої Товариством теплової енергії та її вартість, а, отже, і наявність у відповідача боргу є неможливим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Судами не враховано те, що в облікових картках, які є паперовим відображенням електронного доказу програмного комплексу - інформаційна система "УНІВАН -ТЕРМІНАЛ - Київ Debet" (наявні в матеріалах справи), наведено зміст господарської операції, передбаченої умовами договору, яка відповідає вимогам, наведеним у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) ; облікові картки містять вичерпну інформацію про порядок нарахування за теплову енергію (згідно з показниками теплового лічильника чи розрахунковим способом по навантаженню), кількість днів/годин постачання теплової енергії, обсяг поставленої (спожитої) теплової енергії, тариф на теплову енергію та вартість.

При ухваленні судових рішень зі справи не враховані та не досліджені надані позивачем докази: корінці нарядів на включення/відключення опалення, облікові картки, порядок нарахування та розрахунків за спожиту теплову енергію, який містить детальну інформацію про періоди нарахування, кількість, вартість та проведення розрахунків за поставлену теплову енергію; не застосовані Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) та Правила користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (1198-2007-п) .

Доводи і заперечення відповідача щодо відсутності у наданих позивачем документах обсягів споживання не були підтверджені жодними доказами зі сторони відповідача (з одночасним невмотивованим відхиленням судом доказів, наданих позивачем).

Суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи - акціонерного товариства "К. Енерго" (попередній кредитор), яка не була залучена до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись, зокрема, на наявність висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

30.11.2012 публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Товариством (споживач) укладено договір № 821020 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався протягом строку дії Договору забезпечити безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв) постачання теплової енергії належної якості на межу продажу (для потреб опалення та гарячого водопостачання) згідно з параметрами, визначеними у додатку № 1 до Договору, а споживач зобов`язався отримувати та оплачувати її вартість відповідно до умов Договору.

Відповідно до підпункту 3.2.11 пункту 3.2 Договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача акт приймання - передавання теплової енергії з урахуванням якісних показників та зменшення вартості теплової енергії, кількість фактично спожитої теплової енергії, визначену в Гкал (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача відповідно до акту приймання - передавання теплової енергії за розрахунковий період (місяць), рахунок - фактуру, який включає загальну вартість теплової енергії, отриманої за розрахунковий період, акт звіряння розрахунків за розрахунковий період (місяць), податкові накладні (платнику податку).

Згідно з пунктом 4.1 Договору облік обсягу спожитої теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться у точці купівлі-продажу, або за домовленістю сторін в іншому місці. Обсяги купівлі-продажу теплової енергії визначаються на підставі показів приладу комерційного обліку споживання теплової енергії згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. За умови відсутності приладів комерційного обліку, обсяг купівлі-продажу теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в Договорі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Цей договір набуває чинності з дати припинення в установленому законом порядку договірних відносин (в частині постачання теплової енергії) між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та організаціями (підприємствами), які здійснювали купівлю теплової енергії для потреб будинків, зазначених в додатку № 1 до цього договору (пункт 6.1 Договору).

11.10.2018 між публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - кредитор) та Підприємством (далі - новий кредитор) укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії, далі - Договір цесії), відповідно до умов якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, у тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням [судовими рішеннями]) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн. станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення Договору цесії та коригувань платежів.

Згідно з пунктом 1.2 Договору цесії перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за Договором цесії, зазначається в додатку № 1 до договору цесії. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до Договору цесії.

Як передбачено пунктом 1.3 Договору цесії, з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії, у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

У відповідності до пункту 2.1 Договору цесії в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497 554 936,91 грн., новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн. боргових зобов`язань кредитора перед публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 зі справи № 910/7807/18.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов`язань за цим договором цесії (пункт 5.1 Договору цесії).

Згідно з додатком № 1 до Договору цесії Підприємство прийняло право вимоги до Товариства в частині заборгованості у розмірі 987 320,71 грн.

Листом від 08.04.2019 № 1/5-821020 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та просив сплатити борг у сумі 987 320,71 грн.

Зазначаючи про те, що в порушення умов Договору відповідачем не здійснено оплату за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з січня 2013 року по квітень 2018 року, позивач, як новий кредитор згідно з Договором цесії, звернувся з даним позовом до суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Спір у справі стосується питання наявності (відсутності) підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, заборгованості за Договором.

Укладений правочин щодо купівлі - продажу теплової енергії за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (пункт 2 частини першої статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами частини шостої статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (1198-2007-п) , розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані належні докази, які підтверджують облік спожитої Товариством теплової енергії, а також її вартість. За відсутності первинних документів, складених публічним акціонерним товариством "Київенерго", встановити кількість спожитої Товариством теплової енергії та її вартість, а, отже, і наявність у відповідача боргу є неможливим.

Проте, у розгляді справи позивач послідовно зазначав про те, що наявність боргу у відповідача за Договором підтверджується щомісячними обліковими картками, нарядами на включення теплопостачання за спірний період та інформацією (у вигляді таблиці) про порядок нарахування та розрахунків за спожиту теплову енергію, які сформовані на підставі відомостей, переданих позивачу за Договором цесії.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи № 910/6652/17, від 12.07.2018 зі справи № 910/6654/17, від 12.10.2018 зі справи № 910/30728/15).

Водночас у розгляді касаційної скарги зі справи Верховний Суд з`ясував, що висновок щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , які регламентують порядок подання доказів, доказування та оцінки доказів у господарському процесі в контексті правовідносин, які склалися між сторонами спору- відсутній.

Проте, оскільки судами попередніх інстанцій у розгляді справи не враховано приписи частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, а саме, те що суд повинен надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому (у тому числі, обліковим карткам), так і кожному доказу, який міститься у матеріалах справи, отже, судами не виконані вимоги норм процесуального права у вирішенні відповідного спору, Верховний Суд вважає передчасним формування висновку стосовно доказового значення, зокрема, облікових карток (табуляграм) як таких, в контексті спірних правовідносин.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Проте, дослідження наведених обставин залишилося поза увагою судів попередніх судових інстанцій, про що слушно зазначає у касаційній скарзі скаржник, що, у свою чергу, призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник також зазначає про те, що суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи - акціонерного товариства "К. Енерго" (попередній кредитор), яка не була залучена до участі у справі.

Проте, Касаційний господарський суд відхиляє наведений довід скаржника, оскільки Підприємство не наділене повноваженнями представляти інтереси акціонерного товариства "К. Енерго" у судах та замість вказаної особи вирішувати питання, чи порушені її права, інтереси або обов`язки, у зв`язку з прийняттям оспорюваних судових рішень у справі.

При цьому, як підставу для касаційного оскарження скаржник вказав саме прийняття судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи - акціонерного товариства "К. Енерго" (попередній кредитор), яка не була залучена до участі у справі та не зазначав як підставу касаційного оскарження необґрунтоване відхилення судом клопотання позивача про залучення вказаної особи до участі у справі.

Враховуючи вищевикладене Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору попередні судові інстанції не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи як в цілому, так і кожного доказу окремо, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд відхиляє аргументи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу про наявність висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, та на які посилалося Товариство у відзиві на касаційну скаргу, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/17662/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.