1. 30.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" (іпотекодавець, ТОВ "Миронівський агрокомплекс") укладено іпотечний договір № 87-2/ЮЗІ-12, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання позичальником основного зобов`язання, що випливає з кредитного договору № 87/ЮКЛ-12 від 07.09.2012 передав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Росава, вул. Бібліотечна, 23.

1.1. Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору нежитлові будівлі, що є предметом іпотеки, розташовані на земельній ділянці площею 5,9855 га, кадастровий номер 3222986700:04:211:0018.

2. 28.09.2015 між ГУ Держгеокадастру у Київській області (орендодавець, далі- відповідач) та ТОВ "Миронівський агрокомплекс" (орендар, далі - третя особа) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222986700:04:211:0018, загальною площею 5,9855 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області та на якій розміщено об`єкти нерухомого майна, строком дії 21 рік. Державна реєстрація договору оренди проведена 28.09.2015.

3. 29.08.2016 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору № 87-2/ЮЗІ-12 від 30.10.2012 та укладеного з ПАТ "Комерційний банк "Глобус" договору про відступлення прав вимоги від 15.06.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росава Агро" (далі - ТОВ "Росава-Агро", позивач) набуло право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, с. Росава, вул. Бібліотечна, 23 та здійснило державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 60823932229).

4. 21.08.2017 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 5,9855 га, кадастровий номер 3222986700:04:211:0018.

4.1. Відповідачем у відповідь на вищезазначене клопотання надано лист № 19-11730/0-15449/6-17 від 19.09.2017 про відмову в укладенні договору оренди спірної земельної ділянки, оскільки рішення про надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Миронівський агрокомплекс" відповідачем не приймалося.

5. 19.01.2018 позивачем на адресу відповідача надіслано клопотання з вимогою укласти договір оренди землі щодо спірної земельної ділянки на тих самих умовах що і з попереднім орендарем з долученням проекту договору оренди землі, яке також залишено відповідачем без задоволення (лист № 28-936/0-1509/0/17-18 від 16.02.2018).

6. 03.07.2017 ТОВ "Миронівський агрокомплекс" звернулося до відповідача із заявою про добровільну відмову від права користування (оренди) земельною ділянкою загальною площею 5,9855 га з кадастровим номером 3222986700:04:211:0018.

7. Відповідачем 31.07.2017 повідомлено третю особу про відсутність відомостей щодо видачі наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду і щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222986700:04:2111:0018.

Короткий зміст позовних вимог

8. У травні 2018 року ТОВ "Росава-Агро" звернулося до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській області про: (1) припинення договору оренди землі від 28.09.2015, укладеного між ТОВ "Миронівський агрокомплекс" та ГУ Держгеокадастру у Київській області; (2) визнання права користування земельною ділянкою загальною площею 5,9855 га, кадастровий номер 3222986700:04:211:0018 за позивачем та (3) визнання укладеним договору оренди вказаної земельної ділянки між ТОВ "Росава Агро" та ГУ Держгеокадастру у Київській області в редакції позивача.

9. Позов мотивований тим, що наслідок набуття ТОВ "Росава-Агро" права власності на об`єкти нерухомості до нього в силу статті 120 Земельного кодексу України автоматично перейшло право користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке набуто попереднім власником майна - ТОВ "Миронівський агрокомплекс" на підставі договору оренди землі від 28.09.2015. Проте відповідач неправомірно ухиляється від укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, чим порушує речове право користування землею останнього.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Господарського суду Київської області від 27 серпня 2018 року позов задоволений. Припинено договір оренди землі від 28.09.2015, укладений між ТОВ "Миронівський агрокомплекс" та ГУ Держгеокадастру у Київській області; визнано право користування земельною ділянкою площею 5,9855 га, кадастровий номер 3222986700:04:211:0018 за ТОВ "Росава Агро"; визнано укладеним договір оренди вказаної земельної ділянки та додаток № 1 до нього (акт приймання-передачі) між ТОВ "Росава Агро" та ГУ Держгеокадастру у Київській області у редакції позивача.

11. Судове рішення аргументовано тим, що з набуттям права власності на нерухомість особа набуває право оформити право користування земельною ділянкою, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган. У даному випадку право користування земельною ділянкою попереднього власника нерухомості - ТОВ "Миронівський агрокомплекс" виникло за договором оренди від 28.09.2015, проте відповідач неправомірно ухиляється від оформлення з позивачем набутого ним в установленому порядку речового права користування земельною ділянкою під нерухомістю, ігноруючи звернення останнього з проектом договору оренди землі на тих самих умовах, що існували у попереднього землекористувача.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

12. У лютому 2019 року перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 27.08.2018.

13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 січня 2020 року задоволено апеляційну скаргу прокурора, вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

14. Постанова мотивована тим, що перехід до власника нерухомості права користування земельною ділянкою в порядку статті 120 Земельного кодексу України відбувається тільки в разі існування належним чином оформленого права користування землею у попереднього землекористувача на момент набуття новим власником права власності на нерухомість. Однак договір оренди земельної ділянки від 28.09.2015 від імені ГУ Держгеокадастру у Київській області був укладений неуповноваженою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення власника землі на укладення цього правочину. Вказані обставини встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 911/1602/18, якою вказаний договір оренди визнано недійсним з цих підстав. За відсутності волевиявлення власника землі укладення договору оренди з позивачем за судовим рішенням є неможливим.

15. Поряд із цим судом встановлено, що прокурор, вступивши у справу з метою захисту інтересів держави шляхом подання апеляційної скарги в інтересах ГУ Держгеокадастру в Київській області, на виконання приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в апеляційній скарзі обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду. Так, прокурором вказано про те, що відповідач у справі самостійно вже звертався з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, проте з численними недоліками (без клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доказів сплати судового збору та направлення скарги іншим учасникам справи), що зумовило повернення апеляційної скарги за ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.12.2018. Вказані обставини на переконання прокурора та суду апеляційної інстанції свідчать про неналежне здійснення уповноваженим органом - ГУ Держгеокадастру в Київській області захисту інтересів держави, що надає прокурору право на звернення до суду з власною апеляційною скаргою в інтересах держави в особі відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із указаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

16.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

17. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором законних підстав для представництва інтересів держави у даній справі у порушення приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК та всупереч усталеним правовим висновками Верховного Суду у справах №№ 922/901/17, 924/1237/17, 906/240/18, 910/18770/17 про те, що прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення та замінювати суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

17.1. У даній справі уповноважений державний орган - ГУ Держгеокадастру у Київській області є відповідачем, який самостійно здійснював захист інтересів держави шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Недотримання уповноваженим державним органом вимог процесуального законодавства при оформленні апеляційної скарги, що зумовило її повернення судом, само по собі не свідчить про неналежний захист інтересів держави та, відповідно, не надає прокурору права на представництво, оскільки у такому випадку прокурор фактично підміняє собою державний орган, який має усі процесуальні можливості для самостійного захисту інтересів держави.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

18. Апеляційний суд надав належну оцінку діям прокурора та обставинам, які свідчать про наявність підстав для представництва інтересів держави внаслідок бездіяльності уповноваженого державного органу. Отже, у даному випадку прокурор не є альтернативним суб`єктом, а виконує саме субсидіарну роль, тому висновки апеляційного суду не суперечать наведеним скаржником правовим висновкам Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

19. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. За змістом статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4).

21. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

22. За положеннями Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 зазначеного Закону).

23. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

24. Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

25. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

26. Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

26.1. Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

27. Водночас Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівності сторін.

28. За висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

29. Касаційна інстанція вважає висновок суду апеляційної інстанції про підтвердження прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах таким, що не відповідає усталеним правовим висновкам Верховного Суду як у постановах, наведених позивачем в касаційній скарзі (пункт 17 постанови), так і у викладених Верховним Судом у даній постанові, з огляду на таке.

30. Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду:

- в кожному випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора, у цьому випадку - з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в інтересах держави в особі відповідача у справі;

- захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно;

- прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

31. Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор, звертаючись з апеляційною скаргою, обґрунтував підстави для представництва ГУ Держгеокадастру у Київській області неналежним здійсненням цим органом повноважень щодо захисту інтересів держави, яке виявилось в оформленні ним власної апеляційної скарги з порушенням вимог процесуального закону, що зумовило повернення скарги судом апеляційної інстанції. Отже, на переконання прокурора, сама по собі обставина допущення уповноваженим органом держави процесуальних помилок при реалізації ним прав учасника справи на апеляційне оскарження судового рішення автоматично наділяє прокурора повноваженнями на судове представництво такого органу шляхом подання в його інтересах повторної апеляційної скарги.

32. У той же час орган, в інтересах якого прокурор подав апеляційну скаргу - ГУ Держгеокадастру у Київській області є відповідачем у справі - юридичною особою, яка має самостійну процесуальну дієздатність, тобто здатна особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (частина 2 статті 44 ГПК України). Ця процесуальна дієздатність здійснювалась відповідачем у формі звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Допущення уповноваженим органом процесуальних недоліків (помилок) при реалізації своїх процесуальних прав само по собі не свідчить про неналежне здійснення ним захисту інтересів держави, що в розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дало б прокурору право на представництво цього органу в суді, оскільки неналежне оформлення апеляційної скарги не позбавляє уповноважений орган процесуальної дієздатності. У цьому випадку, вступаючи у справу шляхом подання апеляційної скарги на боці державного органу, який здатен самостійно реалізувати свої процесуальні права учасника справи та активно реалізовує їх, прокурор фактично дублює цей орган, надаючи йому у такий спосіб додаткові переваги перед іншою стороною спору, яка натомість опиняється у гірших умовах порівняно з реалізацією процесуальних прав підтримуваним прокурором відповідачем. Зазначені фактичні обставини даної справи свідчать про очевидне порушення принципу рівності сторін при розгляді господарського спору, як складової справедливого судового розгляду.

33. При цьому апеляційним судом не з`ясовано, чи навів прокурор в апеляційній скарзі причини, які перешкоджають захисту інтересів держави саме уповноваженим органом з наданням доказів того, що останній не має можливості самостійно ініціювати апеляційне провадження у цій справі. Таким чином, за конкретних встановлених обставин даної справи висновки суду апеляційної інстанції про доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва прокурором інтересів держави в суді не узгоджуються з вищенаведеними вимогами законодавства, а отже розгляд судом поданої апеляційної скарги по суті є передчасним.

34. Верховний Суд наголошує, що дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду (у цьому випадку з апеляційною скаргою) підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд справи за поданою прокурором апеляційною скаргою.

35. При цьому саме лише посилання в апеляційній скарзі прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції з метою захисту інтересів держави.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду, зокрема від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

36. Верховний Суд також звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 (постанова від 26.05.2020) про те, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то скаргу прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, а отже наявні підстави для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК України.

37. Аргументи сторін та суду апеляційної інстанції, що не стосуються мотивів, наведених у цій постанові, а саме підстави позову та обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, Верховний Суд не аналізує з огляду на зазначені висновки щодо порушень норм процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Беручи до уваги наведені вище висновки, Верховний Суд вважає, що вимоги касаційної скарги є обґрунтованими, а тому її слід задовольнити частково, скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм процесуального права. У зв`язку з тим, що судом апеляційної інстанції не досліджено підстави та докази наявності повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі, Верховний Суд позбавлений можливості прийняти рішення щодо суті апеляційної скарги та вважає за доцільне застосувати повноваження, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.