розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017р. (суддя - Данилюк Т.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. (судді - Семененко Я.В., Бишевська Н.А.. Добродняк І.Ю. ) у справі за його позовом до Верхньодніпровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,

У квітні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Верхньодніпровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01 листопада 2014 року.

Ухвалою Верхньодніпровського міського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р., відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Зокрема посилався на те, що хоча предмет позову є аналогічним предмету позову, з яким він звертався у квітні 2015р., однак підстави позову є відмінними.

Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є така, що набрала законної сили постанова суду, а саме постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017р.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 107 КАС України (в редакції чинній на час подання адміністративного позову) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом; суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України (в зазначеній редакції) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі).

Таким чином, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у 2015 році ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, в якому просив зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч.1 ст. 13, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01 листопада 2014 року (справа №174/320/15-а).

Підставою звернення позивача до суду з позовом у справі №174/320/15-а були неправомірні, на думку позивача, дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07.05.2015р. (справа №174/320/15-а) у задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності у позивача пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за Списком №1.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015р. постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07.05.2015р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 01 листопада 2014 року.

Апеляційний суд дійшов висновку про наявність у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016р. постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017р. постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07.05.2015р. змінено в частині обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позову, а в іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що фактично відповідач не відмовляв позивачу у призначенні пенсії, а лише надав роз`яснення з приводу призначення пільгової пенсії, у зв`язку з чим, фактично спірні правовідносини між сторонами щодо наявності чи відсутності у позивача необхідного пільгового стажу не виникли, а тому суд першої інстанції передчасно, без вирішення цього питання відповідачем, надав оцінку наявності загального трудового та пільгового стажу позивача.

Предметом позову у справі, що розглядається (№174/226/17), є зобов`язання Верхньодніпровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01 листопада 2014 року.

Тобто, предмет позову у даній справі, та у справі №174/320/15-а є тотожними.

Разом з тим підстави звернення позивача до суду з даним позовом є відмінними, від обставин у справі №174/320/15-а.

Так, зі змісту адміністративного позову вбачається, що 21.03.2017р. позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Листом від 29.03.2017р. відповідач повідомив позивача про те, що про результати розгляду заяви його буде поінформовано додатково після розгляду справи судом.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду питання призначення йому пенсії на пільгових умовах, наслідком чого мало бути прийняття відповідачем рішення про призначення йому пенсії або про відмову у її призначенні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Тобто, звернення позивача до суду з позовом у справі що розглядається, фактично зумовлено порушенням відповідачем процедури розгляду його заяви про призначення пенсії і саме з протиправною бездіяльністю відповідача щодо розгляду його заяви від 21.03.2017р. позивач пов`язував підстави нового позову.

Отже, підстави позовних вимог у даній справі - №174/226/17 та у справі №174/320/15-а не співпадають і є різними, у зв`язку з чим підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України відсутні.

Крім того безпідставними є посилання судів попередніх інстанцій на те, що спір між позивачем та відповідачем вирішено судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки питання призначення позивачу пенсії на пільгових умовах (призначення чи відмова у її призначенні) так і залишилось не вирішеним.

За правилами ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, ухвали судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленянм справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. скасувати, а справу №174/226/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.