розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шестопалова Сергія Михайловича на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 (суддя Присяжнюк О.О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (головуючий суддя - Стойка О.В., судді: Попков Д.О., Пушай В.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Васильченко Лариси Володимирівни

до: 1.Великобурлуцької районної Державної адміністрації Харківської області, 2.Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Марченко Іллі Леонідовича, 3.Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Кривошея Віталія Олександровича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичної особи - підприємця Шестопалова Сергія Михайловича,

про скасування реєстрації,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Фізична особа - підприємець Васильченко Лариса Володимирівна звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Великобурлуцької районної Державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач-1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Марченко Іллі Леонідовича (далі - відповідач-2), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Кривошея Віталія Олександровича смт.Великий Бурлук, Харківська область (далі - відповідач-3), в якому просила суд визнати протиправними і скасувати рішення про державну реєстрацію суборенди земельної ділянки, індексний номер: 29958054 від 08.06.2016 15:17:27 державного реєстратора Марченко І.Л. Великобурлуцької районної державної адміністрації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48528521 від 05.09.2019 09:49:42 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Кривошей Віталія Олександровича (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

1.2. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що дії державного реєстратора та проведення повторної державної реєстрації суборенди земельної ділянки є незаконними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив їх скасувати.

1.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу - підприємця Шестопалова Сергія Михайловича (далі - третя особа).

1.4. Відповідач-1 заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що державний реєстратор діючи в межах повноважень, перевірив надані документи і встановив, що вони відповідають законодавству України.

1.5. Відповідач-3 вказував, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач набула право оренди не як підприємець, а як фізична особа.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 у справі №922/2726/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, позовні вимоги задоволено повністю.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. Фізичною особою - підприємцем Шестопаловим Сергієм Михайловичем до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 922/2726/19.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 у справі № 922/2726/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №922/2726/19 касаційну скаргу ФОП Шестопалова Сергія Михайловича залишено без руху до 20.04.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарги була оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, встановлено скаржнику строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. 09.04.2020 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з заявою про усунення недоліків у справі №922/2726/19 з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави.

3.5. 04.05.2020 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 17.06.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21.05.2020, зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 у справі № 922/2726/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

3.6. 01.06.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу від позивача, надісланий на адресу суду 29.05.2020.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" на території України продовжено карантин до 22.06.2020.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Враховуючи вказані норми чинного законодавства строк на подачу відзиву на касаційну скаргу є продовженим в силу вищевказаного Закону, тому суд приймає поданий позивачем відзив.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі третя особа у справі просить вказані рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що судом апеляційної інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 820/854/18.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на помилковість тверджень скаржника про застосування апеляційним судом норм права всупереч висновкам Верховного Суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 21.03.2006 № 97 затверджено проект відведення земельної ділянки зі ставком ОСОБА_1 та передано земельну ділянку в оренду строком на 49 років для рибогосподарських потреб на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 20,6605 га.

24.03.2006 між Відповідачем-1 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 20,6605 га, з них: під пасовищами - 9,2783 га, під господарським шляхами- 0,3080 га, дамба -0,0335га, під болотами - 0,6583 га, водне дзеркало - 9,9425 га, сіножаті - 0,4399 га, терміном на 49 років.

5.2. Також, розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 17.11.2010 № 340 погоджено укладання договору суборенди ОСОБА_1 на земельну ділянку на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 20,6605 га.

18 листопада 2010 року між ОСОБА_1 (орендар) та Третьою особою (суборендар) укладено Договір суборенди земельної ділянки, що знаходиться в користуванні орендаря згідно з договором оренди від 24.03.2006.

5.3. Встановлено також, що ОСОБА_1, орендар за Договором оренди, помер 13.01.2012.

5.4. Успадкування права на оренду земельної ділянки, що було надано ОСОБА_1, Васильченко Лариси Володимирівни (Позивач у справі) підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.10.2012, посвідченого державним нотаріусом Марченко Н.І.

5.5. Позивач, набувши право оренди на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, звернулася до відповідача-2 щодо реалізації зазначеного права та на підставі розпорядження голови Великобурлуцької РДА від 18.08.2015 за №199 між сторонами укладено Додаткову угоду від 23.09.2015 до Договору оренди від 24.03.2006, за змістом якої Позивач отримала статус орендаря на умовах зазначеного Договору.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку право оренди Позивачки на підставі зазначеної угоди зареєстровано нею 19.04.2016.

5.6. Встановлено, що 08.06.2016 державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації речових прав Великобурлуцької районної державної адміністрації Марченко І.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29958054, а саме про державну реєстрацію суборенди земельної ділянки.

5.7. Також встановлено, що 05.09.2019 державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації речових прав Великобурлуцької районної державної адміністрації Кривошеєм В.О. прийнято рішення про повторну державну реєстрацію суборенди земельної ділянки, індексний номер :48528521 від 05.09.2019 09:49:42.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, який підтримав апеляційний господарський суд, виходив з того, що при прийнятті спірного рішення порушено вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

6.2. Також апеляційний суд визнав, що оскільки ОСОБА_1, орендар за Договором оренди, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, отже дія Договору оренди припинилася, починаючи із зазначеної дати.

Щодо Договору суборенди на зазначену земельну ділянку від 18.11.2010 року, то в силу вимог його п.4.5 та п/п б ч.4 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" його дія також припинилася через припинення Договору оренди.

6.3. Обставини фактичного виконання Третьої особою умов Договору суборенди не входять до предмету дослідження в межах даної справи та не впливають на оцінку правовідносин сторін в межах предмету заявлених позовних вимог.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України у редакції станом на момент подання касаційної скарги (далі ГПК (1798-12) ):

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, касаційну скаргу подано з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 287 ГПК.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

7.3. Відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема, із того, що скаржник обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених наведеним пунктом частини 2 статті 287 ГПК, і таке обґрунтування полягало у неврахуванні судом апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 № 820/854/18.

7.4. Дослідивши доводи касаційної скарги та заперечень на неї колегія суддів касаційного суду приймає до уваги таке.

7.5. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 820/854/18 за участі тих же учасників справи та про той же предмет, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, серед іншого зазначено, що:

"20. У справі, що розглядається, спір виник стосовно правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права за договором суборенди, укладеного між ОСОБА_1 та Шестопаловим С.М., з підстав існування чинного договору оренди цієї ж земельної ділянки укладеного Великобурлуцькою районною державною адміністрацією з ОСОБА_1., право на яке в подальшому перейшло Васильченко Л.В . Відтак, у даній справі фактично оскаржується чинність договору оренди, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію речового права, тобто існує спір між двома суб`єктами господарської діяльності щодо права оренди на земельну ділянку (чинності одного з договорів оренди землі).

25. Оскільки спірні правовідносини фактично виникли між фізичною особою-підприємцем Васильченко Л.В. та фізичною особою-підприємцем Шестопаловим С.М. стосовно права оренди на земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України (1798-12) ."

7.6. Отже в даній постанові було прямо заначено, що даний спір є саме господарсько-правовим, оскільки в ньому наявний спір саме про право, що, в свою чергу, вимагає оцінки, яке саме право позивача порушене, оспорюване чи невизнане, ким саме, яким чином та чи вірно обраний спосіб захисту на відновлення порушеного права.

При цьому, слід зазначити, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, в якій більше деталізовано вищевказані правові позиції, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (див. пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Подібні висновки викладені і в п.п.71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17.

Проте, фізична особа-підприємець Шестопалов С.М., право суборенди якої оспорюється у даній справі, що переглядається, залучена судом не в якості відповідача, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, що вже саме по собі є підставою для скасування прийнятих у справі рішень.

7.7. Крім того, у п.п.60-62 наведеної постанови від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 ВП ВС вказала, що за змістом абзацу першого частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру, а також на час ухвалення судами першої й апеляційної інстанцій оскаржених рішень, у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів позивачки. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а).

Відтак, позивачка, звертаючись до суду, обрала спосіб захисту її порушеного права, який узгоджувався зі змістом статей 26 і 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у вказаній редакції.

7.8. Також, суди зазначили, що даний спір є спором про право користування спірною земельною ділянкою, тобто існує спір між двома суб`єктами господарської діяльності щодо права оренди на земельну ділянку.

Разом з цим, при розгляді даної справи суди виходили з того, що на момент проведення державної реєстрації договору суборенди та прийняття спірного рішення про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки №29958054 від 08.06.2016, право оренди вказаної земельної ділянки вже було зареєстровано в державному реєстрі речових прав 19.04.2016 за Васильченко Л.В .

Таким чином, державний реєстратором не було встановлено відсутності суперечностей між вже зареєстрованим правом оренди земельної ділянки за Васильченко Л.В. та заявленим правом суборенди Шестопалова С.М. на підставі договору суборенди з ОСОБА_1 .

Відтак, здійснивши аналіз діючого законодавства, місцевим судом встановлено, а апеляційним судом підтримано, що відповідачі, приймаючи вказані рішення, порушили вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ) щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Однак судами чітко не конкретизовано в оскаржуваних рішеннях, між якими саме зареєстрованими правами учасників справи чи інших осіб є суперечливість та взаємовиключність та яким чином це порушує права позивача, в т.ч., не проаналізовано та належним чином не досліджено, чи є право оренди земельної ділянки аналогічним та рівнозначним праву суборенди цієї ж земельної ділянки, тобто, чи є вони дійсно суперечливим та взаємовиключними.

7.9. Разом з цим, як слідує з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, місцевим судом не надано взагалі ніякої оцінки одному з головних доводів позивача про те, що договір суборенди не пройшов державної реєстрації, а тому є не укладеним, та впливу цього факту, в разі підтвердження, на результат розгляду спору.

7.10. Також апеляційний суд вирішив, що оскільки ОСОБА_1, орендар за Договором оренди, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, дія Договору оренди припинилася, починаючи із зазначеної дати. Позивач, набувши право оренди на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, звернулася до відповідача-2 щодо реалізації зазначеного права та на підставі розпорядження голови Великобурлуцької РДА від 18.08.2015 за №199 між сторонами укладено Додаткову угоду від 23.09.2015 до Договору оренди від 24.03.2006, за змістом якої Позивач отримала статус орендаря на умовах зазначеного Договору. Зазначена Додаткова угода не визнана недійсною в передбаченому законом порядку, отже, уклавши цю Угоду, що містить посилання на умови Договору оренди від 24.03.2006, сторони в такій формі, за висновком суду апеляційної інстанції, уклали саме новий договір оренди спірної земельної ділянки.

Разом з тим, апеляційним судом, з врахуванням п.40 Договору оренди, не спростовано належним чином висновки місцевого суду, що 23 вересня 2015 року між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Васильченко Ларисою Володимирівною на підставі вищевказаного розпорядження голови Великобурлуцької РДА від 18.08.2015 за №199 укладено саме додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006, зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємство Центр державного земельного кадастру за № 040668900003, відповідно до якої внесено зміни у договір від 24.03.2006 та зазначено орендарем земельної ділянки Васильченко Ларису Володимирівну .

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України визначає:

"3. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Шестопалова Сергія Михайловича, скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.