Компанія звернулася до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Підприємства основного боргу 80 451 341,54 грн, 7 985 778,64 грн - 3 % річних, 79 219 469,61 грн - інфляційних та 12 919 981,03 грн - пені за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу №843/14-ТЕ-6 від 27.12.2013 щодо повної та своєчасної оплати природного газу. Крім того, Компанія просила стягнути з Підприємства суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю - продаж природного газу №843/14-ТЕ-6 від 27.12.2013р. в частині повної та своєчасної оплати природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі №905/304/18, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Підприємства на користь Компанії 80451341,54 грн основного боргу, 7985778,63 грн 3% річних, 79068964,36 грн інфляційних втрат, 5780889,82 грн пені, 591804,78 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №843/14-ТЕ-6 від 27.12.2013 в частині повної та своєчасної оплати за природний газ, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про правомірність стягнення з Підприємства суми основного боргу, а також нарахованих на неї інфляційних витрат за перерахунком суду та 3% річних. У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені рішення попередніх інстанцій мотивовані відсутністю підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на положення статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон), оскільки нарахування пені за Договором не має здійснюватися з 07.02.2015 на підставі положень Закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Компанія, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення розміру пені в сумі 7 139 091,21 грн. та інфляційних втрат в розмірі 120 505,25 грн., у скасованій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

2.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Компанія мотивує свою касаційну скаргу наступним: прийняттям попередніми судовими інстанціями судових рішень, в оскаржуваній частині, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні та постанові, обставинам справи; прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону, пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику", статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 11, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, а тому Закон не поширює свою дію на спірні правовідносини. Крім того, Компанія наголошує на тому, що місцевий суд, з яким погодився й апеляційний, безпідставно здійснив перерахування інфляційних втрат, у зв`язку з чим в цій частині було неправомірно відмовлено Компанії у задоволенні позову, посилаючись на правильність розрахунку останньої.

Доводи інших учасників справи

Підприємство відзив на касаційну скаргу не надало.

3.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій з`ясовано та зазначено таке:

- 27.12.2013 між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №843/14-ТЕ-6 (далі -договір).

Відповідно до умов укладеного Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) договору:

- продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (пункт 1.1);

- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності)(пункт 1.2);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);

- у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2).;

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця(пункт 3.3).;

- не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4);

- за змістом пункту 5.2 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2014 до договору купівлі-продажу природного газу №843/14-ТЕ-6 від 27.12.2013) ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091 грн, крім того ПДВ 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн;

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11).

На виконання умов договору Компанією було передано у власність Підприємства природний газ на загальну суму 80 451 341,54 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак, Підприємством оплату за природний газ не здійснено, що і стало підставою для звернення Компанії до суду з даним позовом.

Через невиконання Підприємством свого зобов`язання з оплати поставленого природного газу Компанією були нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) 3% річних,та інфляційні, а також на підставі пункту 7.2 договору нарахована пеня.

Матеріалами справи підтверджено існування заборгованості Підприємства перед Компанією за природний газ у сумі 80 451 341,54 грн., при цьому жодних заперечень зі вказаною сумою боргу у Підприємства не існувало під час розгляду справи.

Перевіривши здійснений Компанією розрахунок 3% річних та "інфляційних витрат", керуючись статтею 625 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 7 985 778,63 грн. - 3% річних та 79 068 964,36 грн. "інфляційних витрат". В іншій частині позову (решти суми інфляційних втрат) відмовлено.

Судами відмовлено у стягненні пені з посиланням на положення Закону.

Предметом касаційного оскарження у даній справі стало питання щодо правомірності відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені у заявленому Компанією до стягнення розмірі та інфляційних втрат (у сумі 120 505,25 грн.).

В іншій частині судові рішення попередніх інстанцій позивачем не оскаржуються.

4.ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ЦК України:

частина друга статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти;

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

- зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

частина перша статті 612:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;

частина друга статті 625:

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частина перша статті 655:

- за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

частина перша статті 692 :

- покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

ГК України:

- господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;

частина перша статті 230:

- штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання;

частина шоста статті 232 :

- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) :

- метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного;

- енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія (підпункт 1.5).

частина друга статті 2:

- до завершення антитерористичної операції встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/ виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Закон України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) :

- "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів;

- "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві;

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону):

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

пункт 1 частини першої статті 13 :

- залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

ГПК (1798-12) України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Компанії щодо відмови у стягненні пені в сумі 7 139 091,21 грн, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати природного газу, а також часткової відмови у стягненні на користь Компанії нарахованих інфляційних втрат в сумі 120 505,25 грн.

Так, відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як встановили суди попередніх інстанцій у зв`язку з невиконанням Підприємством умов договору Компанією нарахована та заявлена до стягнення у цій справі 12 919 981,03 грн пені.

Разом з тим, у статті 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", який набрав чинності 07.02.2015, (далі по тексту - Закон) зазначається, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами- виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" (705-2012-п) гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 (747-98-п) у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону, встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

У Законі України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) зазначається, що: "енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу вимог чинного законодавства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 913/66/18 від 18.01.2019 та постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 905/3272/16 та від 25.10.2018 у справі № 905/2949/17.

З огляду на наведене, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи Компанії в касаційній скарзі про те, що норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) не підлягають застосуванню до позивача у справі, оскільки він не був і не є енергопостачальною компанією відповідно до визначення, яке міститься в пункті 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", а природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів, відповідно до положень статті 275 Господарського кодексу України та статті 714 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у редакції, чинній на момент прийняття Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у редакції, чинній на момент прийняття Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності Підприємства є, зокрема постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідно до пункту 2.1 статуту Підприємства встановлено, що основною метою та видами його діяльності є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення споживачам.

Тобто, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, Підприємство є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у м. Горлівка Донецької області (місцезнаходження відповідача до 06.02.2017) та у с. Щурове, м. Лиман Донецької області (місцезнаходження відповідача з 06.02.2017 та по цей час), які згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 (1053-2014-р) та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 (1275-2015-р) віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Отже, встановивши, що Компанія є енергопостачальною організацією, а Підприємство є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Підприємства пені у сумі 7 139 091,21 грн за період, починаючи з 07.02.2015, враховуючи поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Доводи касаційної скарги Компанії про безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, спростовуються вище викладеним, а тому відхиляються Судом як безпідставні.

Стосовно вимоги Компанії про стягнення з Підприємства інфляційних втрат, Касаційний суд вважає вказати наступне.

Місцевим господарським судом був здійснений власний перерахунок заявлених Компанією до стягнення з Підприємства інфляційних втрат, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги були задоволені частково у сумі 79 068 964,36 грн за загальний період з березня 2014 року по вересень 2017 року, оскільки судом встановлено невірно визначений період нарахування інфляційних втрат за зобов`язаннями жовтня 2014р., а саме, визначено початковий період нарахування інфляційних втрат починаючи з місяця, у якому мав бути здійснений платіж, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто розрахунок за зобов`язаннями жовтня 2014р позивачем здійснено з 01.11.2014, тоді як відповідач повинен був здійснити оплату у строк до 14.11.2014, тому нарахування інфляційних за жовтень 2014 року повинно було бути здійснено з 01.12.2014.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції, з яким також погодився і суд апеляційної інстанції, правильно здійснив перевірку розрахунків та власне перерахування інфляційних втрат з урахуванням встановлених ним обставин щодо періоду нарахування інфляційних втрат у справі та задовольнив позовні вимоги Компанії в цій частині позову частково, при цьому правомірно відмовивши у стягненні неправомірно нарахованих Компанією 120 505,25 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях в даній справі, що переглядається, про часткове задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм вищевказаного законодавства, а також до встановлених обставин справи.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, Компанія не спростувала наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені Компанією у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Компанію, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 зі справи №905/304/18 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.