розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 (суддя Іванчулинець Д.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 (головуючий суддя Коваль Р.Й., судді: Большакова О.О., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Закарпаттявторкольормет" до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ДП "Закарпаттявторкольормет" звернулося до суду з позовом до ДПІ у м.Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 №0000622341, №0000633500.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2013, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, відповідач посилається на обставини, встановлені у акті перевірки. Зокрема, щодо даних системи автоматичного співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та недоліками первинних документів, які надано на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій. Доводів щодо порушення судами норм матеріального, процесуального права відповідачем не наведено. Відповідач вказує, що податкове повідомлення-рішення №0000622341 частково скасовано у адміністративному порядку, разом з тим, податкове повідомлення-рішення №0000633500 відповідач вважає законним і таким, що не підлягає скасуванню.

У свою чергу, позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №807/3382/13-а.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2019 попередній розгляд справи призначено на 03.09.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, у період з 10.12.2012 по 16.04.2013 податковим органом проведено планову виїзну перевірку ДП "Закарпаттявторкольормет" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.201

За результатами перевірки складено акт від 16.04.2013 №1192/22-0/25434320. Відповідно до висновків акта позивачем порушено вимоги:

пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.1, 138.2, 138.10 статті 138, пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (2755-17) , статтей 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (z0168-95) , пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 №127/595, в результаті чого знижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 293369,00грн., у тому числі: 1 - 4 квартали 2010 року, 1, 3 квартал 2011 року та 2 квартал 2012 року;

підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 199.2, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, статтей 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 №127/595, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 186518,00грн. за періоди: січень 2010 року - березень 2010 року, травень 2010 року - березень 2011 року, червень, серпень та грудень 2011 року, січень - березень та червень 2012 року.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень 26.04.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000633500 на суму податку на прибуток в розмірі 357848,75грн. (у тому числі: штрафні санкції - 64 479,75грн.) та №0000622341 на суму податку на додану вартість в розмірі 207845,75грн. (у тому числі: штрафні санкції - 40411,75грн.).

За результатами адміністративного оскарження ГУ Міністерства доходів і зборів у Закарпатській області прийнято рішення 11.07.2013 №177/10/10-244 про:

збільшення визначеного податковим повідомлення-рішення від 26.04.2013 №0000633500 суми податку на прибуток підприємства на 125,00грн. та суми штрафних санкцій - на 31,25грн.;

часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 №0000622341 в частині 20641,00грн. податку на додану вартість та 5153,25грн. штрафних санкцій;

залишення без задоволення скарги ДП "Закарпаттявторкольормет" на податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді від 26.04.2013 №0000633500, №0000622341 (у частині 146793,00грн. податку на додану вартість та 35248,50грн. штрафних санкцій).

Рішенням Міністерство доходів і зборів України від 19.08.2013 №9278/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді від 26.04.2013 №0000622341 та №0000633500 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Не погодившись з означеними рішеннями ДП "Закарпаттявторкольормет" звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження. Суд вказав, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №334/94) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами абзацу другого пункту 5.3.9 Закону №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 та 198.6 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 статті 199 ПК України).

Як встановлено судами, позивач дотримується вимог, які пред`являються до виду діяльності "обробка металевих відходів та брухту", про що свідчить наявність відповідних ліцензій: у періоді, що підлягав перевірці, підприємство мало ліцензії серії АВ №548780 від 12.07.2007 та серії АВ №548744 від 12.07.2007 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів та заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки металобрухту кольорових і чорних металів позивачем укладено із Західно-Українським АТ "Вторкольормет", ТОВ "Фонд досліджень та розвитку" договори оренди адміністративного та виробничого корпусів, виробничої площадки, брухтопереробного, вантажопідйомного обладнання та іншого майна. На балансі підприємства окрім того, на права власності обліковуються та використовуються в господарській діяльності вагове обладнання, вимірювальні засоби, що забезпечують проведення радіаційного контролю, та інші спеціалізовані машини та обладнання, транспортні засоби тощо.

Відповідно у трудових відносинах з підприємством перебуває достатня кількість висококваліфікованих фахівців, необхідних для забезпечення такого виду діяльності, зокрема середньооблікова кількість працюючих у 2010 року на даному підприємстві складала 20 осіб.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в акті перевірки від 16.04.2013 №1192/22-0/25434320 відповідач посилаючись на відомості системи авторизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, наводить інформацію щодо податкового стану ТОВ "Металонг-Інвест" (ліквідовано) та ТОВ "ВП "Вторзаготметал" (до ЄДР внесено запис про відсутність підприємства за місцезнаходження).

Судами з`ясовано, що в акті перевірки відсутня інформація щодо періоду, з якого ТОВ "ВП "Вторзаготметал" неможливо встановити за місцем реєстрації, але на момент здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "ВП "Вторзаготметал" та ТОВ "Металонг-Інвест", останні перебували на податковому обліку в органах Державної податкової служби та знаходилися за своєю юридичною адресою, при цьому за фактом поставки товару від них отримано відповідні первинні документи, справжність підписів та печаток в яких не заперечується перевіряючими особами: видаткові накладні, закупівельні акти, банківські виписки та податкові накладні.

Судами зауважено, що у період з 01.10.2009 по 30.09.2012 позивач у межах здійснення своєї фінансово-господарської діяльності не придбавав у ТОВ "ВП "Вторзаготметал" та ТОВ "Металонг-Інвест" послуг з транспортування вантажу.

Взаємовідносини позивача із зазначеними контрагентами визначені договорами від 11.01.2010 №11/01-10 та від 01.05.2010 №01/05-10, згідно яких ТОВ "ВП "Вторзаготметал" та ТОВ "Металонг-Інвест" - продавці зобов`язуються передати у власність товар, а ДП "Закарпаттявторкольормет" - покупець зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити товар, тобто брухт та відходи чорних металів. За умовами укладених договорів поставка металобрухту здійснюється автотранспортом, замовлення якого і усі необхідні переговори та дії покладалися на продавця.

Суди дійшли висновку, що з огляду на наведене, оскільки відсутні відносини між ДП "Закарпаттявторкольормет" та перевізниками при виконанні договорів, укладених з ТОВ "ВП "Вторзаготметал" та ТОВ "Металонг-Інвест", позивачем не понесено витрати з доставки товару, як наслідок у позивача відсутні товарно-транспортні накладні. Відсутність товарно-транспортної накладної самостійно не свідчить про відсутність господарської операції між позивачем та контрагентами, якщо такі операції підтверджені іншими первинними документами. Зокрема, факт передачі товару від контрагентів позивачу та набуття позивачем на цей товар права власності за даними укладених договорів підтверджується закупівельними актами, що були надані відповідачу під час перевірки у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, суди вважали, що позивач мав достатньо трудових ресурсів та виробничих потужностей для можливості придбання підприємством значних обсягів металобрухту від постачальників, у тому числі й від ТОВ "ВП "Вторзаготметал" та ТОВ "Металонг-Інвест". Ділова мета в діях позивача - придбання у ТОВ "ВП "Вторзаготметал"" та ТОВ "Металонг-Інвест" брухту та відходів чорних металів, які підприємство у подальшому реалізувало на адресу покупців, зокрема, ТОВ "Трансмет", ТОВ "Українська торгівельна компанія", ТОВ фірма "Карпати ЛТД" та інших, отримуючи від зазначених операцій дохід, що перевищує витрати підприємства у зв`язку з його придбанням.

Судами вказано, що вищезазначені операції підтверджуються: витратними накладними, банківськими виписками, що свідчать про оплату поставленого товару, залізничними квитанціями, виданими підрозділами Укрзалізниці, якими здійснювалася доставка товару, податковими накладними, виписаними позивачем за фактом поставки товару, іншими первинними документами, необхідність яких визначена Законом України "Про металобрухт" (619-14) (акт приймання-передачі товару, акт походження металів чорних вторинних - ДСТУ 4121-2002, посвідчення на відповідність вимог пожежної, вибухової, екологічної та радіаційної безпеки).

З урахування встановлених обставин, які підтверджено відповідними доказами, суди дійшли правомірного висновку, що на підприємстві мало місце фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ "ВП "Вторзаготметал" та ТОВ "Металонг-Інвест", що спричинило реальні зміни майнового стану ДП "Закарпаттявторкольормет". Фактично позивач придбав брухт чорних металів з метою перепродажу третім особам та дані дії не суперечать умовам договорів та вимогам чинного законодавства України.

Також, з матеріалів справи вбачається, що податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту підприємства на суму придбаних у ТОВ "Ельгуна Стілл" послуг з організації перевезень вантажів.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилався на акт перевірки ТОВ "Ельгуна Стілл" від 14.03.2012 №4/22-5/34902709, відповідно до якого останнє мало господарські взаємовідносини з постачальником ТОВ "Майстерня заходів", який відсутній за податковою адресою, та постачальниками ТОВ "Актив Медія", ТОВ "Сакбі", ТОВ "Агенство", підписи в податковій звітності яких є підробленими.

Суд першої інстанції встановив, апеляційним судом підтверджено, що позивач з вказаними підприємства господарських відносин не мав, договори не укладав і розрахунки не проводив.

На підставі договору від 25.02.2011 №02/11, укладеним між позивачем та ТОВ "Ельгуна Стілл", останній був зобов`язаний надати послуги з організації перевезень вантажів, які полягають у наступному: а) визначення типів та кількості автомобілів, необхідних для здійснення перевезень вантажів в залежності від обсягу та характеру перевезень, забезпечення подання транспортного засобу за всіма пунктами завантаження; б) подання на завантаження справного транспортного засобу, придатного для перевезення відповідного виду вантажу; в) організація доставки вантажу Замовника в пункт призначення та видача його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу); г) прийняття на себе відповідальності за збереження на шляху вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом; д) за згодою із Замовником здійснення завантаження вантажу в транспортний засіб.

Факт виконання придбаних у ТОВ "Ельгуна Стілл" послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять усі необхідні реквізити, банківськими виписками та податковими накладними, наданими під час перевірки відповідачу у повному обсязі.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ "Ельгуна Стілл" є такими, що здійснені без мети реальних наслідків.

Висновки податкового органу ґрунтуються на даних акту від 14.03.2012 №4/22-5/34902709 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ельгуна Стілл" з питань взаємовідносин з платниками податків за березень 2011 року та квітень 2011 року".

Суд першої інстанції зауважив, що позивач не є структурним підрозділом ТОВ "Ельгуна Стілл", а є самостійною юридичною особою, яка має окремий баланс, поточні рахунки в банківських установах, печатку зі своїм найменуванням та реквізитами. Отже, в разі наявності будь-яких порушень порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Ельгуна Стілл", вони не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, судами вказано, що висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту підприємства на суму придбаних у ТОВ "Ельгуна Стілл" послуг є безпідставним.

Також, актом перевірки визначено завищення позивачем валових витрат підприємства, які понесені ДП "Закарпаттявторкольормет" за фактом придбання у ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 . металоконструкцій та батарей чавунних.

Судами встановлено, що у період з 01.10.2009 по 30.09.2012 позивач у межах здійснення своєї фінансово-господарської діяльності не придбав у ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 брухту та відходів чорних металів. Відповідно до первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, а саме: за даними отриманих від ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 накладних позивач придбав у зазначених приватних підприємців металоконструкції б/в та батареї чавунні б/в, інших документів, які б свідчили, що реалізовані ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 вироби є металобрухтом підприємство не отримувало.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про металобрухт", металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про металобрухт" ліцензуванню не підлягає діяльність фізичних осіб - суб`єктів господарювання і юридичних осіб, пов`язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності.

Судом встановлено, що підприємство не отримувало від ПП ОСОБА_1 . та ПП ОСОБА_2 актів списання або інших документів, що містять рішення цих власників металоконструкцій б/в та батарей чавунних б/в про визнання їх такими, що втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу чи мають непоправний брак. Отже, придбані у ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 вироби не набували для останніх статусу металобрухту.

Відтак, ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 . по відношенню до позивача не здійснювали діяльності, пов`язаної із заготівлею та переробкою брухту чорних металів, внаслідок чого не мали необхідності отримувати відповідну ліцензію.

Як досліджено судами попередніх інстанцій, накладні від ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 містять назву документа, дату його складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а також власний підпис ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, що дає можливість ідентифікувати осіб, що брали участь в здійсненні господарської операції.

Рішенням посадових осіб підприємства придбаний товар був визначений, як металобрухт та в подальшому був реалізований ВАТ "Славутський РМЗ". В акті перевірки міститься інформація щодо наявності на підприємстві актів про переведення придбаних ТМЦ в брухт та відходи чорних металів.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суди правомірно вважали, що висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат, які понесені позивачем за фактом здійснення господарської операції з ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, є безпідставними та непідтвердженими.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, вважає, що судами попередніх інстанцій на підставі вірно встановлених обставин справи, надавши оцінку доводам сторін, оцінивши докази, зроблено правомірний висновок про задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.