1.1. У березні 2019 року керівник Київської місцевої прокуратури № 9 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" (далі - ТОВ "Смарт-Девелопмент") про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 1442/5506 від 20.09.2018 "Про передачу ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелів, офісних будівель та торгівельних приміщень з підземним паркінгом, на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі м. Києва" (далі - спірне рішення); визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки № 1401 від 22.12.2018, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Смарт-Девелопмент" (далі - Договір оренди).

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Київської місцевої прокуратури № 9 зазначає, що ТОВ "Смарт-Девелопмент" як власник нерухомого майна площею 22,00 кв. м, яке знаходиться на земельній ділянці на вул. Механізаторів, 3 в м. Києві, згідно зі спірним рішенням Київської міської ради незаконно отримав в оренду земельну ділянку територіальної громади міста Києва площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) (далі - спірна земельна ділянка) за зазначеною адресою для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, оскільки площа земельної ділянки, наданої Київською міською радою ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду, у 27 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване. Тому, на думку керівника Київської місцевої прокуратури № 9, право користування на іншу площу земельної ділянки (вільну від нерухомого майна) могло набуватись лише на конкурентних засадах. Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в межах санітарно-захисної зони, де заборонено будівництво житлових та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

При цьому, на думку керівника Київської місцевої прокуратури № 9, зазначене рішення Київської міської ради прийнято із порушеннями статті 114, частини 2 статті 124, статті 134 Земельного кодексу України, а тому керівник Київської місцевої прокуратури № 9 вважає, що таке рішення, а також укладений між Київською міською радою і ТОВ "Смарт-Девелопмент" на підставі цього рішення Договір оренди земельної ділянки від 22.12.2018 є незаконними.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 910/2942/19, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Київська міська рада прийняла правомірне рішення, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Смарт-Девелопмент" у зв`язку з набуттям права власності на майно. Також господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що, враховуючи положення 124, 134 Земельного кодексу України (2768-14) , а також те, що на земельній ділянці на вул. Механізаторів, 3, переданій Київською міською радою у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент" спірним рішенням, знаходиться нерухоме майно, належне ТОВ "Смарт-Девелопмент" на праві власності, твердження прокурора про незаконне надання ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки є безпідставним. При цьому господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 20.09.2018 № 1442/5506, а тому й відсутні підстави для визнання недійсним спірного Договору оренди земельної ділянки. Крім того, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи прокурора щодо незаконності передачі ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду під будівництво спірної земельної ділянки, яка знаходиться у межах санітарно-захисної зони, та зазначили, що законодавство встановлює лише заборону проведення робіт на земельній ділянці, на якій створена санітарно-захисна зона, а не заборону передавати в оренду таку земельну ділянку. Сам по собі факт передачі в оренду земельної ділянки не означає автоматичного початку процесу будівництва, а питання законності зведення будинків і споруд на земельній ділянці, яка включає санітарно-захисну зону, не належить до компетенції Київської міської ради.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 і рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/2942/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся перший заступник прокурора міста Києва із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/2942/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги перший заступник прокурора міста Києва зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку першого заступника прокурора міста Києва, висновки господарських судів попередніх інстанцій про законність відведення Київською міською радою в користування ТОВ "Смарт-Девелопмент" спірної земельної ділянки є помилковими, а господарські суди при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосували статтю 377 Цивільного кодексу України, статті 114, 120, 124, 125, 134, 135 Земельного кодексу України та порушили положення статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник звертає увагу на те, що спірним рішенням Київської міської ради передано ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельну ділянку не для обслуговування та експлуатації на ній нежитлового об`єкту (АЗС), а для нового будівництва. При цьому, перший заступник прокурора міста Києва зазначає, що про відведення землі саме для нового будівництва, а не під існуючий на ній об`єкт нерухомості, свідчить також і той факт, що площа спірної земельної ділянки у 27 разів перевищує площу майна. Крім того, перший заступник прокурора міста Києва наголошує, що, відповідно до наявних у матеріалах цієї справи висновку державної експертизи від 10.08.2017 та витягу з Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка повністю знаходиться в санітарно-захисній зоні та щодо неї встановлені обмеження. Також перший заступник прокурора міста Києва зазначає, що судами не враховано того, що в цьому випадку право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,0599 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, а тому в подальшому не міг відбутися перехід такого права до ТОВ "Смарт-Девелопмент".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Смарт-Девелопмент" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення господарських судів попередніх інстанцій залишити без змін. ТОВ "Смарт-Девелопмент зазначає, що чинне законодавство України не містить правових норм, які би прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, або ж ставили в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходяться. Також ТОВ "Смарт-Девелопмент" зазначає, що прокурор помилково ототожнює поняття "передання в оренду" і поняття "будівництво". Зокрема, сам по собі факт передання в оренду не означає автоматичного початку процесу будівництва, а питання законності або незаконності зведення будинків і споруд на земельній ділянці, яка включає санітарно-захисну зону, належить до компетенції інших органів державної влади, а не до компетенції Київської міської ради чи місцевої прокуратури. Додатково ТОВ "Смарт-Девелопмент" зазначає, що на цей час жодних порушень встановленої санітарно-захисної зони не зафіксовано, будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей, в межах санітарно-захисної зони на земельній ділянці не здійснюється, а тому твердження прокурора про порушення статті 114 Земельного кодексу України є безпідставними. Також ТОВ "Смарт-Девелопмент" наголошує, що законодавством передбачена можливість зміни обмежень у використанні земельних ділянок, що дає змогу ТОВ "Смарт-Девелопмент" у встановленому законодавством порядку усунути санітарно-захисну зону у разі, якщо відпаде у ній необхідність. При цьому, на думку ТОВ "Смарт-Девелопмент", у цій справі має місце недоведеність прокурором законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах з оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних із розпорядженням землями комунальної власності, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі Договору купівлі-продажу від 02.11.2011 ТОВ "Смарт-Девелопмент" є власником нежилого будинку - будівлі АЗС № 18 (літ. А) загальною площею 22,00 кв.м, розташованого на земельній ділянці на вул. Механізаторів, 3 у місті Києві, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.12.2011 внесений відповідний запис № 32738093.

4.3. Київською міською радою 20.09.2018 було прийнято рішення № 1442/5506 "Про передачу ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі міста Києва" (далі - спірне рішення), яким вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі міста Києва (пункт 1);

- передати ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) у зв`язку із набуттям права власності на майно (пункт 2).

4.4. Одночасно судами установлено, що станом на дату передачі цим рішенням у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:186:0005) будь-якої іншої земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 3, не існувало.

4.5. На підставі спірного рішення 22.12.2018 між Київською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Смарт-Девелопмент" (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки.

4.6. Відповідно до умов цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,0599 га на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі міста Києва (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005), для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом (пункти 1.1, 2.1 Договору оренди).

4.7. Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди, земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

4.8. Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Договору оренди, сторони підтверджують, що земельна ділянка передається в оренду у придатному для її використання стані та вважається переданою Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди. Право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

4.9. Пунктом 3.1 Договору оренди встановлено, що Договір укладено на 10 років.

4.10. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що з наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди ТОВ "Смарт-Девелопмент" на земельну ділянку площею 0,0599 га на вул. Механізаторів, 3 (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) було зареєстровано 22.12.2018, номер запису 29623578.

4.11. За доводами керівника Київської місцевої прокуратури № 9 спірне рішення Київської міської ради прийнято із порушенням законодавства, а тому керівник Київської місцевої прокуратури № 9 вважає, що це рішення, а також укладений між Київською міською радою і ТОВ "Смарт-Девелопмент" на його підставі Договір оренди земельної ділянки від 22.12.2018, є незаконними.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 1442/5506 від 20.09.2018 "Про передачу ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелів, офісних будівель та торгівельних приміщень з підземним паркінгом, на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі м. Києва" та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки № 1401 від 22.12.2018, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Смарт-Девелопмент".

5.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Київська міська рада прийняла правомірне рішення, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Смарт-Девелопмент" у зв`язку з набуттям права власності на майно. Також господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що, враховуючи положення 124, 134 Земельного кодексу України (2768-14) , а також той факт, що на земельній ділянці на вул. Механізаторів, 3, переданій Київською міською радою у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент", знаходиться нерухоме майно, належне ТОВ "Смарт-Девелопмент" на праві власності, твердження прокурора про незаконне надання ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки є безпідставним. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 20.09.2018 № 1442/5506, а тому й відсутні підстави для визнання недійсним спірного Договору оренди земельної ділянки. Крім того, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи прокурора щодо незаконності передачі ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду під будівництво спірної земельної ділянки, яка знаходиться у межах санітарно-захисної зони та зазначили, що законодавство встановлює лише заборону проведення робіт на земельній ділянці, на якій створена санітарно-захисна зона, а не заборону передавати в оренду таку земельну ділянку.

5.4. Однак, Верховний Суд вважає, що зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій зроблені без установлення всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на предмет і підстави заявленого позову.

5.5. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

5.6. За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

5.7. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 1), визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).

5.8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.9. Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

5.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі Договору купівлі-продажу від 02.11.2011 ТОВ "Смарт-Девелопмент" є власником нежилого будинку - будівлі АЗС № 18 (літ. А) загальною площею 22,00 кв.м., розташованого на земельній ділянці на вул. Механізаторів, 3 у місті Києві, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.12.2011 внесений відповідний запис № 32738093.

5.11.Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

5.12. Згідно з частинами 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

5.13. Таким чином, вказані норми права прямо пов`язують надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці певної будівлі чи споруди.

5.14. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи прокурора про перевищення площі земельної ділянки у 27 разів над площею нерухомого майна, на якій воно знаходиться, мотивуючи це тим, що жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

5.15. Проте, при ухваленні судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що спірним рішенням Київської міської ради "Про передачу ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелів, офісних будівель та торгівельних приміщень з підземним паркінгом, на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі м. Києва" спірну земельну ділянку надано ТОВ "Смарт-Девелопмент" не для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, а для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелів, офісних будівель та торгівельних приміщень з підземним паркінгом.

При цьому, судові рішення не містять відповідного правового обґрунтування щодо можливості набуття земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелів, офісних будівель та торгівельних приміщень з підземним паркінгом, а не для обслуговування розташованого на ній об`єкту нерухомого майна.

5.16. Судами також не досліджено та достеменно не з`ясовано, чи відбулася зміна цільового призначення та функціонального використання земельної ділянки на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі м. Києва в результаті прийняття спірного рішення Київської міської ради.

5.17. Господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам прокурора про те, що спірним рішенням Київської міської ради передано в оренду ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельну ділянку площею 599 кв. м у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно загальною площею 22 кв. м, а отже площа земельної ділянки, яка надана в оренду в 27 разів перевищує площу нерухомого майна, яке, в свою чергу, складає менше 4 % від площі земельної ділянки.

Разом із тим, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.

Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г.

5.18. Крім того, Верховний Суд зазначає, що без належної правової оцінки залишилися доводи позивача про те, що в цьому випадку право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,0599 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, а тому у подальшому не міг відбутися перехід такого права до ТОВ "Смарт-Девелопмент", про що зазначає скаржник у касаційній скарзі.

5.19. Верховний Суд також зазначає, що у разі, якщо попереднім власником нерухомого майна не було оформлено право користування земельною ділянкою, положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

5.20. З огляду на викладене, заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що отримання в оренду земельної ділянки комунальної власності для нового будівництва передбачає дотримання вимог щодо проведення земельних торгів у порядку, визначеному законодавством.

5.21. Крім того, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій установили, що з наявного у матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Механізаторів, 3, вбачається, що стосовно зазначеної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:186:0005) зареєстроване обмеження - захисна зона навколо об`єкта (код 03).

5.22. Господарські суди не взяли до уваги доводи прокурора щодо незаконності передачі ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду під будівництво спірної земельної ділянки, яка знаходиться у межах санітарно-захисної зони та зазначили, що на момент розгляду справи будь-якого будівництва на спірній земельній ділянці ТОВ "Смарт-Девелопмент" не здійснюється. При цьому господарськими судами зазначено, що законодавством встановлено лише заборону проведення робіт на земельній ділянці, на якій створена санітарно-захисна зона, а не заборону передавати в оренду таку земельну ділянку.

5.23. Водночас Верховний Суд вважає передчасними такі висновки господарських судів попередніх інстанцій та зазначає, що судами помилково не надано відповідної правової оцінки обставинам щодо знаходження спірної земельної ділянки в межах санітарно-захисної зони.

5.24. Статтею 114 Земельного кодексу України передбачено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

5.25. Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій статті 86 Господарського процесуального кодексу України та статті 114 Земельного кодексу України, оскільки судами не враховано, що спірну земельну ділянку відведено з метою будівництва об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

5.26. В силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не може перевірити доводи скаржника про те, що відповідно до наявних у матеріалах цієї справи висновку державної експертизи від 10.08.2017 та витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка повністю знаходиться в санітарно-захисній зоні та щодо неї встановлені обмеження.

5.27. Тому, при новому розгляді цієї справи господарським судам попередніх інстанцій необхідно перевірити чи дійсно відповідно до висновку державної експертизи від 10.08.2017 та витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка повністю знаходиться в санітарно-захисній зоні та щодо неї встановлені обмеження.

5.28. З урахуванням наведеного при новому розгляді, установивши наявність або відсутність порушень законодавства під час прийняття спірного рішення Київською міською радою, господарським судам, в залежності від установлених обставин, слід розглянути і другу позовну вимогу у цій справі про визнання недійсним Договору оренди.

5.29. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

5.30. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Ухвалені у справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

5.31. З огляду на викладене, обґрунтованими є доводи скаржника про те, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі № 910/2942/19 підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.