за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР"

про стягнення штрафу у розмірі 263 659,20 грн та зобов`язання здійснити поставку товару

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Дніпровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР" (далі - ТОВ "Акцепт КР") про стягнення 263 659,20 грн штрафу та зобов`язання відповідача здійснити поставку товару відповідно до умов договору № Л/НХ-18133 від 13.02.2018.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 193, 230 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 549, 610, 629 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором щодо поставки товару з дотриманням обумовленого у договорі строку, що згідно з пунктом 7.2 договору є підставою для нарахування штрафу.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Акцепт КР", заперечуючи проти її задоволення, наголошувало на недоведенні позивачем отримання відповідачем заявки на поставку товару, а отже обсягів і строків поставки зазначеної у позовній заяві партії товару, що згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України свідчить про відсутність підстав виникнення у відповідача обов`язку поставки, а відтак порушення ним строків поставки відповідно до пункту 5.1 договору.

Крім того, відповідач акцентував, що посилання позивача на інформацію, зазначену на сайті сервісу відстеження пересилань Укрпошти за номером ідентифікатора поштового відправлення не свідчить про вручення заявки адресату особисто 28.02.2018.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 (суддя Петренко Н. Е.) у задоволенні позову відмовлено.

Аргументуючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем прострочення виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару, визнавши необґрунтованими посилання позивача як на доказ на інформацію з сайту сервісу відстеження пересилань Укрпошти.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Акцепт КР" на користь АТ "Українська залізниця" штраф у сумі 263 659,20 грн. У задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Акцепт КР" здійснити поставку товару відповідно до умов договору від 13.02.2018 №Л/НХ-18133 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу, установив прийняття відповідачем до виконання заявки від 16.02.2018 № НХЛьв-1/1694 та виконання цієї заявки з простроченням обумовлених договором строків, отже порушення відповідачем зобов`язань, встановлених у пункті 6.3.1 договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Акцепт КР" здійснити поставку товару відповідно до умов договору від 13.02.2018 № Л/НХ-18133 суд апеляційної інстанції установив, що станом на час розгляду справи відповідач виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором щодо поставки позивачеві товару на загальну суму 1 318 296,00 грн, отже такі зобов`язання вважаються припиненими.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019, ТОВ "Акцепт КР" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 залишити в силі, наголошуючи на залишенні судом апеляційної інстанції поза увагою всіх обставин справи і доводів сторін.

Так, скаржник акцентує, що позовні вимоги обґрунтовано посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем умов договору з поставки товару за заявкою позивача від 16.02.2018 № НХЛьв-1/1694 з простроченням обумовлених заявкою строків.

Водночас відповідач наполягав на недоведеності позивачем отримання заявки і акцентував, що посилання позивача на інформацію з сайту Укрпошти не є належним доказом направлення відповідачеві та отримання ним заявки на поставку товару, оскільки ця інформація не містить жодних даних про відправника та одержувача, даних про адресу одержувача, переліку документів, направлених на адресу одержувача.

Проте зазначені обставини суд апеляційної інстанції залишив поза увагою.

Разом з цим, згідно з роздруківкою сервісу відстеження пересилань Укрпошти за номером ідентифікатора поштового відправлення 7902501198071, наданою на вимогу суду першої інстанції, відомості по поштовому відправленню за цим номером ідентифікатора у системі відсутні.

При цьому, у наявному у матеріалах справи листі Дніпропетровської дирекції Укрпошти від 19.12.2018 № 39-Ю-02-41438/3296 зазначено, що під час формування даних про відстеження пересилання поштових відправлень на корпоративному сайті Дніпропетровської дирекції Укрпошти мають місце непоодинокі випадки недостовірного відображення інформації щодо вручення поштових відправлень. У листі наголошено, що інформація про відстеження поштових відправлень не може бути належним доказом вручення адресату конкретного поштового відправлення. У зв`язку з чим Дніпропетровська дирекція Укрпошти не може підтвердити дані про вручення поштового відправлення 7902501198071 та дані про особу, яка його отримала.

Заявник касаційної скарги також наголосив, що недоведеність АТ "Українська залізниця" факту отримання заявки ТОВ "Акцепт КР" стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Українська залізниця" про стягнення штрафу згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" просить відмовити у її задоволенні через необґрунтованість доводів скаржника та правильність висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що за результатами проведених відкритих торгів на електронній системі публічних закупівель Prozorro 13.02.2018 між АТ "Українська залізниця" (покупець) та ТОВ "Акцепт КР" (постачальник) укладено договір № Л/НХ-18133/НЮ, за умовами якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити покупцеві товар, асортимент і кількість якого визначається у специфікації № 1 (додаток №1 до договору).

Згідно з пунктом 5.2 договору поставка товару здійснюється протягом не більше 15 днів після письмової заявки покупця.

За змістом пункту 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога АТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "Акцепт КР" 263 659,20 грн штрафу та зобов`язання відповідача здійснити поставку товару відповідно до умов договору від 13.02.2018 № Л/НХ-18133, з посиланням на положення статей 193, 230 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 549, 610, 629 Цивільного кодексу України у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо поставки товару з дотриманням обумовленого у договорі строку.

4.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару відповідно до умов договору від 13.02.2018 № Л/НХ-18133, суди установили факт виконання відповідачем своїх зобов`язань з договором щодо поставки товару і повної її оплати покупцем.

Судові рішення у цій частині учасники справи не оскаржують, у зв`язку з чим та з огляду на положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження) судові рішення в цій частині не переглядаються.

4.5. Стосовно позовних вимог АТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "Акцепт КР" 263 659,20 грн штрафу, колегія суддів зазначає таке.

У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

4.6. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 611 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Штрафними санкціями за змістом статті 230 цього Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частин 1, 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з пунктами 7.1 і 7.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. За прострочення строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 % від вартості недопоставленого товару.

4.7. Звертаючись до суду з позовом про стягнення штрафу на підставі пункту 7.2 договору за прострочення відповідачем строків поставки товару, АТ "Українська залізниця" обґрунтовувало свої вимоги направленням 19.02.2018 структурним підрозділом АТ "Українська залізниця" (Службою матеріально-технічного забезпечення" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця") письмової заявки ТОВ "Акцепт КР" від 16.02.2018 № НХЛьв-1/1694 на поставку продукції на суму 1 318 296,00 грн (у тому числі ПДВ).

АТ "Українська залізниця" у позовній заяві, на підтвердження своїх вимог, посилалося, що згідно відомостей сервісу відстеження пересилань Укрпошти (посилання http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), за номером ідентифікатора поштового відправлення 7902501198071, вручено адресату 28.02.2018 о 10:20.

4.8. Суд першої інстанції, здійснюючи розгляд справи, установив, що за змістом договору передумовою виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару є отримання ним письмової заявки покупця.

Проте, суд першої інстанції установив, що позивач не довів належними та допустимими доказами направлення відповідачу заявки на поставку партії товару, суд не вбачає підстав вважати відповідача таким, що не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором та відповідно таким, що прострочив його виконання, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої пунктом 7.2. договору.

При цьому, суд першої інстанції визнав неналежним доказом інформацію з сайту сервісу відстеження пересилань Укрпошти у розмінні статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України.

4.9. За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.10. Суд першої інстанції установив, а суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду не спростовував, що відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошта не є достовірними відомостями про надсилання/вручення поштових відправлень, а відтак і належним доказом такого факту.

Як свідчать матеріали справи, у листі від 19.12.2018 № 39-Ю-02-41438/3296 Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" повідомила, що під час формування даних про відстеження пересилання поштових відправлень на корпоративному сайті АТ "Укрпошта" мають місце непоодинокі випадки недостовірного відображення з вини деяких операторів поштового зв`язку інформації щодо вручення поштових відправлень. Інформація про відстеження поштових відправлень не може бути належним доказом вручення адресату конкретного поштового відправлення. У цьому листі Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" повідомила про неможливість підтвердження даних стосовно дати вручення поштового відправлення 7902501198071 та особи, яка його отримала (том 1, а. с. 161).

У листі від 27.12.2018 № 39-Ю-02-42032/3335 Дніпропетровська дирекція АТ "Укрпошта" повідомила, що згідно з Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (270-2009-п) реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам. Уповноваженим на одержання пошти, у відділенні поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої у встановленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку зберігається у відділенні поштового зв`язку. У відділенні поштового зв`язку № 95 м. Кривого Рогу на 2018 рік такої довіреності не має, порядок доставки поштових відправлень на адресу ТОВ "Акцепт КР" не визначений (том 1, а. с. 163).

Суд першої інстанції установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що квитанція про оплату послуг поштового зв`язку є лише доказом оплати поштових послуг, а список групованих відправлень кореспонденції перелік листів, підготовлених до відправки значного колу юридичних та фізичних осіб.

Згідно інформації фіскального чеку та опису вкладення номер ідентифікатора поштового відправлення 7902501198071 не зареєстрований у системі Дніпропетровська дирекція АТ "Укрпошта".

При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на здійснення ТОВ "Акцепт КР" у подальшому поставки товару згідно з договором, не свідчить про наявність підстав для стягнення з постачальника штрафу за прострочення строків поставки з огляду на встановлення судом першої інстанції обставин щодо недоведеності позивачем факту направлення заявки на поставку товару.

4.11. Крім того, у справі № 904/3582/18 (рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 18.06.2019) суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Укрзалізниця" про стягнення з ТОВ "Акцепт КР" штрафу через недоведеність позивачем порушення відповідачем строків поставки товару за договором у зв`язку із ненаданням доказів направлення заявки постачальнику.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. 5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.3. Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.4. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 відповідає положенням чинного законодавства, натомість постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 необхідно скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 904/3640/18 скасувати, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 залишити в силі.