за заявою старшого державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Астахової О. С.

про звернення стягнення на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Імпекс", у справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель

до Дочірнього підприємства "Будінком" Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інноваційна компанія"

про стягнення 707 103,70 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Фабула справи

1.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2017 у справі № 912/2199/17 стягнуто з Дочірнього підприємства "Будінком" Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інноваційна компанія" (далі - ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія") на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель (далі - ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром") заборгованість у сумі 237 737,77 грн, 3 % річних у сумі 19 676,79 грн, інфляційні втрати у сумі 195 990,38 грн, а також судовий збір у сумі 6 801,07 грн.

1.2. 13.11.2017 на виконання зазначеного рішення Господарський суд Кіровоградської області видав відповідний наказ про примусове виконання.

1.3. 13.12.2017 постановою державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Астахової О. С. (далі - державний виконавець) відкрито виконавче провадження № 55372130 із виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2017 у справі № 912/2199/17.

1.4. У січні 2019 року державний виконавець у порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою від 22.12.2018 № 36183 про звернення стягнення на грошові кошти, належні іншим особам, в якій просив суд звернути стягнення на грошові кошти у сумі 135 000,00 грн, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Імпекс" (далі - ТОВ "Смарт Імпекс"), яке має заборгованість перед боржником - ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія" згідно з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018 у справі № 912/1882/17.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2019 у справі № 912/2199/17, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019, у задоволенні заяви державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, належні ТОВ "Смарт Імпекс", відмовлено.

2.2. Судові рішення аргументовано тим, що із наданих державним виконавцем доказів неможливо встановити, що ТОВ "Смарт Імпекс" має заборгованість перед ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія".

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2019, прийняти нове рішення, задовольнити заяву державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, належні ТОВ "Смарт Імпекс", наголошуючи на прийнятті судами рішень із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків судів, викладених у спірних рішеннях, обставинам справи; невідповідністю висновків судів, викладених у спірних рішеннях, обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України, статті 53 Закону України "Про виконавче провадження".

ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" також акцентує, що у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено доведення боргу через рішення суду, у нормі закону зазначено про необхідність наявності документів на підтвердження, що кошти передані або іншим чином перебувають в інших осіб. У цьому випадку за договором про відступлення права вимоги від 15.05.2017, укладеному між ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія" і ТОВ "Смарт Імпекс".

На думку скаржника, достатньо надання державним виконавцем суду доказів того, що у ТОВ "Смарт Імпекс" перебувають грошові кошти у сумі 135 000,00 грн, належні ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія".

3.2. Від ТОВ "Смарт Імпекс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін судові рішення у справі як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як убачається зі змісту заяви державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, належні іншим особам, поданої у порядку частини 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, її обґрунтовано невиконанням боржником (ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія") рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2017 у справі № 912/2199/17.

На підтвердження наведених ним доводів державний виконавець надав рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018 у справі № 912/1882/17, договір про відступлення права вимоги від 15.05.2017, постанову приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області від 23.06.2018 про закінчення виконавчого провадження № 56638051 з виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2018 у справі № 912/1882/17, копію платіжного доручення від 23.06.2018 № 4724 про перерахування коштів на виконання наказу суду, інформацію щодо наявності у ТОВ "Смарт Імпекс" рахунків, відкритих у банківських установах.

4.3. За змістом частини 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

4.4. Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні заяви державного виконавця, зазначили, що предметом дослідження суду у цьому разі буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, якими, зокрема, може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, котрій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.

4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що 15.05.2017 між ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія" (первісний кредитор) і ТОВ "Смарт Імпекс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, та стає кредитором за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 14.10.2014 № 10/14, укладеним між первісним кредитором і ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром".

За змістом пунктів 5.1, 5.2 цього договору право вимоги, оцінене сторонами в сумі 135 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ, станом на 15.05.2017 дорівнює сумі заборгованості боржника перед первісним кредитором за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 14.10.2014 № 10/14. Новий кредитор вносить оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора на підставі рахунка, який підлягає оплаті протягом 10 банківських днів або шляхом заліку взаємних вимог.

За договором про відступлення права вимоги згідно з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018 у справі № 912/1882/17 стягнуто з ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" на користь ТОВ "Смарт Імпекс" заборгованість у сумі 135 000,00 грн у зв`язку із неналежним виконанням ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" умов договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14.10.2014 № 10/14 у частині повної та своєчасної оплати переданого транспортного засобу, право вимоги за яким було відступлено ТОВ "Смарт Імпекс" згідно з договором про відступлення права вимоги від 15.05.2017.

4.6. Водночас, як установили суди під час розгляду справи № 912/2199/17, наявності заборгованості у ТОВ "Смарт Імпекс" перед ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія" за договором про відступлення права вимоги у справі № 912/1882/17 встановлено не було. Доказів розгляду цього питання у судовому або будь-якому іншому порядку матеріали справи не містять.

Отже, суди, відмовляючи у задоволенні заяви державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, належні іншим особам, установили, що заборгованість ТОВ "Смарт Імпекс" перед ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія" за договором про відступлення права вимоги від 15.05.2017 не підтверджена судовим рішенням і не оспорюється сторонами цього договору.

4.7. Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначено у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з частиною 1 цієї статті виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Отже, зі змісту статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" убачається, що зверненню виконавця до суду передує певна дія, а саме направлення відповідних запитів, установлення строків для надання відповіді, отримання відомостей про належне боржникові майно, що перебуває у зазначених осіб, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові. Метою направлення запитів є, зокрема, збирання доказів на підтвердження наявності та її безспірності.

4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять, а державний виконавець не надав доказів на підтвердження надіслання ним у порядку, визначеному у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" відповідних запитів ТОВ "Смарт Імпекс" для отримання відомостей про майно чи грошові кошти, які перебувають у нього і мають бути передані боржникові (ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром").

4.9. Крім того, суди установили, що зі змісту наданого державним виконавцем договору про відступлення права вимоги від 15.05.2017 неможливо встановити, що ТОВ "Смарт Імпекс" має заборгованість перед ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія".

4.10. Ураховуючи положення чинного законодавства та обставини, установлені судами під час розгляду заяви державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти щодо недоведеності належними і допустимими доказами наявності заборгованості перед боржником (ДП "Будінком" ТОВ "Будівельна інноваційна компанія") в особи, на грошові кошти якої державний виконавець просить звернути стягнення (ТОВ "Смарт Імпекс"), висновок суддів про відмову у задоволенні заяви є правильним.

4.11. Отже, місцевий господарський суд і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосували положення статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" і статті 336 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у задоволенні заяви, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).