1.1. Товариство звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до КП "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 9 313 951, 16 грн. (з них: 4 034 515,20 грн. - пеня, 1 645 331, 77 грн. - три відсотки річних, 3 634 104, 19 грн. - інфляційні втрати), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 05.10.2016 № 4766/1617/ТЕ-1 (далі - Договір) у частині оплати вартості поставленого товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.10.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі №902/484/19, позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Вінницяміськтеплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 2 017 257, 60 грн. пені; 1 645 331, 77 грн. 3% річних та 3 634 104, 19 грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Прийняті місцевим та апеляційним судами судові рішення у справі щодо часткової відмови у стягненні пені мотивовані обґрунтованістю позовних вимог у зазначеній частині, водночас суди, врахувавши те, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ за Договором до звернення позивача з позовом до суду, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, а також те, що відповідач є комунальним підприємством, дійшли висновку про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій у справі скасувати в частині часткової відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами попередніх інстанцій при зменшенні суми пені не враховано інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не надано належної правової оцінки доказам, наданим сторонам в обґрунтування своїх позицій; не встановлено інших обставин, які дають право суду на зменшення пені.

Суди не мали права застосовувати до спірних правовідносин приписи статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), не дослідивши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

4.2. Скаржник вказує на те, що: під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача; не враховано те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за Договором; суди, керуючись лише власним переконанням та посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача, зменшили розмір нарахованих санкцій; зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника.

4.3. Судами не враховано те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

4.4. Суди не надали належної оцінки ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, що призвело до порушення судами приписів статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. 05.10.2016 між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Вінницяміськтеплоенерго" укладено Договір постачання природного газу № 4766/1617/ТЕ-1.

Відповідно до умов Договору, постачальник зобов`язується постачати споживачу в 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1, 1.2).

6.2. Згідно із пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 63 100 тис.куб.

6.3. За змістом пункту 5.2 Договору ціна за 1 000 куб. метрів природного газу за цим Договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

6.4. Згідно із пунктом 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

6.5. Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

6.6. Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

6.7. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) , спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

6.8. Крім того, умовами пункту 10.3 Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

6.9. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).

6.10. Додатковими угодами від 23.01.2017 № 1 та від 22.02.2017 № 2 до Договору сторонами внесені зміни до умов Договору щодо коригування планових обсягів природного газу.

6.11. Додатковою угодою від 31.03.2017 № 3 до Договору сторонами внесені зміни до умов Договору щодо періоду поставки природного газу, та погоджено поставку Постачальником Споживачу природного газу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року обсягом до 9 800 тис.куб. метрів.

6.12. Додатковою угодою від 21.04.2017 № 4 до Договору сторонами збільшено обсяг природного газу, що підлягає поставці в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 до 10 300 тис.куб. метрів.

6.13. Додатковою угодою від 22.09.2017 № 5 до Договору сторонами узгоджено обсяг природного газу за період з 01.10.2016 по 30.09.2017, що становить 79 334 963 тис.куб. метрів.

6.14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 470 831 511, 84 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

При цьому, відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю, однак, з порушенням строків, визначених умовами пункту 6.1 Договору.

6.15. Разом з цим судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд на підставі приписів статті 233 ГК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) на 99,9% від заявленої позивачем до стягнення суми.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

8.1. ЦК України (435-15) :

частина друга статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

частини перша, третя статті 549:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення;

частина третя статті 551:

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

частина перша статті 612:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;

частина друга статті 625:

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

8.2. ГК України (436-15) :

частина перша статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;

частина перша статті 230:

- штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання;

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.3. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ):

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 85:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Предметом касаційного оскарження у даній справі, з поміж іншого, стало питання щодо правильного тлумачення (застосування) судами попередніх інстанцій статті 233 ГК України та статті 251 ЦК України при зменшенні розміру неустойки (пені) на 50%.

Судові рішення попередніх інстанції в частині вирішення спору за результатом розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 017 257, 60 грн. пені; 1 645 331, 77 грн. 3% річних та 3 634 104, 19 грн. інфляційних втрат жодною із сторін спору не оскаржуються.

9.2. За приписами пункту 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

9.3. За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

9.4. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач на підставі статті 233 ГК України звернувся до місцевого господарського суду із клопотанням, викладеним у відзиві на позов, у якому просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 99,9%.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався та скрутне матеріальне становище та на те, що, зокрема, КП "Вінницяміськтеплоенерго" згідно із статутом є комунальними підприємством, метою діяльності якого є виробництво та постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення. Своєчасність проведення розрахунків Підприємством з позивачем напряму залежить від своєчасних розрахунків населення та інших споживачів за надані послуги. У даному випадку, за твердженням відповідача, має місце відсутність вини (умислу) відповідача в порушенні своєчасного виконання зобов`язання.

9.5. Так, відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

9.6. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 17 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки, з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно пункту 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

9.7. Відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України (436-15) дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає наданню оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

9.8. Суд, оцінюючи докази, має неухильно дотримуватись приписів частини третьої статті 3, частини першої статті 76, статтей 78, 79, 86 ГПК України.

9.9. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 26.07.2019 у справі № 924/1086/17, від 14.09.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17).

Правова позиція Верховного Суду у застосуванні судами статті 233 ГК України та статті 251 ЦК України є послідовною і викладена у низці постанов.

9.10. Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахував наступні обставини:

- отриманий природний газ відповідачем сплачено в повному обсязі та строк прострочення оплати останнього є незначним;

- ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів;

- предметом розгляду спору є стягнення пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом АТ "НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;

- розмір заявленої до стягнення пені є явно неадекватним спірним правовідносинам, враховуючи погашення станом на момент розгляду спору заборгованості відповідачем за Договором в повному обсязі ще в грудні 2017 року;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;

- відсутність понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором;

- відповідно до звіту незалежного аудитора щодо річної фінансової звітності КП "Вінницяміськтеплоенерго" станом на 31.12.2018 та звіту про фінансовий стан на 31.03.2019 підприємство є збитковим;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

9.11. Крім того, судами попередніх інстанцій враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013 (v007p710-13) .

А тому суди попередніх інстанцій зазначили про винятковість обставин та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

9.12. При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки судами у вирішенні цього питання було досліджено ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого газу, а доводи скаржника в цій частині зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, з огляду на приписи статті 300 ГПК України.

9.13. Таким чином, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність зменшення розміру пені, осскільки останніми при вирішенні даного питання в належній мірі перевірено доводи сторін щодо їх фінансового стану, враховано їх майнові інтереси, а також те, що до звернення позивачем з позовом до суду сума основного боргу за Договором сплачена відповідачем у повному обсязі.

Доводи скаржника на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами у розгляді справи порушені приписи статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги останнього.

9.14. За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доходить висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з мотивів, наведених у Постанові.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10.2. З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій до встановлених ними обставин справи у конкретних правовідносинах між сторонами справи правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права під час розгляду справи з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для зміни чи скасування судових рішень відсутні.

10.3. Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що стали підставою для часткового задоволення позову відповідно до встановлених обставин.

11. Судові витрати

11.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 902/484/19 - без змін.