ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3581/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю помічника судді - Нікітіної О.В. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши касаційні скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Львівської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 (головуючий суддя: Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)

за позовом Львівської міської ради

до Львівської обласної ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління майном спільної власності Львівської обласної ради,

про визнання незаконним та скасування рішення,

За участю представників:

позивача - Піскун А.Й. - представник

відповідача - Гаталяк С.В. - представник

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чижович І.З. - представник

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Денис А.В. - представник

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 06.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Львівської міської ради (далі - позивач) до Львівської обласної ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині пункту 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення, зокрема приписів частини 3 статті 16, підпунктів 30, 31 пункту 1 статті 26 та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за відсутності правової підстави, відповідач самовільно розпорядився спірними об`єктами, вилучив їх із комунальної власності територіальної громади м. Львова і передав у власність Львівської обласної ради, про що видані відповідні свідоцтва про право власності.

3. Львівська обласна рада, заперечуючи проти позову, посилалася на положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 328, 330 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та зазначала, що обласні ради як органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад області, вправі набувати право власності на майно, зокрема шляхом передачі його із комунальної власності у спільну власність територіальних громад, виконуючи при цьому функцію власника такого майна. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що 10.07.2008 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу", якою погодила передачу у спільну власність Львівської обласної ради закладів охорони здоров`я. Разом з тим, Львівська обласна рада в порядку статей 257, 261, 267, 268 ЦК України подала заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності щодо оскарження рішення облради від 26.02.2008 № 477.

4. Ухвалами Господарського суду м. Києва від 29.03.2017 та 12.04.2017 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі Управління комунальної власності, третя особа - 1); на стороні відповідача - Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (далі - Управління майном спільної власності, третя особа - 2).

ІІ. Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3581/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, в задоволенні позову відмовлено.

6. Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/3581/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

7. При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/3581/17 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/3581/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

9. 04.04.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №910/3581/17.

10. Протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 15.04.2019 року у справі № 910/3581/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

11. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 910/3581/17 касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишено без руху до 22.05.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

12. 08.05.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду із заявою на виконання ухвали Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №910/3581/17. До заяви скаржник долучив платіжне доручення № 909 від 09.04.2019 на суму 4800 грн.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 19.06.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 07.06.2019.

14. 10.04.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Львівською міською радою безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/3581/17.

15. Протоколом передачі касаційної скарги раніше визначеному складу суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3581/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2019 заяву Львівської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено Львівській міській раді строк для подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/3581/17, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 19.06.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 27.05.2019.

17. 13.05.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 16.05.2019.

18. 21.05.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Львівською обласною радою до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційні скарги, який фактично надійшов до суду 23.05.2019.

19. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2019 задоволено клопотання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Львівської міської ради про проведення судового засідання 19.06.2019 у режимі відеоконференції.

20. У судове засідання 19.06.2019 з`явилися представники сторін та третіх осіб. Представник позивача та третьої особи-1 підтримали касаційні скарги. Представники відповідача та третьої особи-2 виклали заперечення проти касаційних скарг та просили відмовити в їх задоволенні.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

21. У касаційних скаргах Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (скаржник-1, третя особа-1) та Львівська міська рада (скаржник-2, позивач) просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №910/3581/17, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 залишити в силі.

22. Обґрунтовуючи касаційні скарги скаржники вважають, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

23. На думку третьої особи-1, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що складеним між позивачем та відповідачем актом приймання-передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008, передавались саме перелічені заклади охорони здоров`я, якими згідно Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (2801-12) є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Скаржник-1 вказує, що ухвала Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008 була прийнята з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету вказаних закладів охорони здоров`я та не може вважатися рішенням Львівської міської ради про надання згоди на передання об`єктів нерухомого майна.

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що рішенню Львівської обласної ради №669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я" від 08.07.2008 передувала ухвала Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008.

Також на думку третьої особи-1 судом не враховано, що Львівська міська рада не оформляла жодним чином передання спірних об`єктів в управління Львівської обласної ради.

Скаржник-1 зазначає, що ухвалою Львівської міської ради №260 від 10.06.1999, яка є чинною, майно на території м. Львова, яке раніше належало до обласної комунальної власності, постановлено вважати власністю територіальної громади м. Львова. Вважає, що обласна рада не може бути суб`єктом права власності комунального майна, а лише органом по управлінню майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст.

На думку третьої особи-1, для передачі нерухомого майна повинна бути згода органу місцевого самоврядування. Разом з тим, погодження на передачу нерухомого майна власник - Львівська міська рада не надавала, а від Львівської обласної ради навіть не надходило відповідного клопотання.

24. Скаржник-2 вважає, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до Переліку об`єктів, що передані до комунальної власності районів та міст обласного підпорядкування, затвердженого ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів 1-го демократичного скликання від 12.05.1993 №288, до комунальної власності територіальної громади м. Львова передані заклади охорони здоров`я, зокрема Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер, Львівське міське медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія".

Позивач вказує, що на момент прийняття ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939 та підписання акта приймання передачі будівлі Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру та Львівського міського медичного об`єднання "Фтизіопульмонологія" на балансі вказаних закладів охорони здоров`я не перебували та не обліковувалися, балансоутримувачем будівель була Централізована бухгалтерія міських медичних установ №1, в акті приймання відсутні відомості щодо вказаних будівель, їх адреса, загальна площа, балансова вартість, що не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (1482-98-п) , тобто зазначені будівлі не передавались Львівській обласній раді, оскільки не були в складі цілісного майнового комплексу. Заклади охорони здоров`я розміщувалися у спірних приміщеннях, які належали територіальній громаді міста Львова на праві комунальної власності, що підтверджується реєстраційними посвідченнями на об`єкти нерухомого майна, інвентаризаційними картками обліку основних засобів в бюджетних установах та ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів 1-го демократичного скликання від 12.05.1993 №288.

На думку скаржника-2, Львівською міською радою мали бути прийняті окремі рішення про передачу по кожному об`єкту нерухомого майна.

25. У відзиві на касаційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради просить касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №910/3581/17 - без змін.

26. У відзиві на касаційну скаргу Львівська обласна рада просить касаційні скарги залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

27. Третя особа-2 та відповідач вважають, що ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939 передавались Львівській міській раді цілісні майнові комплекси закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу. Крім того, передача вказаних закладів з комунальної власності територіальної громади міста Львова до спільної власності територіальних громад Львівської області була зумовлена не лише волевиявленням сторін у даній справі, а й виконанням вимог Бюджетного кодексу України (2456-17) .

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

28. Львівська обласна рада 26.02.2008 прийняла рішення № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" Львівська обласна рада відповідно до пункту 30 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, яким у тому числі, було вирішено оформити за Львівською обласною радою право спільної власності територіальних громад Львівської області на об`єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області (пункт 6 рішення), зокрема: на інфекційну клінічну лікарню по вул. Пекарській, 54, вул. Лисенка, 43, 45, вул. Кирила і Мефодія, 24 у м. Львові; на психоневрологічний диспансер по вул. Коциловського, 30 та Бачараба, 2; на медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія" по вул. Замарстинівській, 274; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для сліпих дітей № 100 по вул. І. Франка, 119; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Марії покрови для глухих дітей по вул. Личаківській, 35; на спеціальні загальноосвітні школи інтернати для дітей з вадами розумового розвитку № 102 і № 104 по вул. Пекарській, 19 та вул. Незалежності України, 11; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з важкими порушеннями мови по вул. Короленка,1; на загальноосвітню санаторну школу-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями № 1 по вул. Остроградських, 1; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу та зі зниженим зором № 9 по вул. Галицькій, 88а м. Львів-Вінники; на навчально-реабілітаційний центр "Мрія" для дітей із затримкою психічного розвитку по вул. Лисенка; на навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору "Левеня" по вул. Володимира Великого, 87а; на адміністративні будівлі військоматів Сокальського РВК, Радехівського РВК., Червоноградського МВК, Пустомитівського РВК, Стрийського ОМВК, Сколівського РВК, Миколаївскього РВК, Бродівського РВК та Золочівського РВК у Львівській області.

29. 08.07.2008 Львівською обласною радою, у відповідності до п. 20 ч.1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також з метою виконання ст. 90 Бюджетного кодексу України та належного функціонування закладів охорони здоров`я, з урахуванням розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 №29 "Про передачу установ" та висновків постійних комісій з питань охорони здоров`я, материнства та соціального захисту, з питань комунального майна та приватизації, прийнято рішення "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я" № 669 (а.с. 122 том І), яким вирішено надити згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова вул. Пекарська, 54, м. Львів; Львівське комунальне медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія" - вул. Лемківська, 24, м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів;- Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок №1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки вул. Комаринця, 2-А, м. Львів; Комунальний будинок №2 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.

30. Ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради закладів охорони здоров`я, у тому числі Комунального львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру та Львівського міського медичного об`єднання "Фтизіопульмонологія". Забезпечення передачі закладів Львівською міською радою покладено на Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики у термін до 01.10.2008.

31. На виконання рішення Львівської обласної ради № 669 від 08.07.2008 та ухвали Львівської міської ради № 1939 від 10.07.2008 Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Управління майном спільної власності Львівської міської ради складено Акт приймання-передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008 (а.с. 116 том І), а саме: Львівське комунальне міське медичне об`єднання "Фтизіопульмонологія" - вул. Лемківська, 24; м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова - вул. Пекарська, 54, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул . Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок № 1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Комаринця, 2а, м. Львів; Комунальний будинок № 2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.

32. 02.12.2008 Львівською обласною радою було прийнято рішення № 767 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради", в тому числі до пункту 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" зміни, доповнивши його підпунктами 27, 28, 29, 30.

33. Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009 № 937 "Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради" (а.с. 125-127 том І) внесено зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області".

34. На підставі оскаржуваного рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" за Львівською обласною радою зареєстровано право власності на нерухоме майно на об`єкти охорони здоров`я за адресами у місті Львові по вул. Лемківській, 24, вул. Устияновича, 14, вул. Замарстинівська, 81, 83 і 274, вул. Личаківській, 233, вул. Кордуби, 4а (довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" наявні в матеріалах справи, а.с.15-31,т.1).

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

35. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. ст. 10, 16, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дійшов висновку, що позивачем рішення про передачу відповідачеві цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров`я не приймалось, визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача.

Щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності місцевий господарський суд, посилаючись на ч. 5 ст. 267 ЦК України, дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача, оскільки останній дізнався про порушення свого права лише в січні 2016, а приймаючи ухвалу від 10.07.2008 № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу", позивач не сподівався та не міг знати, що передаючи відповідачеві лікувальні заклади, останній вживатиме дії щодо отримання у власність їх як цілісних майнових комплексів.

36. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції, що створивши заклади охорони здоров`я, визначивши їх місцезнаходження та фізичне розташування (розміщення в об`єктах нерухомості, щодо яких виник спір), орган місцевого самоврядування розпорядився цими закладами, передавши їх у спільну власність Львівської обласної ради. Тобто було здійснено передачу об`єктів комунальної власності, які надають послуги медичного характеру і виконають інші функції на основі професійної діяльності медичних працівників згідно з потребами об`єднаних територіальних громад області.

Однак колегія суддів не погодилася з висновком місцевого господарського суду, що з комунальної власності на підстави вищезазначених рішень рад у спільну власність Львівської обласної ради передано лише майно юридичних осіб медичних закладів, а не цілісні майнові комплекси зазначених об`єктів.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що обласні ради, як органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад області вправі набувати право власності на майно, зокрема шляхом передачі його із комунальної власності у спільну власність територіальних громад. При цьому, обласні ради виконують функцію власника такого майна.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вказав, що саме на виконання рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008 №669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я" та ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу" була створена спеціальна комісія управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яка провела передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу, про що складено відповідний Акт приймання-передачі від 19.09.2008.

Наведені обставини в їх сукупності спростовують доводи позивача про те, що Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, не вчиняла жодних дій, які б могли засвідчити волевиявлення територіальної громади м. Львова на передання об`єктів нерухомого майна за вищевказаними адресами, що знаходиться на території м. Львів, як адміністративно-територіальної одиниці, у спільну власність територіальних громад області, не надавала погодження на таку передачу і не оформили передачі зазначених об`єктів у спільну власність територіальних громад області.

Суд апеляційної інстанції з системного аналізу правових актів Львівської обласної ради та Львівської міської ради прийнятих на виконання постанови КМУ від 05.11.1991 року та в подальшому в процесі володіння, користування та розпорядження майном комунальної власності (спірних закладів охорони здоров`я), дійшов висновку, що ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно - реабілітаційну допомогу" є рішенням органу місцевого самоврядування про погодження передачі права власності на цілісні майнові комплекси закладів охорони здоров`я, яке прийнято у відповідності до вимог Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , яке реалізоване в наступному підписанням Акту приймання передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно - реабілітаційну допомогу від 19.09.2008.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного позивачем рішення Львівської обласної ради недійсним та для задоволення позову.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд апеляційної інстанції, враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено необґрунтованість вимог позивача, а відтак і відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, зазначив, що до спірних правовідносин позовна давність не підлягає застосуванню.

VІІ. Позиція Верховного Суду

37. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

38. Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду:

"Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням."

Згідно з абз.3 ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України:

"Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом:

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом."

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

"1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства."

Згідно з ч.1, п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб."

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК:

"Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси."

Таким чином, для визнання рішення недійсним необхідна одночасна наявність двох обставин:

1. недодержання саме в момент прийняття рішення чинного на момент такого прийняття законодавства;

2. порушення прийняттям такого рішення прав або охоронюваних законом інтересів суб`єктів цивільних або господарських правовідносин.

39. Львівська обласна рада 26.02.2008 прийняла рішення № 477, відповідно до пункту 6 якого вирішено оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на наступні об`єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні.

Отже Львівська обласна рада саме 26.02.2008 спірним рішенням № 477 вирішила оформити саме право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на спірні об`єкти, саме як об`єкти нерухомого майна.

40. Як вказав апеляційний суд, главою 14, ст. 90 Бюджетного кодексу України здійснено розмежування видатків між бюджетами, визначено, що до видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів належать видатки, серед іншого, на охорону здоров`я, зокрема, на спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові) та санітарно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації).

Відповідно п.5 ч.6 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України (2456-17) , Кабінету Міністрів України було доручено до 01.03.2002 забезпечити у порядку, визначеному законом, передачу бюджетних установ відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.

Отже, за висновком суду касаційної інстанції, вищевказані норми прямо встановили, що передача бюджетних установ мала здійснюватися у порядку, визначеному законом, тобто самі ці норми не встановлювали порядок передачі майна таких бюджетних установ та, відповідно, не визначали прав та повноважень осіб, що здійснювали таку передачу.

41. Як вірно вказав апеляційний суд, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення:

"1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом."

Відповідно до ст.329 вказаного Кодексу:

"Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом."

Також апеляційний суд вірно зазначив, що відповідно до ч.ч.2,8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":

"2. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

8. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом."

Відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення:

"1. Право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам`яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільноюнеобхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв`язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом."

42. Як зазначено вище, Львівська обласна рада саме 26.02.2008 спірним рішенням № 477 вирішила оформити саме право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на спірні об`єкти, саме як об`єкти нерухомого майна.

Як встановив на підставі власної оцінки доказів місцевий суд та не спростував апеляційний суд, заклади охорони здоров`я, які розміщувалися у приміщеннях щодо яких виник спір, станом на момент прийняття вищевказаного спірного рішення належали територіальній громаді міста Львова на праві комунальної власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням на домоволодіння, що належить державним і громадським установам, підприємствам і організаціям, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 16.07.1992 № 368 "Про утворення Львівського міського медичного об`єднання "Фтизіопульмонологія", а також вбачається з реєстраційних посвідчень на об`єкти нерухомого майна у місті Львові по вул. Замарстинівській, 83, вул. Кордуби, 4-А та довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", в яких міститься посилання на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 16.03.1956 № 279, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.10.1998 № 597.

При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено наявності прийнятого Львівською міською радою саме до 26.02.2008 рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м. Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна, як це вимагається наведеною ч.8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Посилання апеляційного суду на ухвалу Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу" є безпідставним, оскільки цю ухвалу прийнято більш ніж через 4 місяці після прийняття Львівської обласною радою оскаржуваного рішення, тобто її взагалі не існувало станом на момент прийняття спірного рішення, а отже вона не могла і враховуватися при його прийнятті.

43. Доводи відповідача, що після прийняття вищевказаної ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939, Львівською обласною радою 02.12.2008 було прийнято рішення № 767 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради", в тому числі до пункту 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 ", а також рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009 №937 "Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради" внесено зміни до оспорюваного рішення, касаційний суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з встановлених судами попередніх інстанцій текстів вказаних рішень, ними внесено зміни щодо переліку та характеристик майна.

Проте, судами не встановлено, що даними рішеннями змінена сама суть первісної редакції цього рішення, а саме факт, що 26.02.2008 пунктом 6 спірного рішенням №477 Львівська обласна рада вирішила оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області за Львівською обласною радою на спірні об`єкти, належні територіальній громаді м. Львова, саме як об`єкти нерухомого майна, без наявності прийнятого Львівською міською радою саме до 26.02.2008 рішення про надання згоди на вилучення у територіальної громади м. Львова та передачу у спільну власність територіальних громад Львівської області спірних об`єктів нерухомого майна, як це вимагається наведеною ч.8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

44. Крім того, апеляційний суд вказав, що 08.07.2008 Львівською обласною радою було прийнято рішення №669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров`я".

Далі суд апеляційної інстанції зазначив, що даному рішенню Львівської обласної ради передувала ухвала позивача - Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008 "Про передачу закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу", тобто ухвала, прийнята через два дні після, а не до прийняття вказаного рішення.

45. Також, як однаково встановлено судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів, саме на підставі оскаржуваного рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" за Львівською обласною радою зареєстровано право власності на нерухоме майно на об`єкти охорони здоров`я за адресами у місті Львові по вул. Лемківській, 24, вул. Устияновича, 14, вул. Замарстинівська, 81, 83 і 274, вул. Личаківській, 233, вул. Кордуби, 4а (довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" наявні в матеріалах справи, а.с.15-31,т.1), що повністю спростовує доводи відповідача, що спірне рішення не порушує прав позивача.

46. На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки апеляційного господарського суду, що спірне рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині оскаржуваного позивачем пункту 6 не суперечить чинному на час його прийняття законодавству та жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

47. Крім того, судом апеляційної інстанції не перевірено законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції за результатами розгляду заяви відповідача щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності.

48. В свою чергу дослідження, перевірка та переоцінка доказів і встановлення по новому фактичних обставин справи, в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

49. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

50. Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.п.1,2 ч.3, ч.4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."

51. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №910/3581/17 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

52. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Львівської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №910/3581/17 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №910/3581/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є.Краснов

Г. Мачульський