1.1. У лютому 2019 року до Господарського суду міста Києва у межах справи № 910/5241/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Маркет" (далі - ТОВ "Сталь-Маркет") звернувся ліквідатор ТОВ "Сталь-Маркет" арбітражний керуючий Кошовський С. В. з позовом до ОСОБА_1 про повернення дебіторської заборгованості в сумі 3.016.243,79 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором ТОВ "Сталь-Маркет" арбітражним керуючим Кошовським С. В. було виявлено, що згідно з банківськими виписками по рахунку ТОВ "Сталь-Маркет" № НОМЕР_1 в ПАТ "ПриватБанк" за період із 21.11.2014 по 06.03.2015 відповідачу, який був керівником ТОВ "Сталь-Маркет", на його рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "ПриватБанк" було перераховано зворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 3.016.243,79 грн, яка не повернута до цього часу. З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 вказаний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліку позовної заяви шляхом здійснення оплати судового збору у розмірі 45.243,66 грн.

11.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора ТОВ "Сталь-Маркет" арбітражного керуючого Кошовського С. В. про уточнення позовних вимог, в якій ним зменшено заявлені вимоги до суми 128.066,66 грн та усунуто недоліки, виявлені судом.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 відмовлено у задоволенні позову ліквідатора ТОВ "Сталь-Маркет" Кошовського С. В. до ОСОБА_1 про повернення дебіторської заборгованості в сумі 128.066,66 грн, з огляду на наступне:

- відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності;

- позивач у своїх запереченнях на заяву про застосування строку позовної давності зазначив про те, що арбітражного керуючого Кошовського С. В. призначено ліквідатором ТОВ "Сталь-Маркет" постановою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016, а відтак саме з цього моменту слід відраховувати відповідний строк позовної давності щодо звернення до суду з позовом про стягнення дебіторської заборгованості банкрута. Однак, пославшись на постанову Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14/3-1157гс15, місцевий суд наголосив на тому, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) спеціальних норм про позовну давність не встановлено;

- суд визнав обґрунтованими доводи відповідача стосовно спливу встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності та відмовив у задоволенні позову з цих підстав.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 та прийнято рішення про задоволення позову ліквідатора ТОВ "Сталь-Маркет" Кошовського С. В. до ОСОБА_1 про повернення дебіторської заборгованості в сумі 128.066,66 грн, мотивуючи це наступним:

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності, місцевим господарським судом залишено поза увагою, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Однак в своїй ухвалі суд першої інстанції не зазначив чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся, чим порушено положення статті 261 ЦК України;

- у травні 2017 року ліквідатор банкрута у межах строків позовної давності звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 3.076.243,79 грн, а через відмову у прийнятті судом даної позовної заяви у серпні 2017 року звернувся з відповідним позовом до Дніпровського районного суду м. Києва, відтак в даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності, після чого він розпочинається заново та за розрахунками суду спливає щонайменш у травні 2020 року;

- звертаючись у лютому 2019 року до Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/5241/16 про банкрутство ТОВ "Сталь-Маркет" ліквідатором банкрута строк позовної давності не пропущено, що є підставою для відмови відповідачу у задоволенні поданої ним заяви про застосування строків позовної давності та відповідних наслідків спливу таких строків;

- між банкрутом та ОСОБА_1 відсутні будь-які договірні відносини з приводу надання фінансової допомоги, що встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 у справі №755/12934/17, яке набрало законної сили, та не підлягає повторному доказуванню, грошові кошти у сумі 3.076.243,79 грн, перераховані на рахунок ОСОБА_1, набуті ним без належної правової підстави та підлягають поверненню на користь банкрута на підставі статті 1212 ЦК України, з огляду на що, права позивача, за якими він звернувся до суду, є порушеними, а відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.

4. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

4.1. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Сталь-Маркет" зареєстровано 03.03.2014.

Провадження у справі № 910/5241/16 про банкрутство ТОВ "Сталь-Маркет" за заявою ТОВ "Монофіломент" порушено ухвалою Господарського суду міста Києва 16.05.2016.

Ухвалою попереднього засідання від 25.07.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Сталь-Маркет" на суму 1.155.474,87 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кошовського С. В.

4.2. Під час здійснення ліквідатором своїх обов`язків в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором ТОВ "Сталь-Маркет" арбітражним керуючим Кошовським С.В. виявлено, що згідно з банківськими виписками по рахунку ТОВ "Сталь-Маркет" № НОМЕР_1 в ПАТ "ПриватБанк" за період з 21.11.2014 по 06.03.2015 на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "ПриватБанк" було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 3.076.243,79 грн, а саме: 21.11.2014 - 200.000,00 грн, 23.11.2014 - 50.000,00 грн, 24.11.2014 - 140.000,00 грн, 24.11.2014 - 150.000,00 грн, 25.11.2014 - 60.000,00 грн, 26.11.2014 - 150.000,00 грн, 27.11.2014 - 135.000,00 грн, 28.11.2014 - 50.000,00 грн, 28.11.2014 - 50.000,00 грн, 30.11.2014 - 16.900,00 грн, 01.12.2014 - 44.200,00 грн, 02.12.2014 - 14.700,00 грн, 06.12.2014 - 38.890,00 грн, 09.12.2014 - 81.169,56 грн, 12.12.2014 - 95.000,00 грн, 13.12.2014 - 50.480,00 грн, 17.12.2014 - 76.640,44 грн, 19.12.2014 - 41.260,00 грн, 19.12.2014 - 90.330,00 грн, 23.12.2014 - 76.141,17 грн, 24.12.2014 - 62.184,12 грн, 25.12.2014 - 80.889,00 грн, 26.12.2014 - 69.425,00 грн, 24.12.2014 - 26.505,00 грн, 29.12.2014 - 50.000,00 грн, 30.12.2014 - 100.000,00 грн, 31.12.2014 - 100.000,00 грн, 07.01.2015 - 100.000,00 грн, 16.01.2015 - 8.000,00 грн, 23.01.2015 - 28.570,00 грн, 05.02.2015 - 140.000,00 грн, 06.02.2015 - 89.450,00 грн, 09.02.2015 - 45.400,00 грн, 10.02.2015 - 5.200,00 грн, 06.03.2015 - 29.909,50 грн, 06.03.2015 - 470.000,00 грн.

4.3. На дату звернення ліквідатора з позовом до ОСОБА_1 про повернення дебіторської заборгованості у боржника відкритий один ліквідаційний рахунок у АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1, інші рахунки закриті.

Відповідно до інформаційного листа ДПІ в Оболонському району ГУ ДФС у м. Києві від 28.04.2017 в період з 15.06.2015 по 22.07.2015 керівником, головним бухгалтером боржника значився ОСОБА_1

Згідно наявної у справі виписки по рахунку боржника, відкритого у ПАТ "Приватбанк", відповідні грошові перекази здійснювалась підприємством на кореспондентський рахунок № НОМЕР_2 шляхом поповнення банківських карток № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 ІПН НОМЕР_6 з призначенням платежу "надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги для ОСОБА_1 згідно договору".

Всі перераховані банківські картки прив`язані до одного банківського рахунку - № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, про що останнім зазначено у відповіді від 22.05.2017 на вимогу ліквідатора № 78/53 від 27.04.2017, та на який було перераховано кошти.

Згідно виписки по карткам № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, наданою представником відповідача, сума коштів, яка перераховувалась з рахунку банкрута на вказані картки в цей же день зараховувалась відповідачу.

Тобто видатки з рахунка банкрута та зарахування на карткові рахунки ОСОБА_1 повністю збігаються, а відтак відповідна сума коштів була перерахована саме відповідачу і повернути надану безвідсоткову фінансову допомогу ОСОБА_1 . повинен був шляхом перерахування грошових коштів на відкриті банківські рахунки ТОВ "Сталь-Маркет", але фінансову допомогу боржнику не повернуто.

4.4. Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.12.2019 підтвердив факт відкриття рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1, а також факт зарахування відповідної суми коштів на вказаний рахунок, однак заперечив факт отримання та розпорядження цими грошима саме ОСОБА_1, посилаючись на наявність відкритого Дніпровським управлінням поліції ГУНП у м. Києві кримінального провадження №12017100040007093, порушеного 22.05.2017 за заявою ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2, який був директором ТОВ "Сталь-Маркет" з 26.08.2014 по 15.06.2015, за фактом заволодіння шляхом шахрайства належними відповідачу банківськими картками АТ КБ "ПриватБанк" і виведення з підприємства коштів в сумі 3.076.243,79 грн. Однак вказані доводи не прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, як такі, що не спростовують факту отримання відповідачем на власний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1, грошових коштів ТОВ "Сталь-Маркет" у визначеній ліквідатором сумі.

4.5. Ліквідатор банкрута у травні 2017 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 3.076.243,79 грн, однак ухвалою суду від 26.05.2017 у справі № 910/8279/17 відмовлено у прийнятті позовної заяви з підстави непідсудності даної справи господарському суду, оскільки відповідачем виступає фізична особа та роз`яснено позивачу про можливість заявлення вказаних вимог в порядку цивільного судочинства.

В подальшому ліквідатор банкрута 29.08.2017 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою від 21.08.2017 №78/77 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Правове обґрунтування зазначеного позову, зокрема, зводилось до порушення ОСОБА_1 положень статей 526, 530, 610, 625, 1049, 1050 ЦК України щодо належного виконання зобов`язань за договорами поворотної фінансової допомоги (позики), тобто підставою позову було порушення договірних зобов`язань.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 у справі №755/12934/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.11.2018, у задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин з приводу надання фінансової допомоги у сумі 3.076.243,79 грн. При цьому, стаття 1212 ЦК України, як підстава позову, ліквідатором до районного суду не заявлялась та, відповідно, судом не розглядалась та не досліджувалась.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 10.01.2020 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2019.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 264 ЦК України та не застосовано статтю 267 названого Кодексу.

6.2. Апеляційний суд послався у своїй постанові на Положення про організацію діяльності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 18.06.2013 № 254, яка втратила чинність на підставі іншої постанови НБУ № 75 від 04.07.2018, що свідчить про неправильне застосування судом матеріального права.

6.3. З метою встановлення наявності або відсутності тих чи інших коштів, а також заборгованостей перед ТОВ "Сталь-Маркет" ліквідатор повинен був провести аудит фінансової звітності.

6.4. Апеляційним господарським судом невірно застосовано норми статті 1212 ЦК України, оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва встановлено відсутність між сторонами укладеного саме договору поворотної фінансової допомоги, а не будь-якого іншого правочину. Відсутність між сторонами договору позики, на чому наголошував суд апеляційної інстанції, не свідчить про відсутність правових підстав для переказу грошових коштів, оскільки це не єдина підстава для набуття майна.

6.5. Судом апеляційної інстанції не застосовано норму статті 1215 ЦК України, яка підлягала застосуванню, а позивачем не спростовано добровільності переказу грошових коштів та не вказано про наявність рахункової помилки при здійсненні платежу.

6.6. Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статті 77, 81, 86, 236 ГПК України, та не прийнято до уваги надані відповідачем докази, якими він обґрунтовував свої заперечення відносно того, що він не набував грошові кошти.

7. Узагальнені доводи інших учасників щодо касаційної скарги

7.1. Ліквідатор ТОВ "Сталь-Маркет" арбітражний керуючий Кошовський С.В. у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін як таку, що ухвалена з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі не доведено наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому в задоволенні скарги має бути відмовлено.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1. Згідно з частиною 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача дебіторської заборгованості з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

8.2. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) .

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

8.4. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої названої статті звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

8.5. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 922/318/18, від 01.04. 2019 у справі № 904/2444/18.

8.6. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні заяви про стягнення дебіторської заборгованості, пославшись на сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Однак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, застосовуючи наслідки спливу строку позовної давності, місцевим господарським судом у своєму рішенні не було встановлено чи взагалі мало місце порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, що свідчить про порушення статті 261 ЦК України, частина 1 якої визначає можливість застосування позовної давності лише за наявності порушення права особи.

8.7. Суд апеляційної інстанції, врахувавши звернення ліквідатора ТОВ "Сталь-Маркет" до Господарського суду міста Києва та Дніпровського районного суду м. Києва з позовами про стягнення частини дебіторської заборгованості, дійшов висновку про те, що у даному випадку мало місце переривання строку позовної давності та пославшись на встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 у справі № 755/12934/17 обставини щодо відсутності між сторонами договірних відносин з надання фінансової допомоги, визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 128.066,66 грн як таких, що набуті ним без належної правової підстави.

8.8. Колегія суддів вважає, що висновки як місцевого, так і апеляційного господарського суду зроблені без належного дослідження наявних у справі доказів та без ретельного з`ясування обставин, які мають значення для справи та підлягали встановленню судами у цьому спорі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог ліквідатор ТОВ "Сталь-Маркет" арбітражний керуючий Кошовський С. В. посилався на те, що у період з 21.11.2014 по 06.03.2015 з рахунку товариства на картковий рахунок ОСОБА_1 (відповідача) № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ "ПриватБанк", було перераховано фінансову допомогу у загальному розмірі 3.016.243,79 грн. У призначенні кожного платежу вказано номери карток ОСОБА_1, на які здійснювалося зарахування коштів, а саме: НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 . Згідно з поясненнями ліквідатора названі картки прив`язані до одного банківського рахунку № НОМЕР_2, який відкрито на ім`я ОСОБА_1.

На підтвердження викладеного до заяви про стягнення дебіторської заборгованості та уточненої заяви було додано банківські виписки по рахунку ТОВ "Сталь-Маркет" № НОМЕР_1 .

В той же час, з огляду на заперечення відповідача щодо отримання коштів на свій рахунок, ліквідатор ТОВ "Сталь-Маркет" арбітражний керуючий Кошовський С. В. звернувся до місцевого господарського суду з клопотаннями (т.с.1, а.с.232-233; т.с.2, а.с.20-21), в яких просив витребувати у ПАТ "ПриватБанк" наступну інформацію:

- чи належить (належав) рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1.;

- на чиє ім`я видані картки з номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- чи відносяться картки з номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 до рахунку № НОМЕР_2 ;

- чи було в період часу з 21.11.2014 по 06.03.2015 зараховано кошти у розмірі 3.016.243,79 грн з рахунку ТОВ "Сталь-Маркет" № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 або рахунки, прив`язані до карток з номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Однак відповідні клопотання судом першої інстанції не були розглянуті, відомості щодо відхилення цих клопотань відсутні в ухвалах місцевого господарського суду.

Аналогічне за змістом клопотання було подано до суду апеляційної інстанції (т.с.2, а.с.69-71), але відомості про розгляд такого клопотання в матеріалах також справи відсутні.

З наведеного слідує, що суди попередніх інстанцій проігнорували подані ліквідатором ТОВ "Сталь-Маркет" арбітражним керуючим Кошовським С. В. клопотання, тоді як докази, які просив витребувати заявник, мають пряме відношення до предмету доказування у даній справі, що свідчить про недотримання судами вимог статей 80, 81 ГПК України та підтверджує доводи скаржника щодо порушення судами норм процесуального права.

8.9. Крім того, суди не визначилися із загальною сумою перерахованих у спірному періоді коштів, оскільки місцевий господарський суд не встановив обставин щодо того, яка саме загальна сума коштів була перерахована у спірному періоді з рахунку ТОВ "Сталь-Маркет", не дослідив і не надав оцінки наявним у справі доказам, обмежившись посиланням на позовну заяву ТОВ "Сталь-Маркет", в якій було вказано про здійснення переказів відповідачу на загальну суму 3.076.243,79 грн.

З матеріалів справи вбачається, що як в первісно поданій заяві, так і в уточненій заяві ТОВ "Сталь-Маркет" про стягнення дебіторської заборгованості вказано про те, що загальна сума переказів, здійснених у період з 21.11.2014 по 06.03.2015 з рахунку ТОВ "Сталь-Маркет" № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2, становить 3.016.243,79 грн.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про те, що у спірному періоді було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 3.076.243,79 грн, хоча при цьому у мотивувальній частині постанови наведено перелік платежів, загальна сума яких складає 3.016.243,79 грн.

В рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 у справі №755/12934/17, на яке послався суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про перебіг строку позовної давності, суд встановив, що відповідно до виписки по рахунку ТОВ "Сталь-Маркет" № НОМЕР_1 в ПАТ "ПриватБанк" за період з 21.11.2014 по 06.03.2015 ОСОБА_1 отримав фінансову допомогу у загальному розмірі 3.076.243,79 грн.

Судами попередніх інстанцій залишено без уваги розбіжності щодо загальної суми перерахованої фінансової допомоги з рахунку ТОВ "Сталь-Маркет" на рахунок ОСОБА_1 за один і той самий період часу (з 21.11.2014 по 06.03.2015) у справі Дніпровського районного суду м. Києва № 755/12934/17, яку встановлено на підставі наданих ліквідатором ТОВ "Сталь-Маркет" банківських виписок, а також сумою фінансової допомоги, про яку зазначає ліквідатор у справі № 910/5241/16.

8.10. Відносно висновку суду апеляційної інстанції про переривання перебігу позовної давності у зв`язку зі зверненням ліквідатора банкрута у 2017 році з відповідними позовами про стягнення дебіторської заборгованості до Господарського суду міста Києва та до Дніпровського районного суду м. Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Тобто наведена норма передбачає, що підставою для переривання перебігу позовної давності є пред`явлення позову до одного із кількох боржників і в цій частині дія норми розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов`язання покладено одночасно на декількох осіб, а також перебіг позовної давності переривається пред`явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги, з чого випливає можливість подовження строку позовної давності шляхом пред`явлення лише частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов`язання припускається можливість виокремлення такої частини.

В той же час частина 1 названої статті визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Як зазначалося вище, з наданих заявником банківських виписок вбачається, що визначаючи загальну суму здійснених грошових переказів, ліквідатор не врахував платежі за 05.12.2014. Натомість не врахування цих платежів заявником може свідчити про їх сплату (повернення) на користь ТОВ "Сталь-Маркет", що в свою чергу може трактуватися як визнання боргу у розумінні частини 1 статті 264 ЦК України.

Відтак, суд апеляційної інстанції застосував норми статті 264 ЦК України не з`ясувавши при цьому обставини, які підлягали встановленню та входили до предмету доказування у цій справі, що свідчить про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо невірного застосування судом названої статті.

8.11. Доводи касаційної скарги, наведені у пункті 6.2 цієї постанови, відхиляються судом, оскільки Положення про організацію діяльності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 18.06.2013 № 254, на яке послався суд апеляційної інстанції було чинне на період здійснення грошових переказів з рахунку ТОВ "Сталь-Маркет".

Посилання скаржника про те, що на спірні правовідносини не поширюються норми статті 1212 ЦК України та необхідність застосування статті 1215 ЦК України, наведені у пунктах 6.4, 6.5 цієї постанови фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ч.2 ст. 300 ГПК України.

8.12. Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення місцевого та апеляційного господарських судів наведеним вимогам не відповідають.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. За результатами перегляду справи Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.3. Оскільки припис частини другої статті 300 ГПК України містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, то згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України справа в частині вирішення заяви про стягнення дебіторської заборгованості має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При новому розгляді судам необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників у справі, належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.