на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2019 року (головуючий - Стойка О. В., судді - Істоміна О. А., Пушай В. І.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року (суддя Киричук О. А.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Обласного комунального підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго"

про стягнення 753 835,50 грн.

Історія справи

Фактичні обставини, встановлені судами

1. 26 вересня 2016 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) та Обласним комунальним підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (далі - ОКПТГ "Миргородтеплоенерго", Відповідач) укладено договір №37851/1617-ТЕ-24 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до кого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а Відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

1.1. Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок №20) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

2. На виконання умов договору Позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав Відповідачу природний газ на загальну суму 41 796 356,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який у порушення умов договору оплачувався Відповідачем несвоєчасно.

3. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Порядку № 20.

3.1. Відповідно до пункту 8.3 Договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Порядку № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Відповідача від обов`язку сплатити на користь Позивача платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

4. Між ГУ Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, позивачем та відповідачем у період з грудня 2016 року по травень 2017 року було підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідно до Порядку №20 (далі - СПР).

5. У зв`язку з цим частково погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 28 476 764,67 грн. за спірний період відбулося відповідно до СПР та договору про організацію взаєморозрахунків №137/332-в від 09.11.2017.

Короткий зміст позовних вимог

6. У квітні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до ОКПТГ "Миргородтеплоенерго" про стягнення 753 835,50 грн. за неналежне виконання зобов`язань за Договором, у тому числі: 405 898,12 грн. пені, 92 256,63 грн. 3% річних, 255 680,75 грн. інфляційних втрат.

7. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині своєчасної оплати за переданий у спірний період природний газ.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 51 887,80 грн. пені, 14 825,09 грн. 3% річних, 2 775,36 грн. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

9. Суди виходили з того, що відсутні підстави для стягнення з Відповідача нарахувань на суми боргу, які сплачені за СПР та договором про організацію взаєморозрахунків, оскільки грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Водночас, підписавши договір №137/332-в про організацію взаєморозрахунків та СПР, сторони фактично погодилися, що залишок оплати наданих за договором послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі СПР, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором та відповідальність за порушення строків.

10. У той же час Відповідач зобов`язаний сплатити пеню, інфляційні та 3 % річних, що нараховані на суму основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків та договору №137/332-в, та була несвоєчасно оплачена Відповідачем за рахунок власних коштів.

11. Крім того, зважаючи на ступінь виконання Відповідачем своїх зобов`язань, неподання Позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок порушення Відповідачем зобов`язань, та зважаючи на правовий статус останнього, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії (опалення, гаряча вода) населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, враховуючи також соціальну спрямованість його господарської діяльності, суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені до 50% від заявленого Позивачем на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Частково не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

13. Судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки судами не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу Позивача.

14. Так, висновки судів про те, що підписанням спільного протокольного рішення та укладання договору про організацію взаєморозрахунків змінилися строки та порядок розрахунків, не відповідають умовам абзацу 3 пункту 6.1 та пункту 11.3 Договору. Державою хоча і передбачено певний механізм перерахування субвенцій, проте не врегульовано питання імплементації цих відносин при здійсненні розрахунків за природний газ на підставі Договору, а тому у цьому випадку слід керуватися принципом свободи договору, умовами якого сторони передбачили порядок відповідальності за неналежне виконання зобов`язань. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 N 853 (853-2016-п) внесено зміни до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (зокрема, доповнено абзацом "сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором").

15. Суди неправильно застосували норми матеріального права (статті 509, 551, 617 ЦК України та статті 233 ГК України), не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, інтереси Позивача, внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо зменшення розміру пені, який суперечить принципу розумності, справедливості, добросовісності та призводить до зловживання з боку боржника.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

16. Висновки судів про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій на розрахунки за договором, проведені за СПР та договором про організацію взаємних розрахунків, є законними та обґрунтованими. Щодо зменшення пені, то судами обґрунтовано реалізовано передбачене законодавством право, а при використанні таких дискреційних повноважень у повній мірі враховано всі обов`язкові умови їх застосування, що передбачені положеннями чинного законодавства.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. У частині 4 статті 236 ГПК України, що встановлює вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

18. Питання, подібні до тих, що розглядаються у цій справі, неодноразово вже були предметом оцінки та розгляду суду касаційної інстанції.

19. Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 сформульовано висновок щодо застосування норм права (статей 549, 625 ЦК України) у подібних правовідносинах.

20. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком №20, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

21. Тому незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

22. З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з Відповідача 3 % річних, інфляційних втрат і пені, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань щодо своєчасної оплати переданого природного газу, оскільки підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

23. Одночасно Верховний Суд звертає увагу, що пункт 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, який був предметом спору у справі № 924/296/18, так само, як і пункт 6.1 Договору, що є предметом спору у даній справі, містив тотожні умови про те, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до Порядку № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

24. Подібних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, зазначивши, що запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

25. Перевіривши всі доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що скаржник не навів жодного вагомого аргументу, здатного переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі та відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати.

26. За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

27. Верховний Суд, спираючись на власні правові висновки, вважає, що суди ухвалили законні та обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині, беручи до уваги те, що: (1) держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ (проведення взаєморозрахунків шляхом надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості щодо різниці між фактичною вартістю теплової енергії та затвердженими тарифами, а також надання пільг та житлових субсидій населенню) (2) Позивач не надав будь-яких доказів того, що Відповідачем порушені відповідні положення Порядку №20.

28. Наведене унеможливлює застосування до Відповідача наслідків неналежного виконання зобов`язань за Договором у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, що є предметом СПР та договору про організацію взаєморозрахунків в загальній сумі 28 476 764,67 грн. У зв`язку з чим доводи касаційної скарги в пункті 14 Постанови Верховний Суд відхиляє.

29. Щодо доводів касаційної скарги в пункті 15 Постанови, то суди попередніх інстанцій відповідно до конкретних обставин справи зробили правильний висновок про можливість зменшення пені на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, зважаючи на відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення Відповідачем грошових зобов`язань; правовий статус Відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря населенню та іншим споживачам, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання являється населення, також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності Відповідача та її соціальну спрямованість.

30. Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, Верховний Суд відхиляє, оскільки, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, вважає, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд першої та апеляційної інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

31. У цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судової практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.

32. Посилання Позивача на правові позиції Верховного Суду у справах №№ 908/1453/14 та № 922/1010/16, відхиляються, оскільки: (1) висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у даній справі не суперечать висновку Верховного Суду у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки зменшення розміру пені є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів; у справі № 922/1010/16 питання про зменшення розміру пені боржником не порушувалося та судами не вирішувалося, а отже у цій постанові взагалі відсутній висновок суду щодо застосування норм частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України.

33. Верховний Суд також звертається до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

34. Не можна розглядати перегляд як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

35. Рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України у касаційному порядку не переглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.