за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області, відповідач), у якому просив:

1.1. скасувати наказ ГУНП в Київській області від 21 лютого 2017 року № 117 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції з Національної поліції України в Київській області з 22 лютого 2017року;

1.2. поновити на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції з метою надання можливості працювати до надходження повістки про початок вступу на військову службу, з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позову позивач указав, що з 2006 року він перебував на службі в органах внутрішніх справ, а в подальшому на службі в органах Національної поліції України. У зв`язку з бажанням у подальшому перейти на військову службу, він звернувся до керівництва ГУНП в Київській області з письмовим рапортом щодо його переводу до в/ч В2050, до якого було долучено лист командира в/ч В2050 від 26 грудня 2016 року, в якому містилось прохання в разі позитивного рішення та оформлення документів перевести його для подальшого призначення на вакантну посаду у ЗСУ. За наслідком розгляду вищевказаних документів, наказом ГУНП в Київській області від 21 лютого 2017 року за №117 о/с, позивача було звільнено із займаної посади з 22 лютого 2017 року на підставі підпункту 8 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - № 580-VІІІ). 23 лютого 2017 року прибув до Яготинського РВК, але на військову службу його прийнято не було, у зв`язку з тим, що працівником кадрової служби не було підготовлено усіх необхідних документів, а тому у нього виник вимушений прогул. Вважає, що його було звільнено зі служби з поліції без належних підстав, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

3. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з огляду те, що під час розгляду рапорту позивача про його переведення на службу до ЗСУ та винесення у подальшому наказу від 21 лютого 2017 року №117 о/с посадові особи ГУНП в Київській області діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та Законами України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 з червня 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

5. Наказом ГУНП в Київській області від 07 листопада 2015 року за №1 о/с, на підставі пункту 9 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ (580-19) ОСОБА_1 було прийнято на службу до поліції.

6. 25 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва ГУНП в Київській області із письмовим рапортом, в якому просив звільнити його зі служби в поліції в порядку переведення, відповідно до підпунктом 8 пункту 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ. До вказаного рапорту також додано лист командира військової частини - польова пошта В2050 полковника Є.В. Добриніна від 26 грудня 2016 року за №3194, в якому містилось прохання про позитивне вирішення питання з метою подальшого проходження ОСОБА_1, військової служби.

7. За наслідком розгляду вказаних документів, начальником ГУНП в Київській області Ценовим Д.М. було прийнято наказ за №117 о/с від 21 лютого 2017 року, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі підпунктом 8 пункту 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ з 22 лютого 2017 року.

8. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1, йому було видано на руки трудову книжку, тимчасове посвідчення офіцера запасу, витяг з наказу та припис для постановки на військовий облік.

9. Однак, звернувшись 23 лютого 2017 року до Яготинського РВК, позивача не було прийнято на військову службу, оскільки працівником відділу кадрів ГУНП в Київській області не були підготовлені усі необхідні документи, та як наслідок позивач вважає, що у нього виник вимушений прогул, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

11. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що керівництво ГУНП в Київській області мало право приймати наказ про звільнення позивача із займаної посади на підставі вищевказаного підпункту 8 пункту 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ, оскільки останній дійсно мав намір припинити трудові стосунки з органами поліції, у зв`язку з бажанням ступу на військову службу.

11.1. Також судом першої інстанції було встановлено, що у судовому засіданні позивач підтвердив той факт, що він добровільно вирішив звільнитись з органів поліції у зв`язку з переходом на службу до ЗСУ, про що ним особисто було написано рапорт та додано лист командування військової частини польова пошта В2050, тобто позивач самостійно та на власний розсуд реалізував своє конституційне право на працю.

11.2. Додатково судом першої інстанції було зазначено, що причиною позову фактично стала відмова керівництва військової частини у прийнятті позивача на військову службу на підставі поданих позивачем документів, а не сам факт його звільнення з органів поліції, оскільки останній підтвердив у судовому засіданні свій намір проходити саме військову службу.

12. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Київській області про скасування наказу та поновлення на роботі задоволено:

12.1 визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Київській області від 21 лютого 2017 року № 117 о/с "По особового складу", в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1, начальника сектора реагування патрульної поліції №1 Березанського відділення поліції Переяслав - Хмельницького відділу поліції, з 22 лютого 2017 року;

12.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції №1 Березанського відділення поліції Переяслав - Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

12.3 стягнуто з ГУНП в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61 132 (шістдесят одна тисяча сто тридцять дві) гривні 50 копійок.

12.4 Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції №1 Березанського відділення поліції Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

13. Задовольняючи адміністративний позов суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі дотримання норм спеціального законодавства, звільнення за підпунктом 8 пункту 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій)) не передбачає вимушеного прогулу та перериву у службі. Проте відповідачем не дотримано встановленої процедури погодження переходу позивача з Міністерством оборони України.

13.1. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу, що відповідач не надав доказів про повідомлення зацікавлених осіб Міністерства оборони України та дотримання встановленої процедури погодження щодо згоди на переведення свого працівника Національної поліції до Збройних сил України, таким чином не довів факт правомірного звільнення позивача зі служби в поліції саме 22 лютого 2017 року, а не в день який передував би вступу на військову службу відповідно до погодження між керівниками якого не відбулося, що й стало безпосередньою причиною вимушеного прогулу.

ІV. Касаційне оскарження

14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, представник ГУНП в Київській області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 31 липня 2017 року.

15. У касаційній скарзі представник відповідача посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, невідповідність висновку суду апеляційної інстанції встановленим обставинам справи. Так, заявник касаційної скарги зауважує, на тому факті, що відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій). Так, оскаржуваний наказ виданий з дотриманням Закону № 580-VІІІ (580-19) , оскільки позивача було звільнено на підставі його рапорту від 25 січня 2017 року.

15.1. Додатково заявник касаційної скарги звертає увагу, що 22 лютого 2017 року позивачем написано розписку про отримання трудової книжки, тимчасового посвідчення офіцера запасу, витягу з наказу та припису для постановки на військовий облік.

15.2. За таких обставин, заявник касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

16. 19 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Швець В.В. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 810/1129/17 із Київського окружного адміністративного суду.

17. 12 жовтня 2017 року справа № 810/1129/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

18. На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" " Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя Білоус О.В., судді Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.

20. 30 травня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 528/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., судді Кашпур О.В., Радишевську О.Р.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

22. Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Закон України "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закон № 580-VІІІ (580-19) ).

24.1. Відповідно до вимог статті 1, Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

24.1.1. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

24.2. Відповідно до вимог статті 3, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України (254к/96-ВР) , міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

24.3. Відповідно до статті 17, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

24.4. Згідно з частиною першою статті 48, призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст. 47 цього Закону.

24.5. Згідно з приписами статті 58, призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.

24.6. Відповідно до вимог статті 60, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

24.7. Частиною першою статті 77, встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

25. Згідно з пунктом 85 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (чинного на момент виникнення правовідносин, далі - Положення № 114) переведення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з органів внутрішніх справ до Збройних Сил, у зв`язку з призначенням їх у персональному порядку на дійсну військову службу провадитися за погодженням відповідно з Міністерством оборони.

VІ. Позиція Верховного Суду

26. Суд касаційної інстанцій наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

27. Норми статті 77 Закону № 580-VІІІ встановлюють вичерпний перелік підстав звільнення особи, зі служби в органах Національної поліції України. При цьому, однією із вказаних підстав для звільнення є перехід у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).

28. Аналіз наведених норм спеціального законодавства дає підстави вважати, що звільнення зі служби в Національній поліції в порядку переведення до Збройних Сил України можливе при наявності певних обставин: якщо воно відповідає інтересам служби, наявності відповідно рапорту про переведення з поліції до Збройних Сил України, забезпечення дотримання процедури підготовки документів про переведення за встановленим порядком - за погодженням відповідно з Міністерством оборони України.

29. Норма пункту 85 Положення № 114 встановлює, що переведення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з органів внутрішніх справ до Збройних Сил України, у зв`язку з призначенням їх у персональному порядку на дійсну військову службу провадитися за погодженням відповідно з Міністерством оборони України з урахуванням їх бажання, тобто обов`язковою складовою повинно передувати саме процедура погодження аби в подальшому не допустити порушення прав працівника на працевлаштування, та не допустити вимушеного прогулу.

30. Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана норма пункту 85 Положення № 114 відповідачем не дотримана, що й призвело до порушення прав позивача та його передчасного звільнення зі служби в Національній поліції України.

31. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не дотримано встановленої процедури погодження відповідно з Міністерством оборони, у разі дотримання норм спеціального законодавства звільнення за підпунктом 8 пункту 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій)) не передбачає вимушеного прогулу та перериву у службі.

32. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що відповідач не довів правомірного звільнення позивача зі служби в поліції саме 22 лютого 2017 року, а не в день який би передував вступу на військову службу, відповідно до погодження між керівниками, якого не відбулося, що й стало безпосередньою причиною вимушеного прогулу.

33. Доводам викладеним у касаційній скарзі вже була надана оцінка судом апеляційної інстанції, Верховний Суд зауважує, що вони не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

34. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з`ясовано обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.