1. Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан Олександр Анатолійович,

2. Фізична особа ОСОБА_1,

про скасування рішення державного реєстратора,

За участю представників сторін:

від позивача: Кузьменко В.С. - адвокат,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Приватне акціонерне товариство "Племінний завод" "Червоний велетень" (далі - позивач, ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень") звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" (надалі - відповідач, ТОВ "Слобожанський Альянс"), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42335532 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем, а також стягнути з Відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

1.2. В обґрунтування позову позивач посилався на неправомірні дії з боку відповідача щодо укладання договору оренди землі та звернення до державного реєстратора для здійснення відповідних реєстраційних дій.

1.3. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що 26.07.2018 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, з кадастровим номером 6321780500:02:000:0889, площею 0,1044 га, строком на 7 років, зареєстрований даний договір оренди 27.07.2018, номер запису про інше речове право 27296700. Відповідно до умов укладеного договору право оренди виникає з моменту державної реєстрації цього права.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 в позові відмовлено повністю.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 09.11.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 922/813/19.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 14.11.2019 у справі №922/813/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. 25.11.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 22.01.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.12.2019.

3.4. В судове засідання з`явився представник позивача, який просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Представники відповідача і третьої особи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі відповідач просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

4.2. Відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження неправомірності дій реєстратора, оскільки факт реєстрації договору оренди з позивачем підтверджено станом на 29.12.2012, а не станом на 01.08.2018 - дату укладання договору оренди земельної ділянки з відповідачем. Також відповідач зазначає про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав з посиланням на правові позиції Верховного Суду при розгляді справ щодо скасування рішення державного реєстратора.

4.3. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 06.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Племінний завод" "Червоний велетень" (теперішня назва - Приватне акціонерне товариство "Племінний завод" "Червоний велетень") та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321780500:02:000:0889, площею 0,1044 га, що знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, строком на 10 років.

5.2. 24.01.2019 позивач дізнався про прийняття Державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким зареєстровано інше речове право: право оренди на земельну ділянку, яка перебуває в оренді Приватного акціонерного товариства "Племінний завод" "Червоний велетень", іншого орендаря на підставі договору від 26.07.2018 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс", на підставі чого 01.08.2018 прийнято рішення за №42335532 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321780500:02:000:0889, площею 0,1044 га.

5.3. Позивач посилається на неправомірні дії з боку відповідача щодо укладення договору оренди землі, яка знаходиться в оренді, та подання його до державного реєстратора для здійснення відповідних реєстраційних дій, на підставі чого Державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем винесено зазначене рішення.

5.4. Відповідач посилається на те, що 26.07.2018 між ОСОБА_1 (спадкоємницею ОСОБА_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, з кадастровим номером 6321780500:02:000:0889, площею 0,1044 га, строком на 7 років, який зареєстрований 27.07.2018.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач, посилаючись на порушення свого права з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" щодо укладеного договору оренди, який зареєстрований державним реєстратором, не довів неправомірність дій відповідача та не надав суду доказів прийняття державним реєстратором незаконного рішення.

6.2. Постановляючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд свої висновки мотивував тим, що договір оренди земельної ділянки від 06.08.2012 станом на день розгляду справи є діючим, оскільки строк дії договору не закінчився, договір не розірвано, не визначено недійсним, акт приймання-передачі про повернення земельної ділянки сторони не підписували.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Втім, в порушення вимог законодавства України, державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан О.А. при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі від 26.07.2018, укладеного між ТОВ "Слобожанський Альянс" та ОСОБА_1 (спадкоємницею ОСОБА_3 ), належним чином не перевірено наявність права оренди на дану земельну ділянку за позивачем, внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію договору оренди одних і тих самих земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж земельні ділянки були передані в оренду різним орендарям.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) ):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Згідно зі статтями 5, 7 і 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

За змістом частини 1 статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів":

"Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення."

Отже юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

7.3 Як вбачається зі встановлених судами обставин, предметом даного судового розгляду є вимога ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх індексний номер 42335532 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем щодо реєстрації права оренди ТОВ "Слобожанський Альянс" на земельну ділянку, за наявності чинного договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" і громадянкою ОСОБА_3, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між ТОВ "Слобожанський Альянс" і громадянкою ОСОБА_1, до закінчення строку дії попереднього договору.

При цьому, щодо підсудності справи господарському суду, посилаючись на положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" у позовній заяві зазначило, що оскільки спір, який є предметом цієї позовної заяви, стосується захисту порушеного права користування земельною ділянкою, що використовується під час здійснення господарської діяльності позивача, спір має розглянути саме господарський суд.

7.4. Суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що спір необхідно розглядати в порядку господарського судочинства з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

7.5. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

7.6. У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень" просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав оренди відповідача стосовно земельної ділянки, власником якої є третя особа - ОСОБА_1 (фізична особа).

Тобто, позивач вважає, що у нього виник спір з особою, право якої зареєстровано, з приводу реєстраційних дій. Однак таке твердження, на переконання Верховного Суду, є помилковим, спростовується змістом позовної заяви, за змістом якої наявні обставини, що мають значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

7.7. У позовній заяві ПрАТ ?Племінний завод "Червоний велетень" акцентувало, що перебуває у договірних відносинах із фізичною особою - власником земельної ділянки на підставі договору оренди, укладеного 06.08.2012 (дата державної реєстрації - 07.09.2012), строком на 10 років, та є орендарем зазначеної земельної ділянки.

Однак 24.01.2019 позивач дізнався про реєстрацію права оренди стосовно цієї самої земельної ділянки за ТОВ "Слобожанський Альянс" на підставі оспорюваного рішення державного реєстратора.

Позивач зазначив, що Штефан О. А. як державний реєстратор не дослідив інформації про речові права, які виникли до 01.01.2013, відповідно до вимог Закону № 1952-ІV (1952-15) .

7.8. Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити у спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України (2768-14) , Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (161-14) (далі - Закон № 161-XIV (161-14) ).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом № 1952-ІV (1952-15) .

Згідно зі статтею 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1952-ІV, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

У розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1878-17) установлено, що до 01.01.2013 державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

7.9. Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації державним реєстратором права оренди з іншим орендарем (ТОВ "Слобожанський Альянс"), на той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (власником орендованої земельної ділянки), яка у цій справі є третьою особою, на той час не припинилися. Отже, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач.

Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

Неоспорювання позивачем дій третьої особи (власника земельної ділянки) не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків цієї фізичної особи і спір у позивача виник саме із власником земельної ділянки як орендодавцем.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 657/33/19.

7.10. Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди власника земельної ділянки (третя особа) та відповідача, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й фізичної особи - власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договорів, укладених із позивачем і відповідачем.

Власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, чого сторони не заперечують. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

7.11. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

До таких висновків дійшов Касаційний господарський суд при розгляд аналогічних спорів за участю тих самих позивача та відповідача у постановах від 14.01.2020 у справах №922/808/19, №922/810/19.

7.12. За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Так, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у справі № 922/813/19.

7.13. Колегія суддів не надає оцінки доводам сторін, викладеним у касаційній скарзі та відзиві на неї, оскільки згідно з частиною 2 статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

8.2. Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що касаційну скаргу ТОВ "Слобожанський Альянс" необхідно частково задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати, а провадження у справі закрити.

8.3. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.