розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2019 (суддя - Чевгуз О.В. ), постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 (головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Сулім В.В.) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-АГРО СОФТ"

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 141 300,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Заіменко Д.П. - адвокат,

від відповідача: Гур`єв Д.В. - адвокат,

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. В листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-АГРО СОФТ" (далі - відповідач), в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: визнати недійсним договір № 0304\18с від 03.04.2018 купівлі - продажу примірників програмної продукції в електронному вигляді, укладений між сторонами (далі - договір); розірвати договір купівлі - продажу примірників програмної продукції в електронному вигляді № 0304\18с від 03.04.2018, укладений між сторонами, та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІН -АГРО СОФТ" 141 300 грн., які були сплачені в якості попередньої оплати за вищевказаним договором купівлі-продажу примірників програмної продукції в електронному вигляді.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору та ввів в оману покупця при його укладанні.

1.3. Відповідач заперечував проти позову, оскільки вважав, що виконав всі взяті на себе зобов`язання, передбачені укладеним договором.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.03.2019 року у справі № 925/1153/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, у позові відмовлено повністю.

2.2. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі № 925/1153/18 стягнуто з ТОВ "Сандеро" на користь ТОВ "Ін-Агро Софт" судові витрати з оплати послуг адвоката в апеляційній інстанції в розмірі 12 000,00 грн.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 25.10.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі № 925/1153/18.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 31.10.2019 у справі № 925/1153/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Пільков К.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 925/1153/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО" залишено без руху до 11.12.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі та доказів направлення доданих до касаційної скарги документів листом з описом вкладення відповідачу у справі, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. 18.11.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду із заявою про усунення недоліків у справі № 925/1153/18. До заяви скаржник долучив платіжне доручення № 169 від 18.11.2019 на суму 3 524 грн. та докази направлення доданих до касаційної скарги документів листом з описом вкладення відповідачу у справі.

3.5. Касаційний господарський суд 29.11.2019 постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 22.01.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.12.2019.

3.6. Від відповідача 12.12.2019 отримано відзив на касаційну скаргу, який скеровано на адресу суду 10.12.2019.

3.7. В судове засідання з`явився представник позивача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги. Представник відповідача також прибув у судове засідання та просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі позивач просить прийняті у справі рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 скасувати, визнати недійсним та розірвати спірний договір, стягнути з відповідача 141 300,00 грн, які були сплачені у якості попередньої оплати за договором.

4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що вказані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції, постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Зокрема скаржник наголошує, що:

1. Відмова судом першої інстанції в огляді доказів у мережі Інтернет в порушення не тільки вимог ч.5 п. 4 ст. 13, 82 ГПК України, а і в порушення права позивача на справедливий суд в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

2. Порушення судом першої інстанції вимог ч.5 п.4 ст. 13, ч.1 п.3 ст. 42, ч.2, ч.3 ст. 216 ГПК України - адже позивач технічно був позбавлений права надати заперечення проти доводів і міркувань представника відповідача і на момент закінчення стадії судового розгляду позивач не мав можливості надати контраргументи та вважав, що за таких обставин спір не може бути вирішено в першому судовому засіданні 19.02.2019.

3. Судом першої інстанції порушено вимоги ст. 210 ГПК України та не досліджено і не відображено у рішенні низка доказів та фактів. Дані факти перелічені у апеляційній скарзі позивача.

4. Неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права ст.ст. 3 ст. 227, 228, 230, 426, 658, 659, 666, 674 ЦК України. В частині вимоги про визнання недійсним договору та встановлення порушення відповідачем умов договору, а саме невідповідність товару (комп`ютерної програми) умовам договору, зокрема те, що продавець всупереч ст. 659 ЦК України не підтвердив права на комп`ютерну програму, вчинив правочин без відповідного дозволу, введення відповідачем позивача в оману щодо здібностей товару, суттєвих умов використання предмета договору, продаж з порушенням майнових прав інтелектуальної власності (ст.ст. 227, 228, 230 ЦК України).

5. Неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме рішення Ради національної безпеки і оборони України від " 28" квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (Додаток 2, сторінка 192, пункт 434), затвердженого Указом Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 (133/2017) .

6. Апеляційний суд замість належного аналізу взаємовідносин учасників справи та вказаного нормативного акту, безпідставно вдається до опису діяльності компанії ДП "Єврософтпром", яка жодним чином справи не стосується, чим фактично проігнорував та змістив фокус розгляду правовідносин в потрібному для суду напрямку.

7. Загальна неналежна та необ`єктивна оцінка доказів.

4.3. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у її задоволенні, судові рішення залишити без змін, а також стягнути на його користь з позивача 12 000,00 грн понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у зв`язку розглядом справи у суді касаційної інстанції.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 03.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір № 0304/18с купівлі-продажу примірників програмної продукції в електронному вигляді. При цьому, зазначений договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень.

За умовами вищевказаного договору, а саме згідно до розділу 1 сторони передбачили, що продавець (ТОВ "ІН-АГРО СОФТ") зобов`язується передати у власність покупцю (ТОВ "САНДЕРО") примірники програмної продукції (ПП) в електронному вигляді, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах, встановлених в даному договорі.

Пунктом 1.2 сторони передбачили, що під примірниками програмної продукції розуміють результати комп`ютерного програмування у вигляді прикладної комп`ютерної програми в електронному вигляді. Програмною продукцією в розумінні та для цілей цього договору є: 1.2.1. "1С:Підприємство-8. Управління виробничим підприємством для України. Комплект на 10 + клієнт-сервер" - 1 шт., за ціною 141300,00 грн. (сто сорок одна тисяча триста гривень 00 копійок), без ПДВ.

Також відповідно до розділу 2 вищевказаного договору сторони погодили, що назва і кількість примірників програмної продукції фіксується в актах прийому-передачі примірників програмної продукції в електронному вигляді (надалі - Акти), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Разом з тим, за умовами пункту 2.2 погоджено, що продавець гарантує, що продаж примірників програмної продукції і використання документації, не порушує ніяких авторських прав, патентів, торгових секретів або інших складових прав власності будь-яких третіх осіб, і що продавцю невідомо жодних фактів, з яких може випливати порушення таких прав.

А згідно з умовами 2.3 зазначеного договору сторони в двосторонньому порядку обумовили, що крім явно зазначених тут, продавець не надає жодних гарантій, неявних або інших, щодо примірників програмної продукції, її високих ринкових властивостей або її придатності для досягнення іншої специфічної мети.

Відповідно до розділу 3 договору передача-прийом примірників програмної продукції здійснюється в електронному вигляді, шляхом передачі через мережу Інтернет, протягом 10 (десяти) робочих днів з дня оплати відповідно до розділу 4 цього Договору.

Порядок передачі продукції сторони передбачили відповідно до пункту 3.2 вищевказаного договору. Так, факт прийому-передачі примірників програмної продукції в електронному вигляді сторони фіксують шляхом підписання акту прийому-передачі примірників програмної продукції в електронному вигляді. Підписаний Сторонами Акт є підтвердженням передачі у власність Покупцю Примірників Програмної продукції належним чином. При цьому за змістом пункту 3.3 примірники програмної продукції доступні для завантажування протягом 30 (тридцяти) днів з моменту відкриття доступу до них.

Загальна вартість програмної продукції, що передається за договором №0304\18с купівлі-продажу примірників програмної продукції в електронному вигляді складає 141 300, 00 грн. без ПДВ. При цьому, згідно з умовами п. 4.2 зазначеного договору покупець сплачує 100 % вартості програмного продукту на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок продавця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення продавцем рахунку.

За умовами п. 5.2. сторони погодили, що покупець зобов`язується використовувати примірники програмної продукції згідно умов користувацької угоди.

За змістом пункту 5.4 договору покупець зобов`язується завантажити примірники програмної продукції, через веб-ресурс, посилання на який надасть продавець, через мережу Інтернет протягом строку вказаного в п. 3.3 цього Договору.

Час дії договору № 0394\18с купівлі - продажу примірників програмної продукції від 03 квітня 2018 року передбачено п.7.1, відповідно до якого даний договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками та скріплення мокрими печатками та діє 3 (три) місяці з моменту передачі ПП, а в частині невиконаних зобов`язань за договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно Договору.

При цьому за змістом 7.2 - будь-яка сторона може розірвати цей договір, якщо інша сторона порушує будь-які суттєві умови даного договору і якщо це порушення не виправлено винною стороною протягом тридцяти (30) днів з дати отримання відповідного повідомлення про порушення.

За умовами п. 9.7 сторони погодили, що виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з програмною продукцією, зокрема доопрацювання чи надання оновлень та технічної підтримки, не є предметом цього договору і регулюються іншими договорами що мають бути укладені сторонами.

Підписавши вищевказаний договір без зауважень та протоколу розбіжностей, сторони в двосторонньому порядку добровільно погодили предмет, ціну та строк дії договору.

5.2. Електронним листом від 03.04.2018 відповідач надіслав на адресу позивача рахунок на оплату № 116 від 03.04.2018, в свою чергу позивач в порядку та строки, передбачені п.4.2 договору, сплатив попередню оплату у сумі 141 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 476 від 04.04.2018 згідно з рахунком №116 від 03.04.2018.

В подальшому, а саме 18.04.2018, на виконання п. 3.1. договору купівлі-продажу примірників програмної продукції в електронному вигляді від 03.04.2018, відповідач надав позивачу доступ до завантаження примірника програмного продукту в електронному вигляді, що підтверджується скріншотом надісланого електронною поштою листа.

5.3. Звертаючись до суду з даним позовом та упродовж всього розгляду даного спору позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, не передав документи на товар, не попередив покупця щодо прав третіх осіб на товар, ввів в оману ТОВ "Сандеро" з приводу істотних умов договору.

Позивач також зазначив, що відповідно до Указ Президента України № 133/2017 від 15 травня 2017 року (133/2017) , Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року та Закону України "Про санкції" (1644-18) з травня 2017 року на території України Дочірнє підприємство "ЄВРОСОФТПРОМ" (Україна), ТОВ "1С-Софт", ТОВ "1С" (Москва) не мають права користуватися та розпоряджатися своїм майном, не мають права реалізувати свою продукцію і не мають права передавати права інтелектуальної власності (ні повністю передавати, ні передавати права на користування).

Відтак позивач стверджує, що відповідач продав покупцю програмний продукт "1С:Предприятие 8. Управління виробничим підприємством для України", який мав ознаки контрафактного товару та позначення знаку для товарів і послуг "1С", який має відношення як до російської компанії, так і до компанії Астолерем Інвестмент Лімітед (Кіпр).

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Мотивуючи рішення суд першої інстанції, який підтримав апеляційний господарський суд, визнав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог, оскільки ТОВ "ІН -АГРО СОФТ" передало товар за договором купівлі продажу №0304\18с від 03.04.2018, надавши доступ до завантаження примірника програмного продукту в електронному вигляді. При цьому суд зазначив про те, що жодних ліцензійних договорів про передачу авторських прав між правовласником програмного продукту та відповідачем укладено не було, оскільки відповідач не надає право використання програми кінцевому користувачу, а продає лише примірник програмної продукції, тобто є постачальником.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) ):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями cт. 203 ЦК України (435-15) , а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В той же час, недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог в силу приписів ст. 215 ЦК України є правовою підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

За змістом статті 227 ЦК України - правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов`язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 230 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України (435-15) , відповідно до положень статті 655 якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

При цьому, згідно зі ст. 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

7.3. Предметом спору у даній справі в частині вимоги про визнання недійсним договору є встановлення порушення відповідачем умов договору, а саме невідповідність товару (комп`ютерної програми) умовам договору, зокрема те, що продавець всупереч ст. 659 ЦК України не підтвердив права на комп`ютерну програму, вчинив правочин без відповідного дозволу, ввів позивача в оману щодо здібностей товару, суттєвих умов використання предмета договору, продав товар з порушенням майнових прав інтелектуальної власності.

7.4. За наслідками розгляду спору в цій частині позовних вимог судами такі твердження позивача відхилені, як такі, що спростовані наданими відповідачем доказами.

Так відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 8 Закону України "Про авторське право та суміжні права" комп`ютерна програма є об`єктом авторського права.

Згідно зі ст. 7 вищевказаного Закону, суб`єктами авторського права є, у тому числі, особи, яким автори чи їх спадкоємці передавали свої авторські майнові права.

Передача майнових прав на об`єкти авторського права регулюється ст.ст. 31, 32 Закону України "Про авторське право та суміжні права" та розділу 75 ЦК України (435-15) , оформлюється авторським або ліцензійним договором. Цей договір укладається у письмовій формі та не підлягає нотаріальному посвідченню та\або державні реєстрації.

7.5. Судами встановлено, що 08.05.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ " Моленарі" (OU Molenari) було укладено договір про передачу прав інтелектуальної власності та додаток №1 до договору, за якими передано виключні майнові авторські права на комп`ютерні програми лінійки "IC: Підприємство 8", у тому числі на програму "1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України".

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, якою закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний недійсним.

На час розгляду справи вищевказаний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Моленарі" (OU Molenari), є укладеним, його дійсність та факт наявності авторських прав "Моленарі" (OU Molenari ) ніким не оспорена.

7.6. За змістом ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права", яка має назву "Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства", первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "с", обведена колом:; ім`я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

У робочому середовищі кожного примірника комп`ютерної програми "1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України" в розділі "Інформація/Про програму" є знак охорони авторського права з вказаним ім`ям компанії OU Molenari, яка на законних підставах володіє авторським майновим правом на цю програму, та рік тиражу цієї програми компанією OU Molenari.

Судами встановлено, що вказані елементи, що містяться в кожному примірнику програмної продукції, є всіма необхідними елементами сповіщення про свої права особи, яка ними володіє, згідно з Законом України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) .

Відтак, виключними майновими правами на комп`ютерну програму "1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України" володіє естонська компанія OU Molenari. Також, в матеріалах справи містяться листи естонської компанії OU Molenari з поясненнями про те, що вона володіє виключними майновими правами інтелектуальної власності на програмний комплекс-прикладне рішення комп`ютерну програму "1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України".

При цьому, компанія OU Molenari купила усі виключні майнові права інтелектуальної власності на комп`ютерну програму "1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України" у фізичної особи - громадянина України згідно з договором від 08.05.2017 про передачу прав інтелектуальної власності, який є правомірним та дійсним.

Для сповіщення про свої права OU Molenari використовує знак охорони авторського права, який проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

7.7. Розповсюдження на території України здійснюється через дистриб`юторсько-партнерську мережу. OU Molenari тиражує примірники програмної продукції у електронному вигляді. Примірник програмної продукціії "1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України" Комплект на 10 користувачів + клієнт-сервер (реєстраційний номер 802199014) складається із відповідних складових.

Зазначену програму розповсюджують в Україні через дистриб`юторсько-партнерську мережу у формі продажу примірника програмної продукції у електронному вигляді, як товар. Тобто, примірник програмної продукції "1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України" (реєстраційний номер 802199014), до складу якого входить сам примірник програми "1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України", до складу якого в свою чергу входить Технологічна платформа 1С:Підприємство 8.3 (версії 8.3.12.1412) та Конфігурація "Управління виробничим підприємством для України" редакція 1.3 (версія 1.3.55.1); електронні документи: Користувацьку угоду, Реєстраційну анкету та Комплект документації (Посібник користувача (по роботі з технологічною платформою), Посібник користувача (по роботі з конфігурацією), Інструкція з одержання програмних ліцензій); комплект пін-кодів: набір пін-кодів для основної поставки, набір пін-кодів для сервера, пін-код для реєстрації продукту на порталі https://portal.1c.еu; Купон на пільговий інформаційно-технологічний супровід, який був предметом договору між позивачем і відповідачем (як товар), від компанії OU Molenari, яка виготовила такий примірник програмної продукції, за договором поставки він перейшов у власність, як товар, компанії-дистриб`ютору - ТОВ "Езір".

Після того, як дистриб`ютор ТОВ "Езір" набуло право на перепродаж вказаного товару (примірник програмної продукції в електронному вигляді), його було передано ТОВ "ІН-АГРО СОФТ" на умовах вказаних в Договорі № 15251-8-2018 від 02.01.2018. Факт передачі примірників програмної продукції між ТОВ "Езір" та ТОВ "ІН-АГРО СОФТ" підтверджується Актом № Е-РН-06.04.18-0003 приймання-передачі примірників програмної продукції в електронному вигляді до Договору № 15251-8-2018 від 02.01.2018.

ТОВ "ІН-АГРО СОФТ" здійснило перепродаж вказаного товару (примірник програмної продукції в електронному вигляді) ТОВ "Сандеро" за договором № 0304/18с від 03 квітня 2018 року, електронним листом від 18.04.2018 надавши доступ до завантаження примірника програмного продукту в електронному вигляді, що підтверджується скриншотом надісланого електронною поштою листа, чим виконав умови Договору № 0304/18с (п. п. 3.1, 5.3 Договору).

7.8. Тому визнаються правомірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач виконав зобов`язання за договором № 03304\18с від 03.04.2018, надавши ТОВ "Сандеро" у власність примірник програмної продукції в електронному вигляді. Разом з тим, згідно з умовами користувацької угоди, вкладеної в переданий товар, з моменту встановлення ТОВ "Сандеро" примірника програмної продукції на комп`ютер (термінал) вступає в силу така користувацька (ліцензійна) угода, якою правовласник OU Molenari надає право на використання примірника програмної продукції в межах визначених користувацькою угодою, що є угодою про приєднання відповідно до вимог ст. 634 Цивільного Кодексу України.

При цьому підставно відхилені доводи позивача про те, що користувацька угода є нікчемною, оскільки суттєво обмежує права покупця та при укладені договору для ознайомлення надана не була, оскільки посилання на користувацьку угоду наявні в п. 5.2 договору №0304\18с від 03.04.2018, отже погодивши умови вказаного договору сторони погодились із умовами використання користувацької угод.

Також, суди визначились, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору не погоджувалось укладання ліцензійних договорів про передачу авторських прав, оскільки відповідач лише продає примірник програмної продукції, тобто є лише постачальником.

7.9. Щодо вимоги про розірвання договору, то суди вірно виходили з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення продавцем суттєвих умов договору, яке б могло бути підставою для його розірвання за приписами статті 651 ЦК і статті 188 ГК, в свою чергу відповідач надав докази виконання своїх обов`язків за вищевказаним договором в повному обсязі.

Також, суди визнали, що позивач не довів того, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо гарантійної умови про дотримання прав інтелектуальної власності, а відповідно і для настання правових наслідків порушення зобов`язання, передбачених ст. 611 ЦК України, та стягнення з Відповідача суми попередньої оплати за Договором - 141 300 гривень 00 коп.

7.10. Доводи позивача про те, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 15.05.2017 року № 133 (133/2017) \2017 щодо включення до санкційного списку компанії "Єврософтпром", яка є видавцем продуктів " 1С:Підприємство", то апеляційний суд слушно зазначив, що ці санкції не стосуються сторін, які приймають участь у справі.

7.11. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО" необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

8.4. Щодо заявленого відповідачем у відзиві на касаційну скаргу клопотання про відшкодування за рахунок позивача понесених відповідачем судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 12 000, 00 грн у суді касаційної інстанції колегія суддів приймає до уваги наступне.

В підтвердження своїх витрат відповідач надав: 1) копію договору про надання професійної правничої допомоги №01/01/19 від 15.01.2019; 2) копію додаткової угоди №3 від28.01.2019 до вказаного правочину; 3) копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2064 від 18.01.2017; 4) копію ордеру серії 1627 ХВ №000036 від 09.12.2019; 5) копію квитанції відділення банківської установи про оплату професійної правничої допомоги, а саме платіжного доручення №2 від 31.10.2019 на суму 12 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу:

"1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами."

Згідно із положеннями частини 8 статті 129 цього Кодексу до складу судових витрат, входять витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Одними із засад (принципів) господарського судочинства відповідно до приписів статті 2 вказаного Кодексу є пропорційність та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно статті 15 наведеного Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Колегія суддів касаційного суду визнає подані відповідачем документи в підтвердження своїх вимог достатніми та належними, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, судом не отримано, хоча відзив з клопотанням та додатками був надісланий відповідачем позивачу ще 10.12.2019, а тому з огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати на оплату послуг адвоката, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника, отже клопотання відповідача, заявлене у відзиві, підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2019 у справі №925/1153/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандеро" (49051, м.Дніпро, вул. Курсантська, буд 26; ЄДРПОУ 40390886), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Софт" (18007, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 40, приміщ. №15; ЄДРПОУ 38668616) судові витрати з оплати послуг адвоката в касаційній інстанції в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.