1.1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (далі - ТОВ "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (далі - ПОСП "Колос") про стягнення 317 500,00 грн боргу, 28 435,08 грн пені, нарахованої за період з 03.10.2017 по 03.10.2018, 114 056,44 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованими за період з 03.10.2017 по 13.02.2019, 44 447,71 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2017 року по січень 2019 року, та 13 021,85 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 03.10.2017 по 13.02.2018.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 25.07.2017 № 250717, в частині дотримання графіку оплати поставки товару та виконаних робіт.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 25.07.2017 між ТОВ "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (продавець) та ПОСП "Колос" (покупець) укладено договір № 250717, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець - прийняти обладнання для встановлення зерносушильного комплексу в комплектації згідно Специфікації № 1, а також його монтаж та пусконаладку.

2.2. Згідно Специфікації від 25.07.2017 № 1, підписаної сторонами та скріпленої печатками сторін, предметом поставки є зернова сушарка Дунаєвчанка 7 з теплогенератором під природний газ на 2 200 кВт - 1компл. Вартість обладнання - 3 454 500 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 575 750,00 грн; вартість монтажу та наладки обладнання - 373 000,00 грн в тому числі ПДВ 20 % - 62 166,67грн; загальна вартість - 3 827 500,00 грн в тому числі ПДВ 20 % - 637 916,67 грн.

2.3. Пунктом 2 договору № 250717 сторонами узгоджено умови поставки та встановлено, що термін поставки комплекту обладнання, що вказане в Специфікації № 1: 60 днів з моменту 1-ї оплати, дострокова поставка та поставка частинами допускається Базис поставки обладнання: EXW Дунаївці, територія "Дунаєвецького ливарно-механічного заводу", з послугою навантаження. Навантажувальні роботи виконує продавець, розвантаження обладнання виконує покупець біля площадки монтажу та бере його на зберігання до початку монтажу. Обладнання поставляється в розібраному вигляді в монтажних елементах. Документи, що супроводжують обладнання: товарно-транспортна накладна. Право власності на обладнання переходить до покупця після підписання сторонами акту прийому-передачі . У разі порушення покупцем графіка платежів, продавець затримує відвантаження обладнання.

2.4. В пункті 3 договору № 250717 сторони узгодили умови проектування, монтажу та пусконаладки обладнання та домовились, що після отримання авансової оплати продавець в термін до 7 днів надає покупцю технічну документацію на газове обладнання, що буде поставлятися та необхідну технічну інформацію на обладнання для виготовлення проектної документації. Покупець замовляє та виготовляє проектну документацію на встановлення зерносушильного комплексу. До початку монтажних робіт покупець зобов`язаний отримати всі дозволи, необхідні для установки предмета договору, підготувати необхідне, узгоджене сторонами електрообладнання та обладнання, пов`язане в технологічній схемі з зерносушильним комплексом. Перед початком монтажних робіт покупець зобов`язаний власними силами і за свій рахунок, відповідно до проектно-технічної документації, підготувати майданчик для монтажу зерносушильного комплексу, провести всі необхідні земляні, фундаментальні, будівельні роботи, здійснити підведення електроенергії і забезпечити необхідну кількість палива. Монтаж предмета договору не може бути початий до моменту надання покупцем акту приймання-здачі робіт з облаштування фундаментів у відповідності з проектом та чинними будівельними нормами (ДБН). За 10 днів до початку монтажних робіт покупець інформує продавця про готовність об`єкта до здійснення цих робіт і відповідність виконання фундаментів майданчика монтажу з проектною документацією. Продавець зобов`язаний приступити до виконання монтажних робіт в узгоджений термін при виконанні умов пункту 3.2.1. Сторони погодили, що роботи з монтажу та налагодженні обладнання, навчання персоналу покупця триватимуть 15-20 календарних днів. Безпосередньо монтаж - 12-15 днів, наладка та навчання персоналу покупця - 3-4 дні. Роботи виконуються у світлий час доби. При несприятливих погодних умовах (сильний вітер, дощ та ін.) монтажні роботи припиняються і термін виконання збільшується.

2.5. Згідно підпункту 3.9 пункту 3 договору № 250717 покупець власними силами і за свій рахунок у призначений продавцем термін зобов`язується: надати підйомний автокран і монтажну вишку; здійснити підведення вхідного кабелю електропостачання до шаф управління; забезпечити вільний під`їзд до фундаментів і майданчику; на час усіх робіт забезпечити безперебійне електропостачання об`єкту; провести прибирання і всі будівельні роботи, необхідні для правильної роботи обладнання; забезпечити наявність електрозварювального устаткування; підготувати та забезпечити наявність майстрів-сушильників у кількості 1-2 людини, які братимуть участь у налагодженні, будуть проходити навчання і надалі експлуатувати зерносушильний комплекс.

2.6. Згідно з пунктом 3.14 договору № 250717 по закінченню монтажу, налагодження та навчання персоналу, сторони підписують приймально-здавальний акт про виконання робіт.

2.7. Пунктом 5.2 договору № 250717 встановлено графік оплат за обладнання: 1-ша оплата 1 170 000,00 грн; 2-га оплата 1 170 000,00 грн через 30 днів після 1-ї; 3-тя оплата 1 170 000,00 грн через 55 днів після 1-ї; 4-та оплата 158 750,00 грн через 60 днів після 1-ї перед монтажем; 5-та оплата 158 750,00 грн протягом 2-3 днів після наладки обладнання та пробної сушки.

2.8. Відповідно до пункту 8.3 договору № 250717 термін дії договору встановлюється з дня підписання договору і діє до 31.12.2017, а в частині фінансових розрахунків і гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2019 (суддя Оленич Т. Г.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 (колегія суддів: Сулім В. В., Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.), у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Судові рішення обґрунтовані тим, що укладений між сторонами договір №250717 за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договору поставки та будівельного підряду, оскільки його предметом є як оплатна передача обладнання для зерносушильного комплексу, так і виконання відповідно до проектно-технічної документації монтажу зерносушильного комплексу та пусконалагоджувальних робіт. Специфікацією від 25.07.2017 № 1 до договору № 250717 сторонами визначено окремо вартість обладнання - 3 454 500,00 грн та вартість монтажу і наладки обладнання - 373 000,00 грн, що складає загальну вартість 3 827 500,00 грн. Загальна сума, сплачена відповідачем у період з 31.07.2017 по 02.10.2017 становить 3 510 000 грн. Отже, суди дійшли висновку, що відповідачем повністю сплачено вартість обладнання, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено належного виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, вартість яких становить 317 500 грн, тому відсутні правові підстави для стягнення вартості цих робіт та нарахованих позивачем штрафних санкцій.

При цьому суди зазначили, що доказом виконання підрядних робіт є акт приймання-передачі робіт, який підписується обома сторонами. Позивач, стверджуючи про виконання ним передбачених договором робіт, посилається на акт здачі-прийняття робіт від 15.12.2017 № КК-0000023, належним чином завіреної копії якого не було долучено до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції з посиланнями на те, що акт було направлено на адресу відповідача для підписання, проте відповідач його не повернув. Доказів надсилання такого акту відповідачу також не було надано суду першої інстанції. Копію акту від 15.12.2017 № КК-0000023 з доказами направлення його відповідачу та доказами отримання позивачем було долучено до апеляційної скарги, які судом апеляційної інстанції залишені без розгляду у зв`язку з відсутністю правових підстав для прийняття доказів, які не були надані до суду першої інстанції.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ТОВ "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому скаржник наголошує, що суди не застосували положення статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та безпідставно не стягнули з відповідача 158 750,00 грн, що становить визначений договором № 250717 4-й платіж, який не залежить від монтажних чи інших робіт. Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги статей 612, 850, 851 ЦК України та не застосовано положення статей 3, 265, 525, 837, 853, 875 ЦК України

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПОСП "Колос" посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому відповідач наголошує, що позивачем порушено строки монтажу обладнання, обумовлені пунктом 3.7 договору від 25.07.2017 № 250717. Враховуючи неналежне виконання позивачем робіт з монтажу обладнання, позивач не приступив до виконання обов`язку із наладки обладнання та навчання персоналу, тому акт приймання-передачі виконаних робіт сторонами не підписувався.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК (1798-12) України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

6.4. Згідно з положеннями статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

6.5. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 ЦК України.

6.6. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

6.7. Відповідно до статей 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

6.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт здійснення відповідачем оплати першої черги підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача за 31.07.2017 - сплачено 500 000,00 грн, та за 04.08.2017 - сплачено 670 000 грн. Отже, перший платіж здійснений відповідачем в повній сумі 04.08.2017, а тому, враховуючи умови пункту 5.2 договору № 250717 та порядок обчислення строків, встановлений частиною 1 статті 253 і частиною 5 статті 254 ЦК України, відповідач мав здійснити другий платіж у строк до 04.09.2017 включно (оскільки останній день строку - 03.09.2017 припадав на вихідний день - неділю), третій платіж - до 28.09.2017 включно, четвертий платіж - до 03.10.2017 включно, але перед монтажем, а здійснення п`ятого платежу залежало від наладки обладнання та проведення пробної сушки позивачем.

6.9. Також судами встановлено, що відповідач здійснив оплату таким чином: перша черга - 31.07.2017 сплачено 500 000,00 грн; 04.08.2017 сплачено 670 000,00 грн, що разом становить 1 170 000,00 грн; друга черга - 04.09.2017 сплачено 1 170 000,00 грн; третя черга - 28.09.2017 сплачено 900 000,00 грн; 02.10.2017 сплачено 270 000,00 грн, що разом становить 1 170 000,00 грн.

6.10. Отже суди встановили, що відповідачем належним чином виконано зобов`язання по сплаті грошових коштів першої та другої черги, сплата третього платежу проведена з порушенням строку на 3 дні.

6.11. Загальна сума, сплачена відповідачем у період з 31.07.2017 по 02.10.2017, становить 3 510 000 грн.

6.12. Водночас судами встановлено, що всього відповідачем на виконання умов договору № 250717 не сплачено 317 500,00 грн, що становить платіж четвертої черги в сумі 158 750,00 грн, який відповідач мав здійснити до 03.10.2017 включно та платіж п`ятої черги в сумі 158 750,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

6.13. Врахувавши умови пункту 2.1 договору № 250717, яким передбачено, що обладнання, вказане в Специфікації № 1, має бути поставлено протягом 60 днів з моменту першої оплати, та встановивши, що сума першого платежу повністю сплачена відповідачем 04.08.2017, суди попередніх інстанцій вважали, що у позивача виник обов`язок здійснити поставку обладнання зерносушарки у строк до 03.10.2017 включно.

6.14. При цьому судами встановлено, що позивач здійснював поставку обладнання частинами, починаючи з 06.09.2017, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних № 44 від 06.09.2017, № 60 від 05.10.2017, № 66 від 28.10.2017, а також копіями експрес-накладних № 59998054685930 від 11.11.2017, № 59000301395453 від 07.12.2017, № 59000297809253 від 21.11.2017, № 59000302150282 від 09.12.2017.

6.15. Видаткова накладна № КК-0000116, яка свідчить про передачу зернової сушарки Дунаєвчанка-7 загальною вартістю 3 454 500 грн, підписана сторонами та засвідчена відбитками печаток сторін лише 07.12.2017. Тобто, суди вважали, що позивач виконав свої зобов`язання з порушенням встановленого договором строку, оскільки фактично обладнання було поставлено позивачем лише 07.12.2017, а не 03.10.2017, як встановлено умовами пункту 2.1 договору № 250717.

6.16. При цьому судами встановлено, що позивач наголошуючи на виконанні ним передбачених договором № 250717 робіт, посилається на акт здачі-прийняття робіт № КК-0000023 від 15.12.2017, копію якого, а також доказів його надсилання відповідачу, позивачем не було додано до позовної заяви та не було надано під час розгляду справи судом першої інстанції, що стало підставою для відмови в задоволенні позову.

6.17. Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач клопотав про залучення до матеріалів справи копії акта № КК-0000023 від 15.12.2017 з доказами направлення його відповідачу та доказами отримання.

6.18. Суд апеляційної інстанції залишив без розгляду клопотання позивача про прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, що свідчить про відсутність правових підстав для прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції.

6.19. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання позивача на те, що акт складений, ним підписаний і надісланий відповідачу, а відповідач відмовився від підписання акта та не повернув його, судом до уваги не приймається, оскільки за змістом статті 882 ЦК України прийняття роботи та складання відповідного акта має здійснюватися за одночасною участю як замовника, так і підрядника, а у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, в акті зазначається відповідна інформація і акт має бути підписаний іншою стороною. Крім того, позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача з вимогою про надіслання зазначеного акта.

6.20. Колегія суддів вважає висновки судів про відмову в задоволенні позову передчасними, з огляду на таке.

6.21. Визначення договору підряду та прийняття замовником робіт, виконаних підрядником, урегульовано положеннями статей 837 та 853 ЦК України.

6.22. Так, відповідно до положень статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

6.23. Згідно з положеннями статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

6.24. Визначення договору будівельного підряду та прийняття робіт будівельного підряду, регулюється нормами статей 875 та 882 ЦК України.

6.25. Згідно з положеннями статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

6.26. Відповідно до статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

6.27. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладений між сторонами договір від 25.07.2017 № 250717 за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договору поставки та будівельного підряду, оскільки його предметом є як оплатна передача обладнання для зерносушильного комплексу, так і виконання відповідно до проектно-технічної документації монтажу зерносушильного комплексу та пусконалагоджувальних робіт.

6.28. Разом з тим оскаржувані судові рішення не містять оцінки договору від 25.07.2017 № 250717 та мотивування з яких саме підстав виходили суди вважаючи цей договір саме договором будівельного підряду, а не договором підряду, оскільки правова природа, порядок виконання, усунення недоліків та прийняття робіт за зазначеними договорами є різними і регулюється різними правовими нормами.

6.29. Отже для правильного вирішення даного спору судам необхідно встановити дійсну правову природу договору від 25.07.2017 № 250717 та правильно застосувати норми права, які регулюють такі договірні правовідносини.

6.30. Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що сторонами не заперечується виконання монтажних робіт, існує спір лише щодо якості та повноти виконаних монтажних робіт обладнання.

6.31. Відповідно до вимог статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.32. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

6.33. Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини зі справ "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, та зі справи "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011, одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

6.34. У зв`язку з наведеним рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані із ними обставини, що входили до предмета доказування. Отже, судові рішення про відмову у задоволенні позову не можна визнати законними і обґрунтованими.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, і такі порушення Верховний Суд не може усунути самостійно, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

7.2. За таких обставин оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені із порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.3. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, встановити дійсну правову природу договору від 25.07.2017 № 250717, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази та надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.