1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автополюс" (далі - ТОВ "Автополюс", Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", Відповідач) про визнання недійсним пункту 6.1. договору від 31.01.2017 № 90-13-10 на виконання робіт з дроблення негабариту, укладеного між ТОВ "Автополюс" та ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - договір) в частині додаткового стягнення з Підрядника на користь Замовника за порушення строку виконання робіт понад 30 днів пені у розмірі 0,3 % нарахованої на ціну робіт за цим договором, визначену у пункті 2.1. даного договору, за кожен день прострочення виконання зобов`язань з моменту укладення договору.

12.06.2019 ТОВ "Автополюс" подало до Господарського суду Дніпропетровської області уточнену позовну заяву, відповідно до якої останнє просило визнати недійсними пункти 7.2., 7.3., 7.4., 7.5., 7.6. договору від 31.01.2017 № 90-13-10 з моменту його укладення.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що положення пункту 6.1. договору в частині додаткового стягнення пені за порушення строку виконання робіт понад 30 днів пені у розмірі 0,3 % нарахованої на ціну робіт за цим договором, не відповідає положенням статей 6, 551, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтям 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та статистичним даним Національного банку України щодо облікової ставки, а також звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості. На переконання позивача, пункти 7.2. - 7.6. договору від 31.01.2017 № 90-13-10 належить визнати недійсними, оскільки під час укладання цього договору між сторонами не було досягнуто згоди щодо їх підписання. До того ж, за вказаною у пункті 7.5. договору електронною адресою: www.rpgua.com/ru/arbitration відсутній Регламент і порядок роботи третейського суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2019 позовну заяву ТОВ "Автополюс" до ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без розгляду.

4. Місцевий господарський суд зазначив, що пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України) визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

5. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що підстав для визнання третейської угоди, викладеної у спірному договорі, недійсною або такою, що втратила чинність та неможливість виконання вказаної третейської угоди судом не встановлено, а також позивачем не доведено.

6. Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами наявна третейська угода про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду для розгляду конкретного спору та врахував, що від відповідача до початку розгляду справи по суті надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді. Відтак позовна заява ТОВ "Автополюс" залишена судом першої інстанції без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2019 у справі № 904/1924/19 скасовано, справу № 904/1924/19 передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі предметом судового розгляду є вимоги ТОВ "Автополюс" про визнання недійсними пунктів 7.2., 7.3., 7.4., 7.5., 7.6. договору від 31.01.2017 № 90-13-10, які є третейською угодою сторін у формі третейського застереження, а також пункту 6.1. договору, яким встановлена відповідальність підрядника за порушення строків виконання робіт, які є предметом цього договору, відтак позовна заява ТОВ "Автополюс" має кілька позовних вимог до ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

9. На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву ТОВ "Автополюс" без розгляду, не надав правової оцінки відповідним вимогам останнього в частині визнання недійсними пунктів 7.2., 7.3., 7.4., 7.5., 7.6. договору, тобто самої третейської угоди, яка міститься в цьому договорі з огляду на те, що визнання договору або деяких його частин недійсними є окремим видом захисту порушеного права чи інтересу сторони. Поза увагою місцевого господарського суду залишено те, що визнання третейської угоди недійсною є окремою позовною вимогою ТОВ "Автополюс".

10. Доводи відповідача про те, що обставини дійсності третейської угоди вже були предметом дослідження Центральним апеляційним господарським судом у справі № 876/19/19 на думку апеляційного господарського суду є необґрунтованими, оскільки правова оцінка цим доводам має бути надана при вирішенні спору у відповідній частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2019, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2019 залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

12. Скаржник зазначає, що при винесені оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд не врахував тієї обставини, що третейське застереження, що є частиною договору від 31.01.2017 № 90-13-10 передбачає вирішення всіх спорів у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група", в тому числі таких, що стосуються укладення договору підряду, його виконання, порушення умов, припинення або визнання недійсним. (пункт 7.2. договору).

13. На переконання скаржника, спір, що виникає між сторонами з приводу визнання договору від 31.01.2017 № 90-13-10 в цілому, або окремих його положень недійсним (зокрема пункту 7.2. договору), повинен розглядатись в третейському суді.

14. Заявник посилається на те, що місцевий господарський суд надав належну оцінку відповідності третейського застереження статті 12 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон), а висновки апеляційного господарського суду про неналежне обґрунтування судом першої інстанції свого рішення у частині дійсності третейської угоди, є безпідставними.

15. Скаржник вказує про обґрунтованість посилання місцевого господарського суду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 щодо того, що суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, саме при розгляді питання про залишення позову без розгляду повинен вирішити питання дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

16. ТОВ "Автополюс" не надало відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

17. У відповідності до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18. Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

19. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

20. Частиною першою статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

21. Приписами статті 2 Закону визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

22. Статтею 12 Закону встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

23. Частиною п`ятою статті 4 ГПК України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

24. Право сторін на передачу спору для вирішення третейським судом також передбачено статтею 22 ГПК України.

25. Як встановлено місцевим господарським судом, третейська угода була укладена між позивачем та відповідачем у вигляді третейського застереження у договорі від 31.01.2017 № 90-13-10 на виконання робіт з дроблення негабариту.

26. Як убачається з матеріалів справи, ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до місцевого господарського суду із запереченням в порядку частини першої статті 226 ГПК України та просив залишити позов у справі № 904/1924/19 без розгляду, посилаючись на укладення сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження.

27. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України (1798-12) клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

28. Пунктом сьомим частини першої статті 226 ГПК України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

29. Як убачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом встановлено, що третейська угода не визнана недійсною, не втратила чинності та може бути виконана.

30. При цьому до початку розгляду справи по суті відповідач подав заперечення проти вирішення спору в господарському суді.

31. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правильно застосував приписи пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України та залишив позов без розгляду.

32. Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, висновків Господарського суду Дніпропетровської області не спростував. При цьому, суд апеляційної інстанції не спростував висновків відповідача щодо того, що обставини дійсності третейської угоди вже були предметом дослідження Центральним апеляційним господарським судом у справі № 876/19/19.

33. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд констатує, що як зазначив місцевий господарський суд і цього не спростував суд апеляційної інстанції, підстав для визнання третейської угоди, викладеної у спірному договорі, недійсною або такою, що втратила чинність та неможливість виконання вказаної третейської угоди судом не встановлено, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ТОВ "Автополюс" без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

34. Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі, отримали підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

38. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

39. Зважаючи на викладене, ураховуючи наведені положення законодавства, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати із залишенням в силі ухвали господарського суду першої інстанції, а касаційну скаргу задовольнити.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 904/1924/19 скасувати, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2019 у справі № 904/1924/19 залишити без змін.