1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення тимчасовою адміністрацією, запровадженою рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ", здійснено перевірку правочинів, вчинених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. Під час перевірки було виявлено правочин, вчинений між позивачем та відповідачем, який є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки має безоплатний характер, що зумовило неможливість виконання ПАТ "УПБ" зобов`язань перед іншими кредиторами, направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку, та при його укладенні було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України згідно з постановою від 30.04.2015 №293/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 у справі № 920/654/18 у позові ПАТ "УПБ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" до ТОВ "-Аларіт-" відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 у справі № 920/654/18 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 у справі №920/654/18 залишено без змін.

2.3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, виходив із того, що доводи позивача щодо нікчемності договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомо майна, укладеного 28.05.2015 між ПАТ "УПБ" та ТОВ "-Аларіт-" (зареєстрованого у реєстрі за № 1610), у зв`язку з наявністю підстав, визначених пунктами 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та його недійсності в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України, є недоведеними, необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції, крім того, встановив, що невідповідність укладеного договору вимогам постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", яка є актом індивідуальної дії, не визначено як підставу нікчемності правочину згідно з частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Суд апеляційної інстанції наголосив, що безоплатність спірного правочину позивачем не доведена, оскільки вимога щодо проведення розрахунків через кореспондентські рахунки використовується лише у випадку проведення міжбанківських розрахунків, а розрахунок за договором купівлі-продажу від 28.05.2015 проведений у межах одного банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, ПАТ "УПБ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ "УПБ" в повному обсязі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки на думку скаржника, судами безпідставно відхилено посилання позивача щодо неможливості проведення транзакцій з перерахування коштів в рахунок нікчемного договору купівлі-продажу, тому відхилення доводів позивача щодо безоплатності правочину є необґрунтованим;

- вважає невірним висновок судів про те, що положення постанови № 293/БТ поширюються лише на міжбанківські перекази;

- пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вважає, що наслідком укладення спірного правочину стало зниження обсягу високоліквідних коштів, що унеможливило виконання зобов`язань банку перед його кредиторами;

- пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вважає, що судами не спростовано доводи позивача про те, що нікчемний правочин було вчинено в інтересах власників банку та пов`язаних з банком особами;

- частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, оскільки позивач не мав права укладати спірний правочин з урахуванням установлених обмежень, визначених постановою Правління Національного банку України № 293/БТ 30.04.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариство "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку";

- статей 236, 86 Господарського процесуального кодексу України через необґрунтованість тверджень, що ТОВ "-Аларіт-" є пов`язаною з банком особою.

3.3. ТОВ "-Аларіт-" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з огляду на їх законність та обґрунтованість.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - Постанова №293/БТ) до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" позивача віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів; із дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного нею, установлено для позивача обмеження, зокрема, не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд позивача, окрім відчуження майна, що перейшло у власність позивача на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, що визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб`єктом оціночної діяльності, який включений до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абзацами 2-6 пункту 7 постанови Правління Національного Банку України від 25.09.2014 №602 "Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих національним Банком України".

Пунктом 5 Постанови №293/БТ заборонено позивачу використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

Пунктом 6 Постанови №293/БТ зобов`язано позивача під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному Банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт), згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр").

4.2. Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" позивача віднесено до категорії неплатоспроможних; визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ.

На підставі вказаної Постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 28.05.2015 за №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ". Цим же рішенням ФГВФО з 29.05.2015 було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 до 28.08.2015 (включно) та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" Пантіну Л.О. (далі - Уповноважена особа).

4.3. Між ПАТ "УПБ" та ТОВ "-Аларіт-" 28.05.2015 укладено договір купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., зареєстрований у реєстрі за №1610 (далі - Договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого позивач передав у власність відповідача належні йому на праві власності: 1) 1/2 частки виробничих будівель та споруд, що розташовані за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Прикордонна (вул. Погранична), буд. 14, корпус 1, до складу яких входять: дільниця з виробництва металопластикових вікон (літера Ц-І), загальною площею 898,8 кв.м; дільниця з виробництва металопластикових вікон (літера У-І), загальною площею 198,7 кв.м; навіс (літера у) (далі - Об`єкт нерухомості 1), 2) 93/200 часток будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Прикордонна (вул. Погранична), буд, 14, до складу яких входять: склад вапна (літера д1), загальною площею 2 164,1 кв.м; склад цементу (літера д5), загальною площею 114,0 кв.м; трансформаторна підстанція (літера ж2), загальною площею 77,0 кв.м; матеріальний склад (літера З), загальною площею 334,8 кв.м; залізнична вагова (літера з4), загальною площею 4,9 кв.м; заправка (літера Р), загальною площею 84,9 кв.м; трансформаторна підстанція (літера ж1); адміністративно-побутовий корпус (літера Б1-ІІ), загальною площею 769,4 кв.м; прибудова (літера г2-ІІ), загальною площею 42,4 кв.м; склад ніздрюватого бетону (літера Г), загальною площею 6878,6 кв.м; склад силікатної цегли (літера г1), загальною площею 43,3 кв.м; перехід (літера г3), загальною площею 86,0 кв.м; перехід (літера г4), загальною площею 114,9 кв.м; склад піску (літера д2), загальною площею 478,9 кв.м; відділення грохочення (літера д3), загальною площею 576,0 кв.м; приймальня піску (літера д4), загальною площею 267,2 кв.м; склад піску (літера д6), загальною площею 26,3 кв.м; адміністративно-побутовий корпус цеху ніздрюватого бетону (літера Е-ІІ), загальною площею 1670,2 кв.м; адміністративно-побутовий корпус цеху силікатної цегли з переходом та буфетом (літера И-ІІ, и1 и2), загальною площею 1472,6 кв.м; вбиральні (літера з1, з2); градирня (літера М1), загальною площею 90,2 кв.м; компресорна (літера X), загальною площею 410,6 кв.м; депо (літера X1), загальною площею 150,6 кв.м; прохідна (літера Э1), загальною площею 23,4 кв.м; прохідна (літера Э2), загальною площею 25,7 кв.м; сарай (літера Э3); огорожа (№ 1 -5) (далі - Об`єкт нерухомості 2), 3) 1/2 частину нежитлової будівлі, будівлі цеху ніздрюватого бетону (під ліг. А-І, а), загальною площею 12545,10 кв.м, що розташована за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Погранична (Прикордонна), буд. 14 (далі - Об`єкт нерухомості 3), 4) 1/2 частину нежитлової будівлі, будівлі цеху силікатної цегли з прибудовами (під літ. Б), загальною площею 7545,40 кв.м, що розташована за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Погранична (вул. Прикордонна), буд. 14 (далі - Об`єкт нерухомості 4), (разом усі об`єкти нерухомості далі - Об`єкти нерухомості), а покупець прийняв у власність і сплатив за це визначену даним договором грошову суму.

4.4. Відповідно до пункту 1.2. Договору купівлі-продажу вказані частки об`єктів нерухомості належать продавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 6655.

Проведено державну реєстрацію права власності на Об`єкти нерухомості за продавцем в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягами про державну реєстрацію прав за індексним № 13477250 від 26.11.2013, номер запису про право власності 3554910, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 14308159101, №13478413 від 26.11.2013, номер запису про право власності 3555261, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 14251159101, № 13480139 від 26.11.2013, номер запису про право власності 3555815, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 222776959101, № 13481324 від 26.11.2013 року, номер запису про право власності 3556177, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 222836359101.

Згідно з пунктами 2.1-2.3 Договору купівлі-продажу продаж часток об`єктів нерухомості, які є предметом цього договору, він вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 21 115 587,14 грн, у тому числі ПДВ - 20% складає 3 519264,52 грн. Договірна ціна сплачується покупцем у гривнях шляхом безготівкового переказу суми договірної ціни на рахунок продавця № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ "УПБ", після укладення цього договору, але не пізніше ніж 27.05.2016. Покупець має право залучити для здійснення оплати вартості об`єктів нерухомості третіх осіб. Надходження договірної ціни, зазначеної в пункті 2.1 договору, на рахунок продавця, вказаний в пункті 2.2 цього договору, є єдиним та достатнім підтвердженням належного виконання покупцем своїх грошових зобов`язань за цим договором щодо оплати часток об`єктів нерухомості.

Пунктом 2.5 Договору купівлі-продажу визначено, що відповідно до відомостей, викладених у довідці, наданій 28.05.2015 № 01-10/1549 ПАТ "УПБ", балансова вартість вищезазначених об`єктів нерухомості 17 596 322,62 грн.

Згідно з пунктом 2.6. Договору купівлі-продажу частки об`єктів нерухомості вважаються переданими від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі цих часток об`єктів нерухомого майна.

4.5. ТОВ "Розвиток-2012" платіжним дорученням №205 (#23054448) від 28.05.2015 перерахувало на рахунок позивача, зазначений у пункті 2.2. Договору купівлі-продажу від 28.05.2015, кошти у сумі 21 115 587,15 грн. (призначення платежу: передоплата за ТОВ "-Аларіт" згідно з договором доручення 1/812-ДР від 28.05.2015 вартість нерухомого майна в м. Суми, вул. Прикордонна, 14, згідно з договором купівлі-продажу). Згідно з відміткою банку на даному платіжному дорученні, банківську операцію проведено банком 28.05.2015.

4.6. Відповідно до акта приймання передачі до Договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна від 28.05.2015, об`єкти нерухомості, які є предметом цього договору, передані у власність відповідача.

4.7. Наказом Тимчасової адміністрації №26/ТА від 29.05.2015 передбачено здійснити в ПАТ "УПБ" перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ" протягом одного року з дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку, та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноваженою особою, згідно з наказом від 29.05.2015 №26/ТА, було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ".

Пунктом 2 Протоколу №2 від 30.06.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу №26/ТА від 29.05.2015 вирішено визнати нікчемним в розумінні статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" укладений 28.05.2015 між сторонами у справі Договір купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна.

Повідомленням про нікчемність від 12.08.2015 №01-10/3856 Уповноваженою особою було повідомлено відповідача про нікчемність Договору купівлі-продажу згідно з частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, відповідно до повідомлення про нікчемність від 12.08.2015 №01-10/3856, адресованого відповідачу, від останнього також вимагалось повернути у власність ПАТ "УПБ" нерухоме майно, що було предметом відчуження згідно з договором, а також повернути всі оригінали та копії документів, що стосуються нерухомого майна.

4.8. Правлінням Національного Банку України 28.08.2015 прийнято постанову №562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УПБ"".

28.08.2015 Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким припинено здійснення тимчасової адміністрації позивача з 28.08.2015; відкликано всі повноваження тимчасового адміністратора позивача у провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банку відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіної Л.О. 28.08.2015.; розпочато процедуру ліквідації позивача з відшкодуванням з боку ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 31.08.2015 по 30.08.2016; призначено уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації позивача Пантіну Л.О. та делеговано їй повноваження ліквідатора позивача, визначені статтями 37 та 38, частинами 1 та 2 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на один рік по 30.08.2016.

4.9. Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №1556 від 18.08.2016 продовжено до 30.08.2018 строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ" Пантіної Л. О.; рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 17.08.2017 вказані строки продовжено до 30.08.2018 включно.

Згідно з рішенням ФГВФО від 21.12.2017 № 5462 уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" призначено Грошову С.В.

4.10. Спір виник у зв`язку наявністю/відсутністю у відповідача обов`язку повернути позивачу нерухоме майно (предмет договору купівлі-продажу), оригінали та копії документів, що стосуються нерухомого майна внаслідок нікчемності Договору купівлі-продажу.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позовних вимог є матеріально-правові вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину - Договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Правовою підставою позову визначено невідповідність спірного правочину пунктам 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

5.3. Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на які послався позивач в обґрунтування підстав нікчемності договору купівлі-продажу, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8)банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

5.4. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16).

5.5. Верховний Суд погоджується з правильним по суті висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу з огляду на таке.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається. Отже, такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

При цьому, згідно з частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а, по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

5.6. З огляду на викладене, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №911/1122/18).

5.7. Отже, позовна вимога Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "УПБ" про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна, укладеного 28.05.2015 не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту.

5.8. Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину є правильним, але з мотивів, наведених у цій постанові, а саме у зв`язку з невідповідністю заявленого позивачем позову способам захисту цивільних прав, встановленим законом.

5.9. З огляду на те, що сам по собі висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині визнання недійсним нікчемного правочину не призвів до прийняття неправильного по суті рішення, Верховний Суд вважає, що зазначене не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови у відповідній частині, позаяк згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.10. Щодо відсутності передбачених законом підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна від 28.05.2015, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц.

5.11. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Доводи Уповноваженої особи про те, що, уклавши договір купівлі-продажу, Банк безоплатно здійснив відчуження майна, відмовився від власних майнових вимог, ґрунтуються на тому, що розрахунки за договором не були проведені через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України, а тому оплата за спірним договором не відбулася.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що такі доводи не підтверджуються матеріалами справи, оскільки позивачем на його власний рахунок було отримано кошти в розмірі 21 115 587,15 грн на підставі платіжного доручення №205 від 28.05.2018 на виконання умов договору купівлі-продажу.

Відтак, спірний договір купівлі-продажу не передбачав безоплатної передачі майна і позивач, передавши у власність відповідача нерухоме майно, отримав за нього плату.

5.12. Не підтверджуються і доводи про те, що укладення між сторонами договору купівлі-продажу від 28.05.2015 призвело до того, що виконання Банком грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим, у зв`язку з чим посилання позивача на пункт 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не відповідає фактичним обставинам справи.

Судами встановлено, що ПАТ "УПБ" віднесено до категорії проблемних 30.04.2015, тобто майже за місяць до укладення договору купівлі-продажу від 28.05.2015. Тому Банк уже був проблемним, а 28.05.2015 постановою Правління НБУ віднесено ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних, тобто на наступний день після укладення договору купівлі-продажу, тому укладення цього договору вже не могло вплинути на визнання Банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням договору купівлі-продажу та визнанням ПАТ "УПБ" неплатоспроможним. Крім того, операція з перерахунку коштів здійснена в рахунок оплати предмета договору, мала сприяти підвищенню рівня платоспроможності банку. Вказана операція виконана за допомогою внутрішньобанківської операції шляхом перерахування коштів з одного рахунку, який відкрито у ПАТ "УПБ", на інший, тому не потребувала використання кореспондентського рахунку.

Згідно з підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентським є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Тобто кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, тому вимога щодо відкриття кореспондентського рахунку відповідачем та проведення ним розрахунків через кореспондентський рахунок не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

5.13. Оскільки вимога щодо проведення розрахунків через кореспондентські рахунки спрямована лише на позивача, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність безоплатності вчиненого сторонами правочину купівлі-продажу.

5.14. Твердження скаржника про те, що за умов відсутності коштів на кореспондентському рахунку, ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення від 28.05.2015 №205 з перерахування коштів, відтак реально кошти до Банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що свідчить про безоплатність такого правочину, а відтак і про його нікчемність, є помилковими з огляду на наступне.

Правочин є нікчемним згідно з пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Проведення Банком операції з перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "РОЗВИТОК-2012" в ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні статей 202, 626 Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , а є його виконанням, тому таке обґрунтування нікчемності договору є помилковими. Відповідний договір купівлі-продажу міг бути виконаний і в інший спосіб. Окрім того, як зазначено вище, позивач у повідомленні про нікчемність, направлених Товариству, вказував на нікчемність договору купівлі-продажу лише на підставі пунктів 2, 3, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не пункту 1 цього Закону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №911/3880/15, від 02.07.2019 у справі № 911/1122/18).

5.15. Не приймає колегія суддів до уваги доводи скаржника про те, що з метою оплати об`єкта нерухомості за покупця в балансі Банку було відображено штучну транзакцію з переказу коштів від третьої особи (ТОВ "РОЗВИТОК-2012") згідно з договором доручення, хоча умовами договору купівлі-продажу не передбачено можливості здійснення оплати третьою особою і жодних договорів поруки цією особою з Банком також не укладалося, оскільки відповідно до частини 1 статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Зважаючи на те, що чинне законодавство та договір купівлі-продажу від 28.05.2015 не забороняють виконання обов`язку з оплати придбаного майна за покупця третьою особою, а відповідний договір доручення не визнано недійсним у встановленому порядку, вказані доводи скаржника не мають істотного значення для правильного вирішення цієї справи.

5.16. Твердження Уповноваженої особи про порушення пунктів 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" через те, що відповідач є пов`язаною особою з ПАТ "УПБ", обґрунтовано відхилено судами. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що ТОВ "-Аларіт-" не є пов`язаною з Банком особою в розумінні статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки на дату вчинення спірного правочину Товариство не мало грошових коштів на рахунках, відкритих в ПАТ "УПБ", не надавало жодного забезпечення чи поруки за виконання ПАТ "УПБ" своїх зобов`язань перед третіми особами, не було ані акціонером, ані кредитором Банку.

Наведеним спростовується твердження скаржника про помилкове неврахування судами тих обставин, що Банк уклав договір купівлі-продажу з пов`язаною особою банку, так як ТОВ "РОЗВИТОК-2012", ТОВ "-Аларіт-" та ОСОБА_1 є пов`язаними особами, і такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

5.17. Аргументи скаржника щодо недійсності спірного правочину як вчиненого з порушенням вимог частини 4 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" і пункту 6 постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, якими зобов`язано ПАТ "УПБ" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, тобто заборонено проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та встановлено вимогу проблемному банку проводити розрахунки виключно через консолідований кореспондентський рахунок, відхиляються з огляду на таке.

Постанова Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 містить гриф "Банківська таємниця", а Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та постановою НБУ №267 від 14.07.2006 (z0935-06) , якою затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, визначений термін "Банківська таємниця" і порядок доступу до неї.

Стаття 56 Закону України "Про Національний банк України", яка передбачала зокрема, що нормативно-правові акти Національного банку України, які містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних і фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком України, та на якій акцентував увагу позивач, у зазначеній редакції почала діяти лише з 10.07.2015, тому в силу вимог частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України зазначена норма банківського законодавства не має зворотної дії до відносин укладення договору купівлі-продажу від 28.05.2015 між Банком і Товариством.

Натомість, статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" (в редакції, чинній станом на 30.04.2015) було передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку України вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного Інтернет-представництва Національного банку України.

Відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17.08.2012 №346 (z1590-12) (далі - Положення №346), встановлено, що рішення правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема, строк, протягом якого проблемний банк зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі - нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.

Частиною 6 статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктом 5.1 глави 5 розділу 1 Положення №346 передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора.

Таким чином, постановою правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 встановлено обмеження у діяльності ПАТ "УПБ" як юридичної особи, що входить до банківської системи України.

5.17. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що постанова НБУ №293/БТ від 30.04.2015 не є нормативно-правовим актом, оскільки не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, містить гриф "Банківська таємниця", а, отже, є актом індивідуальної дії та має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована передусім на ПАТ "УПБ", якому вона адресована.

При цьому наслідком порушення такого акта індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до банку-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення №346, однак не визнання правочину недійсним.

5.18. Судом першої інстанції також ураховано, що невідповідність укладеного договору купівлі-продажу вимогам постанови Національного банку України не визначено серед підстав нікчемності правочину, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

Крім того, за своєю правовою природою договір купівлі-продажу від 28.05.2015 не належить до правочинів, що забезпечують виконання зобов`язань, відтак його укладення не могло порушити встановленого абзацом 10 пункту 3 постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ обмеження щодо передачі в забезпечення майна та активів Банку.

Оскільки постанова Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" є актом індивідуальної дії, що розповсюджується на ПАТ "УПБ", то наслідком недодержання її положень не може вважатися невідповідність договору купівлі-продажу від 26.05.2015 вимогам статті 203 Цивільного кодексу України щодо чинності правочину, а відтак, не призводить до визнання його недійсним як оспорюваного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 911/1122/18.

Встановивши відсутність підстав вважати спірний договір купівлі-продажу нікчемним та недійсним, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

5.20. Касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами відповідача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками.

6 Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у справі немає.