Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" про стягнення 360 732,18 грн основного боргу, 31 606,07 грн 3% річних та 129 232,84 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011166/П38 у частині розрахунку за надані послуги з транспортування природного газу.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

28 вересня 2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") (надалі - Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (надалі - Замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011166/П38 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Газотранспортне підприємство зобов`язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов`язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі річного планового обсягу -18 700,000 тис. куб. м, у строки та порядку передбаченими умовами Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що газ Замовника, транспортування якого здійснює Газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання, у тому числі релігійних організацій виключно в межах обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності.

Відповідно до пункту 3.1 Договору послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Згідно з пунктом 3.2 Договору Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3.4 Договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

Згідно з пунктом 5.4 Договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до пункту 5.5 Договору оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газопостачального підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу, при цьому, Замовник самостійно визначає розмір платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць, зазначаючи у платіжному дорученні підставу (договір, звітний місяць, рік за який здійснюється оплата, у разі не зазначення яких платіж зараховується в порядку черговості прострочених платежів. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що Газотранспортне підприємство і Замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щоквартально до двадцять п`ятого числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг з транспортування газу та актів наданих послуг. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.

Відповідно до пункту 11.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов`язань за Договором. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо не менш ніж за місяць до закінчення дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач листом № 9132/12 від 23.06.2016 направив відповідачу для підписання коригуючий акт №10-15-1109011071/Н38/ВТВ/КОР (надалі - Коригуючий акт) наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у жовтні 2015 в кількості 826,079 тис. куб. м на загальну суму 360 723,18 грн. (в т.ч. ПДВ), який складений відповідно до договору №1109011071/Н38 від 27.09.2011 від 27.09.2011.

Зазначений лист разом з Коригуючим актом отримано відповідачем 29.06.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Коригуючий акт відповідачем не підписаний та не оплачений.

Вказаний Коригуючий акт, наданий позивачем в обґрунтування позовних вимог, складений відповідно до договору № 1109011071/Н38 від 27.09.2011, який не є предметом даного спору.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами факту надання послуг відповідачу у жовтні 2015 року на суму 360 732,18 грн згідно з Договором та, відповідно, відсутністю підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 360 732,18 грн та сум 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- позивачем були своєчасно та у повному обсязі виконані зобов`язання з транспортування природного газу, однак відповідач відмовився від підписання коригуючого акта та скріплення його печаткою, що, в свою чергу, не звільняє відповідача від виконання обов`язків, передбачених Договором щодо оплати наданих послуг;

- судами першої та апеляційної інстанцій були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме, статті 526, 530, 612 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України;

- судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, а саме, статті 7, 73, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України;

- коригуючий акт є належними первинним документом, який підтверджує надання послуг відповідачу;

- відповідачем не заперечується отримання у жовтні 2015 року природного газу об`ємом 826,079 тис. куб. м з газотранспортної системи для покриття власних виробничо-технологічних втрат.

6. Доводи інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору.

За змістом частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (z1378-15) , у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, передбачено, що договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

На правовідносини, що виникають із договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг, визначені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги послався на те, що така заборгованість за Договором підтверджується Коригуючим актом.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що умовами Договору не передбачено складання позивачем в односторонньому порядку Коригуючого акта послуг транспортування газу; позивачем не доведено, що обсяги газу, які вказані у складеному ним в односторонньому порядку Коригуючому акті, транспортувалися позивачем та надходили до магістральних газопроводів відповідачу.

Крім того, факт проведення позивачем господарських операцій з надання послуг за Договором, повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент існування спірних відносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент існування спірних відносин)) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте наданий позивачем Коригуючий акт не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, вказаний Коригуючий акт складений відповідно до договору № 1109011071/Н38 від 27.09.2011, який не є предметом даного спору, оскільки, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на обставини надання послуг відповідачу з транспортування магістральними трубопроводами природного газу саме на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011166/П38 від 28.09.2011.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, інших первинних бухгалтерських документів, що підтверджують обставини та факти виникнення обов`язку відповідача з оплати Коригуючого акта, складеного позивачем на умовах Договору, матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи вказані обставини справи та приписи статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Коригуючим актом.

Як наслідок, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму основного боргу, суд касаційної інстанції вважає вірними.

Суд касаційної інстанції відхиляє як неспроможні доводи скаржника про те, що відповідачем не заперечується отримання у жовтні 2015 року природного газу об`ємом 826,079 тис. куб. м з газотранспортної системи для покриття власних виробничо-технологічних втрат, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних доводів та такі доводи не стосуються предмету даного спору, так як за Договором було передбачено транспортування газу для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання, а не для покриття власних виробничо-технологічних втрат.

Інші аргументи скаржника, наведені у касацій скарзі, також є такими, що не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.