ФОП Кіркіченко С.Л. звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом про зобов`язання ПрАТ "Лаура" усунути перешкоди у користуванні майном, орендованим позивачем за договором 02.02.2011 оренди робочого місця (далі - Договір від 02.02.2011), а також про стягнення з відповідача штрафу за невиконання умов Договору від 02.02.2011 на загальну суму 110 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані створенням відповідачем перешкод у доступі позивача до робочого місця для надання перукарських послуг, яке є предметом Договору 02.02.2011 оренди, чим порушено право позивача на користування майном. За кожен випадок не допуску до майна (порушення права на користування майном), позивач просив суд стягнути з відповідача штраф на підставі пункту 5.2 Договору від 02.02.2011 у загальному розмірі 110 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 у справі № 925/875/18, позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовано протиправним позбавленням позивача права на користування орендованим майном для ведення підприємницької діяльності (надання перукарських послуг) та правомірним нарахуванням штрафу, передбаченим умовами Договору 02.02.2011, за обставин фіксації правоохоронними органами випадків не допуску позивача до орендованого у відповідача майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПрАТ "Лаура" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 зі справи № 925/875/18, в якій просить суд скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПрАТ "Лаура" посилається на те, що суди попередніх судових інстанцій у розгляді справи:

- не встановивши дійсної суті спірних правовідносин та безпідставно відхиливши доводи відповідача про те, що спірний Договір від 02.02.2011 в частині оренди нерухомого майна відноситься до договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), правовідносини за яким регулюються статтями 210, 215, 219, 793, 794 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), проігнорували обставини його укладення без нотаріальної форми та державної реєстрації;

- порушили вимоги статей 13, 14, 73, 74, частини другої статті 76, статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України) щодо встановлення обставин та в порушення приписів статті 651 ЦК України дійшли помилкового висновку про те, що розірвання Договору від 02.02.2011 в односторонньому порядку здійснено відповідачем всупереч вимог чинного законодавства, оскільки відсутня згода сторін на зміну або розірвання договору та відсутнє неналежне виконання орендарем зобов`язань зі сплати орендної плати, через що судами фактично визнано незаконним та скасовано факт розірвання вказаного правочину;

- не надали належного обґрунтування доводам відповідача про те, що Договір від 02.02.2011 на час розгляду даної справи, а саме, починаючи з 30.05.2018 є розірваним, а тому, починаючи з цієї дати, відсутні будь-які правовідносини між сторонами спору, що унеможливлює нарахування штрафу позивачем через не допуск його до орендованого майна;

- зобов`язавши відповідача усунути перешкоди в користуванні майном після розірвання Договору від 02.02.2011 суди порушили право власності ПрАТ "Лаура" на майно;

- дійшли помилкових висновків про те, що факт перешкоджання не є триваючим діянням, з посиланням на те, що епізоди не допуску до майна були різними й відповідач не надавав доступу позивачу до об`єкта оренди, починаючи з 30.05.2018 численну кількість зафіксованих поліцією разів, не врахувавши того, що має місце одне й те ж саме діяння.

Доводи інших учасників справи

ФОП Кіркіченко С.Л. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість судових актів попередніх інстанцій.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:

- 02.02.2011 ПрАТ "Лаура" (далі - орендодавець) та ФОП Кіркіченко С.Л. (далі - орендар) укладено Договір оренди робочого місця, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння робоче місце в приміщенні перукарні, належної ПрАТ "Лаура" в будинку за адресою: м . Черкаси, вул. Енгельса,114/42 (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Договору);

- в оренду здається наступне майно: дзеркало, крісло, стерилізатор, шафи для інструментів та для одягу, столи, інвентар для прибирання приміщення, чайник, бойлер, кондиціонер, пральна машина, білизна (загального користування) (підпункт 1.1.3 пункту 1.1 Договору);

- робоче місце, яке орендується, надається орендарю для надання перукарських послуг (пункт 2.1 Договору);

- розмір орендної плати складає 583,00 грн. за один місяць. Орендна плата сплачується в готівковому порядку в касу ПрАТ "Лаура" не пізніше 15 числа кожного місяця. Розмір орендної плати може бути переглянуто в сторону збільшення або зменшення за умови змінення вартості комунальних послуг (пункти 4.1- 4.3 Договору);

- орендодавець не має права перешкоджати орендарю в доступі на робоче місце, інакше штраф 5 000 грн. (підпункт 5.2.1 пункту 5.1 Договору);

- термін оренди складає 10 років з моменту прийняття майна, що орендується (пункт 3.1 Договору);

- зазначений договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов`язання; інші підстави - за згодою сторін (пункти 7.1, 7.2 Договору);

- зазначений Договір від 02.02.2011 зі сторони орендодавця підписаний в.о. директора ПрАТ "Лаура" Янчик Н.М., діючого на підставі статуту та скріплений печаткою відповідача, а з боку орендаря - ФОП Кіркіченко С.Л. особисто;

- на виконання умов Договору від 02.02.2011 сторонами підписаний акт від 02.02.2011 приймання-передачі приміщення (робочого місця) та майна загального користування (крісло, дзеркало, стіл, стерилізатор, шафа для інструментів та одягу, бойлер, пральна машина, білизна, інвентар для прибирання) в оренду;

- жодних змін щодо збільшення розміру орендної плати сторонами до умов Договору від 02.02.2011 не вносилося;

- позивачем належним чином виконувалися зобов`язання зі сплати орендних платежів у визначеному Договором розмірі та у встановлені ним строки;

- 23.03.2017 позивачем отримано лист-повідомлення відповідача, з проханням підписати акт звірки взаєморозрахунків та доплатити різницю з орендної плати за 2016 рік на підставі здійсненого відповідачем перерахунку, який зазначений в акті звірки взаєморозрахунків, у зв`язку зі збільшенням цін на комунальні послуги в 2016 році, заробітної плати та місцевих податків;

- 30.03.2017 позивач, заперечуючи проти збільшення орендної плати та оплати різниці за період 2016 року, надіслав відповідачу лист-відповідь. Заперечення мотивовано умовами підпункту 4.3 пункту 4 Договору від 02.02.2011, за змістом якого єдиною підставою для перегляду розміру орендної плати є зміна розміру комунальних платежів, проте відповідачем, окрім вказаної підстави для збільшення орендної плати, визначено також обставини збільшення видатків по іншим позиціям. Крім цього, позивачем зазначено, що в разі зміни умов Договору від 02.02.2011, зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості між сторонами щодо такої зміни договору. Оскільки сторонами такої згоди не досягнуто, перегляд розміру орендної плати за попередній період суперечить вимогам чинного законодавства;

- 31.05.2018 відповідачем не допущено позивача до орендованого майна, про що 31.05.2018 поліцейським роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Черкасах Департаменту патрульної поліції складено протокол прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується;

- Також 01.06.2018, 02.06.2018, 04.06.2018, 05.06.2018, 06.06.2018, 07.06.2018, 06.07.2018, 07.07.2018, 08.07.2018, 09.07.2018, 10.08.2018, 11.08.2018, 12.08.2018, 13.08.2018, 14.08.2018, 16.08.2018, 17.08.2018, 18.08.2018, 19.08.2018, 20.08.2018, 21.08.2018 патрульною поліцією складено протоколи прийняття усних заяв про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується (відповідачем не допущено позивача до орендованого майна);

- ФОП Кіркіченко С.Л., вважаючи, що її позбавлено можливості використовувати орендоване майно для здійснення своєї підприємницької діяльності, а саме, для надання перукарських послуг, звернулася за захистом порушеного права до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні майном за Договором від 02.02.2011, а також про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 110 000,00 грн. за вчинені відповідачем численні не допуски орендаря до орендованого нею майна.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

стаття 61 Конституції України:

- ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

ЦК України:

- власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном;

- особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу;

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

пункт 3 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

частина перша статті 651:

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк;

- законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Господарський кодекс України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ):

частина перша статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

частина перша статті 216:

- учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором;

частина перша статті 218:

- підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. ГПК (1798-12) України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частини перша, друга статті 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

частини перша, друга, третя статті 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 3 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

- підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права;

- порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення;

- неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню;

- зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном, орендованим позивачем за Договором від 02.02.2011, а також для стягнення з відповідача штрафу за невиконання умов вказаного договору, а саме за вчинення не допуску (не допусків) позивача як орендаря до об`єкта оренди.

За договором найму (оренди) на підставі статті 759 ЦК України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі статтею 193 ГК України, зміст якої кореспондується з вимогами положень статей 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Змістом статті 651 ЦК України унормовано внесення змін або розірвання договору лише за обставин згоди сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів статті 391 ЦК України (глава 29 Кодексу) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій, встановивши наявність договірних відносин між сторонами спору на підставі Договору від 02.11.2011 щодо оренди майна, який є чинним, з`ясувавши, шо відповідач не допускав позивача до орендованого за Договором від 02.11.2011 майна (чинив перешкоди у користування орендарем орендованим майном), у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості використовувати орендоване майно для здійснення власної підприємницької діяльності, беручи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором від 02.11.2011 в частині внесення орендних платежів у визначеному договором розмірі та у встановлені ним строки, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ФОП Кіркіченко С.Л. в частині вимоги про зобов`язання ПрАТ "Лаура" усунути перешкоди у користуванні позивачем майном, орендованим останнім за Договором від 02.11.2011.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій невірно кваліфіковано предмет Договору від 02.02.2011 відхиляються Судом, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, предметом даного Договору є саме робоче місце з відповідним інвентарем (рухоме майно), а не капітальна споруда чи частина будівлі, відповідно укладений сторонами правочин не підлягає нотаріальному посвідченню та держаній реєстрації.

Аргументи скаржника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій з приводу відсутності підстав в орендодавця для розірвання Договору в односторонньому порядку, не беруться Судом до уваги, з огляду на те, що, як встановлено судами, жодних змін та доповнень до Договору щодо збільшення розміру орендної плати сторонами не вносилося й позивач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання зі сплаті орендних платежів у визначених Договором розмірі та строки, отже, такий правочин є чинним. Зазначеним спростовуються й доводи скаржника про те, що, зобов`язавши відповідача усунути перешкоди в користуванні майном після розірвання ним Договору від 02.02.2011 через систематичне невнесення позивачем орендних платежів, суди порушили право власності ПрАТ "Лаура" на майно.

Що ж до вимоги про стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Договору, Суд зазначає таке.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 ГК України).

Отже, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання (частина перша статті 218 ГК України).

Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.1 Договору від 02.02.2011 орендодавець не має права перешкоджати орендарю в доступності на робоче місце, інакше штраф 5 000 грн.

Задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 110 000,00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що перешкоди у доступі до об`єкта оренди, які вчинені відповідачем більше двадцяти разів, не є триваючим діянням, оскільки епізоди не допуску були різними і відповідач не надавав доступу позивачу до об`єкта оренди, починаючи з 30.05.2018 зафіксовану поліцією кількість разів (що є окремими порушеннями). У зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій у розрахунку штрафу виходили із суми в розмірі 5000,00 грн. за кожен встановлений факт вчинення перешкоди орендарю у доступі на робоче місце.

Проте, судами попередніх інстанцій не враховано те, що у вирішенні питання про віднесення порушення до категорії триваючого порушення або порушення, що має разовий характер, необхідно враховувати суть порушеного права.

Триваючим порушенням є порушення, яке почалося з протиправної дії чи бездіяльності, здійснюється потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом цього діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли особа не виконує конкретний обов`язок (у даному випадку, передбачений умовами Договору) або виконує його неповністю чи неналежним чином. Таке порушення припиняється виконанням регламентованих обов`язків добровільно або у примусовому порядку, залученням винної особи до відповідальності.

Судами попередніх інстанцій у вирішенні питання про стягнення штрафу та його розміру не враховано безперервності вчиненого відповідачем порушення у вигляді перешкоджання орендарю у доступі на робоче місце (незалежно від кількості фіксацій такого порушення), у зв`язку з чим слушним є посилання скаржника на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність триваючого діяння, що, у свою чергу, вплинуло на правильність визначення судами суми штрафу.

Так, кількість фіксацій факту порушення права позивача на користування орендованим майном залежить виключно від волі самого позивача і не є свідченням наявності відповідної кількості порушень з боку відповідача, яке залишається єдиним триваючим порушенням для нього і полягає в протиправному вчиненні відповідачем перешкод орендарю у реалізації ним права користування орендованим майном. Отже, не може бути підставою для притягнення відповідача до юридичної відповідності двічі (або більше) за вчинення єдиного триваючого порушення.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій з належною повнотою, проте, у визначенні суми штрафу не врахована суть допущеного відповідачем порушення, Суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення суми штрафу, яка підлягає до стягнення. Так, оскільки відповідачем допущено триваюче порушення у вигляді вчинення перешкоди орендарю у доступі на робоче місце, з огляду на підпункт 5.2.1 пункту 5.1 Договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 000,00 грн. штрафу.

Доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі в частині оскарження присудженої до стягнення суми штрафу (з мотивів неврахування суті порушення), є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу відзиву та касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та зміни судових актів попередніх інстанцій в частині присудженої до стягнення суми штрафу, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. штрафу.

У решті рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 зі справи № 925/875/18 слід залишити без змін.

Судові витрати

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України, у зв`язку зі зміною рішень судів попередніх інстанцій підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також підлягають розподілу судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Так, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову в частині вимоги про стягнення 110 000,00 грн. штрафу покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг в частині оскарженні судових актів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 110 000,00 грн. штрафу, покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315, 317, 332 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Лаура" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 у справі № 925/875/18 змінити в частині задоволення позову фізичної особи-підприємця Кіркіченко Світлани Леонідівни про стягнення з приватного акціонерного товариства "Лаура" 110 000,00 грн. штрафу та в частині розподілу судових витрат.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Лаура" на користь фізичної особи-підприємця Кіркіченко Світлани Леонідівни 5 000,00 грн. штрафу та 1842,09 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. В частині вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства "Лаура" на користь фізичної особи-підприємця Кіркіченко Світлани Леонідівни 105 000,00 грн. штрафу - в позові відмовити.

5. В решті рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 зі справи № 925/875/18 залишити без змін.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кіркіченко Світлани Леонідівни на користь приватного акціонерного товариства "Лаура" 2522,86 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 3363,82 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.