1.1 31.07.2018 Державне підприємство "Черкаське будівельно-монтажне управління" (далі - позивач, ДП "Черкаське БМУ") подало позов до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України далі - відповідач, ЦТУ КБ Міноборони України) про розірвання договору на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті: "129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського 97/3 в м. Черкаси" від 21.10.2014 та стягнення 100000,00 грн.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані істотною зміною обставин та порушенням відповідачем умов укладеного договору від 21.10.2014, що є підставою для його розірвання та повернення сплачених за договором коштів.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 13.11.2019 Господарським судом Черкаської області ухвалено рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019, яким задоволено повністю.

Розірвано договір на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті "129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського 97/3 в м. Черкаси" від 21.10.2014, укладений між сторонами. Окрім того, стягнуто з відповідача на користь позивача 100.000 грн боргу та 3524 грн судових витрат.

2.2 Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з наступного:

- у зв'язку з банкрутством позивача відповідачем розірвано договір генпідряду №1-4-1 від 14.10.2002, на виконання якого було укладено оспорюваний договір про надання послуг. Вказане свідчить про істотну зміну обставин, достатню для розірвання спірного договору послуг, що визнає і сам відповідач;

- відповідач просив суд застосувати позовну давність до позовної вимоги про стягнення з відповідача 100.000 грн. боргу, оскільки авансові платежі перераховувалися позивачем у період з 23.10.2014 по 12.02.2016, а вимога позивача про їх стягнення заявлена поза межами трирічного строку позовної давності;

- відповідачем здійснювалось часткове повернення спірних сум авансових платежів і відповідно останній платіж був проведений 08.11.2016, тоді як позов подано до місцевого суду 31.07.2018. Зазначене свідчить про визнання позову відповідачем та про переривання строку позовної давності і відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про її застосування.

3. Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3.1 14.10.2002 між Військовою частиною А1206, як замовником, та Військовою частиною А3037, як підрядником, було укладено договір генерального підряду № 1-4-1 (далі - Договір генпідряду), за умовами якого (п.п.1.1) замовник доручив, а генпідрядник зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву 119 квартирного житлового будинку по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси (шифр 5-9 жд), загальною площею 9542,8 кв. м., здати його в експлуатацію та усунути недоліки, що виникнуть та будуть заявлені протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкту (далі - договір генерального підряду).

3.2 21.10.2014 для забезпечення виконання Договору генпідряду, між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті "129 квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси" (далі - Договір підряду), за умовами якого (п.п.1-3) виконавець надає, а замовник приймає консультативно-експертні послуги на об'єкті: "129 квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси". Загальна вартість робіт буде визначена після виконання робіт. Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання.

3.3 Відповідно до п.п.4, 5 Договору підряду розрахунки за договором: авансовий платіж в розмірі 100 % від суми договору. В разі ненадання послуг авансовий платіж повертається замовнику в повному обсязі.

3.4 На виконання умов Договору підряду позивач перерахував відповідачу 167000,00 грн авансових платежів, що підтверджується платіжними дорученнями №26 від 23.10.2014 на суму 50000,00 грн, №41 від 03.11.2014 на суму 30000,00 грн, №120 від 01.12.2014 на суму 48000,00 грн, №444 від 05.08.2015 на суму 38000,00 грн, №748 від 12.02.2016 на суму 1000,00 грн.

3.5 Відповідач повернув позивачу 67000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №4 від 06.01.2015 на суму 48000,00 грн, №197 від 09.10.2016 на суму 14000,00 грн та №229 від 08.11.2016 на суму 5000,00 грн. Зазначені розрахунки також підтверджуються випискою з банківського рахунку та картки рахунку 631 позивача.

3.6 Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 у справі №01/5026/333/2011 введено процедуру санації (відновлення платоспроможності) підприємства позивача.

05.02.2018 позивач направив відповідачу лист №18, в якому просив повернути отримані кошти авансових платежів у сумі 100000,00 грн. В додатку до листа було додано акт звірки взаємних розрахунків.

3.7 16.02.2018 між Міністерством оборони України, як замовником, та позивачем, як генпідрядником, було укладено додатковий договір до договору генерального підряду № 1-4-1 від 14.10.2002 на виконання робіт з будівництва 129-квартирного житлового будинку по вул. М.Грушевського, 99/3 в м. Черкаси (шифр 5-9/2), за умовами якого сторони погодились, що з моменту підписання даного додаткового договору вважати розірваним договір генерального підряду №1-4-1 від 14.10.2002 на виконання робіт з будівництва 129-кватрирного житлового будинку по вул. М. Грушевського, 97/3 в м. Черкаси (шифр 5-9/1 та 5-9/2).

3.8 Постановою Господарського суду Черкаської області від 16.10.2018 у справі №01/5026/333/2011 підприємство позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж ухвалою суду припинено процедуру санації (відновлення платоспроможності) ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління", введену ухвалою суду від 24.10.2017.

3.9 19.04.2018 позивач направив на адресу відповідача лист №46, у якому повідомив про розірвання договору на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті: "129 квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси" від 21.10.2014 у зв'язку із зміною істотних умов, а саме розірванням Договору генпідряду, та зазначив, що позивач вже не є генеральним підрядником будівництва 129 квартирного житлового будинку по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси, надання йому консультативно-експертних послуг по цьому об'єкту є неможливим. Також позивач направив відповідачу проект додаткової угоди №1 до договору від 21.10.2014 про розірвання оспорюваного договору та повернення позивачу авансових платежів з урахуванням штрафних санкцій.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 11.07.2019 ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" подало касаційну скаргу, у якій просило:

- скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 в частині стягнення з відповідача 100000 грн боргу та 3524 грн судових витрат;

- скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019;

- застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 100000 грн боргу.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Судами невірно визначено предмет позову, оскільки у справі вказано про те, що предметом позову є розірвання договору та повернення 100000 грн авансового платежу, проте у позові позивач вимагає стягнення 100000 грн, що знайшло своє відображення у прийнятих судових рішеннях.

5.2 Суд першої інстанції при призначенні підготовчого засідання не врахував місцезнаходження відповідача та призначив судові засідання у строки, які не давали змоги скаржнику прибути до суду і забезпечити свій захист.

5.3 Суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач просив повернути авансовий платіж, але судом було прийнято рішення про стягнення суми боргу відповідача перед позивачем.

5.4 Судами неповно з'ясовано обставини щодо перебігу позовної давності за вимогою позивача про повернення авансового платежу. Окрім того, суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив про те, що останній платіж з повернення авансового платежу було здійснено відповідачем 08.11.2016, але згідно з виписки по рахунку відповідача за період з 23.10.2014 по 30.07.2018 відбувалося повернення фінансової допомоги, а не повернення коштів за укладеним з позивачем договором. Натомість кошти відповідач повертав позивачу 06.01.2015, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності.

6. Узагальнені доводи інших учасників у справі щодо касаційної скарги

6.1 ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило суд залишити оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" звертало увагу суду касаційної інстанції на наступне:

- доводи скаржника про те, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогою щодо повернення авансу спростовуються наявними у справі матеріалами;

- посилання скаржника про те, що частина грошових коштів, які він повернув позивачу були не частиною авансу, отриманого за укладеним з позивачем договором, а поверненням фінансової допомоги, є безпідставним, оскільки між сторонами не укладалося жодного договору про надання фінансової допомоги відповідачу;

- твердження скаржника про порушення норм процесуального права, а саме: невірне визначення предмету позову, вихід судів за межі позовних вимог, а також неналежне повідомлення про місце, дату та час судового розгляду (без урахування місцезнаходження відповідача) не відповідає дійсності.

7. Касаційне провадження

7.1 09.10.2019 до суду надійшло клопотання Центрального територіального управління капітального будівництва про відкладення розгляду справи на іншу дату, в якому зазначено про те, що скаржник утримується за рахунок коштів, які надходять в тому числі і з Державного бюджету України, але наразі у скаржника відсутні кошти, що унеможливлює укладення договору про надання правової допомоги у справі №925/805/18. Окрім того, т.в.о.начальника Центрального територіального управління капітального будівництва Собан С.А. 15.10.2019 перебуватиме у відрядженні і не зможе бути присутнім під час розгляду справи.

7.2 Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки відповідно до ст. 306 ГПК України строк розгляду касаційної скарги на рішення місцевого господарського суду після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції обмежений 60 днями з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі. З урахуванням дати ухвали про відкриття касаційного провадження у справі №925/805/18, строк розгляду касаційної скарги спливає 21.10.2019, що свідчить про неможливість суду відкласти розгляд справи в межах цього строку з належним і своєчасним повідомленням учасників у справі. До того ж, скаржником у клопотанні не наведено обставин, наявність яких об'єктивно унеможливлювала б перегляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1 Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.2 Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

8.3 Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

8.4 Норми ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України визначають, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

8.5 Як встановлено судами попередніх інстанцій, для забезпечення виконання Договору генпідряду № 1-4-1 від 14.10.2002, між сторонами у даній справі було укладено договір на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті "129 квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси" від 21.10.2014, за умовами якого передбачалося здійснення розрахунків шляхом перерахування позивачем на користь відповідача авансового платежу в розмірі 100% від суми договору.

На виконання вказаного договору у період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальній сумі 167000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Однак в подальшому між сторонами було укладено додатковий договір до Договору генпідряду №1-4-1 від 14.10.2002, згідно з яким з моменту підписання даного додаткового договору Договір генпідряду №1-4-1 від 14.10.2002 вважається розірваним.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких просив повернути кошти, сплачені за договором від 21.10.2014.

Відповідач повернув позивачу 67000,00 грн, здійснивши відповідні платежі 06.01.2015, 09.10.2016 та 08.11.2016. Залишок коштів у сумі 100000,00 грн не повернуто.

8.6 Позивачем у даній справі заявлено вимоги про розірвання договору на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті "129 квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси" від 21.10.2014 та про стягнення коштів у сумі 100000,00 грн.

Вимога позивача щодо розірвання договору від 21.10.2014 задоволена місцевим господарським судом і в цій частині рішення суду не оскаржувалося відповідачем до суду апеляційної інстанції.

Предметом оскарження як у апеляційному господарському суді, так і наразі в суді касаційної інстанції є рішення місцевого господарського суду лише в частині задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 100000,00 грн.

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тобто, в даному випадку судом касаційної інстанції переглядається рішення місцевого господарського суду від 13.11.2018 в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 100000,00 грн та постанова апеляційного господарського суду 04.06.2019, якою переглянуто та залишено в силі вказане рішення саме в названій частині вимог.

8.7 Заперечуючи проти позовної вимоги про стягнення 100000,00 грн, відповідач зазначав про те, що названа вимога заявлена позивачем поза межами законодавчо встановленого трирічного строку позовної давності і просив застосувати наслідки спливу цього строку, подавши про це відповідну заяву місцевому господарському суду.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Зі змісту статей 261, 257 ЦК України слідує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Наслідки спливу позовної давності визначені у статті 267 ЦК України, частини 3-5 якої визначають, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. При цьому важливе значення має встановлення початкового моменту перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить як застосування норм матеріального права, так і правила обчислення позовної давності та захист порушеного права.

8.8 Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що відповідачем здійснювалось часткове повернення спірних сум авансових платежів і останній платіж був проведений відповідачем 08.11.2016, тоді як позов подано до суду 31.07.2018. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку про визнання позову відповідачем, про переривання строку позовної давності та відсутність підстав для задоволення заяви відповідача щодо її застосування.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Норми статті 261 визначають, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

8.9 Зі змісту рішень місцевого та апеляційного господарського суду вбачається, що в них не визначено початок перебігу строку позовної давності, а доводи відповідача щодо пропуску позовної давності розглянуті з урахуванням визначеного у заяві відповідача початку перебігу строку позовної давності, а саме окремо по першим трьом проплатам, які здійснив позивач на виконання умов договору від 21.10.2014, тобто по платежам від 23.10.2014, 03.11.2014 та 01.12.2014.

Натомість суди мали врахувати, що за умовами пункту 5 укладеного між сторонами договору від 21.10.2014, в разі ненадання послуг авансовий платіж повертається замовнику в повному обсязі.

Позивач звертався до відповідача з листом №18 від 05.02.2018, в якому він зазначав про те, що відповідачем не виконано свої договірні зобов'язання за договором від 21.10.2014 та повернуто частину сплачених позивачем грошових коштів у сумі 67000,00 грн, у зв'язку з чим позивач повідомив про розірвання договору від 21.10.2014 та вимагав повернути решту коштів, які надійшли від позивача у сумі 100000,00 грн. Однак звернення позивача залишено відповідачем без належного реагування, відповідач кошти не повернув, відповідь на лист позивачу не надіслав.

Позивач повторно звернувся до відповідача з листом №46 від 19.04.2018, в якому, окрім відомостей, тотожних тим, що наводилися в листі №18 від 05.02.2018, повідомив про те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 у справі №01/5026/333/2011 про банкрутство товариства позивача введено процедуру санації і позивач вже не є генеральним підрядником по будівництву 129 квартирного житлового будинку по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси, у зв'язку з чим надання відповідачем консультативно-експертних послуг є неможливим. З урахуванням викладеного, позивач зазначав про те, що ним направляється на підписання відповідачу проект додаткової угоди №1 до договору від 21.10.2014 про його розірвання та просив повернути грошові кошти у сумі 100000,00 грн на вказаний позивачем в листі рахунок.

Проте лист позивача №46 від 19.04.2018, як і попередній №18 від 05.02.2018, залишено відповідачем без виконання та будь-якого реагування, що не спростовано скаржником.

Враховуючи відсутність доказів, які б свідчили про надання відповідачем послуг на виконання укладеного з позивачем договору від 21.10.2014 та умови пункту 5 вказаного договору, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідач зобов'язаний повернути вказану суму коштів позивачу, але звернення позивача з вимогою повернути кошти у сумі 100000,00 грн в добровільному порядку залишені відповідачем без задоволення.

8.10 Оскільки у пункті 5 договору від 21.10.2014 не вказано, в який термін відповідач має повернути кошти позивачу, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 2 статті 530 ЦК України, згідно з якими у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Лист позивача №18 від 05.02.2018 з вимогою про повернення коштів відповідачем отримано 13.02.2018, про що свідчить наявний у справі витяг з сайту Укрпошти пошуку поштових відправлень, а відтак строк для виконання вимоги позивача сплив 20.02.2018 і з наступного за цим днем починається прострочення відповідача та, відповідно, перебіг позовної давності для вимоги позивача про стягнення 100000,00 грн.

Суди попередній інстанцій помилково врахували здійснені відповідачем протягом 2015-2016 років повернення коштів у загальній сумі 67000,00 грн у вирішенні питання про перебіг позовної давності, оскільки вказані платежі мали місце ще до звернення позивача з вимогою про повернення коштів та відповідно до того, як він дізнався про порушення своїх прав, що є передумовою для встановлення початку перебігу позовної давності відповідно до положень статті 261 ЦК України.

Однак вказане не вплинуло на правильність висновку судів про те, що позов подано в межах строку позовної давності та відповідно не змінює суті прийнятого у даній справі рішення в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 100000,00 грн, а відтак не є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині вимог.

8.11 Доводи касаційної скарги, наведені в п.5.4 даної постанови, відхиляються колегією суддів, оскільки скаржником не надано доказів, які б свідчили про існування між сторонами правовідносин щодо надання фінансової позики, а тому суди попередніх інстанцій вірно вказали про відсутність підстав для висновку про те, що перерахуванням відповідачем платежів 03.10.2016 та 08.11.2016 відбувалося повернення фінансової допомоги, а не повернення коштів за укладеним з позивачем договором від 21.10.2014.

Доводи касаційної скарги, викладені у п.п.5.1, 5.3 даної постанови, про те, що позивач просив повернути авансовий платіж, а суди стягнули борг, що на думку скаржника свідчить про невірне визначення предмету позову та вихід за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки як у позові, так і в оскаржуваних судових рішеннях вказано аналогічний предмет позову - розірвання договору та стягнення коштів.

Твердження скаржника про упереджене ставлення до нього місцевого господарського суду, з огляду на те, що суд першої інстанції при призначенні підготовчого засідання не врахував місцезнаходження відповідача та призначив судові засідання у строки, які не давали змоги скаржнику прибути до суду і забезпечити свій захист, не відповідають матеріалам справи. Так, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі від 06.08.2019, якою призначено судове засідання на 25.09.2019 та встановлено 15-денний строк для надання відзиву на позов з дати отримання ухвали, була отримана відповідачем 09.08.2019, тобто більше ніж за місяць до запланованої дати судового засідання, що свідчить про завчасне повідомлення відповідача та наявність у нього можливості належним чином підготуватися до судового розгляду. Решта ухвал місцевого господарського суду також направлялися на адресу сторін у встановленому порядку. При цьому колегія суддів враховує, що оскільки відповідач був обізнаний з існуванням даної справи та призначенням дати судового засідання, то він мав можливість скористатися наданими йому процесуальними правами, зокрема, правом на ознайомлення з матеріалами справи, подання пояснень чи клопотань з метою дотримання розумних строків розгляду справи та сприянню повному, всебічному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи. Доказів, які б свідчили про штучне створення судом першої інстанції перешкод у реалізації відповідачем наданих йому процесуальних прав до касаційної скарги не надано.

Решта доводів скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ч.2 ст. 300 ГПК України.

8.12 Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає про недоведеність скаржником порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, які б слугували підставою для зміни чи скасування прийнятих у даній справі судових рішень в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 100000,00 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 308, ст. 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає та судові витрати за її подання покладаються на скаржника.

8.13 З огляду на викладене та з урахуванням положень п.1 ч.1 ст. 308, ст. 309 ГПК України постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 в оскаржуваній частині вимог підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані з мотивів, наведених в цій постанові.