1.1 13.08.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) подало позов про стягнення з Державного підприємства "Рожнятівтеплокомуненерго" (далі - ДП "Рожнятівтеплокомуненерго", відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №1453/15-БО-15 від 31.12.2014 у розмірі 950481,74 грн, з них: 205991,92 грн - основний борг, 418388,55 грн - пеня, 38 945,11 грн - 3% річних, 287156,16 грн - інфляційні втрати.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати коштів за поставлений природній газ, що призвело до виникнення заборгованості та стало передумовою для нарахування на суму боргу пені, інфляційних втрат та 3% річних.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 14.12.2018 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 205991,92 грн основного боргу, 41355,61 грн пені, 13096,19 грн 3% річних, 58701,07 грн інфляційних втрат, розподілено судові витрати. В задоволенні решти частини позову відмовлено.

2.2 Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу з оплати спожитого природного газу в січні-квітні 2015 року в розмірі 631336,95 грн з огляду на вимоги Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , оскільки на момент набрання чинності даним Законом заборгованість за отриманий природний газ у вказаному періоді відповідачем була погашена, внаслідок чого відповідні нарахування позивача підлягають списанню.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

3.1 31.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як продавцем, та ДП "Рожнятівтеплокомуненерго", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1453/15-БО-15 (далі - Договір), за умовами якого (розділ 1) продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

3.2 Відповідно до п.п.2.1, 3.3, 3.4 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 540 тис. куб. м. Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

3.3 Згідно з п.п.5.5, 6.1, 7.2 Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

3.4 В п.10.10 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

3.5 В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, які є його невід`ємними частинами, а саме: №1 від 24.02.2015, №2 від 11.03.2015, №3 від 07.04.2015, №4 від 29.07.2015, №5 від 30.07.2015, №6 від 15.10.2015, №7 від 22.10.2015, №8 від 02.11.2015, №9 від 25.11.2015.

3.6 На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, про що сторонами було складено акти приймання-передачі від 31.01.2015 на суму 481128,01 грн, від 28.02.2015 на суму 456068,90 грн, від 31.03.2018 на суму 590301,30 грн; від 30.04.2015 на суму 218136,66 грн, від 31.10.2015 на суму 159138,07 грн, від 30.11.2015 на суму 226156,41 грн та від 31.12.2015 на суму 245196,96 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками також без будь-яких зауважень чи заперечень.

3.7 Наявні у матеріалах справи банківські виписки по особових рахунках позивача свідчать про те, що відповідач оплачував заборгованість за договором несвоєчасно, а саме: за газ, спожитий в січні 2015 року, остаточно розрахувався 05.06.2015; за газ, спожитий в лютому 2015 року - 13.11.2015; за газ, спожитий в березні 2015 року - 18.05.2016; за газ, спожитий в квітні 2015 року - 18.05.2016; за газ, спожитий в жовтні 2015 року - 16.11.2017 (на вказану заборгованість інфляційні втрати, 3% річних, пеня не нараховувалися позивачем); остаточно розрахувався за газ, спожитий в листопаді 2015 року - 16.11.2017 (на вказану заборгованість інфляційні втрати, 3% річних, пеня не нараховувалися позивачем). Окрім того, відповідач частково погасив заборгованість за газ, спожитий в грудні 2015 року, перерахувавши 16.11.2017 кошти у сумі 39066,57 грн та 19.12.2017 - 138,47 грн.

У відповідача є заборгованість за газ, поставлений за договором у грудні 2015 році, у розмірі 205991,92 грн, що визнається відповідачем.

3.8 Заборгованість відповідача позивачем розраховано окремо по кожному періоду, а саме:

- за зобов`язаннями січня 2015 року нараховано 65835,54 грн пені, 3499,39 грн 3% річних, 119312,79 грн інфляційних;

- за зобов`язаннями лютого 2015 року нараховано 100566,01 грн пені, 5717,00 грн 3% річних, 74913,22 грн інфляційних;

- за зобов`язаннями березня 2015 року нараховано 169683, 32 грн пені, 12129,43 грн 3% річних, 23189,81 грн інфляційних;

- за зобов`язаннями квітня 2015 року нараховано 40948,06 грн пені, 4503,10 грн 3% річних, 11039,27 грн інфляційних;

- за зобов`язаннями грудня 2015 року нараховано 41355,61 грн пені, 13096,19 грн 3% річних, 58701,07 грн інфляційних.

3.9 Відповідач погасив заборгованість за природний газ отриманий в період січня-квітня 2015 року остаточно до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , тому суди застосували до спірних правовідносин приписи ч.3 ст. 7 вказаного Закону та, як наслідок, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

3.10 Відносно здійснених нарахувань по основному боргу за грудень 2015 року, а саме 41355,61 грн пені, 13096,19 грн 3% річних, 58701,07 грн інфляційних втрат, суди дійшли висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 20.05.2019 позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення 377032,94 грн пені, 25848,92 грн 3% річних, 228455,09 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким названі позовні вимоги задовольнити.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Суди неправомірно застосували до спірних правовідносин норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , зокрема ч.3 ст. 7 цього Закону. Спірні суми коштів не підлягають списанню в порядку, визначеному цим Законом, з огляду на те, що відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону, оскільки він не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно з вимогами та у порядку, передбаченими Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

5.2 Суди не врахували судову практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у справі №908/3211/16.

5.3 Сума основного боргу за укладеним між сторонами Договором відповідачем не погашена на 30.11.2016 і на момент подачі касаційної скарги складає 205991,92 грн, що свідчить про відсутність підстав для висновку про те, що на відповідача поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

6. Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1 Судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

6.2 Застосування до споживачів норми ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за спожитий природний газ до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.

6.3 Висновки в оскаржуваних судових рішеннях не суперечать судовій практиці Верховного Суду з розгляду подібних спорів.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1 Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.2 В ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

7.3 В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання).

7.4 Виходячи зі змісту ст. 229 ГК України та ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення грошового зобов`язання є стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені).

Умовами укладеного між сторонами Договору (п.7.2) передбачено, що у разі нездійснення відповідачем оплати поставленого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Окрім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7.5 Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, в порушення взятих на себе за Договором зобов`язань, отриманий від позивача природний газ оплатив з порушення визначених сторонами строків. За газ, поставлений у період з січня по квітень 2015 року відповідач повністю розрахувався, а за газ, поставлений у грудні 2015 році, у відповідача існує заборгованість у розмірі 205991,92 грн.

Позивачем здійснено нарахування пені інфляційних втрат та 3% річних по зобов`язанням відповідача за період з січня по квітень 2015 року та за грудень 2015 року.

7.6 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

7.7 В статті 1 Закону визначено, що заборгованістю, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

7.8 Згідно зі статями 2, 3 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

7.9 Відповідно до пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 (93-2017-п) , у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

7.10 Разом з цим відповідно до частини третьої статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

7.11 Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 13.02.2018 у справі №911/1719/13, від 22.02.2018 у справі №922/4355/14, від 28.02.2018 у справі №911/3914/14, від 27.03.2018 у справі №905/2373/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 06.04.2018 у справі №904/10747/16, від 10.04.2018 у справі №916/3054/16, від 11.04.2018 у справі №910/17962/15, від 17.04.2018 у справі №904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі №920/1060/16, від 03.05.2018 у справі №914/2124/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 22.05.2018 у справі №905/3266/16, від 23.05.2018 у справі №908/3125/16, від 23.05.2018 у справі №908/2114/16, від 30.05.2018 у справі №904/10733/16, від 12.06.2018 у справі №905/1490/15, від 14.06.2018 у справі №914/4134/15, від 20.06.2018 у справі №916/3055/16, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 23.07.2018 у справі №904/10294/17, від 07.08.2018 у справі №925/1584/17, від 21.08.2018 у справі №925/104/18, від 21.08.2018 у справі №925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 06.09.2018 у справі №911/3856/17, від 12.09.2018 у справі №910/22923/17, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18, від 26.02.2019 у справі №926/992/18, від 26.02.2019 у справі №904/2960/18.

7.12 Судами встановлено, що до 18.05.2016 відповідач остаточно розрахувався за газ, поставлений у періоді з січня по квітень 2015 року, тобто до набрання чинності Законом 30.11.2016, а тому положення цього Закону, зокрема частини третьої статті 7, розповсюджуються на спірні правовідносини, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, сплачену до набрання чинності зазначеним Законом (тобто по зобов`язанням відповідача за січень-квітень 2015 року).

7.13 Суд відхиляє аргументи скаржника про неврахування судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у справі №908/3211/16, оскільки в зазначеній справі Суд вказав, що нормою частини третьої статті 7 Закону законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання, як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Крім цього вказаною нормою не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

З огляду на викладене, твердження скаржника про відсутність у судів підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону через невключення відповідача до Реєстру, не ґрунтуються на нормах законодавства.

7.14 Скаржник наголошував на тому, що відповідач не розрахувався остаточно за поставлений газ і наразі заборгованість у сумі 205991,92 грн не погашена, а тому суди не повинні були застосовувати до правовідносин сторін положення Закону.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника, виходячи з наступного. Дійсно, названа сума у розмірі 205991,92 грн. є залишком боргу з оплати природного газу, поставленого у грудні 2015 року, на яку позивач нарахував 41355,61 грн пені, 13096,19 грн 3% річних та 58701,07 грн інфляційних втрат. В цій частині позову суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність стягнення здійснених позивачем нарахувань з відповідача, оскільки вказана сума основного боргу не була погашена відповідачем до набрання чинності Законом (тобто до 30.11.2016), а відтак на правовідносини сторін у цій частині вимог не поширюється дія Закону.

Натомість щодо решти вимог позивача, які стосуються боргу відповідача за поставлений природний газ у період з січня по квітень 2015 року, що був повністю погашений відповідачем у травні 2016 року (тобто до набрання чинності Законом), судами правильно вказали про те, що в цій частині правовідносини сторін підпадають під регулювання норм Закону, у зв`язку з чим здійснені позивачем нарахування підлягають списанню.

7.15 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

7.16 Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях в частині відмови у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема частини 3 статті 7 Закону, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані з мотивів, наведених в цій постанові.