1.1. У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (надалі - ПАТ "Запоріжжяобленерго", позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (надалі - АТ "Запорізький завод феросплавів", відповідач) про стягнення:

- інфляційних втрат за прострочення оплати за активну електричну енергію за період з 13.03.2015 по 30.06.2015 в сумі 56 184 476,79 грн;

- інфляційних втрат за прострочення оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з 14.01.2015 по 20.05.2015 в сумі 110 202,42 грн, 3% річних за прострочення оплати за активну електричну енергію за період з 13.03.2015 по 22.06.2015 в розмірі 4 782 742,58 грн;

- 3% річних за прострочення оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з 14.01.2015 по 20.05.2015 в сумі 3 204,65 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №3 від 01.11.2012 в частині своєчасної оплати рахунків за активну електричну енергію та за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

1.3. Відповідач проти позову заперечував вказуючи, що позивач зробив неправильний розрахунок інфляційних втрат, оскільки врахував періоди по яких прострочення складало менше місяця.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2019 року у справі №908/1379/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" інфляційних витрат в розмірі 4 969 791, 96 грн, 3% річних в розмірі 2 005 428, 38 грн та судовий збір в розмірі 104 628,31 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

2.1.1. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийняв результати проведеного під час розгляду цієї справи експертного дослідження, вказавши, що:

- при визначенні cум 3% річних та інфляційних втрат ПАТ "Запоріжжяобленерго" здійснено їх розрахунок на заборгованість по рахункам з плановими платежами, а не на заборгованість по рахункам за фактично спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період;

- при визначенні суми 3% річних та інфляційних втрат, ПАТ "Запоріжжяобленерго" не враховано умови додаткової угоди № 15 від 19.03.2015 до договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012, якими визначено новий порядок погашення заборгованості за спожиту активну електричну енергію, яка виникла в період з січня по лютий 2015 року в розмірі 372 589 233,12 грн та за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, яка виникла в період з грудня 2014 року по лютий 2015 року в розмірі 2 526 459,59 грн. Господарський суд Запорізької області зазначив, що 3 % річних у сумі 183 742,64 грн та інфляційні втрати у сумі 298 071,39 грн, які розраховано за період прострочення з 01.06.2015 по 30.06.2015 на заборгованість ПАТ "Запорізький завод феросплавів" за активну електроенергію спожиту у січні та лютому 2015 року, виходить за межі заявлених ПАТ "Запоріжжяобленерго" позовних вимог;

- розрахунок інфляційних нарахувань проведено за періоди, що менше одного місяця та з урахуванням місяців, в яких платежі мали бути здійснені;

- у позовній заяві зазначено, що період нарахування суми 3% річних за прострочення оплати за активну електричну енергію проводився за період з 13.03.2015 по 22.06.2015, однак при розрахунку суми 3% річних за прострочення оплати по рахунку № 3/3а від 02.04.2015 враховано період з 01.07.2015 по 01.07.2015, по рахунку № 3/4а від 05.05.2015 враховано період з 02.07.2015 по 26.10.2015;

- при проведенні судової експертизи експерт на виконання вказівок суду обґрунтовано міг керуватися роз`ясненнями постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (v0014600-13) щодо порядку обчислення індексу інфляції.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 апеляційну скаргу АТ "Запорізький завод феросплавів" задоволено. Апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2019 у справі №908/1379/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Запоріжжяобленерго" задоволено частково. Стягнуто з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" 1 581 783, 10 грн - 3% річних, 30 596 723,11 грн - інфляційних втрат та судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:

1) при визначенні суми інфляційних втрат та 3% річних ВАТ "Запоріжжяобленерго" проведено розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних на заборгованість по рахункам, як з плановими платежами (рахунки №3/1п2 від 22.01.2015; №3/2п1 від 03.02.2015; №3/3п1 від 02.03.2015; №3/3п2 від 02.03.2015; №3/4п1 від 01.04.2015; №3/4п2 від 01.04.2015; №3/5п1 від 27.04.2015; №3/5п2 від 27.04.2015; №3/6п1 від 03.06.2015), так і на заборгованість по рахункам за фактично спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період;

2) суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість з інфляційних нарахувань та 3% річних, нараховану лише по рахункам за фактично спожиту активну електричну енергію, оскільки нарахування відсотків річних та інфляційних витрат за несвоєчасну сплату попередньої оплати чи рахунків з плановими платежами до фактичної поставки товару, буде суперечити самому змісту та призначенню ст. 625 ЦК України, яка орієнтує саме на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів та інфляційних витрат;

3) суд першої інстанції обґрунтовано у мотивувальній частині рішення погодився з доводами експерта про те, що суми 3 % річних в розмірі 183 742,64 грн та інфляційні втрати в розмірі 298 071,39 грн виходять за межі заявлених ВАТ "Запоріжжяобленерго" позовних вимог. Проте, в резолютивній частині рішення суд першої інстанції помилково стягнув з AT "Запорізький завод феросплавів" суму інфляційних витрат в розмірі 4 969 791,96 грн та суму 3% річних в розмірі 2 005 428,38 грн, які включають в себе, в тому числі, наведені 3 % річних в сумі 183 742,64 грн та інфляційні втрати в сумі 298 071,39 грн за період прострочення з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року, нараховані експертом на заборгованість за активну електроенергію, спожиту у січні і лютому 2015 року, які виходять за межі заявлених позовних вимог;

4) при розрахунку інфляційних витрат господарським судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р., згідно з яким сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Беручи до уваги ці рекомендації та розрахунок позивача (межі зазначеного ним у позовній заяві періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність розрахунку позивача, визначила, що належні суми до стягнення становлять: 1581783,10 грн - 3 % річних; 30 596 723,11 грн - інфляційних втрат (розгорнутий розрахунок суду наведений у постанові суду апеляційної інстанції).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. У касаційній скарзі АТ "Запорізький завод феросплавів" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2019 в частині стягнення з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" 298 071,39 грн інфляційних втрат та 183 742,64 грн 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову щодо стягнення 298 071,39 грн інфляційних втрат та 183 742,64 грн 3% річних.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 15, 20, 625 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального права, а саме: статей 2, 14, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що:

- суд апеляційної інстанції не врахував сталу практику Верховного Суду, у зв`язку з чим здійснив нарахування інфляційних втрат за квітень 2015 року, хоча прострочення по оплаті за продану у березні 2015 електроенергію настало 10.04.2015, що виключає можливість здійснення нарахування інфляційних втрат за цей період, оскільки згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) розмір індексу інфляції розраховується за повний календарний місяць, протягом якого на певні дати показники інфляції/дефляції можуть суттєво відрізнятися, що виключає можливість розрахувати втрати кредитора від знецінення національної валюти за окремі дні місяця із застосуванням середнього рівня інфляції;

- в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо помилкового включення в суму, яка була стягнута рішенням Господарського суду Запорізької області, 298 071,39 грн інфляційних втрат та 183 742,64 грн 3% річних, заявник стверджує, що вказані суми, які нараховані на заборгованість за січень - лютий 2015 року, виходять за межі позовних вимог, оскільки позивачем до стягнення не заявлялись.

3.3. ПАТ "Запоріжжяобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду 30.05.2019 - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 господарського процесуального кодексу України).

4.2. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.3. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

4.4. З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується і це встановлено судами обох інстанцій, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості активної електричної енергії та оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач згідно з вимогами статті 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і три проценти річних, розмір яких визначений відповідно до правильного та обґрунтованого розрахунку, здійсненого самостійно судом апеляційної інстанції.

4.5. Щодо доводів скаржника стосовно того, що суд апеляційної інстанції не врахував сталу практику Верховного Суду, у зв`язку з чим здійснив нарахування інфляційних втрат за квітень 2015 року, хоча прострочення по оплаті за продану у березні 2015 електроенергію настало 10.04.2015, що виключає можливість здійснення нарахування інфляційних втрат за цей період (за квітень місяць), то суд касаційної інстанції зауважує, що суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано здійснив інфляційні нарахування у сумі 25 574 577,56 грн (на суму заборгованості 150 668 842,60 грн за період прострочення з 10.04.2015 по 30.06.2015) відповідно до методики, що викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р. При розрахунку обґрунтовано враховувався індекс інфляції за квітень, травень та червень 2015. Саме такий порядок нарахування інфляційних втрат є сталою судовою практикою.

4.6. Та обставина, що заборгованість виникла лише 10 квітня не звільняє відповідача від заборгованості, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, сума боргу, що виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, обов`язково індексується за цей період відповідно до індексу інфляції цього місяця.

4.7. Такий висновок не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 922/175/18, від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 13.02.2019 № 924/312/18, оскільки у справі, що переглядається, ? інші фактичні обставини. Так, у справі № 922/175/18 Верховний Суд розглядав питання строку позовної давності за зобов`язаннями відшкодування інфляційних втрат і,зокрема, зазначив, що "право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за січень 2015 року виникло по закінченню січня 2015 року у лютому 2015 року, а саме з 11.02.2015, оскільки розмір індексу інфляції за січень 2015 року (103,1) опубліковано 10.02.2015 у газеті "Урядовий кур`єр" № 24". Отже, в цій справі Верховний Суд зазначив, що якщо заборгованість виникла в січні, то розмір індексу інфляції враховується за січень, який публікується в лютому. У справі № 924/312/18 Верховний Суд також розглядав питання строку позовної давності.

У справі № 904/10242/17 відповідно до встановлених судами фактичних обставин Верховний Суд зробив висновок, що "нарахування інфляційних втрат за наступний період (з листопада 2013 року по вересень 2017 року включно) обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця (жовтень 2013 року)". Схожі питання, які є предметом оскарження у цій справі, у справі № 904/10242/17 не розглядались.

4.8. Щодо твердження заявника, що суд першої інстанції помилково включив в суми, які були стягнуті рішенням Господарського суду Запорізької області, 298 071,39 грн інфляційних втрат та 183 742,64 грн 3% річних, то Верховним Судом зауважує, що такі доводи були предметом оцінки в суді апеляційної інстанції, який здійснивши перегляд рішення суду першої інстанції, відмовив в задоволенні позову в цій частині.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. З огляду на те, що скаржник не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо правильності здійсненого перерахунку 3% річних та інфляційних втрат, а також не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення.

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. З огляду на висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстави для здійснення нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутні.