Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Енержі Інжиніринг" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Солар", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 99 490 954 грн. боргу за договором про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу від 15.12.2014 № ГТ-15/12/2014П-06.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу від 15.12.2014 № ГТ-15/12/2014П-06, при цьому право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Солар" позивач набув на підставі укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" договору відступлення права вимоги від 14.02.2019 № 42/19.

25.04.2019 до місцевого господарського суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" до товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Енержі Інжиніринг" та товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Солар", про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 14.02.2019 № 42/19.

Вказана позовна заява обґрунтована фіктивністю договору відступлення права вимоги від 14.02.2019 № 42/19.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.04.2019, яка залишена без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2019, позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" повернута заявнику з доданими до неї документами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, з якою погодився й суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що подана товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" позовна заява не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в розумінні частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки остання безпосередньо не спрямована на предмет спору у справі № 915/697/19.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 8, 9 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а також статей 49, 180 ГПК України.

На думку заявника, за змістом частини другої статті 180 ГПК України у випадку, коли первісний позов і позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору виникають з одних правовідносин, то це є достатньою підставою для прийняття позову третьої особи.

При цьому заявник зазначає, що заявлений ним позов та первісний позов позивача виникли з одних і тих самих правовідносин, їх підставами є правовідносини, які виникли з договору про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, право вимоги якої позивач отримав на підставі договору про відступлення право вимоги. Заявник наголошує на тому, що його позовна заява безпосередньо спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем у справі, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" просить у своїй позовній заяві визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 14.02.2019 № 42/19, тому вважає, що позовні вимоги є взаємопов`язані.

Крім того, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій помилково не враховано різницю між поняттями "предмет спору" та "предмет позову".

Розгляд клопотань учасників справи

15.08.2019 від скаржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" надійшло клопотання про здійснення зміни найменування скаржника на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". На підтвердження зміни найменування скаржник надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд дійшов висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання скаржника, виходячи з наступного.

Так, сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Енержі Інжиніринг" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ГПК (1798-12) України:

частини перша, друга та п`ята статті 49:

- треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін;

- про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу;

- до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу;

- відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву;

- зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову;

- вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом;

- зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу;

- до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу;

- зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

З аналізу наведених правових норм Суд вбачає, що право подати до однієї або декількох сторін позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення позовів третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, встановлених процесуальним законодавством. Тому відмова в прийнятті заяви про вступ у справу в якості третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, поданої з порушенням вимог частин першої, другої статті 180 ГПК України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Аналізуючи питання зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Суд виходить з того, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така вимога може бути заявлена у самостійному позову.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Згідно з обставинами, встановленими судами, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Солар" за договором про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу від 15.12.2014 № ГТ-15/12/2014П-06.

Водночас предметом спору за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" є вимога до товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Енержі Інжиніринг" та товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" (тобто, не сторони у справі № 915/697/19) про визнання договору відступлення права вимоги від 14.02.2019 № 42/19, який укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Енержі Інжиніринг", недійсним.

Отже, предмет спору у даній справі та предмет спору, визначений у позові третьої особи, є різними, при цьому товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" фактично заявляє вимоги не на предмет спору, а заявляє інші позовні вимоги.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не містить самостійних вимог на предмет спору, що розглядається у межах справи № 915/697/19 та, відповідно, така позовна заява не підлягає розгляду у межах даної справи як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Беручи до уваги конкретні обставини справи та критерії подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, тобто взаємопов`язаність з первісним позовом та самостійність вимог третьої особи саме щодо основного предмета спору (що встановлені практикою Великої Палати Верховного Суду), суд касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, обґрунтовано повернув ТОВ "Фінансова компанія "Веста" позовну заяву у зв`язку з тим, що остання по своїй суті не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в розумінні частини першої статті 49 ГПК України.

При цьому слід зауважити, що ТОВ "Фінансова компанія "Веста", яким змінено найменування на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", не позбавлене права на звернення до суду з самостійним позовом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статей 49 та 180 ГПК України у подібних правовідносинах наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 916/7943/18, від 11.06.2019 у справі № 904/8926/17, від 20.05.2019 у справі № 916/1302/18, і колегія суддів не вбачає підстав відступати від них.

Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій помилково не враховано: різницю між поняттями "предмет спору" та "предмет позову"; що заявлений ним позов та первісний позов позивача виникли з одних і тих самих правовідносин, їх підставами є правовідносини, які виникли з договору про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, право вимоги якої позивач отримав на підставі договору про відступлення право вимоги; позовна заява третьої особи безпосередньо спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем у справі, Суд відхиляє з огляду на те, що у своїх доводах скаржник не враховує, що взаємопов`язаність допускається у пред`явленні зустрічного позову по відношенню до первісного, проте позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору має містити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо третя особа вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 910/7913/18, № 916/2710/18).

Посилання скаржника на постанову Верховного суду у справі № 910/13840/18 Суд відхиляє з огляду на те, що рішення у справі № 910/13840/18 прийнято за інших фактичних обставин, встановлених у зазначеній справі, які не стосуються змісту правовідносин у справі № 915/697/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста", яким змінено найменування на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити зміну найменування товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.04.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 зі справи № 915/697/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - без задоволення.