Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (відповідач 2) про визнання Договору №038 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" за Кредитним договором № 10-ІВ.Ю від 27.08.2007 недійсним та про зобов`язання ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" повернути ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані за Договором № 038 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи оспорюваний Договір цесії відповідач 1 вийшов за межі своїх повноважень та діяв всупереч Положенню про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №369 (z0845-01) (у редакціях, що діяли до 22.09.2012) та умов Договору про управління від 20.11.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з Позивача витрати на професійну правничу допомогу на користь відповідача 1 в розмірі 7 500 грн та на користь відповідача 2 в розмірі 5 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено у встановленому порядку порушення відповідачами вимог законодавства при укладенні оспорюваного Договору.

Крім того, місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст. ст. 55, 124 Конституції, ст. 13 Конвенції, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, умови п.п. 7.2, 7.3 Договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013, укладеного АК "Банк регіонального розвитку", відповідачем 1 та позивачем (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований за №3960), враховуючи встановлені межі відповідальності відповідача 1 перед позивачем, визнав, що належним та ефективним способом захисту прав останнього було б стягнення штрафу та/або збитків.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове - про задоволення позову; визнано недійсним договір №038 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно Договору №038 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за Кредитним договором №10-ІВ .Ю від 27.08.2007.

Судами встановлено, що Постановою правління Національного банку України №713 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 02.12.2009 прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ "Банк регіонального розвитку" та ініційовано процедуру ліквідації банку.

20.11.2013 Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" (далі - АБ "Банк регіонального розвитку" (установник управління), відповідач 1 (управитель) та позивач уклали договір про передавання в управління непроданих активів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3960 (далі Договір управління), в п. 1.1 якого сторонами погоджено, що АБ "Банк регіонального розвитку" передає в управління відповідачу 1 активи, наявні на балансі АБ "Банк регіонального розвитку" на дату укладення цього договору (активи), а відповідач 1 приймає в управління активи і зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів АБ "Банк регіонального розвитку" (вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів, перелік яких наведено в додатку 1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори АБ "Банк регіонального розвитку", які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів АБ "Банк регіонального розвитку" (перелік вигоднабувачів) та розрахунки з якими не проведені.

Відповідач 1 є довірчим власником отриманих в управління активів, до якого не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором і законодавством України (п. 1.2. Договору управління).

В п. 4.1 Договору управління сторонами встановлено, що продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із позивачем.

В додатку № 1 до Договору управління сторонами погоджено перелік непроданих активів, що передаються в управління іншій юридичній особі, відповідно до якого визначено передачу відповідачу 1 прав кредитора за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб боржників АБ "Банк регіонального розвитку" у кількості 88 договорів, загальна сума заборгованості за якими становить 87 731 589,17 грн. (в т.ч. за кредитним договором №10-ІВ.Ю від 03.06.2008 (далі - Кредитний договір), укладеним АБ "Банк регіонального розвитку" з ПП "Фірма "Кала").

Відповідач 1 звернувся до позивача з листом-погодженням щодо попереднього погодження на продаж активів вих. № 06/06-2014 від 06.06.2014, в якому просив надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за Договором управління, шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою, ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами АБ "Банк регіонального розвитку", складеним ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 14.05.2014.

Листом вих. № 55-013/34115 від 01.07.2014 позивач повідомив відповідача 1 про те, що продаж активів банку, зокрема майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ № 369 від 28.08.2011 (далі Положення № 369), у зв`язку з чим повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження порядку продажу активів банку, наданий листом вих. №06/06-2014 від 06.06.2014.

18.07.2014 відповідач 1 звернувся до позивача з листом-погодженням щодо попереднього погодження на продаж активів вих. №18/07-2014.2, в якому звернув увагу на те, що визначений приписами глави 10 розділу VI Положення № 369 порядок продажу активів встановлює відповідні вимоги до їх продажу ліквідатором, а не управителем, у зв`язку з чим повторно просив надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за Договором управління, шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою, ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами АБ "Банк регіонального розвитку", складеним ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 14.05.2014.

Листом вих. №55-012/46775 від 22.08.2014 позивач повідомив відповідача 1 про те, що для погодження комісією позивача з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем відчуження майна активів АБ "Банк регіонального розвитку" відповідачу 1 необхідно подати до Національного банку України документи відповідно до вимог глави 10 розділу VI Положення № 369, у зв`язку з чим вдруге повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження відчуження майна.

Листом № 10/825-Д від 13.11.2014 відповідач 1 направив позивачу на погодження порядок продажу переданих в управління відповідачу 1 майнових прав, боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами (переданого в управління кредитного портфелю АБ "Банк регіонального розвитку") у кількості 88 одиниць, до якого додано: висновок управителя про порядок, склад, умови та строки продажу; інформацію про майно (активи), яке пропонується для продажу; звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 88 одиниць; рецензію на звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 88 одиниць.

27.01.2015 відповідач 1 звернувся до позивача з заявою щодо уточнення кількості активів та погодження способу продажу активів, в якій, на підставі п. 4.1 Договору управління просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку:

- здійснити продаж боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 2 802 119,00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору, визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014);

- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться, провести повторний продаж боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 483,30 грн. (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості, визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014);

- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться, надати відповідачу 1 можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов`язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу, визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни, визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014).

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", складеного оцінювачем ТОВ "Приват-Консалтинг" станом на 31.03.2015, ринкова вартість об`єкта оцінки - майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" у кількості 86 одиниць, без урахування ПДВ, становить 1 961 476,00 грн.

28.04.2015 відповідач 1 звернувся до позивача із заявою щодо внесення змін до погодження способу продажу активів у зв`язку із проведенням нової оцінки, в якій, враховуючи сплив терміну дії попередньої оцінки та отриманням нового висновку, на підставі п. 4.1 Договору управління просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку:

- здійснити продаж боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 476,00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору, визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015);

- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться, провести повторний продаж боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 373 033,20 грн. (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості, визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015);

- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати відповідачу 1 можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов`язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною актива, визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни, визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015).

Згідно з рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем позивача № 255 від 25.05.2015 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (далі Рішення НБУ № 255) погоджено відповідачу 1 відчуження майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб`єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме, майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом відповідача 1 від 27.01.2015, шляхом, проведення аукціону; у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, відповідачу 1 здійснити безпосередній продаж майна (активу) АБ "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону; відмовлено у погоджені відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_1 договір від 05.12.2006 №27/10-7211, ОСОБА_2 договір від 15.12.2003 №27/10-7101, ОСОБА_3 договір від 01.11.2007 №27/10-912П та договір від 25.12.2007 №27/10-930А, ОСОБА_4 договір від 29.12.2006 №27/10-746А, ОСОБА_10 договір від 31.07.2008 №27/10-997П, ОСОБА_6 договір від 20.12.2005 №11/02-814-КІ, ОСОБА_7 договір від 22.06.2007 №11/03-28, ОСОБА_11 договір від 12.03.2007 №20/Б.в., ОСОБА_9 договір від 14.12.2006 №14/10-191.

10.06.2015 між відповідачем 1 (замовник) та Українською універсальною товарною біржою (виконавець) укладено договір-доручення № 100 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов`язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів по продажу майна, що належить Акціонерному банку "Банк регіонального розвитку", а саме: лот № 1 - майнові права на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 76 одиниць, з початковою ціною продажу у розмірі 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ).

В газеті "Голос України", випуск за 13.06.2015 № 104 (6108), та в газеті "Експрес об`ява", випуск за 12.06.2015 № 22 (5079), було опубліковано оголошення щодо проведення 30.06.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 639 013,00 грн.

30.06.2015 Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1 про хід аукціонних торгів, які не відбулися, відповідно до якого торги по лоту №1 не відбулись в зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

В газеті "Голос України", випуск за 03.07.2015 № 117 (6121), та в газеті "Експрес об`ява", випуск за 03.07.2015 № 25 (5082), опубліковано оголошення щодо проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 147 309,10 грн.

20.07.2015 Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1 про хід аукціонних торгів, які не відбулися, відповідно до якого торги по лоту № 1 не відбулись в зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

30.09.2015 між відповідачем 1 (управитель) та відповідачем 2 (новий кредитор) було укладено договір № 038 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №10-ІВ.Ю від 27.08.2007 (далі - Договір відступлення), за змістом п. 1.1 якого управитель передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за кредитним договором № 10-ІВ.Ю від 27.08.2007, що був укладений між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (банк) та Приватним підприємством "Фірма "Кала" (позичальник), згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 1 262 500,00 грн.

Відповідно до п.п. 1.1.1 Договору відступлення одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором управитель (банк) відступає, а новий кредитор набуває усі права сторони договору та стає кредитором (заставодержателем, іпотекодержателем) за всіма договорами, що забезпечують виконання зобов`язань позичальника по кредитному договору, в тому числі, але не виключно: договір застави обладнання від 27.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Вацик В.М., зареєстрований в реєстрі за №2437.

За умовами п.п. 1.2.1, п. 1.2, п. 1.3 Договору відступлення, на день укладення даного договору розмір зобов`язань позичальника за кредитним договором складає 2 918 466,24 грн. За цим договором новий кредитор одержує право замість банку (управителя) вимагати від позичальника виконання всіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі, але не виключно: з повернення суми кредиту в повному обсязі; із сплати процентів в розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором; із сплати комісії у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором; із сплати неустойки (штрафів, пені) у випадках, розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором, а також виконання позичальником будь-яких інших зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з п. 1.6 Договору відступлення, відступлення права вимоги за кредитним договором №10-ІВ.Ю від 27.08.2007 (отриманого управителем на підставі договору про передавання в управління непроданих активів, укладеного 20.11.2013 між банком, управителем та НБУ) здійснюється на платній основі за ціною 62 000,00 грн. Після підписання цього договору новий кредитор протягом одного місяця перераховує управителю грошові кошти в сумі 62 000,00 грн. на накопичувальний рахунок № НОМЕР_1 в Головному управління НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору. Право вимоги до позичальника за кредитним договором виникає у нового кредитора одразу після укладення даного договору.

На виконання умов вказаного Договору відступлення 30.09.2015 відповідачем 1 було передано, а відповідачем 2 прийнято за Актом приймання-передачі документів, документи по кредитному договору № 10-ІВ.Ю від 27.08.2007, укладеному між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Приватним підприємством фірма "Кала", а саме: оригінал кредитного договору № 10-ІВ.Ю від 27.08.2007 з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями; договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів; усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, що пов`язані із виконанням кредитного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи оспорюваний Договір цесії відповідач 1, не дотримався Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 (z0845-01) (у редакціях, що діяли до 22.09.2012), умов Договору про управління від 20.11.2013, вийшовши за межі своїх повноважень.

За висновком суду першої інстанції, враховуючи вказану у Звіті вартість майнових прав за Кредитним договором №10-ІВ.Ю (позичальник - ПП Фірма "КАЛА") та ціну їх фактичного відчуження за оспорюваним Договором відступлення, відступлення права вимоги відбулося в межах допустимої уцінки прав, встановлених Положенням № 369 у зв`язку з нереалізацією активів на попередніх торгах, тобто, не нижче ніж на 30%, що в свою чергу не потребує повторного погодження з Національним банком України. Також суд зазначив, що оскільки кредитний договір №10-ІВ.Ю від 27.08.2007 укладений в простій письмовій формі, то і правочин щодо відступлення прав за таким договором, в силу ст. 513 ЦК України, має бути вчинений в тій самій формі, що й кредитний договір, за яким відступається право вимоги. Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу при укладенні відповідачами оспореного Договору

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що в силу приписів ст. 1037 ЦК України, п. 13.11 Положення № 369 та п. 4.1 Договору управління правомочності відповідача 1 щодо продажу наданих йому в управління активів (майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць (в т.ч. за спірним Кредитним договором) були обмежені погодженими рішенням позивача № 255 порядком, умовами та ціною, а відповідач 1, відповідно, був позбавлений будь-якої можливості вчиняти їх реалізацію (відчуження) за ціною, нижче визначеної оцінювачем ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015, та шляхом продажу окремо кожного кредитного договору. Таким чином, вчинення відповідачем 1 оспорюваного договору щодо відчуження прав за Кредитним договором окремо та за нижчою ціною, ніж визначено у звіті від 31.03.2015, здійснено з перевищенням своїх повноважень у порушення положень ст. 1037 ЦК України та п. 4.1 Договору управління та всупереч рішенню № 255 від 25.05.2015, що свідчить про недодержання при укладенні Договору відступлення встановлених ст. 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ст. 215 ЦК України.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач 2 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права оцінку судами дійсних обставин справи, вважає, що чинним законодавством та Договором управління передбачено, що Управитель здійснює управління активами на власний розсуд, за що отримує винагороду та несе відповідальність. НБУ зобов`язується приймати рішення щодо погодження продажу активів у спосіб запропонований Управителем або відмовляти в погодженні продажу активів. НБУ не наділений повноваженнями самостійно визначати спосіб продажу активів чи вказувати який спосіб продажу активів має застосовувати Управитель.

Також вважає, що НБУ, як особа, уповноважена на здійснення контролю за діяльністю Управителя, не наділений повноваженнями звертатись з позовною заявою про визнання договорів, укладених Управителем недійсними, а наділений іншими повноваженнями, зокрема й стягнення штрафу.

У відзиві на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами скаржника, вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, посилається на те, що Національний банк, як державний орган, що наділений функціями контролю за виведенням неплатоспроможних банків з ринку та в подальшому діяльністю управителів, згідно з порядком, передбаченим Положенням про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №369 (z0845-01) , має на меті здійснити захист прав та майнових інтересів вкладників Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", від незаконних дій відповідача 1 та відповідача 2, результатом яких є безоплатне виведення активів банку та не поповнення накопичувального рахунку з якого здійснюється погашення вимог кредиторів банку.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами, спірним у даній справі є питання про обсяг повноважень управителя, зокрема, щодо наявності в нього права на укладення договору про відступлення права вимоги на умовах та за ціною останнього аукціону з продажу переданих в управління активів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 215 та 216 ЦК України встановлено підстави та наслідки недійсності правочинів. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Договір відступлення права вимоги за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу, а відтак, особа, яка виступає продавцем за таким договором, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до Глави 13 Положення № 369:

- ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки (пункт 13.1);

- за результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір. Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку. Договір набирає чинності з дати його підписання (пункт 13.9);

- управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку; задовольняє вимоги кредиторів банку (пункт 13.11).

Згідно з ч. 5 ст. 1033 ЦК України, управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що з укладенням договору управління майном (майновими правами) та переданням такого майна управителю відповідна особа набуває статусу фактичного тимчасового власника такого майна для досягнення мети укладення відповідного правочину управління, однак з обмеженими договором та законом, повноваженнями щодо володіння та розпорядження ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, п. 4.1 Договору управління передбачено, що продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що з укладенням Договору управління ТОВ "Дельта М" не набуло безумовних прав власності щодо спірних активів АБ "Банк регіонального розвитку", а укладення відповідних договорів відступлення прав вимоги мало вчинятися після отримання погодження НБУ.

За доводами скаржника, п. 4.1 Договору передбачено погодження самого факту вчинення відчуження і не потребує схвалення ціни, порядку та умов відповідних правочинів, які, на його думку, мають обиратися управителем на власний розсуд.

Однак такі доводи не відповідають дійсним умовам договору і є власним довільним тлумаченням змісту п. 4.1 Договору, який дійсно не обмежує управителя у можливості здійснення управління активами на власний розсуд, однак не звільняє його від обов`язку отримати від НБУ погодження обраних ним дій щодо реалізації активів.

Істотною умовою для погодження відчуження активу є визначення його ціни продажу. Так, ТОВ "Дельта М" зверталося до НБУ з листами щодо надання погодження на продаж активів за певною ціною та у визначених обсягах, унаслідок чого, НБУ було надано погодження, оформлене рішенням НБУ №255, відповідно до якого погодив ТОВ "Дельта М" продаж майна на певних умовах, а саме: шляхом продажу майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць одним лотом на аукціоні за ціною не нижчою ніж 1 639 013 грн. (без урахування ПДВ) та, виключно, у випадку якщо такий аукціон не відбудеться - шляхом безпосереднього продажу майна фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, при цьому позивачем не було надано (погоджено) можливості як зміни визначеної в рішенні ціни продажу спірного майна шляхом уцінки спірних активів на 30% від ринкової ціни, так і продажу майнових прав за кожним кредитним договором окремо.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що вчинення відповідачем 1 оспорюваного договору щодо відчуження прав за Кредитним договором окремо та за нижчою ціною, ніж визначено у звіті від 31.03.2015, здійснено з перевищенням своїх повноважень у порушення положень ст. 1037 ЦК України та п. 4.1 Договору управління та всупереч рішенню № 255 від 25.05.2015, що свідчить про недодержання при укладенні Договору відступлення встановлених ст. 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ст. 215 ЦК України.

Щодо доводів скаржника про наявність в нього права здійснити уцінку активів на 30%, яке нібито передбачено главою 10 Положення № 369, то вони не відповідають дійсності, оскільки стосуються повноважень ліквідатора банку, які не передбачають їх делегування з вчиненням договору управління, а не управителя активами банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, повноваження якого регулюються главою 13 Положення №369.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, враховуючи встановлену апеляційним судом недійсність договору відступлення права вимоги, відсутність у ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" правових підстав володіння ТОВ "Гарант" переданими йому ТОВ "Дельта М" документами на підтвердження спірних майнових прав згідно Акту приймання-передачі до Договору №038 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №10-ІВ.Ю від 27.08.2007, вимога НБУ щодо зобов`язання ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" повернути такі документи ТОВ "Дельта М" є обґрунтованою та правомірною.

Щодо посилань скаржника на відсутність порушених прав позивача внаслідок укладення оспорюваного правочину, то як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, в даному випадку звернення позивача з позовом до суду обумовлено порушенням права позивача як вигодонабувача за Договором управління та порушенням прав особи, уповноваженої на здійснення контролю за діяльністю управителя, до повноваження якої приписами Глави 14 Положення № 369 та Розділу 7 Договору управління віднесено право застосування заходів відповідальності до управителя за неналежне виконання покладених на нього таким договором обов`язків.

Головуючий суддя	Могил С.К.
Судді:	Волковицька Н.О.
	Случ О.В.